Рішення

від 15.02.2021 по справі 428/3743/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 428/3743/15-ц

Провадження № 2/761/225/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Корнійчук Є.Т.,

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )

предмет позову: стягнення коштів,

встановив:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, уточненим у подальшому, посилаючись на те, що у вересні 2012 року вона та ОСОБА_2 , як власник товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство Здоров`я (надалі - ТОВ СП Здоров`я ), вели переговори стосовно придбання цього підприємства, участь у яких брала ОСОБА_3 . Сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу і за вимогою ОСОБА_2 30 жовтня 2012 року вона передала ОСОБА_3 частину грошей у сумі 50 тис. євро для передачі ОСОБА_2 , як завдаток у рахунок належних платежів за придбання підприємства, що підтверджується складеною нею розпискою.

Після отримання ОСОБА_2 зазначених коштів договір купівлі-продажу він не уклав і запропонував прийняти майно, що належало ТОВ СП Здоров`я , в управління строком на три місяці, про що 19 листопада 2012 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір. Після спливу тримісячного строку відповідач не вирішив питання щодо продажу майна, договір купівлі-продажу укладено не було і сплачені кошти у сумі 50 тис. євро відповідач не повернув.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь отримані відповідачем кошти у сумі 50 тис. євро, що за курсом Національного банку України станом на 14 лютого 2017 року складає 1 443 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року, позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 50 тис. євро, що за курсом Національного банку України станом на 14 лютого 2017 року складає 1 443 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (том 1, а.с. 205-210; том 2, а.с. 123-126).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_6 .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2, а.с. 192-194).

03 січня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва на новий розгляд надійшла позовна заява після скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року матеріали справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів прийнято до провадження судді Кондратенко О.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (том 2, а.с. 199-200).

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2018 - 22.03.2018, вирішено питання про відвід судді Кондратенко О.О. (том 3, а.с. 89-97).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про витребування доказів. Витребувано в Міському відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Закарпатська область м. Ужгород, пл. Поштова, 3, каб.121) належним чином завірену копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство Здоров`я , який діяв в період часу 2012 року та знаходиться у реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство Здоров`я (код ЄДРПОУ 21779453, місцезнаходження: 21779 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Гагаріна, 47 ).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (том 4, а.с. 53-54).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено неналежного позивача ОСОБА_4 на ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні клопотання щодо залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи (том 4, а.с. 183-184).

На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 01-08-992 від 12 жовтня 2020 року, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Правова позиція позивача обґрунтована тим, що 30.10.2012 ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 50000 євро для передачі ОСОБА_2 в якості застави (завдатку) наступного придбання ТОВ СП Здоров`я , про що свідчить власноруч написана нею розписка. Згідно заяви про уточнення позовних вимог (том 1 а.с. 60-62) позивач зазначає, що у вересні 2012 між ОСОБА_4 та відповідачем велися переговори стосовно придбання ТОВ Сєвєродонецьке підприємство Здоров'я , власником якого був ОСОБА_2 . Учасником переговорів була ОСОБА_3 . Сторони в усній формі домовились, що до укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 передасть частину грошей. Зазначає, що передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 50000 євро в якості авансу. В подальшому договір купівлі-продажу не було укладено з вини ОСОБА_2 , а тому просить стягнути з нього сплачену суму авансу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. Зазначав, що договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі ТОВ СП Здоров`я ) повинен укладатися у письмовій формі, оскільки не є дрібним побутовим правочином, подібний договір між ним та ОСОБА_4 не укладався, попередній договір купівлі-продажу також не укладався, кошти за ним не сплачувалися. Також наполягав на тому, що ОСОБА_3 , приймаючи від ОСОБА_4 грошові кошти, діяла на власний розсуд та від свого імені, він її на це не уповноважував, довіреності на право діяти від його імені не видавав, ОСОБА_3 не була його представником, а тому він не може бути відповідачем у даних правовідносинах.

У судові засідання 11 грудня 2020 року та 15 лютого 2021 року позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником позивача на адресу суду була надана заява в якій він просив суд розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 15 лютого 2021 року з`явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених вище, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що згідно з розпискою від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 50000 євро. Отримуючи грошові кошти, ОСОБА_3 зазначила, що вони є заставою (завдатком) наступного придбання Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство Здоров 'я .

Скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що суди попередніх інстанцій, у порушення ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України (в редакції станом на грудень 2017 року), не визначились належним чином з характером спірних правовідносин і не з`ясували у достатній мірі, які саме правовідносини виникли між сторонами. Суди попередніх інстанцій не перевірили наявності у ОСОБА_3 повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 , не з`ясували обставин щодо наділення ОСОБА_3 правом приймати грошові кошти від імені ОСОБА_2 , що може вплинути на суб`єктний склад учасників процесу у даній справі. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив: Зробивши висновок про відхилення заперечень відповідача щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень, апеляційний суд на відповідні докази не послався. Суд апеляційної інстанції зробивши висновок про недоведення укладення сторонами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, який би відповідав за формою і змістом закону, не встановив, у якій саме формі має бути укладений договір і яким має бути його зміст. Встановлення таких обставин може вплинути на правову природу суми, що передана за розпискою, і на наслідки відповідних дій (чи бездіяльності) сторін. Крім того, суди не перевірили положення статуту ТОВ СП Здоров`я , що регулюють відчуження корпоративних прав іншим особам .

На виконання зазначеного, Шевченківським районним судом міста Києва було досліджено статут ТОВ СП Здоров`я , який діяв в період часу 2012 року. Встановлено, що на час отримання ОСОБА_3 єдиним учасником (власником) корпоративних прав даного підприємства був ОСОБА_2 . З огляду на відсутність співвласників корпоративних прав, суд дійшов висновку, що відповідач мав право відчужити свою частку у статутному капіталі ТОВ СП Здоров`я будь-якій особі, зокрема, ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (в редакції на 30.10.2012) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно абз. 4 ч. 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції станом на 30.11.2012) у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

При цьому згідно ч. 3 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Таким чином, договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ СП Здоров`я мав бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням і завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Однак, з огляду на те, що сторонами не було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав у письмовій формі, отримані кошти не можуть вважатися завдатком. При цьому суд доходить до висновку, що вказані кошти не можуть вважатися і авансом з огляду на наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Як встановлено судом, єдиним учасником (власником) ТОВ СП Здоров`я був ОСОБА_2 . З огляду на це, лише він особисто або через представника міг відчужити свої корпоративні права, а тому і платіж у якості авансу покупець ( ОСОБА_4 ) могла здійснити лише йому. При цьому згідно наданої до суду розписки грошові кошти ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 .

Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За умовами ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

На виконання вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, судом досліджено витяг з реєстру довіреностей, виданих ОСОБА_2 № 38774684 від 14.03.2019, з якого вбачається, що довіреностей на ім`я ОСОБА_3 з правом діяти від його імені, продати корпоративні права ТОВ СП Здоров`я та приймати від його імені грошові кошти відповідач ОСОБА_3 не видавав. Доказів зворотного позивачем не надано.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 , приймаючи грошові кошти від ОСОБА_4 , діяла від свого імені та не була уповноважена на це ОСОБА_2 , а тому грошові кошти в розмірі 50000 євро були отримані нею не в якості авансу, а без достатньої правової підстави.

При цьому, оскільки кошти були отримані ОСОБА_3 не в якості представника ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилається, викладених у позовній заяві, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 208, 237, 244, 245 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи (закриття апеляційного провадження, відмови у відкритті провадження) апеляційним судом.

Суддя: