Постанова

від 10.03.2021 по справі 541/386/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 541/386/19

провадження № 61-10491св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Борзовець Олександр Володимирович,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Борзовця Олександра Володимировича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року у складі судді Куцин В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарг

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі земельної ділянки та розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй земельну ділянку площею 4,0782 га кадастровий номер 323285600:00:001:0084 та знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Полив`янська сільська рада.

Вказував, що він та ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гіль Д. В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та 15 грудня отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку. Оскільки вони не дійшли згоди щодо подальшого користування земельною ділянкою, він запропонував ОСОБА_2 виділити земельну ділянку в натурі, проте, остання відмовилася. Вважав її дії незаконними з огляду на те, що кожен із них має рівне право на володіння та користування земельною ділянкою.

Зазначав, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 11 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 грудня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області, він став власником Ѕ частини вказаної земельної ділянки.

Посилався на те, що звертався до ФОП ОСОБА_3 з проханням надати копію договору оренди та щодо сплати орендних платежів. ФОП ОСОБА_3 відмовився сплачувати орендні платежі, надавати копію договору оренди від 11 квітня 2016 року та запропонував укласти додаткову угоду до вказаного договору.

Стверджував, що відмовився від укладання додаткової угоди до договору оренди, оскільки йому не були відомі умови договору оренди від 11 квітня 2016 року.

Вказував, що після смерті матері, орендар ОСОБА_3 протягом 2017-2019 років не сплачував орендної плати, що підтверджується листом від 23 січня 2019 року № б/н.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: виділити у володіння і користування Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,0782 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полив`янської сільської ради, відповідно до варіанту № 1, запропонованого у висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 22 серпня 2019 року; розірвати договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , щодо оренди земельної ділянки площею 4,0782 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по орендній платі у розмірі 10 133,46 грн та судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 4, 0782 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полив`янської сільської ради, яка ввійшла до складу Великосорочинської ОТГ Миргородського району Полтавської області.

Виділено ОСОБА_1 у власність 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 4,0782 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полив`янської сільської ради, яка ввійшла до складу Великосорочинської ОТГ Миргородського району Полтавської області, площею 2,0391га відповідно до висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи №607/1377 від 22 серпня 2019 року згідно додатку № 2, варіант № 1, що зображений синім кольором.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017, 2018 ,2019 роки в розмірі 10 133,46 грн.

В задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з кожного по 2 809, 40 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги про виділ ОСОБА_1 у власність Ѕ частини земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323285600:00:001:0084, що розташована на території Полив`янської сільської ради, яка ввійшла до складу Великосорочинської ОТГ Миргородського району Полтавської області, площею 2,0391 га відповідно до висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 22 серпня 2019 року № 607/1377 згідно з додатком № 2, варіант № 1, що зображений синім (блакитним) кольором, ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення (том 1, а. с. 95)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі, районний суд зазначив про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не надав суду доказів звернення до орендаря з наданням відомостей щодо зміни власника земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції вказав, що надані ОСОБА_3 світлокопії квитанцій про направлення грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 3 377 грн 82 коп (том1, а. с. 50, 51) та повідомлення ОСОБА_1 орендарем ОСОБА_3 про можливість отримання орендної за 2017-2018 роки (том 1, а. с. 13) свідчать, що орендна плата за цей період нарахована, однак не виплачена в зв`язку з відсутністю інформації про спадкоємця частини даної земельної ділянки.

Крім того, суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 469/905/15-ц (провадження № 61-28489св18), постанові від 28 березня 2019 року у справі № 469/912/15-ц (провадження № 61-33986св18).

Щодо стягнення орендної плати за 2017, 2018, 2019 роки районний суд вважав такі вимоги обґрунтованими та стягнув на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 133 грн 46 коп (3 377 грн 82 коп * 3 = 10 333 грн 46 коп).

На підставі статті 141 ЦПК України суд стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, отже, скасуванню не підлягає.

Апеляційний суд вказав, що висновки районного суду про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору оренди є правильними. При цьому вказав, що ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 , щодо оренди земельної ділянки площею 4,0782 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2017 року йому належить лише Ѕ частина земельної ділянки площею 4,07282 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084. Відповідно, він як власник має право на звернення з вимогами про розірвання договору оренди землі лише в межах його частки.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач не зробив жодних активних дій щодо погашення боргу по орендній платі спростовується матеріалами справи, які підтверджують, що ОСОБА_6 23 січня 2019 року пропонував ОСОБА_1 отримати орендну плату у зручний час, а після звернення ОСОБА_1 з даним позовом неодноразово здійснював поштові перекази сум орендної плати, проте позивач від їх отримання відмовлявся.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року оскаржувалося лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 11 квітня 2016 року. В іншій частині судове рішення районного суду не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та його представник Борзовець О. В. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника Борзовця О. В. мотивована тим, що виплата орендної плати за договором є основним обов`язком відповідача, невиконання якого є істотним порушенням умов договору, оскільки орендна плата для орендодавця є його стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду орендодавець розраховує на її виплату.

Зазначають, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 657/3077/17-ц (провадження № 61-5846св19), у якій Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки орендна плата позивачу не виплачувалася за 2015-2017 роки, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та є підставою для його розірвання.

Також посилаються на незастосування апеляційним судом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), у якій Верховний Суд зазначив, що невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Стверджують, що суди взяли до уваги неналежні докази, зокрема, світлокопії квитанцій про перерахунок грошових коштів, оскільки у них не зазначено призначення платежу.

Звертають увагу на те, що ФОП ОСОБА_3 був обізнаний про факт переходу права власності на спірну земельну ділянку до спадкоємців ОСОБА_5 , оскільки орендну плату ОСОБА_2 він сплачував.

Підставою касаційного оскарження заявники вважають, що суди застосували положення статті 537 ЦК України (щодо виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори), без врахування правового висновку Верховного Суду, висловленій у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 657/3077/17-ц в якій Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про розірвання договору оренди землі, оскільки орендна плата позивачу не виплачувалась за 2015-2017 року, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та підставою для розірвання договору оренди землі внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати. Сплата орендної плати повинна мати ініціативний характер, тобто боржник зобов`язаний вживати активних дій, усіх, які може здійснити, задля унеможливлення появи боргу.

Також особи, які подали касаційну скаргу вважають, що суд застосував положення статті 526 ЦК України без врахування правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження №61-41932сво18), в якій зазначено, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 квітня 2016 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,07282 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полив`янської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено на сім років.

Згідно з пунктом 10 договору оренди землі щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем в одній із зазначених законом форм чи поєднанні різних форм (за додатковим погодженням сторін) та розмірах, визначених цим договором, на момент здійснення виплат:

- грошовою формою у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 392,10 грн в рік;

-натуральною формою, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості, пропорційній погодженій сторонами їх ціні до розміру орендної плати у грошовій формі;

- відробітковою формою, за якою види, обсяг, строки і місце надання послуг та (або) виконання робіт визначаються в актах приймання-передачі виконаних робіт чи надання послуг, підписання яких сторонами і є додатковим погодженням (том 1, а. с. 45-49).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2017 року, виданого приватним нотаріусом миргородського міського нотаріального округу Гіль Д. М., ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 успадкував Ѕ частину земельної ділянки площею 4,07282 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полив`янської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Свідоцтво про право на спадщину на іншу Ѕ частину земельної ділянки площею 4,07282 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084 видано ОСОБА_2 25 травня 2017 року (том 1, а. с. 10).

Згідно з висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 22 серпня 2019 року № 603/1377 запропоновано чотири можливі варіанти розподілу земельної ділянки (том 1, а. с. 90-99).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів першого, четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника Борзовця О. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України Про оренду землі , ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Частинами першою-четвертою статті 148 1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.

За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною першою статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Положеннями частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установивши, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі від 11 квітня 2016 року, на момент звернення позивача до суду перейшла у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 у власність позивача ОСОБА_1 та третьої особи у справі - ОСОБА_2 , дійшли висновку, що до вказаних осіб, як нових власників земельної ділянки, перейшли права та обов`язки орендодавця за вказаним договором.

При цьому суди посилалися на положення частини третьої статті 148-1ЗК України, у якій зазначено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Колегія суддів вважає, що підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні, отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Зокрема, суди дійшли правильного висновку, що з дати відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, на виконання положень статті 148-1 ЗК України, позивач повинен був повідомити відповідача про прийняття ним спадщини та про перехід до нього та іншого спадкоємця прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло права власності на земельну ділянку є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Оскільки вказаних дій позивачем зроблено не було, а у ФОП ОСОБА_3 була відсутня інформація про спадкоємців ОСОБА_5 , до яких перейшли права та обов`язки орендодавця, відтак, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати.

Доказів про звернення до відповідача з вимогою про сплату орендної плати та повідомлення про перехід прав та обов`язків за договором оренди позивач не надав.

Натомість матеріали справи свідчать, що з позовом про стягнення орендної плати ОСОБА_1 звернувся до суду 21 лютого 2019 року, після отримання від ФОП ОСОБА_3 листа від 23 січня 2019 року про можливість отримання орендної плати за 2017 та 2018 роки (том 1, а. с. 13).

Отже, про відсутність у діях ФОП ОСОБА_3 наміру ухилитися від виконання обов`язків щодо сплати орендної плати свідчить вказаний лист від 23 січня 2019 року, який був долучений до матеріалів справи саме позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно до вимог статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних із нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника.

Несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18).

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на наявність у ОСОБА_1 права власності лише на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,07282 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0084, він як власник має право на звернення з вимогами про розірвання договору оренди землі лише в межах його частки. Такі висновки апеляційного суду не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки до компетенції суду належить право задовольняти позовні вимоги частково, але зазначене не вплинуло на правильне вирішення спору та взагалі не доведено підставу для розірвання договору оренди землі.

Щодо наявних у матеріалах справи світлокопій квитанцій про направлення грошових коштів ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги вказані документи, оскільки з їх аналізу неможливо встановити призначення платежів. Проте, апеляційний суд ухвалив правильне по суті судове рішення.

Посилання заявників на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 657/3077/17-ц (провадження № 61-5846св19) та правовий висновк Верховного Суду, викладений у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19) колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах було встановлено недобросовісність боржника та систематичне невиконання обов`язків щодо сплати орендної плати, тоді як у цій справі має місце перехід прав та обов`язків орендаря до спадкоємця та невиконання ним обов`язку щодо повідомлення орендаря про перехід до них прав та обов`язків за договором оренди. За таких обставин відсутність у орендаря даних про нового власника земельної ділянки свічить про неможливість орендаря сплатити орендну плату на користь нового орендодавця.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Борзовця Олександра Володимировича , залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк