Постанова

від 25.02.2021 по справі 761/18817/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/18817/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/609/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовувала наступним:

У період з 09 лютого 1991 року по 17 березня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилося два сина. За час перебування у зареєстрованому шлюбі подружжям за спільні кошти було придбано майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя: об`єкти житлової нерухомості, земельні ділянки, транспортні засоби, обладнання та побутову техніку, меблі та інші речі побутового призначення. Окрім вказаного, ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя було засновано юридичну особу - ТОВ КАПІТАЛ-АГРО , а також відкрито поточні рахунки у банківських установах. Оскільки вказане майно є спільною власністю подружжя, а сторони не можуть дійти згоди щодо його поділу, дане питання має бути вирішене в судовому порядку. При цьому ОСОБА_2 заявила, що не надає згоду на отримання грошової компенсації замість 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя, відтак просила суд визнати набуте за час шлюбу майно об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за сторонами право власності на ідеальні частки у такому майні без його реального поділу. Також просила суд стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів, розміщених станом на 17 березня 2015 року у банківських установах на поточних рахунках, що були відкриті за час перебування сторін у шлюбних відносинах, а також внесених до статутного капіталу ТОВ КАПІТАЛ-АГРО .

Не погоджуючись із зазначеними вимогами, ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 було безпідставно заявлено частину майна в якості спільного майна подружжя, в той час як а інша частина спільного майна у первісному позові заявлена не була. Зокрема в первісному позові відсутні грошові кошти, які знаходились станом на 17 березня 2015 року на відкритих на ім`я ОСОБА_2 поточних рахунках, легковий автомобіль марки Suzuki, деяке обладнання та побутова техніка, меблі та інші речі побутового призначення. У зустрічному позові ОСОБА_1 запропонував варіант поділу спільного майна шляхом фактичного розподілу об`єктів між сторонами у відповідності до склавшогося порядку користування, стягнення різниці вартості часток та частини коштів, розміщених на банківських рахунках.

В ході розгляду справи обидві сторони уточнювали свої позовні вимоги. Зокрема позивач просила суд визнати та розподілити між сторонами не всю квартиру АДРЕСА_1 , а лише Ѕ її частину. Окрім того, ОСОБА_2 виключила із позовних вимог вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини грошових коштів, розміщених на поточних рахунках у ПАТ Сбербанк , оскільки вони були відкриті 31 жовтня 2016 року, тобто вже після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , а також аналогічні вимоги щодо рахунків у ПАТ Укрсоцбанк та ПАТ Райффазен Банк Аваль , які були зазначені ОСОБА_2 помилково.

ОСОБА_1 також змінював свої позовні вимоги. Просив суд в порядку розподілу спільного майна визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м.; об`єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та меблі, речі побутового призначення, обладнання та побутову техніку, які в ньому знаходяться; земельні ділянки площею 0,2500 га, площею 0,0598 га та площею 0,1183 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; вантажний фургон марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313, 2005 року випуску. За ОСОБА_2 відповідач просив в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 139,9 кв.м., а також меблі, речі побутового призначення, обладнання та побутову техніку, які в ній знаходяться; житловий будинок, розташований в за адресою: АДРЕСА_4 , а також земельні ділянки під ним; легковий автомобіль марки Subaru, модель Outback, 2011 року випуску; легковий автомобіль марки Suzuki, модель Jimny, 2015 року випуску; легковийавтомобіль марки Honda, модель Accord 2.4, 2004 року випуску. Також просив стягнути з нього на користь позивача компенсацію різниці вартості присуджених сторонам часток у спільному майні, яку він попередньо вніс на депозит суду.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення обсягу грошових коштів і майна (окрім меблів, речей побутового призначення, обладнання та побутової техніки), які є спільною власністю сторін, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про поділ майна подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 вважала доводи апелянта неналежними, а оскаржуване рішення - законним та обґрунтованим. Просила відмовити у задоволенні скарги а рішення суду - залишити без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам вказане рішення не відповідає.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції визначив як обсяг майна, яке він визнав спільним майном подружжя, так і здійснив його поділ за варіантом, фактично запропонованим первісним позивачем, а саме шляхом визнання за сторонами ідеальних часток в такому майні без його фактичного поділу. Колегія суддів апеляційного суду не погодитися ні з визначеним судом першої інстанції обсягом спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, ні з запропонованим порядком такого поділу.

Щодо обсягу спільного майна подружжя:

Стосовно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 36,4 кв.м.

При вирішення справи суд першої інстанції виходив з наявності такого будинку, відтак здійснив його поділ. В той же час обидві сторони як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді зазначали, що фактично на час розгляду справи такий будинок було знесено, відтак, незважаючи на наявність відомостей про нього у відповідному державному реєстрі, фактично такого майна не існує.

У відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно вимог ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Зважаючи на вказані норми, у суду першої інстанції були відсутні підстави визнавати вищевказаний будинок спільним сумісним майно подружжя та визначати за сторонами право власності на його частини.

Стосовно земельної ділянки площею 0,4500га, кадастровий номер 5322884905:05:001:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Як було встановлено в ході розгляду справи, за вказаною адресою знаходяться дві земельні ділянки - площею 0,2500 га з кадастровим номером 5322884905:05:001:0020 та площею 0,4500 га з кадастровим номером 5322884905:05:001:0021. Право власності на обидві ділянки було набуто 28 квітня 2005 року, за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , але зазначив, що право власності на них набуто ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації, що у відповідності до положень ст. 57 СК України при поділі майна подружжя на час здійснення такого поділу відносить вказане майно до його особистої власності.

При віднесенні обох земельних ділянок до спільного майна подружжя суд першої інстанції виходив з того, що на них знаходиться житловий будинок, набутий під час шлюбу, відтак такий, що є об`єктом спільної власності подружжя. На підставі цього, зважаючи на положення постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 (якщо на земельній ділянці, одержаній громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України) суд першої інстанції відніс обидві вказані земельні ділянки до спільної сумісної власності подружжя. В той же час при вирішенні вказаного питання суд не звернув увагу на те, що хоча земельна з кадастровим номером 5322884905:05:001:0020 і має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в той же час земельна ділянка з кадастровим номером 5322884905:05:001:0021 за цільовим призначенням віднесена до ведення особистого селянського господарства. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що на ділянці 5322884905:05:001:0021 розташований вищезгаданий житловий будинок.

Враховуючи викладене, правові підстави для ототожнення обох ділянок і віднесення ділянки 5322884905:05:001:0021 до об`єктів спільної сумісної власності подружжя колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Стосовно внеску до статутного капіталу ТОВ КАПІТАЛ-АГРО .

При вирішенні справи суд першої інстанції вважав, що статутний капітал товариства складає 42 000,00 грн., він був сформований за рахунок спільних коштів подружжя, відтак в порядку поділу спільного майна з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21 000,00 грн. В той же час з такою позицією колегія суддів погодитися не може.

У відповідності до положень ст. 115 ЦК України майно, передане господарському товариству його учасниками як вклад до статутного капіталу є власністю такого товариства.

Учасник товариства є власником частки в статутному капіталі товариства. При цьому така частка має свою вартість, яка не є тотожною номінальному розміру вкладу учасника. Для визначення вартості частки учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю встановлена певна процедура, передбачена зокрема п. 8 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника).

Необхідність встановлення вартості майна подружжя, що підлягає поділу, за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи передбачена й п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про вартість частки в статутному капіталі ТОВ КАПІТАЛ-АГРО відповідно до її номінального розміру є необґрунтованим. При цьому оцінка вартості такої частки в ході розгляду справи не проводилася. Не було представлено до суду сторонами й інших доказів стосовно дійсної вартості такої частки. За таких умов підстави для розподілу в порядку поділу спільного майна подружжя частки вартістю 42 000,00 грн. у суду були відсутні.

Стосовно легкового автомобіля марки Suzuki, модель Jimny, 2015 року випуску.

Вказаний автомобіль було придбано у листопаді 2015 року. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва 01.06.2016р.

