Постанова

від 03.03.2021 по справі 752/10893/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 752/10893/17 Номер провадження: 22-ц/824/2109/2021 Головуючий у суді першої інстанції О.О. Колдіна Суддя -доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 03 березня 2021року місто Київ

Номер справи 752/10893/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне акціонерне товариство Укргазбанк

третя особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, ухваленеу складі судді Колдіної О.О., в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва, відомості про дату складення повного рішення відсутні, -

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ Укргазбанк , третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання укласти договір купівлі - продажу майнових прав.

В обґрунтування зазначив, що 12.05.2017 ДП СЕТАМ були проведені електронні торги з реалізації майнових прав на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,08 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:243:0010. Замовником аукціону був АБ Укргазбанк . За результатами проведення торгів позивач був визначений переможцем. Кінцевим днем підписання відповідного договору було визначено 23.05.2017. Після внесення Організатору винагороди представниками АБ Укргазбанк був запропонований проект договору купівлі-продажу, деякі пункти в якому позивач запропонував змінити. Проте договір купівлі - продажу земельної ділянки так і не був укладений між Банком та позивачем. Позивач зазначає, що ним було дотримано усіх вимог та вчинено усі дії для укладення угоди.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд зобов`язати відповідача надати документи, які дають підстави для укладення угоди купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:243:0010 та зобов`язати укласти договір купівлі-продажу майнових прав на зазначену земельну ділянку на запропонованих позивачем умовах.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, помилкову оцінку доказів зібраних по справ, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції невірно трактував його наміри щодо укладення договору купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку в частині порядку оплати за придбане майно. Пропозиція позивача щодо змін у договорі була цілком доречна та не суперечила умовам договору. Суд не врахував того, що він не відмовився від укладення договору купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку, а мав на меті переконатися у законності угоди перед тим як укладати відповідний договір. 23.05.2017 довірена особа позивача з`явилася з необхідними документами до відповідача для підписання договору. Вважає безпідставним посилання суду на те, що укладений 12.07.2017 договір купівлі - продажу майнових прав на спірну земельну ділянку між відповідачем та третьою особою не визнаний недійсним, оскільки на момент звернення позивача із даним позовом до суду такого договору ще не існувало. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову вказавши на те, що позивач при зверненні до суду із даним позовом не обґрунтував у який саме спосіб з боку відповідача відбулося порушення його права та які норми чинного законодавства були порушені. Вказав, що суд повинен був вийти за межі позовних вимог, що було необхідністю для захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких просив позивач.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також позивач надіслав до суду відповідь на відзив відповідача, яку просив врахувати під час перегляду справи апеляційним судом.

Представник відповідача Мала В.В. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін як законне та обґрунтоване з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, проте поштове повідомлення повернулося без вручення адресату. Будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції на час розгляду справи від нього не надходило. Своїм правом на подачу відзиву третя особа не скористалася.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та третьої особи з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог та вважав їх такими, що суперечать принципу свободи договору. Також під час розгляду справи судом було встановлено, що існує договір купівлі-продажу майнових прав на спірну земельну ділянку, укладений між ПАТ Укргазбанк та ОСОБА_2 , який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, що унеможливлює укладання іншого договору з приводу даного предмету.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи, з огляду на наступне.

Так, за загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на електронних торгах (частина перша статті 61 Закону України Про виконавче провадження ).

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Судом встановлено, що 12 травня 2017 року ДП СЕТАМ були проведені електронні торги з реалізації майнових прав на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:243:0010.

ПАТ Укргазбанк виступало Замовником аукціону.

Переможцем зазначених торгів став ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом прилюдних торгів, який запропонував найвищу ціну предмета продажу, що склала 735 306,56 грн.

ДП СЕТАМ надало ПАТ Укргазбанк протокол проведення електронних торгів від 12.05.2017 №255713, що підтверджується листом від 15.05.2017 №4426/18-18-17.

Пунктом 6.1 Порядку проведення повторних аукціонів АБ Укргазбанк (далі - Порядок), затвердженого наказом ДП СЕТАМ від 22.03.2017 за №22 після закінчення електронних торгів на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Веб-сайт автоматично формує та розміщує протокол електронних торгів по лоту у день проведення таких електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня.

Підписаний переможцем оригінал такого протоколу Організатор, не пізніше двох банківських днів після його отримання, надає чи надсилає поштовим направленням Замовнику.

Положеннями пункту 6.7. цього Порядку визначено, що переможець торгів протягом 2 (двох) банківських днів із дня, наступного після закінчення електронних торгів, зобов`язаний: підписати персоніфікований протокол та надати (надіслати) його Організатору; перерахувати Організатору додаткову винагороду за проведення торгів.

Судом встановлено, що зазначені дії позивач вчинив та перерахував ПАТ Укргазбанк у якості винагороди грошові кошти у розмірі 26 480,38 грн.

Так, згідно із частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України) можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів (результату аукціону) та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів укладається договір купівлі - продажу майна.

Отже, набуття майна за результатами публічних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцем, який має право примусового продажу такого майна є організатор публічних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець публічних торгів.

У справі, яка розглядається судом, електронні торги з реалізації майнових прав на земельну ділянку, за результатами проведення яких було укладено договір купівлі - продажу реалізованого майна, були проведені з урахуванням Порядку проведення електронних повторних аукціонів АБ Укргазбанк , затвердженого наказом ДП Сетам від 22.03.2017 №22.

Так, пунктом 6.8. Порядку встановлено, що на підставі протоколу про результат аукціону (електронних торгів) підписаного Організатором торгів та Замовником укладається договір купівлі-продажу майна між переможцем аукціону та Замовником.

Договір купівлі-продажу майна укладається у строк не пізніше, ніж п`ять банківських днів з дня затвердження Замовником протоколу про результат аукціону (електронних торгів). Про факт укладення договору купівлі-продажу майна Замовник повідомляє Організатора аукціону (електронних торгів) у день його укладення. Витрати пов`язані з оплатою збору до Пенсійного фонду покладаються на Покупця (п.6.9 Порядку).

Згідно з п.6.10. Порядку повний розрахунок Переможцем за придбане на аукціоні майно здійснюється у строк не пізніше дня укладення договору купівлі-продажу майна на розрахунковий рахунок Замовника вказаний в протоколі про результат аукціону (електронних торгів).

У разі відмови переможця торгів від придбання майна, переможцем визначається Учасник торгів, який подавав наступну найвищу цінову пропозицію (особливу ставку), у порядку перевизначення найвищої особливої ставки відповідно до п. 5.6 цього Додатку без проведення повторних торгів. У такому випадку, Організатор формує відповідний протокол та протягом 3 (трьох) робочих днів надсилає його в електронній формі Замовнику (п.6.12 Порядку).

Судом встановлено, що останнім днем укладання угоди купівлі-продажу майнових прав між позивачем та відповідачем у справі на підставі проведеного аукціону було 23 травня 2017 року.

Однак, 23.05.2017 між сторонами договір купівлі - продажу укладений не був у зв`язку з надісланням позивачем на адресу Банку 22.05.2017 та 23.05.2017 пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу в частині порядку оплати за придбане майно. Кошти за придбане на аукціоні майно у повному обсязі, як того передбачали умови та встановлено Порядком, сплачені позивачем також не були.

24.05.2017 Банк повідомив переможця про те, що останнім днем укладання угоди купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку було 23.05.2017, однак в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 для підписання договору, договір підписано не було. На думку відповідача, така бездіяльність позивача свідчить про відмову від придбання майнових прав.

У зв`язку з неукладенням між ОСОБА_1 та ПАТ Укргазбанк договору купівлі-продажу, були застосовані положення п.6.12 Порядку проведення електронних торгів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що 23.05.2017 договір купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку, що була предметом публічних торгів, переможцем яких став ОСОБА_1 , не був укладений з вини позивача, який не дотримався встановлених вимог щодо укладання такого договору, і порушив умови Порядку. ОСОБА_1 та його представник 23.05.2017 лише звернулися до Банку із листом з пропозицією щодо внесення змін та доповнень до проекту договору купівлі - продажу, який сторони повинні були укласти того ж дня. Зазначені дії позивача в силу вимог п. 6.12 Порядку №22, унеможливили підписання договору купівлі - продажу у строки встановлені пунктом 6.9. цього Порядку. Про дані обставини Банк повідомив позивача листом від 24.05.2017 №110/5288/2017.

Представник позивача - ОСОБА_4 не могла представляти інтереси свого довірителя 23.05.2017 під час укладення договору купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку, оскільки у довіреності наданій їй ОСОБА_1 та посвідченій 17.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П. за №514, ОСОБА_1 надав право ОСОБА_4 укладати від його імені правочини щодо придбання земельної ділянки. Проте, предметом прилюдних торгів від 12.05.2017 виступали майнові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Таким чином, представник позивача ОСОБА_4 на день укладення договору купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не мала повноважень на укладення з Банком, від імені її довірителя, такий договір, оскільки таких повноважень видана на її ім`я довіреність не передбачала.

Судом також встановлено, що 12.07.2017 між ПАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:243:0010, а також передані оригінали документів на земельну ділянку.

Так, відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

У рамках розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що у постанові Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Укргазбанк , ПАТ АБ Київ , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_1 , про визнання права власності на майно встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав від 12.07.2017, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Укргазбанк відповідно до вимог чинного законодавства.

В силу положень ст.82 ЦПК України встановлені судовим рішенням обставини доказуванню не підлягають.

Отже, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що вказане унеможливлює укладання іншого договору з приводу даного предмету.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано позивачем до апеляційної скарги, не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Хибними є доводи апеляційної скарги про те, що на час звернення до суду із даним позовом (30.05.2017) між ПАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_2 договору купівлі - продажу майнових прав на земельну ділянку укладено не було, а тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, оскільки справа у провадженні суду перебувала понад два роки. Проте, ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсним укладеного 12.07.2017 між ПАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_2 договору купівлі - продажу майнових прав спірної земельної ділянки не звертався. Такий договір у судовому порядку не визнаний недійсним. Натомість, існує судове рішення, яким вставлено, що такий договір було укладено між сторонами із дотриманням встановлених законом вимог.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати документи, які дають підстави для укладення угоди купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:243:0010 та про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу майнових прав на зазначену земельну ділянку на запропонованих позивачем умовах є безпідставними та суперечать встановленим судом обставинам. Задоволення таких позовних вимог (без вирішення питання про недійсність договору) прямо порушить права ОСОБА_2 , до якого перейшли майнові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , згідно укладеного 12.07.2017 між ним та банком договору купівлі - продажу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був вийти за межі заявлених позивачем вимог суд апеляційної інстанції оцінює критично. Такі доводи апеляційної скарги не відповідають вимога закону.

Позовом у процесуальному сенсі є письмове звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правильне визначення предмета позову має важливе практичне значення, оскільки предмет позову визначає суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у рішенні.

Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. У підставу позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів, проте задля належного обґрунтування такої вимоги (як у цій справі) позивач повинен наводити усі факти, що слугують достатньою підставою для задоволення таких позовних вимог.

Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Підстава позову має важливе практичне значення. Правильне її встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині другій статті 264 ЦПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У ЦПК України відсутнє право суду на вихід за межі позовних вимог, що зумовлено розглядом спорів приватно-правого характеру.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд навів у рішенні мотиви з яких не вбачав підстав для задоволення позову. Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 , 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 12 березня 2021 року.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна