Ухвала
від 03.03.2021 по справі 910/18373/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18373/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" - не з`явились,

від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - Баранова В. С.,

від Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваріс" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 (суддя Гулевець О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (колегія суддів у складі: Дикунської С. Я., Тищенко О. В., Станіка С. Р.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваріс",

про визнання договору недійсним.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. 18.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) про визнання недійсним договору поруки від 25.10.2016 №4А15116И/П.

2. В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що Банк, діючи з умислом та недобросовісно, з метою проведення трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача, ініційованої Національним банком України, увів у оману позивача щодо факту існування договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з Банком пов`язаних між собою кредитного договору та договору поруки. Тож, оспорюваний договір укладений під впливом обману та має бути визнаний недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Банк проти позову заперечив посилаючись на те, що кредитний договір укладено з метою фінансування поточної діяльності позивача, а укладення договору поруки відбулося внаслідок його вільного волевиявлення; позивач не довів підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Фактичні обставини справи

4. Відповідно до протоколу № 4 загальних зборів учасників Товариства від 21.10.2016, порядком денним загальних зборів було питання укладення з відповідачем кредитного договору на суму 4 350 000 000 грн у зв`язку з недостатньою кількістю коштів та для забезпечення діяльності Товариства.

5. 25.10.2016 Товариство (позичальник) та Банк уклали кредитний договір № 4С16102Г (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних коштів зобов`язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 350 000 000 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 24.10.2024. Зі сторони позивача цей договір підписано електронним цифровим підписом керівника Товариства Яцковським С. І. та скріплено електронною печаткою.

6. У цей же день, 25.10.2016, Товариство (поручитель) та Банк уклали договір поруки № 4А15116И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аваріс" (далі - ТОВ "Аваріс") своїх зобов`язань за кредитним договором.

7. На виконання Кредитного договору позивач 26.10.2016 отримав кошти у розмірі 4 305 119 314,05 грн для фінансування своєї поточної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

8. Позивач, як поручитель, виконав перед відповідачем зобов`язання боржників з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, встановлені в кожному конкретному первісному кредитному договорі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

9. Відповідно до рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 05.10.2016 № 323/БТ зобов`язано Банк розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

10. Рішенням НБУ від 18.12.2016 № 498-р Банк визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961.

11. Протягом 2017- 2018 років позивач намагався в судовому порядку отримати від Банку документи, які посвідчували права заставодержателя (Банку) на активи боржників, якими були забезпечені зобов`язання за кредитними договорами, однак відповідно до судових рішень у цих справах Банк не зобов`язаний передавати такі документи Товариству.

12. У Кредитному договорі та Договорі поруки відсутні будь-які відомості щодо необхідності укладення кредитного договору чи договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого в якості забезпечення за "старими" кредитами; відсутні також будь-які посилання щодо такого майна (його наявності, оцінки тощо) та взагалі щодо "трансформації" кредитного портфелю Банку.

13. Згідно з техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 21.10.2016, наданого Товариством Банку з метою отримання кредиту, метою кредитування Товариства є фінансування поточної діяльності.

14. Відповідно до заявки на отримання кредиту від 21.10.2016 цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства; будь-яких посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами ця заявка не містить, як і посилань на Договір поруки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, в позові відмовив з мотивів недоведення Товариством підстав для визнання оспорюваного Договору поруки недійсним відповідно до статті 230 ЦК України.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивач мав намір укласти кредитний договір у зв`язку з недостатньою кількістю оборотних коштів та для забезпечення діяльності Товариства, з метою фінансування поточної діяльності;

- позивач належними доказами не довів, що відповідач надавав йому пропозицію щодо трансформації кредитного портфелю та обов`язковість укладення Кредитного договору та договорів поруки для отримання прибутку, так і не довів, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору та Договору поруки;

- оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, відсутні підстави для визнання Договору поруки недійсним відповідно до статей 215, 230 ЦК України.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- позивач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійсним Договору поруки на підставі статті 230 ЦК України;

- позивач не довів, що Банк повідомляв відомості, які не відповідають дійсності або те, що його представники замовчували обставини, які мали істотне значення для правочину;

- позивач не довів, що відповідач вчиняв певні винні, навмисні дії, що свідчили б про його намагання запевнити позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки, які насправді не могли настати;

- жодні положення Кредитного договору не містять згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем Договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує для обґрунтування свого позову;

- дії позивача, який уклав спірний договір поруки, а наразі пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

18. 16.01.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи учасників справи

19. Скаржник у касаційній скарзі стверджує про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 512, 517, 556, 611, 651 ЦК України, статтю 188 Господарського кодексу України, статті 236, 238, 269, 282 ГПК України. Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій не врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19. Крім цього, скаржник зазначає, що у справі № 910/3570/19 за аналогічних обставин, але по іншим позовним вимогам, суди дійшли протилежних висновків.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08.02.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 03.03.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

22. Як зазначалося вище, касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме - неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19.

23. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 та Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

24. У справі № 910/18007/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" до Банку про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4М14109Д/П, на яку скаржник посилається в обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Суд касаційної інстанції вказав, що позивач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів - належним чином посвідченої копії рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, яке, на думку позивача, має суттєве значення для вирішення справи, оскільки містить відомості про її обставини і позивач не міг його отримати самостійно, оскільки воно містить банківську таємницю (стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Однак, у рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання. Про наведене позивачем (скаржником) зазначалося і в апеляційній скарзі, проте апеляційним господарським судом таке клопотання також не розглянуто по суті.

26. Також, у справі № 910/18007/19, Верховний Суд зауважив на необґрунтованому залишені без будь-якого належного процесуального реагування клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об`єктивних причин не міг одержати самостійно, що свідчить про порушення положень статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення. Так само не розглянуте по суті судами попередніх інстанцій і клопотання позивача про залучення до участі у справі ТОВ "Мілорін Лтд" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Наведене в пунктах 18- 20 даної постанови суперечить і вимогам пункту 2 частини третьої та пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України щодо зазначення в описовій частині рішення суду заяв, клопотань учасників справи, а в мотивувальній частині - мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи. Водночас відповідні порушення не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України.

27. Тобто підставою для скасування Верховним Судом ухвалених у справі № 910/18007/19 рішень судів попередніх інстанцій було порушення норм процесуального права.

28. Натомість у справі, що розглядається, місцевий господарський суд розглянув подані Товариством клопотання про витребування доказів - рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016, а також оригіналів та належним чином посвідчених копій: кредитного договору від 16.12.2015 № 4А15116И з додатками та додатковими угодами; документів на переказ коштів за кредитним договором, в тому числі, але не обмежуючись, копій меморіальних ордерів; інформацію по вказаному кредитному договору про всі нараховані та сплачені кошти (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); інформацію про наявність або відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 26.10.2016, на 02.2020 з зазначенням, яка саме заборгованість наявна (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); у разі наявності заборгованості - надати детальний розрахунок заборгованості станом на 02.2020; інформацію про бухгалтерський облік за згаданим вище кредитним договором станом на 26.10.2016, на 02.2020; інформацію, чи наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість зі сплати винагороди за користування кредитом розрахована за формулою, визначеною у договорі відповідно до курсу гривні відносно долара США; у разі наявності заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом - надати розрахунок заборгованості станом на 14.02.2020; копію рішення кредитного комітету банку відносно винагороди за користування кредитом; інформацію, чи подавав банк позови про визнання кредитних договорів недійсними повністю або в частині, коли саме, результати розгляду справ.

29. Суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, про що зазначено в протоколі судового засідання від 11.03.2020.

30. Отже, скаржник безпідставно посилається на неврахування судами у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.07.2000 у справі № 910/18007/19.

31. Крім того, за результатами касаційного перегляду справа № 910/18007/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції й у постанові Верховного Суду, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, відсутній висновок щодо застосування норми права, яку застосували суди в оскаржуваних рішеннях.

32. Оскільки доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19, не знайшли свого підтвердження, то касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

33. Поряд з цим слід зазначити, що посилання скаржника на те, що у справі № 910/3570/19 за аналогічних обставин, але по іншим позовним вимогам, суди дійшли протилежних висновків, відхиляються, оскільки у Єдиному державному реєстрі судових рішень та у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" відсутні відомості про розгляд такої справи Верховним Судом, а копії такої постанови до касаційної скарги не додано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

35. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

36. Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/18373/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення03.03.2021
Оприлюднено16.03.2021
Номер документу95502248
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/18373/19

Ухвала від 03.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 02.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 08.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Постанова від 22.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 12.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 26.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 07.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Рішення від 22.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 24.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 24.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні