Постанова

від 17.03.2021 по справі 320/1457/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 320/1457/19

адміністративне провадження № К/9901/29557/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року (судді Беспалов О. О., Ключкович В. Ю., Парінов А. Б.) у справі №320/1457/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа - Приватне підприємство Рівень , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Даніком Груп звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2019 року № 0001031202; зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження цього податкового повідомлення-рішення суми бюджетного відшкодування.

Київський окружний адміністративний суд (суддя Журавель В. О. ) рішенням від 19 лютого 2020 року позов задовольнив.

16 березня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху для усунення недоліків - сплати судового збору, а ухвалою від 13 липня 2020 року - клопотання про продовження строку для усунення недоліків повернув без розгляду, оскільки такий строк не закінчився.

Ухвалою від 12 серпня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року повернув внаслідок невиконання вимог ухвали апеляційного суду від 6 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху.

13 серпня 2020 року ухвалу апеляційного суду від 12 серпня 2020 року надіслано судом відповідачу, дані про дату її отримання матеріали справи не містять.

26 серпня 2020 року відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, додавши платіжне доручення від 21 серпня 2020 року про сплату 14 834,63 грн судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, зазначивши про необхідність надання вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

22 вересня 2020 року відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пославшись на те, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження; у зв`язку зі встановленням карантинних правил, багатьох співробітників було переведено на дистанційну форму праці, або відправлено у відпуску за власний рахунок, внаслідок чого нормальне функціонування канцелярій Головного управління ДПС у Київській області було порушено; ним вчинялися всі необхідні заходи для сплати судового збору, проте кошти не були сплачені у зв`язку з відсутністю належного фінансування; після сплати судового збору він без зволікання повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 8 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року.

Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тим, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визнаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати дотримання принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору, апеляційна скарга повернута відповідачу. Ухвалу про повернення апеляційної скарги надіслано судом відповідачу 13 серпня 2020 року (даних про дату її отримання матеріали справи не містять).

У касаційній скарзі відповідач зауважує, що вдруге апеляційну скаргу подав відразу після отримання платіжного доручення від 21 серпня 2020 року про сплату судового збору.

На думку колегії суддів сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

У даному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги.

Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має часові межі, встановлені частиною другою статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач оперативно та в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, звернувся повторно з апеляційною скаргою, подавши платіжне доручення від 21 серпня 2020 року про сплату 14 834,63 грн судового збору, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

У справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду. Ухвалою від 13 липня 2020 апеляційний суд запевнив апелянта, що строк для усунення недоліків ще не закінчився.

З урахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Встановивши конституційним обов`язок сплачувати встановлені законом податки та збори, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, кореспондував би вимогам КАС України та відповідав би балансу приватного і публічного інтересу.

Право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010).

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко