Ухвала

від 11.03.2021 по справі 522/22640/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/293/21

Номер справи місцевого суду: 522/22640/20 1-кс/522/846/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7

представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22020160000000083 від 17.06.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.2 ст. 332-1 КК України, -

встановив:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт на тимчасово вилучені предмети та речі 18-19.02.2021 року в ході проведення обшуку у приміщеннях за адресами: м. Одеса, вул. Маразліївська, 6, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 8, на суднах «Гепард» («GEPARD», ІМО: 9486790), Даймонд Н (Diamond N, IMO 9543055), Топаз Н (Topaz N, IMO 9513074), Торнадо (Tornado, ІМО 8897526), Туман (Tuman, ІМО 8932340), Юпитер (Yupiter, ІМО 8027157).

Накладено арешт на документи, які знаходяться у папці помаранчевого кольору з написом «ФЛП ОСОБА_11 . Договора/Акты выполненых работ/ Банковские выписки 2015-2016г.», вилучені в ході обшуку прошиті капроновою ниткою, кінцівки якої обклеєні паперовою биркою з пояснювальним написом «Додаток № 23 до протоколу обшуку від 18.01.2021», у папці синього кольору з написом «Договора с ФЛП ОСОБА_11 ДП «Трансшип-Сервіс»», вилучені в ході обшуку прошиті капроновою ниткою, кінцівки якої обклеєні паперовою биркою з пояснювальним написом «Додаток №24 до протоколу обшуку від 18.01.2021», та у папці синього кольору, вилучені в ході обшуку прошиті капроновою ниткою, кінцівки якої обклеєні паперовою биркою з пояснювальним написом «Додаток №26 до протоколу обшуку від 18.01.2021».

В іншій частині клопотання прокурора відмовлено з тих підстав, що під час розгляду клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів правових підстав та мети накладення арешту на інші численні документи, вилучені під час обшуків, комп`ютерну техніку, сервери, навігаційні системи, GPS передавачі та інше, не встановлено, виходячи з наступного.

1.Згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №22020160000000083 від 17.06.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.2 ст.332-1 КК України, здійснюється досудове розслідування щодо порушення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими особами в період 2015 року порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, незаконного переправлення капітаном судна «Atlas Double» ОСОБА_12 осіб через державний кордон України в період 2015 року.

Утім, до цього часу, до ЄРДР не внесені відомості про імовірне вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами групи компаній «Трансшип», а тому є підстави вважати, що кримінальне провадження відносно вказаних осіб здійснюється з порушенням встановленого законом порядку.

2. Під час повного та всебічного судового розгляду клопотань про арешт тимчасово вилученого майна стороною обвинувачення не надано достатніх доказів того, що зазначені у клопотанні морські буксири заходили в закриті порти АР Крим, у той час як інформація щодо їх руху наявна у вільному доступі в мережі інтернет.

3. В судовому засіданні встановлено, що вилучені на морських буксирах навігаційні системи AIS слугують для ідентифікації суден, курсу, їх габаритів, забезпечують автоматичний обмін даними та конструктивно не можуть містити інформації (дивитися довідку МПП «Трайдет Марін»), яка має значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні. Отже, вказані навігаційні системи не є речовими доказами, оскільки не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст. 98 КПК України.

4. Комп`ютерна техніка вилучена слідчим в офісних приміщеннях в порушення вимог ч.2 ст. 168 КПКУ, оскільки слідчий суддя не надавав дозвіл на її вилучення при постановленні ухвали про обшук. За таких обставин слідчий мав лише право копіювати наявну на вказаних пристроях інформацію.

5. Враховуючи зміст ухвал про надання дозволів на проведення обшуків, під час проведення обшуку слідчий мав право вилучати виключно ті документи, які пов`язані з перетином кордону певним колом осіб, що відповідає меті обшуку, а також має доказове значення у кримінальному провадженні.

В своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна та накласти арешт на все майно, що зазначене у клопотанні.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України, зокрема слідчий суддя своїм рішенням позбавив можливості орган досудового розслідування в отриманні об`єктивних відомостей та обставин вчинення кримінального правопорушення. На момент розгляду клопотань про арешт майна, вже було призначено відповідні судово-технічні експертизи по всій комп`ютерній техніці та носіям інформації, які були виявлені та вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків, тобто відповідно до положень п. 2 ч.2 ст. 168 КПК України є необхідною умовою проведення експертного дослідження, отримання відомостей в інший спосіб є неможливим. Невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту комп`ютерної техніки та систем AIS, GPS-приймачів, що вилучені в ході обшуків в офісних приміщеннях і на суднах, та перебувають на експертному дослідженні, може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні. У даному випадку повернення майна, що перебуває на експертному дослідженні порушить розумну співмірність та призведе до втрати доказів у кримінальному провадженні, а тому потреби досудового розслідування, на цій стадії кримінального провадження, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як накладення арешту.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; представників власника майна адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді районного суду, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався зазначених вимог КПК України та з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо часткового задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України передбачені правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, які мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту лише на частину майна, зазначеного у клопотанні прокурора, а у накладенні арешту на іншу частину майна відмовив.

Відповідно до наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що в провадженні СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22020160000000083 від 17.06.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.2 ст.332-1 КК України. На даний час встановлені деякі працівники підприємств групи компаній «Трансшип», у тому числі наймані моряки, які ймовірно порушили порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою посадки і висадки на судна в морських портах на окупованій території АР Крим.

18-19 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 6, виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що частина підприємств з групи компаній «Трансшип» зареєстрована та знаходяться (здійснюють свою господарську діяльність) за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 8, зокрема: ТОВ «Трансшип» (код 30256721), ТОВ «Краншип» (код 32428972), Дочірнє підприємство «Трансшип-Тракс» (код 33988668), Дочірнє підприємство «Трансшип Балк» (код 37679297).

18-19 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 8, виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Даймонд Н (Diamond N, IMO 9543055), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: «Henford logistics limited» (Гонконг).

18 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку на судні Даймонд Н (Diamond N, IMO 9543055), виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Також, згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Топаз Н ( АДРЕСА_1 ), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: «Henford logistics limited» (Гонконг).

18 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку на судні Топаз Н (Topaz N, IMO 9513074), виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Крім того, згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Торнадо (Tornado, ІМО 8897526), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: «Henford logistics limited» (Гонконг).

20 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку на судні Торнадо (Tornado, ІМО 8897526), виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Туман (Tuman, ІМО 8932340), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: «Henford logistics limited» (Гонконг).

20 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку на судні Туман (Tuman, ІМО 8932340), виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Юпитер (Yupiter, ІМО 8027157), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Гонконг).

20 січня 2021 року в ході проведення санкціонованого обшуку на судні Юпитер (Yupiter, ІМО 8027157), виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Також, згідно відомостей сайту групи компаній «Трансшип» за посиланням www:transship.ua, у складі флоту суден, на яких надаються послуги, також наявне судно Гепард (Gepard, ІMO: 9486790), зареєстроване у Регістрі судноплавства України, в якості власника зазначено: ТОВ «Краншип».

22.01.2021 проведено обшук судна «Гепард» («GEPARD», ІМО: 9486790), що на момент проведення слідчої дії знаходилось у зовнішній акваторії Чорноморського морського порту за координатами: 46.14.178 (північної широти), 30.42.741 (східної довготи), на відстані 3,45 морських миль від берегової лінії, в ході якого виявлено та вилучено документи, предмети та речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

Перевіривши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, апеляційним судом встановлено, що частина майна, вилученого під час проведення обшуків за вказаними вище адресами може містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.2 ст.332-1 КК України, та відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а тому погоджується із висновком слідчого судді про те, що частина вилученого в ході обшуків майна, має значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуків вказане в оскарженій ухвалі майно для досягнення мети кримінального провадження, а саме: документи, рахунки, акти, інформаційні листи, маршрутні листи, так, як у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчо-оперативні заходи, є необхідним проведення органом досудового розслідування експертиз та досліджень.

Виходячи з матеріалів кримінального провадження, накладення арешту на вказані речі та документи є необхідним з метою запобігання їх приховування, знищення, перетворення або пошкодження, так як вказані документи та предмети відповідають критеріям, зазначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

В зазначеній частині ухвала слідчого судді в апеляційному порядку не оспорювалась.

В той же час, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в накладенні арешту на наступну частину майна, яке було вилучене в ході обшуків, зокрема:

- вилучені на морських буксирах навігаційні системи AIS, які служать для ідентифікації суден, курсу, їх габаритів, забезпечує автоматичний обмін даними та конструктивно не можуть містити інформації (дивитися довідку МПП «Трайдет Марін»), яка має значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні. Отже вказані навігаційні системи не є речовими доказами, оскільки не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст. 98 КПК України;

- комп`ютерна техніка, вилучена слідчим в офісних приміщеннях в порушення вимог ч.2 ст. 168 КПКУ, оскільки слідчий суддя не надавав дозвіл на її вилучення при постановленні ухвали про надання дозволу на обшук. За таких обставин слідчий мав лише право копіювати наявну на вказаних пристроях інформацію.

Так, з огляду на зміст ухвал про надання дозволів на проведення обшуків, слідчий під час проведення обшуку дійсно мав правові підстави вилучати виключно ті документи, які пов`язані з перетином кордону певним колом осіб, що відповідає меті обшуку, та можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, як належні та допустимі докази, отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в ході апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи представників власників майна про те, що під час обшуку було вилучене майно поза межами наданого ухвалою слідчого судді дозволу на проведення обшуку, на яке, як пояснив прокурор, і в подальшому органи досудового розслідування відповідного дозволу слідчого судді не отримували.

Крім того, ТОВ «Універсальна буксирна компанія» (код ЄДРПОУ 39519149) та ТОВ «Трансшип» (код ЄДРПОУ 30256721) орендують лише частини нежитлових приміщень за адресами: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.6, та м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.8. Інші частини приміщень за вказаними адресами перебувають в оренді юридичних осіб, не зазначених в ухвалі слідчого судді, що підтверджується відповідними договорами оренди.

Проте, слідчими та оперативними співробітниками проведено обшук не тільки в приміщенні, що орендується ТОВ «Універсальна буксирна компанія» (код ЄДРПОУ 39519149) та ТОВ «Трансшип» (код ЄДРПОУ 30256721), але і в інших, що знаходяться у володінні юридичних осіб, не зазначених в ухвалі слідчого судді, у зв`язку з чим було вилучено документи та речі, які належать юридичним особам, не зазначеним в ухвалі слідчого судді.

Крім того, під час апеляційного розгляду представники власників майна пояснили, що буксири, на яких вилучено системи AIS та GPS, мають свідоцтво про право плавання під державним прапором України та знаходяться під Регістром судноплавства України, який здійснює технічний нагляд за суднами та визнає МПП «Тайден Марін» як підприємство, яке здійснює обслуговування радіо та навігаційного обладнання. Відповідно до технічних параметрів сама по собі система AIS, GPS-приймач не надають і не можуть надавати будь-яких додаткових відомостей про місце перебування судна у різні часові проміжки в хронології (включаючи відомості про історію руху (маршрути) судна, порти суднозаходу, тощо).

Вищевикладені обставини були вірно враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на частину майна, відношення якого до кримінального провадження не було доведено слідчим та прокурором.

Також не були спростовані висновки оскаржуваної ухвали слідчого судді в судовому засіданні апеляційного суду.

Більше того, прокурор та слідчий не заперечували того факту, що вилучення навігаційного обладнання з зазначених суден та накладення арешту на системи AIS, GPS-приймачі фактично позбавить власників майна, відносно яких не внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, можливості ведення господарської діяльності, що не узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

З урахуванням встановлених в ході апеляційного розгляду обставин, апеляційний суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на майно, щодо якого існують обґрунтовані сумніви про його відношення до кримінального провадження, відомості про яке внесені 17.06.2020 року за №22020160000000083, не відповідає положенням КПК України, Конституції України, та практиці Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд також приймає до уваги той факт, що станом на теперішній час будь-якій особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя своїм рішенням позбавив можливості органи досудового розслідування встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, з огляду на призначення експертних досліджень вилученої під час обшуку комп`ютерної техніки та носіїв інформації, оскільки кримінальне провадження має бути забезпечено з дотриманням приписів кримінального процесуального закону, зокрема, в разі внесення відповідних відомостей до ЄРДР про ймовірне вчинення кримінального правопорушення, з отриманням дозволу слідчого судді на обшук для відшукання та вилучення майна, яке має доказове значення саме для встановлення обставин зазначеного кримінального правопорушення, чим можуть бути обґрунтовані правові підстави для накладення арешту на майно, передбачені частиною другою статті 170 КПК України.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у чіткій відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22020160000000083 від 17.06.2020 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4