Ухвала

від 12.04.2010 по справі 30/92-39/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  30/92-39/29

12.04.10

За позовом     Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Петрол"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

про                   визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою  відповідальністю з іноземними інвестиціями "НК Альфа-Нафта"

2) Національний Банк України в особі Головного управління Національного Банку України   

по м. Києву і Київській області

3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович

4) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

5) Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

За участю Прокуратури міста Києва

Про                  визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності

                                                                                                                                                           Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:    

Від позивача            не з’явилися

Від відповідача    Бесклетний М.Є.- представник за довіреністю № 23-ГО/10 від 22.01.2010 року.

Від третьої особи-1 не з’явився

Від третьої особи-2 Білоус А.М. -  представник за довіреністю № 94 від 25.01.10 року.

Від третьої особи-3 не з’явилися

Від третьої особи-4 не з’явилися

Від третьої особи –5  Кудрявцев П.М. –представник за довіреністю № 06-11-б.б/19973 від 29.09.2009 р.

Від прокуратури міста Києва Сахно Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол"  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"  про

- визнання недійсним з моменту укладання Іпотечного договору  № 36/Zin-08-2 від 28.05.08. та Договору від 23.12.08. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 36/ Zin-08-2  від 28.05.08., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомир-Петрол”;

- вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України записів, зазначених в позові;

- виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України  записи, зазначені в позові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Генеральний договір № 36-08 від 25.02.08. в забезпечення виконання зобов’язань за яким укладено спірний Іпотечний договір, не містить конкретних зобов’язань сторін, а носить загальний характер і тому не може бути забезпечений іпотекою; спірним Іпотечним договором забезпечуються неіснуючі на момент його укладання зобов’язання та зобов’язання за неіснуючими на момент укладання договорами; в спірному Іпотечному договорі відсутні істотні умови: зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов’язання; в спірному Іпотечному договорі не встановлено чіткої суми забезпеченого грошового зобов’язання та критеріїв його визначення на конкретний час.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. (колегією суддів Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.,  Морозов С.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 22.07.2009 р. у справі № 30/92 рішення Господарського  суду  м.  Києва від 29.05.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2009 р. у справі № 30/92 рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 22.12.2009 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.10.2009 р., постанову Київського апеляційного господарського суду  від 22.07.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. у справі № 39/92, вказану справу № 39/92 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду м. Києва справа передана на новий розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 30/92 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. для розгляду спору по суті та присвоєно № 30/92-39/29. Справу призначено до розгляду на 01.03.2010 р. о 15:10 год.

01.03.2010 року представник третьої особи-4 через відділ діловодства суду подав пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р.

Представник позивача в судове засідання 01.03.2010 р. не з»явився, вимоги ухвали суду від 11.02.2010 р. не виконав, довідки про внесення позивача і відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на лютий 2010 р., додаткові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. суду не подав і не надіслав. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений у встановленому порядку за адресою місцезнаходження останнього, наявною в матеріалах справи.

При цьому суд враховує наявність в матеріалах справи повідомлення № 08966609 про вручення 16.02.2010 р. уповноваженому представнику позивача поштового відправлення з ухвалою суду від 11.02.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2010 р. подав відзив на позов, з урахуванням постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" станом на 28.01.2010 р.

Представники третьої особи 1, 3, 4 в судове засідання 01.03.2010 р. не з»явились, вимоги ухвали суду від 11.02.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконали, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку за адресами місцезнаходження останніх, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд враховує наявність в матеріалах справи повідомлень про вручення 15.02.2010 р. поштових відправлень з ухвалою суду від 11.02.2010 р. № 08966625 - уповноваженому представнику  третьої особи –1, № 08966650 - уповноваженому представнику  третьої особи –3 та  № 08966668  - уповноваженому представнику третьої особи –4.  

Представник прокуратури в судове засідання 01.03.2010 р. з»явився, проте вимоги ухвали суду від 11.02.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.10 р., на підставі ст. 77 ГПК України,  розгляд справи було відкладено на 29.03.2010 р. о 14:00 год.

22.03.2010 р. через відділ діловодства суду представник Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" подав клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 29.03.2010 р. судом розглянуте вищезазначене клопотання Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк".  

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову (ч. 4 ст. 27 ГПК України).

За таких обставин суд задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та залучив товариство до участі у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник позивача в судове засідання 29.03.2010 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представники третьої особи 1, 3, 4 в судове засідання 29.03.2010 р. не з»явились, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконали, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку за адресами місцезнаходження останніх, наявними в матеріалах справи.

Представник прокуратури в судове засідання 29.03.2010 р. не з»явився, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.10 р., на підставі ст. 77 ГПК України,  розгляд справи було відкладено на 12.04.2010 р. о 14:00 год.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суд міста Києва від 29.03.2010 р. строк розгляду спору у справі № 30/92 –39/29 продовжено на один місяць.

12.04.2010 р. представник третьої особи –5 через відділ діловодства суду подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2010 р.

Представник прокуратури в судове засідання 12.04.2010 р. з»явився, проте вимоги ухвали суду від 11.02.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконав.

Представник позивача в судове засідання 12.04.2010 р. втретє не з’явився, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р., від 29.03.2010 р. не виконав, оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, довідки про внесення позивача і відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на березень - квітень 2010 р., додаткові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р., суду не подав і не надіслав, копію позовної заяви з додатками третій особі –5 не надіслав.

Представники третьої особи 1, 3, 4 в судове засідання 12.04.2010 р. втретє не з»явились, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. щодо надання додаткових пояснень по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. не виконали, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку за адресами місцезнаходження останніх, наявними в матеріалах справи.

ВРАХОВУЮЧИ, ЩО:

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 30/92-39/29 від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р. були направлені позивачу, відповідачу, прокуратурі та третім особам - 1, 2, 3, 4 (третій особі –5 тільки з ухвалою суду від 12.04.2010 р.) за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, а також за адресами, вказаними третіми особами та прокуратурою у їх клопотаннях про залучення до участі у справі, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 30/92-39/29 позивач та треті особи 1, 3, 4 були повідомлені своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача та третіх осіб 1, 3, 4  в судових засіданнях  01.03.2010 р., 29.03.2010 р. та 12.04.2010 р. від останніх до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п.1 ч. 1 названої статті, у разі незЧявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зЧявився на виклик у засідання господарського суду і його незЧявлення перешкоджає вирішенню спору.

Слід зазначити, що до основних засад судочинства стаття 129 Конституції України відносить змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлює принцип змагальності судочинства в господарських судах.

Слід зазначити, що змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об»єктивного з»ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов»язку збирання доказів.

За загальним правилом обов»язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Крім того, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Суд також враховує приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведених правових норм судом встановлено,  що Підприємство з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Петрол" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" з позовними вимогами, викладеними вище, ще лютому 2009 року, а отже, рік тому.

Постановою Верховного Суду України від 22.12.2009 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.10.2009 р., постанову Київського апеляційного господарського суду  від 22.07.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. у справі № 39/92, вказану справу № 39/92 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 22.12.2009 р. по справі № 30/92 зазначається, що Верховний Суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невідповідності спірного договору іпотеки вимогам ч. 4 ст. 3 та ч. 2 ст. 7, п. 2  ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», оскільки генеральний договір про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій, забезпечений іпотекою, не встановлює зобов»язань для сторін та не містить чітко встановлену суму грошового зобов»язання та критеріїв, які дозволяють її визначити. При цьому, Верховний Суд України в постанові від 22.12.2009 р. по справі № 30/92 зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій встановили, що укладені між іпотекодержателем (ТОВ «Український промисловий банк») та ТОВ «НК Альфа –Нафта»кредитні договори на відкриття відновлювальної лінії № 36-04/КВ-08 від 29.05.2008 р., № 36-08/КВ-08 від 14.08.2008 р., № 36-10/КВ-08 від 30.09.2008 р., № 36-11/КВ-08 від 01.10.2008 р., № 36-13/КВ-08 від 04.11.2008 р., № 36-14/КВ-08 від 11.11.2008 р., № 36-15/КВ-08 від 13.11.2008 р., № 36-16/КВ-08 від 23.12.2008 р., які є невід»ємною частиною генерального договору № 36-08 від 25.02.2008 р., визначають суму кредитування, проте господарські суди дійшли помилкового висновку, що генеральний договір не надав критеріїв для визначення чіткої суми грошового зобов»язання, виконання якого забезпечене іпотекою. А тому, на думку Верховного Суду України, висновок господарських судів, з яким погодився Вищий господарський суд України, про невідповідність спірного договору іпотеки вимогам ч. 4 ст. 3 та ч. 2 ст. 7, п. 2  ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»є необґрунтованим і не відповідає вимогам закону.

З наведених приписів постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. по справі  № 30/92 вбачається необхідність дослідження при новому розгляді справи, зокрема, умов генерального договору № 36-08 від 25.02.2008 р. та кредитних договорів на відкриття відновлювальної лінії № 36-04/КВ-08 від 29.05.2008 р., № 36-08/КВ-08 від 14.08.2008 р., № 36-10/КВ-08 від 30.09.2008 р., № 36-11/КВ-08 від 01.10.2008 р., № 36-13/КВ-08 від 04.11.2008 р., № 36-14/КВ-08 від 11.11.2008 р., № 36-15/КВ-08 від 13.11.2008 р., № 36-16/КВ-08 від 23.12.2008 р.

Новий розгляд справи відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 р. був призначений суддею Гумегою О.В. на 01.03.2010 р.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими  для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.    

Враховуючи вищезазначені приписи ч. 1 ст. 111-12 ГПК України та вказівки, викладені у Постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. у справі № 30/92, ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р. у справі № 30/92 –39/29 позивача було зобов’язано: надати  оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; надати довідки про внесення позивача і відповідача до ЄДРПОУ станом на лютий 2010 р. , надати додаткові пояснення по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р.  

Крім того, вищезазначеними ухвалами суду відповідача було зобов’язано: надати документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів  справи), надати довідку про внесення відповідача до ЄДРПОУ станом на лютий 2010 року, надати письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України; надати установчі документи, надати додаткові пояснення по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р.; треті особи 1, 2, 3, 4 та прокуратуру було зобов’язано: надати додаткові пояснення по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р.  

Статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами у судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року з послідуючими змінами та доповненнями (надалі –Закон України), документом, що підтверджує за організацією статус юридичної особи та за громадянином статус субЧєкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи –підприємця.

Частина 7 ст. 21 Закону України передбачає чинність Виписки з Єдиного державного реєстру протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі. Частиною 9 ст. 21 зазначеного закону встановлено, що Виписка з Єдиного державного реєстру втрачає чинність раніше строку, на який її видано, якщо до Єдиного державного реєстру були внесені зміни щодо відомостей, які зазначаються у виписці з  Єдиного державного реєстру          

Враховуючи викладене та встановивши відсутність у заяві доказів щодо юридичного статусу позивача та відповідача станом на час нового розгляду справи, а також з метою забезпечення достовірності установчих даних юридичних осіб –сторін в судовому процесі –ухвалами суду від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р. позивача (як сторони, що ініціює спір у суді та у відповідності до ст. ст. 33, 38 ГПК України) були витребувані докази  його юридичного статусу та юридичного статусу відповідача у вигляді довідок про знаходження останніх у ЄДРПОУ станом на лютий 2010 р. (згідно ухвали суду від 11.02.2010 р.) станом на лютий –березень 2010 р. (згідно ухвали суду від 01.03.2010 р.) та станом на березень - квітень 2010 р. (згідно ухвали суду від 29.03.2010 р.).

Аналогічна вимога (щодо підтвердження наявності статусу юридичної особи) була висунута судом і до відповідача.

Позивач в судові засідання  01.03.2010 р., 29.03.2010 р., 12.04.2010 р., а отже тричі, не зЧявився, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р. не виконав, зокрема, не подав і не надіслав суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, не подав і не надіслав суду докази направлення копії позовної заяви з додатками третій особі –5.

Позивач також не подав витребувані господарським судом довідку про внесення відповідача до ЄДРПОУ станом на лютий - квітень 2010 р., а рівно і вказану довідку щодо себе, т.т. не довів суду ті обставини, які б свідчили про наявність у Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Петрол" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на час розгляду справи статусу юридичної особи і про що позивачем було наголошено у позовній заяві в якості обґрунтування звернення до господарського суду.

Доказів звернення позивача до органів статистики щодо отримання довідок про знаходження позивача і відповідача у ЄДРПОУ станом на лютий –квітень 2010 р., а отже здійснення дій, повЧязаних з виконанням ухвали суду від суду від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р. також не надано та не надіслано.

Позивачем також не подані і не надіслані витребувані вищенаведеними ухвалами суду додаткові пояснення по справі з урахуванням  постанови Верховного Суду України від 22.12.2009 р. по справі № 30/92.  

Вищенаведене свідчить, що позивач, свідомо не виконав вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 29.03.2010 р., не пояснив суду причин їх невиконання, не довів підставність таких своїх дій, крім цього, без поважних причин тричі не зЧявився в судові засідання 01.03.2010 р., 29.03.2010 р. та 12.04.2010 р., а тому, суд дійшов до висновку про відсутність у позивача поважних причин для невиконання вимог суду.

Вищезазначеними ухвалами Господарського суду міста Києва сторони зобов’язувались направити у судове засідання своїх повноважних представників (ст. 28 ГПК України), а отже позивач був зобовЧязаний зЧявитись до суду на його виклик. Явка позивача в судове засіданні необхідна для  безпосереднього сповіщення останнім про знані їм відомості та докази по справі, зЧясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи по суті.

Позивач, як вже вище було зазначено, в судові засідання 01.03.2010 р., 29.03.2010 р. та 12.04.2010 р. не зЧявився, письмових заяв або повідомлень суду з приводу поважності причин відсутності в цих судових засіданнях до суду не подав та не надіслав.

Суд також звертає увагу, що повідомлення про вручення поштового відправлення № 08966609 свідчить про отримання 16.02.2010 р. уповноваженим представником позивача поштового відправлення з ухвалою суду від 11.02.2010 р., якою справу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 01.03.2010 р. і зобов»язано позивача  надати суду докази та пояснення, необхідні для вирішення спору по суті при його новому розгляді.

Факт незЧявлення позивача на виклик у засідання господарського суду позбавляє суд можливості отримання жодних пояснень з боку позивача щодо питань, зазначених для з’ясування у постанові Верховного Суду  України від  22.12.2009 р. по справі № 30/92 при її новому розгляді, необхідних для правильного вирішення господарського спору з врахованням приписів ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, а отже перешкоджає вирішенню спору по суті при новому розгляді останнього.

Враховуючи зазначене, суд робить висновок про невиконання позивачем свого процесуального обовЧязку без поважних причин щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, а рівно виявлення неповаги до суду, невжиття заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, незЧявлення позивача в судові засідання 01.03.2010 р., 29.03.2010 р. та 12.04.2010 без поважних причин та неподання останнім витребуваних господарським судом доказів та пояснень, необхідних для вирішення спору по суті при його новому розгляді, перешкоджає вирішенню такого, а тому суд прийшов до висновку, що справа не може бути розглянута по суті і позов належить залишити без розгляду.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, ч. 7 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», ст. ст. 1, 21, 22, 33, 34, 44, 49, п. 5 ч. І ст. 81, 86, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя                                                                                                          О.В.Гумега