Постанова

від 12.03.2021 по справі 428/5084/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 428/5084/14-ц

провадження № 61-16042св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація Автогаражне товариство Супутник ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року у складі судді Олійник В. М. та постанову Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Луганської В. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Автогаражного товариства Супутник , третя особа - ОСОБА_2 , про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації Автогаражного товариства Супутник (далі - АТ Супутник ), третя особа - ОСОБА_2 , про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 08 вересня 1989 року він був прийнятий на посаду сторожа в Автогаражному кооперативі Супутник (далі - АК Супутник ), правонаступником якого є АТ Супутник . 12 жовтня 1992 року його призначено тимчасово, а з 01 грудня 1992 року - постійно на посаду начальника гаражів АК Супутник . 22 вересня 1998 року його переведено на посаду майстра будівельних робіт АК Супутник .

Крім того, з 1991 року до 14 травня 2012 року він на виборній основі обіймав посаду голови правління АК Супутник .

13 травня 2012 року конференцією АК Супутник головою правління АК Супутник обрано ОСОБА_2 , який до цього працював на посаді каменяра третього розряду та який приступив до виконання обов`язків голови правління з 14 травня 2012 року.

Після переобрання 13 травня 2012 року голови правління АК Супутник питання щодо його подальшої трудової діяльності в АК Супутник не вирішувалося. У зв`язку з цим він звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до АТ Супутник про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2013 року, його позов до АТ Супутник про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 08 вересня 1989 року він був прийнятий на роботу до АК Супутник на посаду сторожа, на якій працював до 12 жовтня 1992 року, далі працював на посаді начальника гаражів; з 1991 року до 14 травня 2012 року займав посаду голови правління АК Супутник , на яку було обрано з посади начальника гаражів зазначеного кооперативу; посаду голови правління АК Супутник займав до 14 травня 2012 року, оскільки був переобраний 13 травня 2012 року; після переобрання 13 травня 2012 року голови правління АК Супутник , питання щодо подальшої трудової діяльності не вирішувалося, з роботи звільнено не було; після переобрання 13 травня 2012 року голови правління АК Супутник ніяких наказів щодо звільнення з роботи не видавалося .

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) йому повинна була надана попередня робота в АТ Супутник або, за його згодою, інша рівноцінна робота (посада), або АТ Супутник повинен був звільнити його з роботи в порядку, встановленому чинним законодавством України. Разом з тим, після переобрання голови правління йому не пропонувалася попередня робота або рівноцінна робота, та не вирішувалося питання про його звільнення. Тому до теперішнього часу він є працівником АТ Супутник , у зв`язку з чим в березні 2014 року в черговий раз звернувся до АТ Супутник із заявою про вирішення питання подальшої трудової діяльності - звільнення з роботи або надання попередньої роботи, однак отримав відмову з посиланням на те, що в штатному розписі посади начальника гаражів або посади будь-якої будівельної спеціальності немає.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати АТ Супутник з дня набуття рішенням суду законної сили звільнити його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням порядку звільнення за вказаною підставою, встановленою главою ІІІ-А КЗпП України; стягнути з АТ Супутник середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2012 року до дня ухвалення рішення в розмірі 93 960 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з вересня 1996 року до травня 2012 року в розмірі 47 833,98 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2012 року, в справі № 1227/6381/2012 та рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2013 року, всправі № 1227/10245/2012, які набрали законної сили, встановлено факт відсутності трудових відносин між позивачем та відповідачем, а також відсутність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати заробітної плати за травень 2012 року та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2012 року до 10 липня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2013 року, в справі № 1227/10245/2012 навпаки було встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з АК Супутник . Крім того, в наказі АК Супутник від 03 серпня 2011 року № 2 про звільнення ОСОБА_1 , підписаного начебто головою правління АК Супутник ОСОБА_3 , міститься не його підпис.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ Супутник зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.

У вересні 2019 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року і витребувано із Сєвєродонецького міського суду Луганської області цивільну справу № 428/5084/14-ц

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 08 вересня 1989 року його прийнято на посаду сторожа в АК Супутник ; 12 жовтня 1992 року тимчасово призначено начальником гаражів; 01 грудня 1992 року постійно переведено на посаду начальника гаражів, з 22 вересня 1998 року переведено на посаду майстра будівельних та монтажних робіт.

Відповідно до протоколу зборів уповноважених осіб АК Супутник від 23 жовтня 2010 року № 1 головою правління АК Супутник обрано ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 28 грудня 2010 року № 2071 виконавчий комітет міської ради, розглянувши заяву голови АК Супутник , взяв до відома інформацію про обрання головою АК Супутник ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 02 серпня 2011 року № 955 виконавчий комітет міської ради скасував рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 28 грудня 2010 року № 2871 Про взяття до відома інформації про зміну керівника Автогаражного кооперативу Супутник ОСОБА_1 .

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 лютого 2012 року в справі № 2а-4246/11 позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 02 серпня 2011 року № 955 Про скасування рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради від 28 грудня 2010 року № 2871 Про взяття до відома інформації про зміну керівника АК Супутник .

Наказом АК Супутник від 03 серпня 2011 року № 2 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління АК Супутник , у зв`язку з переобранням нового голови правління АК Супутник , згідно з рішенням правління та ревізійної комісії АК Супутник , протоколу від 03 серпня 2011 року № 1, а також згідно з протоколами загальних зборів правління АК Супутник від 27 березня 2010 року № 2, від 15 липня 2010 року № 1. Запис в трудовій книжці зробити неможливо, у зв`язку з її перебуванням вдома в ОСОБА_1 Бухгалтерсько-фінансові документи, печатка, документи до відділу кадрів ОСОБА_1 та колишнім бухгалтером ОСОБА_4 не передавалися.

