Рішення
від 17.02.2021 по справі 910/1702/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 910/1702/17

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

За позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне"

до Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія"

Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

ОСОБА_16

ОСОБА_17

ТОВ "Київські енергетичні послуги"

про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права

Учасники судового процесу:

від позивача: Барановська В.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Демченко К.М., Левченко Л.В.;

від третьої особи-1: ОСОБА_1;

від третьої особи-2: ОСОБА_2.;

від третьої особи-3: ОСОБА_2 ;

від третьої особи-4: ОСОБА_4 ;

від третьої особи-5: не з`явився;

від третьої особи-6: не з`явився;

від третьої особи-7: не з`явився;

від третьої особи-8: не з`явився;

від третьої особи-9: не з`явився;

від третьої особи-10: не з`явився;

від третьої особи-11: не з`явився;

від третьої особи- 12: не з`явився;

від третьої особи- 13: не з`явився;

від третьої особи- 14: не з`явився;

від третьої особи- 15: не з`явився;

від третьої особи- 16: не з`явився;

від третьої особи- 17: не з`явився;

від третьої особи- 18: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" та Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2018 було закрито провадження у справі № 910/1702/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" та Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права, на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з непідвідомчістю спору господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 910/1702/17 скасовано.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/1702/17 касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 910/1702/17 залишено без змін.

Відповідно до п. 5.5. розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року № 18 розподіл судових справ, рішення в яких скасовувались апеляційною чи касаційною інстанціями з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, здійснюється у порядку, передбаченому для позовних заяв, за виключенням судді, колегії суддів, судове рішення яких скасоване.

Згідно автоматичного розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2020 прийнято справу № 910/1702/17 до свого провадження; підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2020.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З наведених обставин, судове засідання призначене на 01.04.2020 не відбулось.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 18.05.2020 судом було призначено підготовче судове засідання у справі № 910/1702/17 на 11.06.2020 о 15:50.

В судове засідання 11.06.2020 представник відповідача -1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належний чином, про причини неявки суд не повідомив.

11.06.2020 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.07.2020.

З метою повідомлення відповідача-1 про дату судового засідання, судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення від 15.06.2020.

В судове засідання 08.07.2020 представник відповідача -1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належний чином, про причини неявки суд не повідомив.

08.07.2020 в судовому зсіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 26.08.2020.

27.07.2020 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

25.08.2020 до суду надійшли клопотання від фізичних осіб про залучення їх до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

В судовому засіданні 26.08.20 судом з`ясовано думку сторін щодо необхідності залучення до участі у справі осіб, зазначених у клопотанні представника відповідача-2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету.

Клопотання фізичних осіб про залучення їх до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які подані 25.08.2020, будуть розглянуті судом у наступному судовому засіданні.

26.08.2020 в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про задоволення клопотання про залучення третіх осіб; про залучення третіх осіб та про відкладення підготовчого судового засідання на 23.09.2020 о 11:30.

23.09.2020 до канцелярії суду надійшли від позивача документи на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2020 та письмові заперечення щодо клопотань фізичних осіб про залучення їх в якості третіх осіб, подані 25.08.2020.

23.09.2020 третьою особою 1 подано до канцелярії суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.09.2020 судом досліджені подані раніше клопотання фізичних осіб про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Враховуючи предмет спору даного позову, господарський суд вирішив за доцільне залучити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

23.09.2020 в судовому засіданні, з огляду на необхідність залучення третіх осіб, господарський суд оголосив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 23.09.2020 о 11:30.

28.09.2020 позивачем подано докази направлення третім особам позовної заяви з додатками.

01.10.2020 від третьої особи -3 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

02.10.2020 від третьої особи -4 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

Одночасно, судом встановлено, що під час складання повного тексту ухвали у резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області від 23.09.2020 по справі №911/1702/17, судом було допущено описки у пунктах 2- 11.

Частинами 1 та 2 статті 243 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

З аналізу вищевказаних положень процесуального закону вбачається, що призначення судового засідання для вирішення питання про виправлення описки є ініціативою суду.

За таких обставин, суд вважав можливим вирішити питання про виправлення описки поза межами судового засідання та без повідомлення учасників справи, оскільки допущена описка не впливає на суть ухваленого судового рішення та для її виправлення не встановлено необхідності заслуховування доводів учасників справи.

Вирішуючи питання про виправлення описок, допущених під час оформлення повного тексту ухвали Господарського суду Київської області 23.09.2020 по справі №911/1702/19 суд зазначає, що виправлення описок не зачіпає суті ухвали, у зв`язку з чим, суд вирішив за необхідне виправити їх.

В судове засідання 12.10.2020 представник відповідача-1 та треті особи - 2, 4-8, 10-12, 14-17 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 12.10.2020, з урахуванням залучення третьої особи та витребування доказів, судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 11.11.2020.

13.10.2020 від третьої особи -2 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

19.10.2020 від третьої особи -6 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

26.10.2020 від третьої особи -15 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

27.10.2020 від третьої особи -10 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

28.10.2020 від третьої особи -12 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

03.11.2020 від третьої особи -14 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

03.11.2020 від третьої особи -11 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

03.11.2020 від третьої особи -9 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

05.11.2020 від третьої особи -17 надійшли до суду письмові пояснення по справі.

10.11.2020 до канцелярії суду надійшли від позивача документи на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020.

11.11.2020 від третьої особи -18 надійшли до суду пояснення по справі.

В судове засідання 11.11.2020 представник відповідача-1 та треті особи - 4-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши в судовому засіданні 11.11.2020 письмові пояснення третьої особи 6, прийшов до висновку про повернення їх заявнику без розгляду із підстав, викладених в ухвалі суду від 11.11.2020.

В судовому засіданні 11.11.2020 судом було оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 26.11.2020.

16.11.2020 до канцелярії суду від третьої особи -18 надійшли письмові пояснення по справі з додатками.

З метою повідомлення відповідача-1 та третіх осіб 3-18 про дату судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.06.2020. Однак, у зв`язку із відсутністю фінансування, зазначена ухвала-повідомлення не була направлена учасникам судового процесу на поштові адреси.

26.11.2020 в судове засідання представник відповідача-1 та треті особи - 4-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 26.11.2020, з урахуванням того, що судом здійснено всі необхідні процесуальні дії до закінчення підготовчого провадження, беручи до уваги те, що учасники судового процесу скористались всіма наданими їм процесуальним законодавством правами, а також, у зв`язку із наявністю у матеріалах справи достатніх доказів для початку судового розгляду справи по суті, тому судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2020.

З метою повідомлення відповідача-1 та третіх осіб - 4 - 18 про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 30.11.2020. Однак, у зв`язку із відсутністю фінансування, зазначена ухвала-повідомлення не була направлена учасникам судового процесу на поштові адреси.

17.12.2020 в судове засідання представник відповідача-1 та треті особи - 4-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 17.12.2020 представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом розглянуто та задоволено зазначене клопотання.

17.12.2020 в судовому засіданні судом було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.01.2021, яку було занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-1 та третіх осіб - 4 - 18 про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 21.12.2020. Однак, у зв`язку із відсутністю фінансування, зазначена ухвала-повідомлення не була направлена учасникам судового процесу на поштові адреси.

14.01.2021 в судове засідання з`явились представники позивача, відповідача - 2, третьої особи 1 - 3. Представник відповідача-1 та треті особи 4-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 14.01.2021 представник позивача підтримав, подану раніше, заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

ОК СТ Стадне звернувся з позовом до ОК СК Вікторія та СК Вікторія-плюс , у якому просить суд:- визнати недійсним договір про користування електричною енергією від 24 лютого 2014 року, укладений ОК СК Вікторія та СК Вікторія-плюс ;- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 25 лютого 2014 року, укладений ОК СК Вікторія та СК Вікторія-плюс ; - зобов`язати СК Вікторія-плюс усунути перешкоди ОК СТ Стадне у здійсненні права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 55 опор ліній електропередач.

При цьому, позивач вважає, що спірні договори укладені з порушенням вимог законодавства та порушують права позивача як землекористувача земельної ділянки загальною площею 19,3932 га з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, з огляду на наступне.

За твердженнями позивача, ОК СК Вікторія не є суб`єктом електроенергетики в розумінні Закону України Про електроенергетику та не отримувало ліцензію на здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії ні на час укладення договору, ні на час виконання спірних договорів 1 та 2.

Крім того, на думку позивача, оскільки між останнім та СК Вікторія-Плюс немає жодних договірних відносин щодо права оренди або користування вказаною земельною ділянкою, то встановлення на ній опор ліній електропередач, які перебувають у користуванні СК Вікторія-Плюс , без погодження позивача, свідчить про самовільне зайняття такої земельної ділянки і, в свою чергу, порушує його права як орендаря цієї земельної ділянки.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, позивач просить суд відновити його порушені відповідачами права, шляхом визнання спірних договорів недійсними та усунення перешкод у здійсненні землекористування, шляхом знесення самовільно встановлених 55 опор ЛЕП на земельній ділянці позивача.

В свою чергу, представником відповідача 2 в судовому засіданні 14.01.2021 зазначено, що всі обґрунтування позивача є безпідставними, та такими, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені наявними матеріалами справи, посилаючись на наступне.

Отже, відповідач 2 стверджує, що із наданих господарському суду документів вбачається, що встановлення опор та проведення ЛЕП на земельній ділянці, що перебуває в оренді у позивача, здійснювалися не відповідачами, а іншими фізичними особами задовго до того, як спірна земельна ділянка була передана у користування Обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство Стадне згідно з договором оренди № 1392 від 15.04.2008 (з урахуванням змін, внесених договорами від 24.02.2015 та 30.06.2016).

За таких обставин, на думку відповідача 2, відсутні передбачені законом підстави для зобов`язання саме відповідача-2 знести 55 опор ЛЕП, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, адже Відповідач-2 не являється тією особою, яка вчиняє дії щодо порушення прав та законних інтересів позивача, а також, відповідач 2 не здійснював встановлення ЛЕП.

Більше того, відповідач 2 стверджує, що посилання позивача на те, що спірні договори 1 та 2, укладені між ОК СК Вікторія та СК Вікторія-Плюс , є недійсними оскільки відповідач-1 не має ліцензії та виконання спірного договору-1 здійснюється з використанням земельної ділянки позивача, чим порушуються його права, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як стверджує відповідач 2, з урахуванням положень пункту 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 17.01.2013 № 32, законодавством України встановлено випадки, коли не вимагається ліцензія на надання суб`єктом господарювання права замовнику приєднатись до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності. При цьому, в такому випадку ані поставка, ані передача, ані розподіл електричної енергії не відбувається.

Отже, на думку відповідача 2, з урахуванням вказаного пункту й були укладені спірні договори, про що зазначено в самих договорах. І, на момент укладання спірних договорів, останні повністю відповідали вимогам діючого, на той момент, законодавства України та, зокрема, вимогам Закону України Про електроенергетику .

З огляду на все вищенаведене у сукупності, відповідач 2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В свою чергу, представник відповідача 1 в судове засідання 17.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач 1 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, в судовому засіданні 17.02.2021 третя особа-1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів надала усні пояснення, відповідно до яких стверджує, що у задоволенні позовної заяви позивачу необхідно відмовити повністю, При цьому, представник зазначив, що його позиція є загальною позицією третіх осіб 1-17.

Отже, за ствердженнями третіх осіб, у 1991 році ОСТ Стадне складався з наступних масивів: Озерний , Приозерний , Південний , і т. д.

Рішенням 8 сесії 21 скликання від 21.01.1992 року Броварської районної ради Київської області, земельну ділянку площею 247,8 га було виключено з користування радгоспу ім. Щорса і в державному земельному звіті по Броварському району Київської області дана земельна ділянка не враховувалася, а подальше її використання вирішувала Київська міська рада. Правління ОСТ Стадне почало звертатися до Київської міської ради та адміністрації Харківського району м. Києва (Дарницький район м. Києва) з проханням документально підтвердити передачу земельної ділянки. На загальних зборах садово-городницького товариства Стадне від 11.05.1997 року було створено Об`єднане садове товариство (ОСТ) Стадне .

29.09.1998 Голова Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_18 підписав Розпорядження № 2008 від 29.09.1998 року, в якому Київська міська державна адміністрація погодилась надати членам створених товариств земельної ділянки загальною площею 216 га для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки; встановлено процедуру і порядок робіт для легалізації земельних ділянок.

Спираючись на Розпорядження КМДА №2008 від 29.09.1998 р., восени 2000 року група членів ОСТ Стадне мікрорайону Південний , вирішили провести електрику на свої ділянки від масиву садівничих товариств Нижні Сади-2 , зі згоди правління ОСТ Стадне .

Для чого, власники земельних ділянок за власні кошти закупили стовпи, дроти, необхідну арматуру, запросили фахівців, які встановили опори, натягли електромережу, для підключення їхніх будинків до електромережі. Правління масиву садівничих товариств Нижні Сади-2 знайшло можливість забезпечувати зазначені ділянки електроенергією з однією зі своїх трансформаторних підстанцій, яку почали отримувати від них з початку 2001 року.

Оплата за користування електроенергією проводилася в бухгалтерії масиву садівничих товариств "Нижні Сади-2" з використанням Абонентської книжки по сплаті за електроенергію.

Восени 2005 року згідно з постановою Верховної Ради України була уточнена межа між містом Києвом і Київською областю. Уточнена межа м. Києва та області пройшла по території ОСТ Стадне , по мікрорайонах Південний , Луговий , Центрально-озерний .

Як стверджує представник третіх осіб, члени ОСТ Стадне мікрорайону Південний майже у повному складі та 10-15 ділянок з мікрорайонів Луговий , Ценрально-озерний опинилися за межею м. Києва, в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради. Даний поділ призвів до того, що ОСТ Стадне зменшилося і їм довелося переробляти всі документи, у зв`язку із чим довелося створити новий Садовий кооператив Вікторія-Плюс , який був зареєстрований у Бориспільському районі Київської області і починати по-новому готувати комплект дозвільних документів на отримання земельної ділянки.

Ділянка, яку займає СК Вікторія Плюс становить 16.2 га. На початку 2008 року технічна документація була виготовлена, зібрані майже всі узгодження і дозволи - залишався останній підпис голови Бориспільської РДА.

Після чого виявилося, що в березні 2008 року Бориспільською районною радою було прийнято рішення про виділення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу Садове товариство Стадне , зареєстрованого в Бориспільському районі у 15.06.2006 році, із земельною ділянкою площею 22.7 га.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, представник третіх осіб вважає позов необґрунтованим та просить суд в його задоволенні відмовити.

Також, судом враховано позицію третьої особи 18, викладену у письмових поясненнях, які містяться у матеріалах справи. Відповідно до чого, третя особа -18 повідомила суд про наявність між нею та відповідачем 1 договірних відносин, а саме: укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також, зазначила, що не має жодного відношення до опор та іншого електрообладнання.

14.01.2021 в судовому засіданні судом була оголошена перерва до 27.01.2021.

З метою повідомлення відповідача-1 та третіх осіб 4-18 про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 18.01.2021.

В судове засідання 27.01.2021 з`явились представники позивача, відповідача - 2, третьої особи 1 - 3. Представник відповідача-1 та треті особи 4-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 27.01.2021 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 17.02.2021.

В судове засідання 17.02.2021 з`явились представники позивача, відповідача - 2, третьої особи 2 - 4. Представник відповідача-1 та треті особи 1, 5-18 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

17.02.2021 в судовому засіданні судом були досліджені докази, які долучені до матеріалів справи учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 17.02.2021 представник позивача в судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю, а представники відповідача-2 та третіх осіб 2-4 просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Щодо неявки відповідача 1, а також третіх осіб 1, 5-18 в судове засідання, судом зазначається наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом враховані всі документи по суті спору, долучені учасниками справи до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 17.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку із тим, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 22.02.2021 по 05.03.2021 перебувала у щорічній відпустці, а з 09.03.2021 по 12.03.2021 знаходилась на XVIII черговому з`їзді суддів України, тому повний текст судового рішення було виготовлено та підписано суддею Сокуренко Л.В. після виходу її на роботу.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб 2-4, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017 суддею Кошик А.Ю. було відкрито провадження у справі № 910/1702/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Стадне до Обслуговуючого кооперативу Садівничий кооператив Вікторія та Садівничого кооперативу Вікторія-Плюс про визнання недійсним договору про користування електричною енергією від 24.02.2014, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-1, визнання недійсними договору про спільну діяльність від 25.02.2014, укладеного між відповідачами, та про зобов`язання Садівничого кооперативу Вікторія-Плюс усунути перешкоди у здійсненні Обслуговуючим кооперативом Садівниче товариство Стадне права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003 площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 43 опор ЛЕП.

06.12.2018 до канцелярії Господарського суду Київської області Садівничим кооперативом Вікторія-Плюс подано заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що з огляду на результати розгляду справи Господарського суду Київської області № 911/2764/13 та з урахуванням встановлених в ній обставин, спір у справі №910/1702/17 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується прав та інтересів фізичних осіб, які не пов`язані з господарською діяльністю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2018 судом було закрито провадження у справі №910/1702/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія", Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Стадне" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2018 про закриття провадження у справі №910/1702/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з поданням цієї апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі № 910/1702/17, ухвалу Господарського суду Київської області від 18 грудня 2018 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначив, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки сторони спірних правовідносин є юридичними особами, а спір між ними виник при здійсненні їх господарської діяльності.

Одночасно, у квітні 2019 року СК Вікторія-Плюс звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі № 910/1702/17 скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу призначено до розгляду на 19.06.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 19.06.2019 вирішено справу № 910/1702/17 разом із касаційною скаргою Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 і доданими до касаційної скарги матеріалами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 вирішено постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 року у справі № 910/1702/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Садівничого кооперативу Вікторія-Плюс залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові від 14.01.2020 в даній справі Велика Палата Верховного Суду, надаючи оцінку аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій, окрім іншого, зробила наступні висновки.

Питання прав фізичних осіб як споживачів електричної енергії не є предметом розгляду у цій справі, адже фізичні особи не є сторонами спірних договорів, не здійснюють жодної діяльності із забезпечення енергопостачання і позовних вимог до них не заявлено. Наявність чи відсутність прав позивача на спірну земельну ділянку, їх порушень як і особи порушників належать до тих обставин справи, які підлягають з`ясуванню судами під час вирішення спору по суті позовних вимог.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що сторони у справі є юридичними особами та суб`єктами господарювання, а спір між ними виник в процесі їх господарської діяльності, спір у цій справі слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Отже, з урахуванням того, що окрім іншого, позовними вимогами є визнання недійсним договору про користування електричною енергією від 24.02.2014, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем 1, а також, визнання недійсними договору про спільну діяльність від 25.02.2014, укладеного між відповідачами, тому господарським судом встановлено наступне.

24.02.2014 між ОК СК Вікторія (далі - енергопостачальник, відповідач -1) та СК Вікторія-Плюс (далі - споживач, відповідач-2) було укладено договір про користування електричною енергією (далі - договір 1). Відповідно до п. 1 якого сторони погодили, що енергопостачальник бере на себе обов`язки постачати споживачу електричну енергію в обсягах до потужності 120 кВт електроустановок споживача, а споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни передбачені цим договором, виконувати свої обов`язки в питаннях енергоспоживання.

Відповідно до п. 12 договору -1, договір укладається на термін до ухвали рішення про припинення спільної діяльності, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим автоматично на строк дії, якщо жодна із сторін не внесла намірів про його зупинення.

Також, судом встановлено, що 25.02.2014 між ОК СК Вікторія (далі - кооператив 1, відповідач -1) та СК Вікторія-Плюс (далі - кооператив 2, відповідач-2) було укладено договір про спільну діяльність кооперативів (далі - договір 2). Розділом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що відповідно до п.1.5 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 року Кооператив 1 і Кооператив II уклали даний договір про спільну господарську діяльність для поліпшення роботи системи електромережі Кооперативу І та підвищення якості надання послуг абонентам. Для цього зобов`язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Учасники договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності.

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору 2, Кооператив І з свого боку зобов`язується постачати Кооперативу II електричну енергію протягом дії зазначеного договору до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності. В свою чергу Кооперативу II зобов`язується безкоштовно надавати допомогу професійними фахівцями Кооперативу І в обслуговуванні електромережі та інших питань, що виникають в ході його господарської діяльності.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору 2 визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання. Цей договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін в порядку, визначеним законодавством України.

Крім того, судом встановлено, що 21.10.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанію Київенерго (постачальник) та ОК СК Вікторія (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3372035 (далі- договір 3), за умовами якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволенною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної ( купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 9.4. договору 3, договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії № 3372035 від 21.10.2009 передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії № 3372035 від 21.09.2009 неодноразово продовжувався строк дії договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про користування електричною енергією від 24.02.2014, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем 1, а також, договір про спільну діяльність від 25.02.2014, укладеного між відповідачами, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у відповідачів взаємних цивільних прав та обов`язків.

Разом із тим, оскільки одними із предметів позовної заяви є саме визнання зазначених договорів недійсними, тому господарським судом досліджено та встановлено наступне.

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними спірних договорів, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору 1 та договору 2, скріплено зазначені договори підписами посадових осіб та печатками сторін, а отже, за висновками суду, спірні правочини було вчинено.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови № 9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем, при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного договору 1, позивач посилався на те, що при підписанні спірного договору з боку відповідача 1 було порушено вимоги Закону України Про електроенергетику , а саме: оскільки ОК СК Вікторія не є суб`єктом електроенергетики в розумінні Закону України Про електроенергетику та останній не отримував ліцензію на здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії ні на час укладення договору, ні на час виконання такого спірного договору, яка на думку позивача є необхідною умовою для права відповідачів на укладання спірного договору 1, тому зазначений договір має бути визнано судом недійсним. Крім того, позивач, в якості додаткового підтвердження своєї правової позиції щодо відсутності у відповідача відповідної ліценції на постачання електроенергії посилається на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 810/2893/15.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Господарським судом досліджено постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 810/2893/15, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в м. Києві щодо зняття з контролю 05.05.2015 припису від 02 липня 2014 № 08/11-18-348, внесеного голові правління Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" на приведення електропостачання садівничих будинків СТ "Вікторія- плюс", підключених до електромереж ОК СТ "Вікторія" відповідно до затвердженої проектно-технічної та договірної документації.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 810/2893/15 від 27.01.2016 апеляційну скаргу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року - без змін.

Разом із тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 810/2893/15 касаційну скаргу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві - задоволено частково: постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 - скасовано; провадження у справі №810/2893/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Стадне до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві, треті особи: Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Вікторія , Садівничий кооператив Вікторія-Плюс про визнання протиправними дій - закрито.

11.11.2020 Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне звернувся до Верховного Суду з заявою, в якій просив направити справу №810/2893/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві, треті особи: Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Вікторія", Садівничий кооператив "Вікторія-Плюс" про визнання протиправними дій, за встановленою юрисдикцією.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 810/2893/15 вирішено касаційну скаргу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві - задовольнити частково: постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 - скасувати; провадження у справі №810/2893/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Стадне до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві, треті особи: Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Вікторія , Садівничий кооператив Вікторія-Плюс , про визнання протиправними дій, - закрити.

Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015, яка скасована, як на доказ підтвердження правової позиції щодо відсутності належних прав у відповідачів на укладання спірного договору 1, господарський суд відхиляє.

Одночасно, стосовно відсутності у відповідачів проектної та технічної документації щодо наявності у відповідача 1 дозволу належної ліцензованої електропередавальної організації щодо приєднання до електричних мереж відповідача 2 та подальшого погодження із електропередавальною організацією, то господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 17.01.2013 № 32 (в редакції, чинній на момент укладання спірних договорів), суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб`єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику. У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб`єкта господарювання, які погоджуються цим суб`єктом господарювання. Технічні умови на приєднання до мереж суб`єкта господарювання, що видаються електропередавальною організацією у межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта господарювання у відповідний період доби, містять вимоги щодо автоматичного обмеження потужності у цей період доби та автоматичного відключення протягом іншого часу. У разі розташування об`єкта замовника не на межі балансової належності електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, послуга з приєднання надається електропередавальною організацією відповідно до цих Правил. Плата за приєднання до електричних мереж суб`єкта господарювання визначається електропередавальною організацією відповідно до методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж. Споживач має право без погодження з електропередавальною організацією та укладення договору про приєднання в межах дозволеної йому до використання потужності підключити власні струмоприймачі або струмоприймачі організації, яка виконує роботи або надає послуги цьому суб`єкту господарювання, за договором на його території. Електроустановки, які внаслідок приєднання до технологічних електричних мереж суб`єкта господарювання стають транзитними, мають бути забезпечені оперативно-технічним обслуговуванням персоналом власника транзитних установок або за відповідним договором зі спеціалізованою організацією, яка має право на виконання таких робіт.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм закону, господарський суд дійшов висновку щодо наявності прав у відповідача 1, який є суб`єктом господарювання, проте не є електропередавальною організацією щодо приєднання електроустановок відповідача 2, в якості замовника, до електричних мереж відповідача 1.

Щодо обставин наявності чи відсутності технічних дозволів від електропередавальної організації (на даний час це є ТОВ "Київські енергетичні послуги"), на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника (відповідачів), то господарський суд зазначає, що дані обставини стосуються виключно взаємовідносин ТОВ "Київські енергетичні послуги" та відповідачів 1 та 2. При цьому, судом враховано позицію третьої особи 18 стосовно відсутності будь-яких заперечень з її боку щодо наявності взаємовідносин між відповідачами, які закріплені спірними договорами.

Крім того, судом досліджено рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 у справі № 910/19923/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Обслуговуючого кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" про визнання недійсним договору, усунення перешкод у здійсненні права. Відповідно до зазначеного рішення у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, у зазначеній справі, судом досліджувалось питання використання чи невикористання на підставі договору про постачання електричної енергії № 3372035 від 21.10.2009 (договору 3) Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Обслуговуючим кооперативом "Садівничий кооператив "Вікторія" земельної ділянки, яка належить Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне". Отже, у справі № 910/19923/15 суд дійшов до висновку що твердження Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне", що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Обслуговуючий кооператив "Садівничий кооператив "Вікторія" використовують земельну ділянку, належну ОК "СТ "Стадне" не підтвердилося наданими позивачем доказами.

І, як було зазначено судом вище, статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 у справі № 910/19923/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 у справі № 910/19923/15, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Додатково, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що в умовах спірних договорів 1 та 2 відсутні будь-які посилання на те, що предмети договорів, а також умови їх виконання, стосуються земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області, права користування якою, на думку позивача, порушується відповідачами 1 та 2.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд зазначає, що твердження позивача про те, що спірні договори укладені із порушенням норм чинного законодавства України, а також, те, що останні порушують законні права позивача, не знайшли свого підтвердження, що виключає у даному випадку можливість визнання вказаних договорів недійсним з викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог підстав.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивачем так і не було доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсним договору про користування електричною енергією від 24.02.2014, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-1 та визнання недійсними договору про спільну діяльність від 25.02.2014, укладеного між відповідачами, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" про зобов`язання Садівничого кооперативу Вікторія-Плюс усунути перешкоди у здійсненні Обслуговуючим кооперативом Садівниче товариство Стадне права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003 площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 55 опор ЛЕП (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), господарським судом встановлено наступне.

Звертаючись із позовною заявою до суду Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне просило суд зобов`язати Садівничий кооператив Вікторія-Плюс усунути перешкоди у здійсненні Обслуговуючим кооперативом Садівниче товариство Стадне щодо права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003 площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 43 опор ЛЕП.

Вказану вимогу позивач обґрунтовував тим, що на земельній ділянці, яка орендується позивачем, існує лінія електропередач на 43-ої опорах ЛЕП. Зазначена лінія електропередач, за ствердженнями позивача, експлуатується СК Вікторія-Плюс без розроблення проектної документації та без документів, що дають право на виконання будівельних робіт. Також, позивачем наголошено на тому, що жодних документів, які посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою у відповідача 2 відсутні.

Проте, під час розгляду справи, після проведеної, призначеної господарським судом земельно-технічної експертизи, позивачу стало відомо, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, розташовано не 43 опори лінії електропередач, а 55. Враховуючи зазначені обставини, Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне подав заяву про збільшення розміру позовних вимог щодо вимоги про знесення самовільно встановлених опор ЛЕП з 43 до 55.

З огляду на вищенаведене, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, правомірність набуття позивачем права власності на спірний об`єкт має бути доведена позивачем та встановлена судом.

Частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

З урахуванням зазначеного, господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Бориспільської РДА від 27.08.2007 №1590 Обслуговуючому кооперативу „СТ „Стадне" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) площею 25 га для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради.

Розпорядженням від 21.12.2007 №3233 на виконання протесту прокурора від 19.12.2007 №5071 скасовано Розпорядження голови Бориспільської РДА від 27.08.2007 №1590 „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) садівницькому товариству „Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради".

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2008 у справі №2а-122/2008р визнано протиправним та скасовано Розпорядження голови Бориспільської РДА від 21.12.2007 №3233 „Про скасування розпорядження голови Бориспільської РДА „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) садівницькому товариству „Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради".

27.02.2008 Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області надано висновок державної експертизи землевпорядної документації №4-176е, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспілського району Київської відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим правилам і нормам, оцінюється позитивно при умові виконання зауважень, вказаних в п. 10 - відсутній список громадянів-членів СТ "Стадне", відсутній висновок Київського облводгоспу про погодження проекту землеустрою.

11.03.2008 Бориспільською райдержадміністрації Київської області, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради, розробленого ТОВ "Кроки-5", враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 27.02.2008 №4-176е, прийнято розпорядження "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспілського району Київської області" №1497, яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради (далі - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

- надано земельну ділянку Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради;

- зобов`язано ОК СТ "Стадне" надану в оренду земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням;

- зобов`язано Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації підготувати наказ про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою;

- зобов`язано Райдержадміністрацію укласти договір оренди земельної ділянки, а також оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи;

- зобов`язано СТ "Стадне" зареєструвати договір оренди земельної ділянки у Бориспілському районному відділі Київської регіональної філії ДП "ЦДЗК" при Держкомземі України;

- вирішено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для ведення колективного садівництва в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району передати на зберігання в управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.

Копія вищезазначеного розпорядження наявна в матеріалах даної справи.

15.04.2008 на підставі вищенаведеного розпорядження між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі від 15.04.2008), згідно пп. 1.1., 1.3. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:007:1020, загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва відповідно до плану, що додається, надалі за текстом - земельна ділянка.

Відповідно до п. п. 1.4., 2.3.1. договору оренди землі від 15.04.2008, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 673 269,00 грн., а договір укладено на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 15.04.2008 посвідчено приватним нотаріусом Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1392, а 17.04.2008 Київською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" здійснено державну реєстрацію вказаного договору оренди за №04083230001.

Копія вищенаведеного договору разом з додатком до нього - план земельної ділянки СТ "Стадне", наявна в матеріалах даної справи.

В подальшому, 24.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Київській області (далі - орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за реєстром 1392 зі змінами, посвідченими Науменко Л.Г. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 24.02.2015 за реєстром №366.

За умовами вищезазначеного договору, зокрема п. п. 1 та 5, сторони домовились внести зміни до п. 1.3. договору оренди землі від 15.04.2008, виклавши його наступним чином: в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 3220882600:04:007:2124, загальною площею 19,6513 га, за рахунок земель державної власності на території ОК СТ Стадне Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Одночасно, 18.09.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Київській області (далі - орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за реєстром 1392 зі змінами, посвідченими Науменко Л.Г. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 24.02.2015 за реєстром №366.

Поряд з тим, 18.09.2015 між ОСОБА_19 (далі - орендодавець 2) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за реєстром №1392 із змінами посвідченими Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 24.02.2015 за реєстром №366 та 18.08.2015 за реєстром №1888.

За умовами вищезазначеного договору, зокрема п. п. 1, 38, сторони домовились пункт 1.1. договору оренди землі від 15.04.2008 доповнити наступним абзацом: орендодавець 2 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку 2, яка знаходиться на території Гнідинської сільської ради, ОК "СТ "Стадне" Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:007:1975, площею 0,0813 га, яка належить орендодавцю 2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Мургою С.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.11.2014 за реєстром №2057.

Договір є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за №1392, який зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП "ЦДЗК" про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 17.04.2008 за №04083230001, із змінами посвідченими Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 24.02.2015 за реєстром №366 та 18.08.2015 за реєстром №1888.

До того ж, зі змісту відповідного правочину слідує, що належна на праві власності орендодавцю 2 - ОСОБА_19 земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:007:2171, загальною площею 19,4007 га.

Таким чином, внаслідок внесених до договору оренди землі від 15.04.2008 змін орендодавцями за відповідним договором стали - Головне управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_19 .

Крім того, в подальшому, ОК "СТ "Стадне" звернувся до Головного управління у Київській області із заявою про надання дозволу останньому на поділ земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:007:2171.

ПП "Екватор-3000" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "СТ "Стадне", відтак за наслідками поділу сформовано три земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:007:3001, 3220882600:04:007:3002, 3220882600:04:007:3003 .

З огляду на те, що на земельних ділянках із кадастровими номерами 3220882600:04:007:3001, 3220882600:04:007:3002 розташовані два водних об`єкти площею 0,0038 га та 0,0020 га, відповідач 2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою про добровільну відмову від вказаних земельних ділянок та внесення змін до договору оренди землі від 15.04.2008.

Наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-13037/15-16-сг від 29.06.2016 припинено право оренди ОК "СТ "Стадне" на земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:007:3001, 3220882600:04:007:3002.

30.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (далі - орендодавець), ОСОБА_19 (далі - орендодавець 2) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за реєстром №1392.

За умовами вищезазначеного договору сторони домовились пункт 1.3. договору оренди землі від 15.04.2008 викласти у наступній редакції: " 1.3. в оренду передаються наступні земельні ділянки: кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, загальною площею 19,3932 га, 3220882600:04:007:1975, площею 0,0813 га, які знаходяться на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області ОК "СТ "Стадне".

Відповідний договір є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, посвідченого Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2008 за №1392, який зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП "ЦДЗК" про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 17.04.2008 за №04083230001, із змінами посвідченими Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 24.02.2015 за реєстром №366 та 18.08.2015 за реєстром №1888 та посвідченими Мургою С.Г, приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, від 18.09.2015 за №1539.

Вищезазначений договір від 30.06.2016 посвідчений Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 30.06.2016 за №1179.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 30.06.2016 відповідачем 2, як орендарем, повернуто, а відповідачем 4, як орендодавцем, прийнято до державної власності земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:007:3001, 3220882600:04:007:3002.

Наряду із цим, господарським судом встановлено, що 12.02.2013 позивач звернувся до Інспекції Держенергонагляду в м. Києві зі скаргою №005-02/13, у якій зазначив, що на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, самочинно встановлені лінії електропередач без його погодження (як законного орендаря) та без погодження з відповідними органами, і по ним незаконно постачається електроенергія.

Інспекцією Держенергонагляду в м. Києві за вищевказаною скаргою проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що енергопостачальною організацією ПАТ Київенерго з ОК СК Вікторія укладено договір від 21.10.2009 №3372035 на електропостачання для останнього, а електропостачання на земельну ділянку, належну ОК СТ Стадне на підставі договору оренди, здійснюється кабельно-повітряною лінією 0,4кВ від внутрішніх мереж РУ 0,4кВ КТП 7265 після розрахункового приладу обліку, що утримується на балансі ОК СК Вікторія . Проектно-технічна та інша дозвільна документація на підключення від електромереж ОК СК Вікторія садівничих будинків СК Вікторія-Плюс відсутня, що є порушенням вимог розділу IV п.3.1, 5.7 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та вимог п.1.6, 7.5 Правил користування електричною енергією (лист Відповідача № 09/138 3від 02 липня 2014 року).

Враховуючи зазначене, керівництву ОК СК Вікторія винесено припис №08/11-18-348 від 02.07.2014 на приведення електропостачання до узгодженої проектно-технічної документації.

ОК СК Вікторія на виконання вимог припису надано Інспекції Держенергонагляду в м. Києві розроблений ТОВ Енергоера робочий проект зовнішнього електропостачання СК Вікторія-Плюс , який погоджено відповідачами.

Після отримання Інспекцією Держенергонагляду в м. Києві листа, в якому вказано про усунення порушень та огляду інспектором вищевказаного робочого проекту, за пропозицією останнього припис №08/11-18-348 від 02.07.2014 знято з контролю у зв`язку з його виконанням.

Разом із тим, не погоджуючись з вказаними діями, у липні 2015 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві щодо зняття з контролю припису №08/11-18-348 від 02.07.2014, внесеного Обслуговуючому кооперативу Садівничий кооператив Вікторія .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 810/2893/15 встановлено, що враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства, у зв`язку із чим касаційну скаргу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві задоволено частково: постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 скасовано; провадження у справі №810/2893/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Стадне до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві, треті особи: Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Вікторія , Садівничий кооператив Вікторія-Плюс , про визнання протиправними дій закрито.

Господарський суд зауважує, що, в обґрунтування наявності на земельній ділянці кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, яка перебуває у користуванні позивача на праві оренди, 55 опор ЛЕП, які, за твердженням позивача, порушують його права, останній, окрім іншого, посилається на проведену судову експертизу, призначену ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2017.

Щодо зазначеного, господарський суд встановив наступне.

Поняття судової експертизи визначено у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Cудова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2017 судом було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2017 судом було призначено повторну судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи " викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи (доопрацьований), складений заступником завідувача відділу досліджень з землеустрою та оцінки земель лабораторії інженерно-технічних видів досліджень, судовим експертом другого кваліфікаційного класу, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра за спеціальностями Правознаство , кваліфікація Юрист , і Землевпорядкування та кадастр , кваліфікація Інженер-землевіпорядник , кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками (свідоцтво № 291-13, видане рішенням ЕКК КНДІСЕ від 27.02.2013, дійсне до 27.02.2018), 10.120 Дослідження з питань земелустрою ( свідоцтво № 152-16, видане рішенням ЕКК КНДІСЕ від 21.04.2016, дійсне до 21.04.2021), стаж роботи за фахом з 2005 року, стаж експертної роботи з 2013 року, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Відповідно до зазначеного висновку, окрім іншого, судовим експертом встановлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, розташовано 55 опор ліній електропередач.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Законом України "Про оренду землі", зокрема частинами 1-2 статті 27, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач, Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Стадне", визначив у позовній заяві відповідачем 2 СК Вікторія-Плюс та просить суд зобов`язати Садівничий кооператив Вікторія-Плюс знести самовільно встановлені 55 опор ЛЕП (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наразі, господарський суд, дослідивши та проаналізувавши всі наявні матеріали справи, в тому числі висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи (доопрацьований), а також, врахувавши усні пояснення учасників судового процесу, встановив наступне.

По-перше, на момент отримання земельної ділянки Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" за договором оренди землі від 15.04.2008, всі наявні спірні опори ліній електропередач, які знаходяться на даний час на земельній ділянці кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, вже були встановлені. Зазначені обставини, окрім іншого, були підтверджені представником позивача при наданні усних пояснень в судових засіданнях.

По-друге, жодними доказами, наявними у матеріалах справи, не підтверджено будь-якого речового права відповідача 2 СК Вікторія-Плюс щодо спірних 55 опор ЛЕП, а саме: володіння, користування, розпорядження тощо.

Одночасно, як свідчать письмові та усні пояснення третіх осіб 1-17, зазначені спірні опори ЛЕП були встановлені за кошти фізичних осіб - групи членів ОСТ Стадне мікрорайону Південний за власною ініціативою за погодженням правління ОСТ Стадне , з метою проведення електрики на власні земельні ділянки. Зазначені земельні ділянки були виділені фізичним особам у 1991 році в районі урочища Осокорки для розміщення садово-огородніх ділянок для працівників Київського радіозаводу. Після отримання зазначеними особами рішення спеціально створеної комісії, працівники, які отримали зазначені ділянки, увійшли до ОСТ Стадне в якості його членів.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучені докази фактичного отримання земельних ділянок; докази буріння ям під опори; докази установки опор тощо.

Крім того, як встановлено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 жовтня 2020 року у справі № 810/2893/15, лінія електропередач самочинно, без отримання будь-яких дозвільних документів, розміщена невстановленими особами на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ОК СТ Стадне .

Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що а ні відповідач 1, а ні відповідач 2 не мають жодного відношення, а саме: права власності, права володіння, розпорядження тощо, до спірних 55 опор ЛЕП, зобов`язання відповідача 2 здійснити знесення яких є предметом спору у даній справі.

Здійснивши правовий аналіз чинного законодавства України, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент прийняття судом рішення у справі, з урахуванням всіх обставин справи у сукупності, господарським судом не встановлено факту порушення відповідачем 2 законних прав позивача в частині перешкод у здійсненні права користування позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га в Бориспільському районі Київської області, який полягає у розміщенні відповідачем 2 на зазначеній земельній ділянці позивача 55 спірних опор ЛЕП.

Беручи до уваги все вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку про юридичну неспроможність позовних вимог та наявність підстав для відмови в позові.

При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язокщодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen. ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення даєстороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	17.02.2021
Оприлюднено	18.03.2021
Номер документу	95605598
Судочинство	Господарське

Козир Т.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.02.2021 по справі 910/1702/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —910/1702/17

Рішення
від 17.02.2021 по справі 910/1702/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