Постанова

від 15.03.2021 по справі 1522/29586/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3242/21

Номер справи місцевого суду: 1522/29586/12

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у цивільній справі за скаргою акціонерного товариства ВТБ Банк на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник ОСОБА_1 , постановлену під головуванням судді Науменка А.В., повний текст ухвали виготовлений 18 вересня 2020 року, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року акціонерне товариство ВТБ Банк (надалі АТ ВТБ Банк ) звернулось до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник ОСОБА_1 , в якому просило визнати неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. в частині прийняття рішення від 12.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; визнати недійсним рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 12.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 12.06.2013 року Приморським районним судом м. Одеси по справі № 1522/29586/12 про стягнення з ОСОБА_1 залишку боргу у розмірі 1 087 370,79 дол. США на користь АТ ВТБ Банк та проведення усіх необхідні дій передбачених ЗУ Про виконавче провадження .

В обґрунтування своєї скарги зазначило, що 28.05.2013 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі № 1522/29586/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк (змінена назва на АТ ВТБ Банк ) заборгованості за кредитними договорами з урахуванням штрафних заборгованостей в загальній сумі 1 160 516,85 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 27.11.12 (100 доларів США = 799,30 грн.) еквівалентно 9 276 011,18 грн.

12.06.2013 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк .

Виконавчий лист № 1522/29586/12 перебував на примусовому виконанні, виконавче провадження № 49814091, згідно постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Щеглової Є.В. від 30.06.2017 року, виконавчий документ повернуто стягувачу.

Зазначений виконавчий документ виконано частково, в ході виконавчого провадження стягнуто на користь АТ ВТБ Банк суму у розмірі 1 935 374,46 грн.

30.06.2017 року при поверненні виконавчого документу стягувачу, головним державним виконавцем Щегловою Є.В., у виконавчому листі № 1522/29586/12 проставлено залишок суми заборгованості в гривневому еквіваленті, а саме: 7 340 636,72 грн.

01.06.2020 року зазначений виконавчий документ повторно пред`явлено АТ ВТБ Банк до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з зазначенням залишку суми заборгованості 1 087 370,79 дол. США.

25.06.2020 року Банком отримано повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 закону України Про виконавче провадження - виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, з зазначенням, що відповідно до п. 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквіваленту суму в іноземній валюті.

Також зазначено, що згідно виконавчого документу необхідно стягнути з боржника - фізичної особи, залишок боргу, що складає 7 340 636,72 грн., отже виконавчий документ пред`явлений за непідвідомчістю, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження. Виконавчий документ підлягає пред`явленню до Першого Приморського ВДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За розрахунком скаржника залишок боргу за виконавчим документом становить 1 087 370,79 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату пред`явлення виконавчого документу до виконання - 01.06.2020 року (26,8685 грн. за 1 дол. США) становить 29 216 022,07 грн.

Всупереч вимогамЗакону України Про виконавче провадження , 12.06.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. було прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Скаржник вважає, що рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 12.06.2020 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження не відповідає вимогам чинного законодавства, зазначена норма закону застосована безпідставно, оскільки в ході виконавчого провадження № 49814091 зі стягнутих з ОСОБА_1 коштів перераховано стягувачу 1 935 374,47 грн., що за курсом НБУ на відповідну дату зарахування коштів становить 73 146,06 дол. США, відповідно залишок боргу за виконавчим документом становить 1 087 370,79 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату пред`явлення виконавчого документу до виконання - 01.06.2020 (26,8685 грн. за 1 дол. США) становить 29 216 022,07 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року скарга АТ ВТБ Банк задоволена частково.

Визнано поважними причини пропуску строку для подання скарги та поновити строк оскарження дій (бездіяльності) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. в частині прийняття рішення від 12.06.2020 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. в частині прийняття рішення від 12.06.2020 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Визнано недійсним рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 12.06.2020 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 12.06.2013 року Приморським районним судом м. Одеси по справі № 1522/29586/12 про стягнення з ОСОБА_1 залишку боргу у іноземній валюті - доларах США на користь АТ ВТБ Банк .

Не погодившись з ухвалою суду, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти постанову, якою у задоволені скарги в частині прийняття рішення від 12.06.2020 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянтзазначає, що у виконавчому документі зазначена сума, яка підлягає стягненню станом на 27.11.2012 року у гривневому еквіваленті, зміст якого державний виконавець не в праві міняти.

Під час попереднього виконання виконавчого листа, вимоги виконавчого документа були частково виконані, стягнуто суму 1935374,46 грн., про що проставлено відмітку у виконавчому документі.

Вважає, щодії державного виконавця проведено у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Також зазначено, що стягувачем не оскаржено постанову про повернення виконавчого документа, та стягувану було відомо, що сума стягнення підлягає гривневому еквіваленту, на, що суд першої інстанції уваги не звернув.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, а тому просить ухвалу суду скасувати.

Відзиву до суду від учасників справи до суду надано не було.

Сторони про розгляд справи на 24 лютого 2021 року були сповіщені належним чином (а.с. 109-110, 118-120).

Колегія суддів вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності сторін, приймає до уваги, що будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи від сторін до суду не надходило.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 15 березня 2021 року ).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково скаргу АТ ВТБ Банк на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження не були вчинені виконавчі дії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2013 року у справі за № 1522/29586/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк в особі відділення Одеська обласна дирекція ПАТ ВТБ Банк суму заборгованості за кредитними договорами з урахуванням штрафних заборгованостей в загальній сумі 1 160 516,85 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 27.11.12 (100 доларів США = 799,30 грн.) еквівалентно 9 276 011, 18 гривень до складу якої входить: заборгованість за кредитним договором № 13.51-25/08-СК від 13.03.2008 року в сумі 455 185,01 доларів США, де: 269 596,67 доларів США - сума кредиту, яка підлягає поверненню за кредитним договором; 137 696, 52 доларів США - сума процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору; 40 326,31 доларів США - сума штрафних санкцій, нарахованих на прострочену суму процентів та кредиту, відповідно до п. 8.1. кредитного договору; 7 565,51 доларів США - сума відсотків за неправомірне користування, нарахованих на прострочену суму процентів та кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та заборгованість за кредитним договором № 13.52-25/08-СК від 03.04.2008 р., в сумі 705 331,84 доларів США, де: 421 780,39 доларів США - сума кредиту, яка підлягає поверненню за кредитним договором; 210 974, 35 доларів США - прострочена сума процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору; 61 093,38 доларів США - сума штрафних санкцій, нарахованих на прострочену суму процентів та кредиту, відповідно до п. 8.1. кредитного договору; 11 483,72 доларів США - сума відсотків за неправомірне користування, нарахованих на прострочену суму процентів та кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України . Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ ВТБ Банк витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Рішення суду набрало законної сили 10.06.2013 року. На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 1522/29586/12 було видано 12.06.2013 року виконавчі листи, які було звернуто до виконання.

Виконавчий лист № 1522/29586/12 стосовно стягнення з ОСОБА_1 перебував на примусовому виконанні, виконавче провадження № 49814091, згідно Постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Щеглової Є.В. від 30.06.2017 року, виконавчий документ повернуто стягувачу.

Зазначений виконавчий документ виконано частково, в ході виконавчого провадження стягнуто на користь АТ ВТБ Банк суму у розмірі 1 935 374,46 грн., дана сума не переведена у долари США.

01.06.2020 року зазначений виконавчий документ повторно пред`явлено АТ ВТБ Банк до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з зазначенням залишку суми заборгованості 1 087 370,79 дол. США.

12.06.2020 рокуголовним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , з зазначенням, що відповідно до п. 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквіваленту суму в іноземній валюті.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2013 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає солярному стягненню заборгованість за кредитними договорами з урахуванням штрафних заборгованостей в загальній сумі 1 160 516,85 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 27.11.12 (100 доларів США = 799,30 грн.) еквівалентно 9 276 011,18 грн.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України, оскільки за кредитними договорами позичальник отримав валютний кредит.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 750/2000/18 (провадження № 61-38514св18).

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України, встановлено порядок визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті.

Частиною третьою ст. 49 Закону України Про виконавче провадження встановлено порядок виконання рішення в іноземній валюті - у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV.

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення у справі, районний суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її зображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Та в такому разі боржник повинен брати до уваги офіційний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день зарахування коштів на рахунок кредитора.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №638/1841/14-ц.

При цьому, нездійснення державним виконавцем виконавчих заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження призводить до порушення законних прав та інтересів стягувача.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до вірного висновку, що державний виконавець при ухваленні рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з посиланням на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження не врахував, що за рішенням суду підлягає стягненню сума боргу в іноземній валюті, внаслідок чого передчасно прийняв рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, що в свою чергу є безумовним порушенням прав АТ ВТБ Банк на своєчасне та повне виконання рішення суду у примусовому порядку.

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Також законом закріплено, що державний виконавець зобов`язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, завданням Державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання було ухвалене без врахування вимог Закону України Про виконавче провадження , що є перешкодою для подальшого виконання рішення суду вона підлягає скасуванню, а скарга АТ ВТБ Банк задоволенню частково.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки судом при прийнятті судового рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що у виконавчому документі зазначена сума, яка підлягає стягненню станом на 27.11.2012 року у гривневому еквіваленті, зміст якого державний виконавець не в праві міняти та під час попереднього виконання виконавчого листа, вимоги виконавчого документа були частково виконані, стягнуто суму 1935374,46 грн., про що проставлено відмітку у виконавчому документі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

У відповідності до ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення у справі, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її зображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі №638/1841/14-ц, до уваги необхідно брати офіційний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день зарахування коштів на рахунок кредитора.

Доводи про те, що дії державного виконавця проведено у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що державним виконавцем зроблено не було.

Стосовно того, що стягувачем не оскаржено постанову про повернення виконавчого документа, та стягувану було відомо, що сума стягнення підлягає гривневому еквіваленту, на, що суд першої інстанції уваги не звернув, колегія суддів зазначає наступне.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Такий правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Доводи про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноваженьне знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства, так як рішення суду в повному обсязі виконане не було та державний виконавець повернув виконавчий документ неправомірно.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Повний текст судового рішення складений 15 березня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.А. Гірняк

---

С .М. Сегеда