Положеннями ст. 60 СК України встановлена презумпція, відповідно до якої кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Хоча у відповідності до положень ч. 6 ст. 57 СК України суд й може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, дане правило не є абсолютним. Визначальним при цьому є джерело набуття такого майна, яке при режимі припинення шлюбних відносин зазвичай є особисті кошти кожного з подружжя. В той же час в даному випадку до суду відповідачем були представлені докази того, що саме ним здійснювалося придбання такого авто. Зокрема, грошові кошти для придбання автомобіля вносилися саме ОСОБА_1 (12 листопада 2015 р. - 140 000грн., 13 листопада 2015р. - 140 000грн. та 16 листопада 2015р. - 135 000грн.) Зазначене підтверджується відповідними виписками з банку, підписом ОСОБА_1 на видатковій накладній від 16 листопада 2015р. про отримання автомобіля. 18 листопада 2015р. останнім були оплачені додаткові роботи по облаштуванню автомобіля на 13 924 грн., що підтверджується його підписом у акті виконаних робіт, бланком-замовлення від 26 листопада 2015р. про встановлення захисних дуг на автомобіль вартістю 15 730 грн. 15 березня 2016р. ОСОБА_1 був оплачений страховий платіж за поліс обов`язкового страхування, а 02 червня 2016р. - страховий платіж у сумі 21 230 грн. на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу.

Не заперечує факту оплати спірного автомобіля та супутніх платежів саме ОСОБА_1 і представник ОСОБА_2 . При цьому позиція сторони позивача полягала в тому, що хоча вказаний автомобіль й було придбано відповідачем, здійснено це було в порядку компенсації для позивача за нанесені їй тілесні ушкодження. В той же час жодного доказу існування такої домовленості між сторонами до суду представлено не було, а відповідач заперечував такі посилання. Таким чином вказані твердження не були належним чином доведені в ході розгляду справи, відтак у суду відсутні підстави для їх прийняття.

В свою чергу вищевикладене визначає відсутність підстав для віднесення спірного автомобіля до особистої власності позивача.

Стосовно грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках, відкритих на ім`я позивача в АТ ПроКредит Банк .

При вирішенні позову в цій частині суд першої інстанції зазначив, що з метою недопущення порушення прав дитини сторін на належне утримання та забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування, постійне проживання дитини із матір`ю суд приходить до висновку щодо збільшення частки ОСОБА_2 у вказаних грошових коштах, перехід їх у особисту приватну власність ОСОБА_2 та виключення зі складу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому таку свою позицію суд ґрунтував на положеннях ч. 3 ст. 70 СК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зважаючи на наведену норму, необхідною передумовою для відступлення судом від принципу рівності часток подружжя у спільному майні є факт недостатності аліментів, які отримує така сторона, для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. При цьому вказана обставина підлягає доведенню на загальних підставах процесуального законодавства.

В ході розгляду справи позивач не довела за допомогою належних та допустимих доказів факту недостатності отримуваного від відповідача матеріального забезпечення дитини сторін (як аліментних платежів, так і компенсації додаткових витрат). За таких умов у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування в даному спорі положень ч. 3 ст. 70 СК України.

Стосовно грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківський установі у Республіці Австрія Unicredit Bank Austria AG на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про безпідставне віднесення вказаних коштів до спільного майна подружжя, оскільки вони були отримані в якості позики. З такою позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Правова природа зазначених коштів була ретельним чином досліджена судом першої інстанції при вирішенні справи. При цьому суд виходив з того, що вказаний поточний рахунок є спільним та відкритий на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З відомостей, наданих банківською установою у Республіці Австрія - Unicredit Bank Austria AG, а саме банківських квитанцій, вбачається, що вказані грошові кошти було сформовано за рахунок отримання ОСОБА_1 винагороди за юридичні послуги, що відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності.

В своїй скарзі апелянт зазначив про неможливість визнання таких квитанцій належними доказами, оскільки Вказані документи не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки не відоме їх походження,, а також на них відсутні будь-які реквізити, які б свідчили, що зазначені документи є офіційними документами банку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені квитанції були надані до суду представником позивача. При цьому під час судового розгляду в суді першої інстанції стороною відповідача не заявлялися сумніви у автентичності таких квитанції, твердження про їх неналежність були заявлені лише в апеляційній скарзі. У зв`язку з цим стороною позивача до відзиву на апеляційну скаргу було додано такі банківські квитанції, однак вже з підписами посадових осіб та печатками банку, та лист банківської установи у Республіці Австрія - Unicredit Bank Austria AG про надання таких документів на запит ОСОБА_2 надання вказаних документів в суді апеляційної інстанції було визнано судом обґрунтованим, а самі документи були долучені до матеріалів справи.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для критичного відношення до вищевказаних банківських документів. За таких умов висновки суду першої інстанції в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими, відтак доводи апелянта з цього приводу не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Стосовно меблів, речей побутового призначення, обладнання та побутової техніки.

В частині розподілу вищевказаного майна подружжя рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, обидві сторони висловлювали свою згоду із здійсненим судом першої інстанції поділом вказаного майна, відтак рішення суду в цій частині не переглядалося.

Щодо оцінки майна:

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 представив до суду ряд звітів про оцінку майна, які були виготовлені на його замовлення суб`єктами оціночної діяльності - ТОВ Фінпрайс , фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ ДОБСОН-АНАЛІТІК . З наведеною у звітах оцінкою майна позивач ОСОБА_2 не погодилася, зазначала про їх необ`єктивність, на підтвердження такої своєї позиції надала до суду рецензії на зазначені звіти. Увказаних рецензіях було визначено, що представлені звіти не в повній мірі відповідають вимогам нормативно-правової оцінки майна і мають недоліки.

У відповідь на надані позивачем рецензії на звіти про оцінку майна відповідач представив до суду висновки експертів за результатами проведення оціночних експертиз, виконаних експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Вказані висновки не були належним чином спростовані іншою стороною, доказів їх неналежності або недостовірності до суду не представлено, відтак підстав для критичного відношення до них у суду немає.

Щодо поділу спільного майна подружжя:

При вирішення спору між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що об`єкти спільного майна подружжя є неподільними речами, ОСОБА_2 не дає згоду розподіл об`єктів між сторонами, її частка в пільному майні є значною, що у відповідності до положень ст. ст. 71 СК України та ст. 365 ЦК України залишає суду можливість вирішення спору виключно шляхом присудженні кожній із сторін ідеальних часток в кожному об`єкті.

З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією апелянта щодо того, що обраний судом першої інстанції фактично не вирішує спір між сторонами з огляду на стосунки, які склалися між ними і неможливості внаслідок цього одночасного користування обома сторонами певними об`єктами їх спільного майна.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції щодо того, що для припинення права на частку особи у спільному майні мають бути одночасно наявні усі з перерахованих підстав.

Для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умов, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Дана позиція підтверджена численною судовою практикою, в тому числі і Великої Палати Верховного Суду (постанова у справі № 908/1754/17 від 18 грудня 2018 року).

Об`єктами спільної власності сторін у даній справі, окрім грошових коштів, є транспортні засоби та об`єкти нерухомості (квартири, житлові будинки, земельні ділянки під ними). В ході розгляду справи до суду не було представлено доказів щодо технічної можливості фактичного розподілу кожного з об`єктів нерухомості між сторонами. Фактично не заперечували цього й обидві сторони по справі, зазначаючи про неможливість розподілу об`єктів нерухомості зі збереженням функціонального призначення. Не можуть бути фактично розділені в силу своєї специфіки й кожен окремий спірний транспортний засіб. За таких умов колегія суддів приходить до висновку про наявність передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 365 ЦК України обставини.

Погоджується колегія суддів й з доводами апелянта щодо неможливості спільне володіння і користування сторонами з огляду на їх взаємовідносини. В ході розгляду справи представник позивача заперечував проти такої неможливості, зазначав, що кожна із сторін можуть користуватися окремими об`єктами спільного майна. В той же час така позиція позивача не може бути прийнята судом, оскільки базується на невірному трактуванні поняття спільного користування майном і фактично означає розподіл об`єктів майна між сторонами а не їх спільне використання.

Стосовно істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, дане питання вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном (постанова Верховного Суду у справі №210/2236/15-ц від 18.07.2019 року).

Як вже зазначалося вище, у даній справі об`єктами спільного майна подружжя окрім грошових коштів є дві квартири (одна в повному обсязі, інша - в Ѕ частині), два будинки (один введений в експлуатацію, інших - на стадії об`єкта незавершеного будівництва), земельні ділянки під ними а також транспортні засоби.

З точки зору апеляційного суду між сторонами вказане спільне майно може бути розподілене між сторонами шляхом передачі у індивідуальну власність кожної із сторін окремих об`єктів як нерухомості, так і транспортних засобів відповідно до їх цільового призначення, характеристик, вартості. При вирішенні вказаного питання суд має враховувати й фактичний порядок користування майном, що склався між сторонами.

Відповідач пропонував суду передати йому у власність Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м.,; натомість у власність позивача - передати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 139,9 кв.м. Також відповідач просив суд передати йому об`єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 546,60 кв.м.; у власність позивача - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,9 кв.м.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Зважаючи на наведені положення відповідач пропонував розподілити спільні земельні ділянки відповідно до розподілу житлових будинків та об`єктів незавершеного будівництва.

Окрім зазначеного, розподілу між обома сторонами підлягають і транспортні засоби з максимальним врахуванням склавшогося порядку використання. Таким чином відповідач запропонував виділити у власність ОСОБА_2 легкові автомобілі марки Honda модель Accord, марки Subaru модель Outback та марки Suzuki модель Jimny; у власність відповідача - вантажний фургон марки Mercedes-Benz модель Sprinter 313.

Колегія суддів погоджується із запропонованим порядком розподілу спільного майна між сторонами. Враховуючи, що за вказаного варіанту кожна із сторін отримає в особисту власність по квартирі, житловому будинку та земельні ділянки під ним а також транспортні засоби, колегія суддів вважає такий розподіл майна не завдасть істотної шкоди інтересам сторін та членам їх сімей. При цьому має бути врахована сумарна вартість кожної із часток з компенсацією однієї стороною іншій різниці в такій вартості.

Щодо розміру компенсації різниці вартості часток:

Враховуючи висновки експертів за результатами проведення оціночних експертиз, виконаних експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, загальна вартість спільного майна подружжя склала 11 147 704 грн. Враховуючи принцип рівності часток подружжя, Ѕ частина від вказаної суми складає 5 573 852,00 грн.

За запропонованим відповідачем варіантом розподілу спільного майна, з яким погодилася й колегія суддів апеляційного суду, сумарна вартість майна, що виділяється ОСОБА_2 , становить 4 437 254,00 грн. За таких умов різницю вартості майна, що виділяється у власність відповідача, та Ѕ частини вартості усього майна складає 1 136 598,00 грн.

При визначенні розміру компенсації різниці вартості майна також підлягають врахуванню й грошові кошти на банківських рахунках сторін, які є спільною сумісною власністю, відтак підлягають поділу по Ѕ між сторонами.

Як вже зазначалося вище, на рахунках в АТ ПроКредит Банк , відкритих на ім`я ОСОБА_2 , знаходилися спільні грошові кошти сторін на загальну суму 17 947,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 26.12.2019 р. (23,41 грн. за 1 долар) становило 420 143,25 грн., і 3 553,61 грн. За таких умов Ѕ частина таких коштів складає 211848,42грн.

Оскільки вказані кошти залишилися в розпорядженні позивача, зазначена сума має бути вирахувана із суми компенсації відповідача позивачу різниці вартості часток.

На рахунках, відкритих на ім`я відповідача знаходилися грошові кошти на загальну суму 5 672,55 грн. Частка ОСОБА_2 (Ѕ частина) у вказаних коштах складає 2 836,28 грн., відтак відповідач має її компенсувати позивачу.

Зважаючи на наведене, у зв`язку із компенсацією різниці вартості частки в спільному майні відповідач має сплатити на користь позивача 927 585,86 грн. (1 136 598грн. - 211848,42грн. + 2836,28грн.).

За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

02.07.2018р. на депозитний рахунок суду по квитанції № 3554140611 відповідачем було внесено 934 000грн., що відповідає приписам ч. 2 ст. 365 ЦК України.

При вирішенні даного спору колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на відхилення доводів апеляційної скарги в частині неналежного з точки зору апелянта вирішення питання щодо визнання спільною власністю та розподілу спільних грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківський установі у Республіці Австрія Unicredit Bank Austria AG на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За таких умов оскаржуване рішення у вказаній частині колегія суддів визнає законним та обґрунтованим, зазначені кошти підлягають поділу в встановленому судом першої інстанції порядку.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні справи суд першої інстанції зазначив, що на розгляді перебувало два позови про поділ спільного сумісного майна подружжя, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 сплачено судовий збір, розмір якого дорівнює верхній межі, встановленій Законом України Про судовий збір . Оскільки судом було частково задоволено як первісний, так і зустрічний позов, судові витрати стягненню з однієї сторони на користь іншої не підлягають. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням в частині розподілу судових витрат між сторонами за розгляд справи в суді першої інстанції. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 12000,00 грн. судового збору. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, як і підлягають частковому обидва позови сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність розподілу вказаного судового збору між сторонами в рівних частинах. За таких умов з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування частини судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року в частині визнання спільною власністю подружжя та розподілу між сторонами нерухомого майна, транспортних засобів та грошових коштів (окрім грошових коштів, розміщених станом на 17 березня 2015 року на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківський установі у Республіці Австрія Unicredit Bank Austria AG на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- Ѕ (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 139,9 кв.м.;

- об`єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 546,60 кв.м.;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221480501:01:009:0015, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельну ділянку площею 0,0598 га, кадастровий номер 3221480501:01:009:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку площею 0,1183 га, кадастровий номер 3221480500:04:011:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5322884905:05:001:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,9 кв.м.;

- легковий автомобіль марки Honda, модель Accord 2.4, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 ;

- легковий автомобіль марки Subaru, модель Outback, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 ;

- легковий автомобіль марки Suzuki, модель Jimny, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 ;

- вантажний фургон марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 ;

- грошові кошти у розмірі 5 245 гривень 25 копійок, розміщені станом на 17 березня 2015 року на поточному рахунку № НОМЕР_10 у гривні, відкритому у публічному акціонерному товаристві ОТП Банк на ім`я ОСОБА_1 ;

- грошові кошти у розмірі 13 829 доларів США 39 центів, розміщені станом на 17 березня 2015 року на поточному рахунку № НОМЕР_11 валюта USD долари США, відкритому у акціонерному товаристві ПроКредитБанк на ім`я ОСОБА_2 ;

- грошові кошти у розмірі 4 117 доларів США 78 центів, розміщені станом на 17 березня 2015 року на поточному рахунку № НОМЕР_12 валюта USD долари США, відкритому у акціонерному товаристві ПроКредитБанк на ім`я ОСОБА_2 ;

- грошові кошти у розмірі 3 524 гривень 33 копійок, розміщені станом на 17 березня 2015 року на поточному рахунку № НОМЕР_13 у гривні, відкритому у акціонерному товаристві ПроКредитБанк на ім`я ОСОБА_2 ;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- Ѕ (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м., вартістю 981 750 грн.;

- об`єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 546,60 кв.м., вартістю 5 264 500 грн.;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221480501:01:009:0015, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 171 400 грн.;

- земельну ділянку площею 0,0598 га, кадастровий номер 3221480501:01:009:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 31 100 грн.;

- земельну ділянку площею 0,1183 га, кадастровий номер 3221480500:04:011:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 56 500 грн.;

- вантажний фургон марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 , вартістю 205 200 грн.;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 139,9 кв.м., вартістю 3 108 500 грн.;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,9 кв.м., вартістю 88 100 грн.;

- легковий автомобіль марки Subaru, модель Outback, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , вартістю 510 500 грн.;

- легковий автомобіль марки Honda, модель Accord 2.4, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , вартістю 247 100 грн.;

- легковий автомобіль марки Suzuki, модель Jimny, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 , вартістю 444 654, 71 грн.;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5322884905:05:001:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_15 ) 927 585 (дев`ятсот двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 86 коп. - різниці вартості отриманого у власність майна.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_15 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - в якості відшкодування судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько