Окрема думка

від 17.03.2021 по справі 320/1457/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.

17 березня 2021 року

Київ

справа №320/1457/19

адміністративне провадження №К/9901/29557/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідками касаційного розгляду адміністративної справи № 320/1457/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС), третя особа - Приватне підприємство Рівень , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, ухвалив постанову від 17.03.2021, якою касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду .

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Предметом касаційного перегляду була ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, якою у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України . Відповідно, суд касаційної інстанції перевіряв правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права при оцінці поважності причин пропуску ГУ ДПС строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Скасовуючи судове рішення і направляючи справу до апеляційного суду для продовження розгляду, колегія суддів більшістю голосів визнала, що у даному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження .

Не погоджуюся з таким висновком колегії суддів, оскільки на моє переконання, в даному випадку підлягав оцінці не тільки термін, який сплинув з дня повернення вперше поданої апеляційної скарги до дня повторного звернення з апеляційною скаргою, але й причини, з яких першу скаргу було повернуто, строк, який сплинув з часу початку строку на апеляційне оскарження, а також поведінку скаржника у цей період.

Так, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Частина третя статті 295 КАС України передбачає, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Стаття 296 КАС України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, серед яких, є вимога надання документ про сплату судового збору .

У цій справі при зверненні ГУ ДПС з апеляційною скаргою вперше, що відбулося 16 .0 3.2020, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання. При цьому, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, відлік якого розпочався з наступного дня після виготовлення повного тексту рішення суду першої інстанції - 19.02.2020, тобто з 20 .0 2.2020 до 20.03.2020.

Апеляційний суд ухвалою від 06.04.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без руху, надав строк на сплату судового збору не пізніше десятого дня з дня закінчення карантину, як це передбачено Розділом VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020 .

Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 09.04.2020, однак, станом на 12.08.2020 доказів сплати судового збору ГУ ДПС не надало, у зв`язку з чим ухвалою від 12.08.2020 апеляційний суд, врахувавши вимоги Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", апеляційну скаргу повернув.

Повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося 31.08.2020, а в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС посилалося на встановлення у країні карантину, а також те, що ГУ ДПС вживало заходи для прискорення сплати судового збору, який було сплачено 21.08.2020, про що надав платіжний документ.

Зазначені обставини, на моє переконання, правильно оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Усталеною є й судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору достеменно розумів про допущення ним порушень норм процесуального права. При цьому, у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги (з 20.02.2020 до 06.08.2020), проте, станом на 12.08.2020 виявлений судом недолік апеляційної скарги скаржник не усунув. При цьому скаржник не надав доказів вжиття дієвих заходів по сплаті судового збору у вказаний період.

Відповідна сплата відбулася лише 21 .0 8.2020, тобто поза межами наданого Судом строку.

Вважаю, що сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, у цій справі повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося саме внаслідок тривалої не сплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами .

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги зазначеної норми, надав скаржнику час для повідомлення суду про наявність інших (поважних) причин пропуску строку. Однак, у заяві про поновлення строку, поданої на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2020 скаржник лише зазначав, що КАС України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку, відповідно, не виключає можливість його поновлення у випадку пропуску через фінансову неспроможність сплатити судовий збір.

Вважаю, що наведені причини не доводять наявність підстав для поновлення строку, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, також не відповідатиме і принципу правової визначеності як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, вважаю, що Шостий апеляційний адміністративний суд при постановленні ухвали від 08.10.2020 не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги були відсутні, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 належало залишити без змін.

Суддя: М. М. Гімон