Постанова

від 15.03.2021 по справі 920/964/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа№ 920/964/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське"

на рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2020 (повний текст рішення складено та підписане 26.11.2020)

у справі №920/964/20 (суддя Жерьобкін Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське"

про стягнення 133711 грн 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОТТ" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" про стягнення 133711 грн 83 коп., з яких: 121516,92 основного боргу, 7202,71 грн пені, нарахованої за період з 31.03.2020 по 07.09.2020, 3645,50 грн штрафу, 846,70 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по липень 2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.03.2020.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.11.2020 у справі №920/964/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОТТ" 121516 грн 92 коп. заборгованості за поставлений товар, 7702 грн 71 коп. пені, 3645 грн 50 коп. штрафу, 846 грн 70 коп. інфляційних втрат, 2102 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином договірних зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.03.2020.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2020 у справі №920/964/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що договір поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 сторонами не укладався, посилаючись на те, що в договорі відсутня інформація щодо сторони договору - покупця, представника покупця, що уклав даний договір; печатка проставлена невідомими особами; видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані неуповноваженими та невстановленими особами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2020 у справі №920/964/20. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОТТ", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське", як продавцем, укладено договір поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 (далі за текстом - договір), у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти у строки та на умовах, визначених договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 2.1. договору, кількість поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної.

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника за цим договором (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у відповідності до діючих ринкових цін на момент відпуску товару та підтверджується видатковими накладними на відпуск товару, виписаними постачальником.

Згідно з п. 4.3. договору, ціна товару зазначається сторонами у рахунках-фактурах. Розрахунок здійснюється не пізніше п`яти банківських днів з моменту поставки товару покупцю. Можлива попередня оплата за товар.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року (п.8.1 договору).

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого за договором поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 товару за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.03.2020.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку товарів відповідачу у період з 03.03.2020 по 23.03.2020, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств, на загальну суму 234487,47 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- видаткова накладна №ВН 0000063 від 03.03.2020 на суму 50697,97 грн (ТТН №0000001141 від 03.03.2020);

- видаткова накладна №ВН 0000092 від 12.03.2020 на суму 62272,58 грн (ТТН №0000001201 від 12.03.2020);

- видаткова накладна №ВН 0000063 від 23.03.2020 на суму 121516,92 грн (ТТН №0000001261 від 23.03.2020).

Проте відповідачем здійснено оплату вартості поставленого позивачем товару частково, а саме: 11.03.2020 на суму 50697,97 грн у відповідності до платіжного доручення №335 від 11.03.2020 (оплата за дизельне паливо згідно рахунку-фактури №СФ-0000074 від 03.03.2020), 20.03.2020 на суму 62272,58 грн у відповідності до платіжного доручення №345 від 20.03.2020 (оплата за дизельне паливо згідно рахунку-фактури №СФ-0000107 від 11.03.2020), у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 121516,92 грн.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним свого обов`язку щодо оплати повної вартості поставленого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 121516,92 грн.

Заперечення апелянта щодо відсутності у договорі поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020 інформації щодо сторони договору - покупця та його представника, а також те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані неуповноваженими та невстановленими особами, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, з наявної в матеріалах справи копії договору поставки нафтопродуктів №66 від 02.01.2020, вбачається, що зі сторони покупця даний правочин укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське", в особі директора Мартиненко В.М., який підписано останнім та скріплено печаткою товариства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, наданих позивачем суду першої інстанції на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки відповідачу товару за договором, вказані накладні містять передбачені законом реквізити, тоді як такі неістотні недоліки накладних, як відсутність посади особи, ПІБ, яка приймала товар від імені відповідача (Лоцман А.В.), не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу з огляду на наявність її особистих підписів на таких накладних та особистого підпису (Лоцман А.В.) на довіреності №1 від 03.03.2020 на отримання від ТОВ "ДОТТ" матеріальних цінностей (дизельне паливо).

Таким чином, певні недоліки документів не можуть бути підставою для твердження відповідача про наявність підстав для не оплати товару, оскільки у своїй сукупності вони дозволяють встановити повну інформацію про зміст такої операції.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями" №1982-VIII від 23.03.2017 текст статті 58-1 Господарського кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема: "Суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків".

В даному випадку вирішальним є факт можливості повної ідентифікації особи, яка приймає участь у господарській операції, що повністю реалізовано шляхом проставляння печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" та особистих підписів представника товариства.

Отже, заперечення відповідача стосовно відсутності належних та допустимих доказів проведення між сторонами господарських операцій за договором поставки та, як наслідок, відсутності у відповідача обов`язку по сплаті заявлених до стягнення коштів є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2. договору, в разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у договорі, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення.

За умовами пункту 5.3. договору, в разі прострочення строків платежу покупцем протягом двадцяти банківських днів покупець сплачує постачальнику штраф з розрахунку 3% від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку чи поставленого товару.

За прострочення оплати вартості товару позивачем нарахована пеня в сумі 7702 грн 71 коп. за період з 31.03.2020 по 07.09.2020, виходячи з вартості неоплаченого товару в сумі 121516 грн. 92 коп. (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та штраф в сумі 3645 грн 50 коп. (3% від вартості неоплаченого товару), 846,70 грн інфляційних втрат за період з квітня по липень 2020 р.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7702 грн 71 коп. пені, 3645 грн 50 коп. штрафу, 846 грн 70 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2020 у справі №920/964/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодмитрівське" .

Матеріали справи №920/964/20 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук