Ухвала

від 16.03.2021 по справі 140/39/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2021 року

м. Київ

справа №140/39/20

адміністративне провадження №К/9901/7642/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача: Бевзенка В. М.,

суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/39/20 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс про анулювання спеціального дозволу на користування надрами та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У 2020 році Державна служба геології та надр України звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс , у якому просила:

- припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5750 від 03.04.2013.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Георесурс звернулось з зустрічним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - позивач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 202 від 27.06.2019 Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів в частині зупинення ТзОВ Георесурс дії спеціального дозволу на користування надрами № 5750 від 03.04.2013.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 18.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

05.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.

У поданій касаційній скарзі, позивач просить суд поновити строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що постанову суду апеляційної інстанції надійшла електронною поштою 05.02.2021. Враховуючи наведене, 30-тиденний строк на касаційне оскарження обчислюється з 06.02.2021 та закінчення строку припадає на 07.03.2021 (неділя) та переноситься на перший робочий день - 08.03.2021.

На підтвердження вказаних доводів, скаржник додав до матеріалів скарги першу сторінку постанови суду апеляційної інстанції з вхідним номером в правому нижньому куті.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Однак, наданий доказ на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження (перша сторінка постанови суду апеляційної інстанції з вхідним номером в правому нижньому куті) не є належним підтвердженням отримання копії судового рішення, оскільки реєстрація вхідної кореспонденції є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом отримання копії судового рішення у певну дату. Таким чином неможливо встановити дату отримання скаржником оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема, поштовий конверт з відтиском календарного штемпеля поштового відділення, довідка суду про дату видачі копії відповідного судового рішення тощо.

За правилами встановленими частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволенню не підлягає.

За приписами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржник додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору, відповідно до якого судовий збір сплачено не у повному розмірі, визначеному Законом України від 08.07.2011№ 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

При визначенні розміру судового збору Суд зазначає, що позивач звернувся до суду у 2020 році і заявив одну вимогу немайнового характеру.

У порядку передбаченому підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 - 2 102,00 грн.

Отже, ставка, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру становила 2102,00 грн.

Тому скаржник під час звернення до суду касаційної інстанції зобов`язаний сплатити судовий збір у розмірі 4204,00 грн (2102, 00 грн х 200%).

У свою чергу скаржник до касаційної скарги додав квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3842,00 грн, тобто у меншому розміру ніж необхідно.

Для усунення вказаного недоліку касаційної скарги скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 362,00 грн за такими реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA 288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Крім того, відповідно до частини першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини 4 статті 328 КАС України, передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, вказано, що у касаційній скарзі з поміж іншого зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам встановленим пунктом 4 частиною 2 статті 330 КАС України, оскільки скаржником у касаційній скарзі чітко не зазначено підстави касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху для усунення недоліків.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Державної служби геології та надр України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 140/39/20 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс про анулювання спеціального дозволу на користування надрами та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а у разі не зазначення підстав оскарження та сплати судового збору касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді С. М. Чиркін

В. М. Шарапа