У таблиці № 5 складеної Пенсійним фондом України Трудові відносини застрахованих осіб Звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України зазначено, що трудові відносини ОСОБА_1 з АТ Супутник припинено 03 серпня 2011 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2012 року, в справі № 1227/6381/2012 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ Супутник , третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про зобов`язання видати довідки про роботу, заробітну плату та підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відмовлено за необґрунтованістю.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2013 року, в справі № 1227/10245/2012 позов ОСОБА_1 до АТ Супутник про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення за необґрунтованістю.

Цими рішеннями суддів встановлено, що позивачем на підтвердження свого переведення або призначення на посаду майстра будівельних та монтажних робіт всупереч вимогам статті 24 КЗпП України не надано суду належних доказів укладення трудового договору з АК Супутник , зокрема наказу власника або уповноваженого ним органу про переведення ОСОБА_1 на посаду майстра будівельних та монтажних робіт, а доданий до позовної заяви протокол засідання правління АК Супутник від 22 вересня 1998 року № 10, на думку суду, не є наказом чи розпорядженням, а лише засобом фіксації засідання правління, що може лише підтвердити, яке рішення та про що було прийнято на цьому засіданні. Отже, позивачем взагалі не доведено, що ним раніше з відповідачем було укладено трудовий договір на посаду майстра будівельних та монтажних робіт .

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 20 лютого 2013 року № 2311/05-14/1 АТ Супутник повідомлено, що згідно наданої ним звітності, ОСОБА_1 було звільнено 03 серпня 2011 року.

Також листом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 28 лютого 2013 року № 2932/05-14/1 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно звітності, наданої страхувальником АТ Супутник , його було звільнено з АТ Супутник 03 серпня 2011 року.

Відповідно до акта Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 10 травня 2015 року № 18 позапланової перевірки подання відомостей про застрахованих осіб до Державного реєстру, перевірити достовірність відомостей поданих до Державного реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 , стосовно пільгового стажу немає можливості, у зв`язку відсутністю документів.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15 лютого 2018 року № 1991/07 за даними реєстру застрахованих осіб поданих АК Супутник актуальними є звіти, підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та подані за період з жовтня 2010 року до липня 2011 року.

Відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 у вересні - грудні 2011 року страхові внески не сплачувалися.

Згідно листа Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 04 липня 2019 року № 14357/02-22 при зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 надав копію трудової книжки, яка знаходиться в пенсійній справі, в якій відсутній запис про звільнення з АК Спутник . Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу громадянина ОСОБА_1 останні данні внесені до 31 березня 2011 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною третьою статті 12, статтею 81 ЦПК України на кожну сторону покладається обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У частині першій статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи, що відповідно до наказу голови правління АК Супутник від 03 серпня 2011 року № 2 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління з 03 серпня 2011 року, у зв`язку з переобранням нового голови правління АК Супутник . Запис у трудовій книжці зробити неможливо, у зв`язку з її перебуванням вдома у ОСОБА_1 , бухгалтерсько-фінансові документи, печатка, документи із відділу кадрів ОСОБА_1 та колишнім бухгалтером ОСОБА_4 до АК Супутник не передавалися.

З протоколу засідання правління АК Супутник від 14 травня 2012 року № 1 вбачається, що на цьому засіданні правління вирішувалось питання передачі документації та печатки від колишніх голів АК Супутник ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , також зазначено, що 03 серпня 2011 року ОСОБА_1 переобрано, з посади голови правління АК Супутник .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2012 року, в справі № 1227/6381/2012 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ Супутник , третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про зобов`язання видати довідки про роботу, заробітну плату та підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 листопада 2012 року встановлено, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач після звільнення не передав новому керівництву АК Супутник належним чином оформлені первинні бухгалтерські та кадрові документи, на підставі яких йому може бути видана довідка про роботу в АК Супутник з 23 січня 1999 року до 30 червня 2012 року .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2013 року, в справі № 1227/10245/2012 позов ОСОБА_1 до АТ Супутник про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення за необґрунтованістю.

Зазначеними рішеннями встановлено, що позивачем на підтвердження свого переведення або призначення на посаду майстра будівельних та монтажних робіт всупереч вимогам статті 24 КЗпП України, не надано суду належних доказів укладення трудового договору з АК Супутник , зокрема наказу власника або уповноваженого ним органу про переведення ОСОБА_1 на посаду майстра будівельних та монтажних робіт, а доданий до позовної заяви протокол засідання правління АК Супутник від 22 вересня 1998 року № 10, на думку суду, не є наказом чи розпорядженням, а лише засобом фіксації засідання правління, що може лише підтвердити, яке рішення та про що було прийнято на цьому засіданні. Отже, позивачем взагалі не доведено, що ним раніше з відповідачем було укладено трудовий договір на посаду майстра будівельних та монтажних робіт .

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про застосування у цій справі принципу преюдиції попередніх судових рішень і врахування того, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 листопада 2012 року в справі № 1227/6381/2012 та рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 липня 2013 року в справі № 1227/10245/2012, які набрали законної сили, встановлено факт відсутності трудових відносин між позивачем та відповідачем, а також відсутність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати заробітної плати за травень 2012 року та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2012 року до 10 липня 2013 року, також суду не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності заборгованості після зазначеного періоду, як і доказів перебування у трудових відносинах з відповідачем, що також не підтверджено наданими у судовому засіданні поясненнями свідків.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Також доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець