Ухвала

від 15.03.2021 по справі 826/14596/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14596/18

адміністративне провадження № К/9901/6085/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі за позовом Приватного підприємства "Берегиня" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Берегиня" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 № 0028021409, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 2615347,10 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, апеляційну скаргу задоволено. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 № 0028021409.

23.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 826/14596/18, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишитив силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ґрунтується на доводах, що обраний судом спосіб захисту у вигляді стягнення суми пені є протиправним і порушує публічний порядок механізму відшкодування ПДВ, оскільки суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення бюджетної заборгованості у спосіб, що не передбачений законом.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їх оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Щодо вирішення питання у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 (провадження № 11-1160апп19) дійшла до наступного висновку.

Шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 в провадженні № 2-77а13, та зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі 826/14596/18, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 826/14596/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник