Постанова

від 28.08.2007 по справі 15/134-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" серпня 2007 р.                                                         

Справа №  15/134-07

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                       

Зав'язуна В.С.

Ляхевич А.А.

при

секретарі                                                             Кулик

О.А. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: Осипчук В.В. - голова обласної організації,ОСОБА_3, довіреність б/н

від 15.02.2007 року,

від

відповідачів: не з"явились,

розглянувши

апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця та

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Жмеринка Вінницької

області 

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"04" червня 2007 р. у справі № 15/134-07 ( суддя Курко О.П. )

за

позовом Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України, м.

Вінниця 

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Жмеринка

     Вінницької області

     та Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, м. Вінниця

про

визнання недійсним договору суборенди та виселення суб"єкта

підприємницької 

діяльності  ОСОБА_2,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2007р. у

справі №15/134-04 позов Вінницької обласної організації Товариства сприяння

обороні України (м.Вінниця) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

(м.Жмеринка Вінницької області) та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(м.Вінниця) задоволено: визнано недійсним договір суборенди приміщення,

загальною площею 73 кв.м.,  розташованого

по АДРЕСА_1, який укладено 09.11.2006р. між Суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. Виселено

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з нежитлових

приміщень, які розташовані в цокольному (підвальному) поверсі будинку АДРЕСА_1

і зазначені на плані технічного паспорту на будівлю (інвентаризаційна справа

№НОМЕР_2) КП "Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної

інвентаризації" як підвал п/А: приміщення за №2 - вхідний тамбур, кімнати

№2-1 - площею 30,3 кв.м, кімнати №2-3 - площею 15,9 кв.м, кімнати №2-4 - площею

20,4 кв.м, кімнати №2-5 - площею 2,9 кв.м, кімнати №2-6 - площею 2,9 кв.м,

кімнати №2-7 - площею 0,5 кв.м.

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 солідарно на користь Вінницької обласної

організації Товариства сприяння обороні України по 85,00 грн. витрат з

державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та 2000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Видано накази.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємці ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких

просять його скасувати з наведених у скаргах підстав,  та припинити провадження у справі,

посилаючись на  неповне з"ясування

обставин, що мають значення для справи, 

неправильне застосування норм матеріального й процесуального права,

недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків,

викладених у рішенні, обставинам справи.

Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 мотивовано тим, що :

- суд першої інстанції безпідставно об"єднав в одне

провадження позови про виселення та про визнання недійсним договору суборенди;

- прийнявши до розгляду позовну заяву про виселення, суд порушив

вимоги ст.12 ГПК України, оскільки господарським судам такі спори не

підвідомчі;

- на думку скаржника, місцевий суд, застосувавши ч.1 ст.386 ЦК

України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про усунення перешкод в

користуванні майном не заявлялась;

- суд першої інстанції не дав оцінки договору суборенди від

09.12.2005 р.; в матеріалах справи відсутні докази припинення договору

суборенди, визнання його недійсним або розірвання.

Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 мотивовано тим, що :

- ВООТСОУ не являється належним позивачем, так як спірне

приміщення йому не належить, а, отже, він не мав права звернення до суду з

вимогами, викладеними в  позовних заявах;

- фактичний власник спірного майна господарським судом Вінницької

області не встановлений та не залучений до участі у справі, що є підставою для

скасування оскарженого рішення;

- суд першої інстанції безпідставно об"єднав в одне

провадження позови про виселення та про визнання недійсним договору суборенди;

- прийнявши до розгляду позовну заяву про виселення, суд порушив

вимоги ст.12 ГПК України, оскільки господарським судам такі спори не

підвідомчі;

- визнавши відсутність цивільної дієздатності на укладення

договору суборенди від 09.11.2006 р. підставою визнання його недійсним, суд

допустив невірне тлумачення та застосування цивільної дієздатності, а також

невірно застосував ч.2 ст.203               

ЦК України;

- на думку скаржника, місцевий суд, застосувавши ч.1 ст.386 ЦК

України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про усунення перешкод в

користуванні майном не заявлялась;

- суд першої інстанції не дав оцінки договору суборенди від

09.12.2005 р.; в матеріалах справи відсутні докази припинення договору

суборенди, визнання його недійсним або розірвання.

Позивач у письмовому відзиві за НОМЕР_1 на апеляційні скарги, а

також його представники в судовому засіданні 

проти доводів й вимог скарг заперечили, вважаючи  оскаржене рішення законним і обґрунтованим,

просили залишити його без змін, а скарги - без задоволення.

Мотивуючи свої заперечення, позивач посилався, зокрема, на те, що

являється належним позивачем у справі та правомірно заявив вимоги про визнання

недійсним договору суборенди й виселення підприємця ОСОБА_2 із спірних

приміщень.

Крім того, позивач вказав, що договір суборенди від 09.12.2005 р.

є нікчемним з врахуванням положень ст.ст.220, 793 ЦК України.

Відповідачі в засідання суду не з"явились, своїх

представників не направили; у листах від 22.08.07 р. та 23.08.2007 р., що

надійшли на адресу апеляційного суду 27.08.2007 р., заявили клопотання про

відкладення розгляду скарг у зв"язку з перебуванням на лікарняному.

Однак судова колегія зазначені клопотання відхилила, оскільки

нез"явлення відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду

апеляційних скарг та переглянула справу за наявними у ній матеріалами без

участі  вказаних осіб, повідомлених

належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг ( із

засвідченої копії реєстру Житомирського апеляційного господарського суду від

14.08.2007 р. вбачається, що копії ухвали про призначення судового засідання на

28.08.07 р. надіслано на адреси сторін рекомендованою       кореспонденцією ).

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали

справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм

матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг,

судова колегія вважає, що вони задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що  

Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України

подано позов до суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_2 про виселення

останнього та будь яких інших осіб з нежитлових приміщень, які розташовані в

цокольному (підвальному) поверсі будинку АДРЕСА_1 і зазначені на плані

технічного паспорту на будівлю ( інвентаризаційна справа НОМЕР_2) КП

“Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації” як підвал п/А

: приміщення за № 2 -вхідний тамбур, 

кімнати № 2- 1 -площею 30,3 кв.м, кімнати № 2-3-площею 15,9 кв.м,

кімнати № 2-4 -площею 20,4 кв.м, кімнати № 2-5 -площею 2,9 кв.м, кімнати № 2-6

-площею 2,9 кв.м, кімнати № 2-7 -площею 0,5 кв.м За даним позовом ухвалою суду

від 05.03.2007р. порушено провадження у справі № 15/134-07.

Крім того, 28.04.2007р. Вінницькою обласною організацією

Товариства сприяння обороні України подано позов до СПД фізичної особи ОСОБА_2,

СПД фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди

приміщення, загальною площею 73 кв.м., по вул. Визволення, 2, у м. Вінниці,

який укладено 09.11.2006р. між СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2

Разом з матеріалами позовної заяви позивачем подано клопотання

про  об'єднання в одне провадження справи

№ 15/134-07 з зазначеним вище позовом.

Відповідно до ст. 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька

однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в

одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Враховуючи, що в даних спорах беруть участь ті ж самі особи ( які

згідно з приписами ст.ст.1,21 ГПК України є сторонами саме у господарському

процесі ), а позовні вимоги взаємопов'язані між собою, судова колегія  вважає, що судом першої інстанції правомірно

об"єднано  справу № 15/242-07 зі

справою  № 15/134-07.

Слід наголосити, що справи в обох спорах у відповідності зі ст.12

ГПК України підвідомчі господарському суду, а тому помилковими є твердження

відповідачів в апеляційних скаргах про протилежне. Відповідні посилання

підприємців     ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не

можуть бути прийняті апеляційним судом, як і посилання про безпідставність

об"єднання справ, про які йшлося вище, в одну справу.

Щодо суті спору судова колегія вважає за необхідне  зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2006р. між підприємцем

ОСОБА_1, діючим на підставі Договору оренди приміщення від 18.09.2002р., та

підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди приміщення загальною площею 73

кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 ( а.спр.77,94,т.1 ).

Однак при апеляційному перегляді справи № 8/290-05  за позовом Вінницької обласної організації

ТСОУ до СПД ОСОБА_1 було встановлено, що фактично договір від 18.09.2002р. не

укладено ( постанова Житомирського апеляційного господарського суду від

25.04.2006р.). Вказаною постановою позов ВОТСОУ задоволено та зобов"язано

підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні позивачем спірним  приміщенням, 

розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення  ( а.спр.9-11,т.1 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2006р.

судове рішення апеляційної інстанції залишено без змін ( а.спр.12-14,т.1 ).

Слід наголосити, що власником майна, передача в оренду та

суборенду якого стала предметами відповідних договорів, є Товариство сприяння

обороні України           ( м. Київ ), що

підтверджується Свідоцтвом про право власності 

( а. спр.35, т.1 ). Згідно з реєстраційним посвідченням ( а. спр. 36,

т.1 ) адміністративна будівля в цілому, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1,

зареєстрована за ТСОУ.

Крім того, з інвентаризаційної справи №НОМЕР_2 вбачається, що до

адміністративної будівлі, яка належить позивачу, входить також і підвал під

літерою п/А  ( а.спр.38-40,т.1 ).         

Вінницька обласна організація ТСОУ володіє будинком АДРЕСА_1 на

підставі абзацу 5 розділу 1 Положення про порядок володіння, використання і

розпорядження майном, що є у власності ТСОУ, затвердженого II Пленумом ЦК ТСОУ

21.12.95р., пункту 4.14 , 4.18, 5.4, 6.1 Статуту Вінницької обласної

організації ТСОУ.

Положення  щодо захисту

права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але

володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного

управління, довічного успадковуваного 

володіння  або  на 

іншій  підставі, передбаченій

законом чи договором ( ч. 5 ст. 48 Закону України “Про власність”).

З огляду на викладене ВООТСОУ має право на захист свого порушеного

права.

Таким чином вищезазначена особа правомірно звернулась до суду з

відповідними вимогами та є належним позивачем.

За таких обставин недоречними є протилежні твердження відповідачів

в апеляційних скаргах.

Згідно зі ст.761 ЦК України право передання майна у найм ( оренду)

має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути

також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Договір, який би надав відповідачу - СПД ОСОБА_1 право володіння

та користування спірними приміщеннями, з власником або позивачем, який є

уповноваженою власником особою, та якому майно передано власником, не

укладався     ( в матеріалах справи

відсутні докази, що свідчать про протилежне, а також відсутні докази наявності

інших правових підстав володіння та користування вказаним відповідачем спірним

майном ).

Враховуючи викладене та приписи ст.35 ГПК України, судова колегія

вважає, що у  СПД ОСОБА_1 відсутнє право

щодо передання будь-якій особі майна, яке знаходиться на балансі Вінницької

обласної організації Товариства сприяння обороні України, в піднайм, що, в свою

чергу, дає підстави піддавати сумніву чинність правочину - договору суборенди.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.774 ЦК України  передання наймачем речі у користування іншій

особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено

договором або законом. Однак такої згоди ВООТСОУ не давав. В матеріалах справи

відсутні докази, що свідчать про протилежне.

Таким чином, підприємець ОСОБА_1 передав у піднайом майно

підприємцю ОСОБА_2 за відсутності договору найму з позивачем та його згоди, що

суперечить положенням ст.774 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які

встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст.203 цього

кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може

суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку

щодо  обґрунтованості позовних вимог про

визнання недійсним договору суборенди 

від 09.11.2006 р.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив ці

вимоги. 

Безпідставними є посилання в апеляційних скаргах на договір

суборенди від 09.12.2005 р., укладений між відповідачами строком на 5 років

(  а.спр.18,19,т.1 ), оскільки вказаний

договір в порушення приписів ч.2 ст.793 ЦК України нотаріально не посвідчений,

а тому відповідно до ст. ст.215, 220 ЦК України є нікчемним. Визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює

юридичних наслідків, крім тих , що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст. 48 Закону України “Про власність”

власник ( особа, яка володіє майном ) може вимагати усунення будь-яких порушень

його права, хоч би ці порушення  і  не 

були  поєднані  з 

позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.         

В порушення положень ст.33 ГПК України відповідачі  доказів в обґрунтування своїх доводів та

заперечень щодо позовних вимог не подали.

Враховуючи відсутність у підприємця ОСОБА_2 правових підстав

користування спірним приміщенням, суд першої інстанції дійшов правомірного

висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про виселення вищезазначеної особи

з орендованого приміщення, а тому правомірно 

їх задовольнив.

Однак неправомірним, на думку судової колегії, є задоволення

позовних вимог ВООТСОУ про виселення, крім підприємця ОСОБА_2, будь-яких інших

осіб із спірного приміщення, з огляду на наступне.

Згідно із ст.54 ГПК України до змісту позовної заяви ставиться ряд

вимог, зокрема вона повинна містити найменування сторін, їх поштові адреси,

банківські реквізити, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги,

зазначення доказів, що підтверджують позов та ін.

Заявивши позов про виселення будь-яких інших осіб, позивач -

ВООТСОУ не додержав вищезазначених вимог : не вказав, які саме особи порушили

його право володіння спірним майном та яким чином, не подав відповідні докази.

Ці особи не були учасниками процесу і не могли бути залучені до

участі у справі, а, отже, відсутні правові підстави приймати рішення про їхні

права і обов"язки.

Оскаржене рішення в цій частині не відповідає положенням ст.84 ГПК

України, а  відповідний наказ

господарського суду  Вінницької області

від 19.06.07 р. в аналогічній частині - положенням ст.117 ГПК України.

З огляду на вищевикладене рішення 

місцевого суду від 04 червня 2007 року у справі №15/134-07 слід змінити

у зв"язку з порушенням норм процесуального права, виключивши з абзацу

третього його резолютивної частини слова: " та будь-яких інших осіб".

В іншій частині рішення залишається апеляційним судом без змін.

Враховуючи, що вимогами скарг відповідачів було скасування

оскарженого рішення, а підстави для цього відсутні ( рішення підлягає зміні ),

апеляційні скарги   судова колегія

залишає без задоволення.

Щодо доводів апеляційних скарг про помилкове застосування судом

першої інстанції ч.2 ст.203 та ч.1 ст.386 ЦК України слід зазначити, що вони не

спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на суть прийнятого

рішення.

Крім того, суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог

та прийняв рішення відповідно до вимог заявлених позовів.

В позовних заявах ВООТСОУ просила стягнути з відповідачів судові

витрати, у т.ч. на оплату послуг адвоката.

Судова колегія вважає, що господарський суд Вінницької області

вирішив питання розподілу судових витрат           з державного мита та

інформаційно-технічного забезпечення у відповідності з приписами ст. 49 ГПК

України, поклавши їх на відповідачів.

Щодо витрат на оплату послуг адвоката  слід зазначити таке.

Склад судових витрат визначено ст.44 ГПК України. Згідно з

положеннями вказаної статті витрати на оплату адвокатських послуг входять до

складу судових витрат.

Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за

послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України

"Про адвокатуру".

Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що

адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж

роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років,

склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття

адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у

вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише

адвокату, а не будь-якому представнику.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_3, з якою

позивачем  укладено договори про надання

правової допомоги НОМЕР_3 та НОМЕР_4, має статус адвоката в розумінні ст. 2

Закону України "Про адвокатуру", що підтверджується належним чином

засвідченою копією Свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Про факт отримання гонорару в сумі 2000 грн. за договором НОМЕР_3

по справі за первинним позовом до СПД ОСОБА_2 про виселення свідчить довідка

адвоката від 21.02.2007р. Факт отримання гонорару в тій же сумі за договором

НОМЕР_4 по справі за позовом до СПД 

ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди

свідчить  інша довідка від 04.05.2007р.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірним стягнення

судом першої інстанції з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката.

  Керуючись

ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Вінниця та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Жмеринка

Вінницької області  залишити  без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 червня

2007 року у справі №15/134-07 змінити, виключивши з абзацу третього

резолютивної частини рішення слова: " та будь-яких інших осіб".

Викласти абзац  третій

резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Виселити суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу

ОСОБА_2 з нежитлових приміщень, які розташовані в цокольному (підвальному)

поверсі будинку АДРЕСА_1 і зазначені на плані технічного паспорту на будівлю

(інвентаризаційна справа №НОМЕР_2) КП "Вінницького обласного об'єднаного

бюро технічної інвентаризації" як підвал п/А: приміщення за №2 - вхідний

тамбур, кімнати №2-1 - площею 30,3 кв.м, кімнати №2-3 - площею 15,9 кв.м,

кімнати №2-4 - площею 20,4 кв.м, кімнати №2-5 - площею 2,9 кв.м, кімнати №2-6 -

площею 2,9 кв.м, кімнати №2-7 - площею 0,5 кв.м."

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №15/134-07 повернути до господарського суду Вінницької

області.  

Головуючий

- суддя:                                                             

Зарудяна Л.О.

 судді:

Зав'язун В.С. 

Ляхевич А.А. 

Віддрук.

5 прим.:

1

- до справи

2-

позивачу

3,4

- відповідачам

5

- в наряд