Постанова

від 18.03.2021 по справі 179/782/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2167/21 Справа № 179/782/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства Магдалинівський маслозавод , треті особи Топчинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у користування власника,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,7650 га, кадастровий номер 1222387000-01-002-0156, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

05 листопада 2013 року між нею та КП Магдалинівський маслозавод в особі директора ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Топчинській сільській раді Магдалинівського району Дніпропетровської області 05 листопада 2013 року за № 67, про що було внесено відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,7650 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на праві приватної власності та знаходиться в межах території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Строк дії договору становить 5 років.

16 листопада 2015 року між нею та КП Магдалинівський маслозавод в особі директора ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки землі № 67 від 05 листопада 2013 року, згідно з якою сторони домовилися про продовження дії договору оренди земельної ділянки площею 3,7650 га терміном на сім років з моменту закінчення договору 23 січня 2019 року.

За останні два роки, а саме 2017 та 2018 роки, орендар не сплачував оренду плату в повному обсязі, чим порушив пункти 3.4, 5.4.4 договору оренди земельної ділянки.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою сплатити орендну плату, але заборгованість по орендній платі відповідачем не погашена.

Жодного листа чи повідомлення від орендаря за ініціативи останнього про необхідність з`явитись для отримання орендної плати, а ні в 2017, а ні в 2018 роках, вона не отримувала.

Єдиний раз відповідач запропонував звернутися до КП Магдалинівський маслозавод щодо виплати орендної плати, але при численних спробах пройти на територію підприємства до адміністративного приміщення, охорона перешкоджала в цьому.

У зв`язку з порушенням умов договору, зокрема несплати орендної плати, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов`язати повернути земельну ділянку.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано об`єктивних доказів істотного та систематичного порушення договору, а також не доведено той факт, що позивачеві не надавалися кошти в рахунок орендної плати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що додаткову угоду до договору оренди від 16 листопада 2015 року та видаткові касові ордери вона підписувала під психологічним тиском зі сторони директора КП Магдалинівський маслозавод , про що свідчать матеріали кримінального провадження. Реально грошей за договором оренди вона не отримувала, про що свідчать неодноразові звернення до відповідача з заявами про виплату орендної плати.

КП Магдалинівський маслозавод подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149665 від 12 травня 2008 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,7650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0156, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т. 1, а.с. 15,17-18).

ОСОБА_1 та КП Магдалинівський маслозавод уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Топчинській сільській Раді 05 листопада 2013 року №67, строком на 5 років (т. 1, а.с. 9-11).

16 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та КП Магдалинівський маслозавод в особі директора ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки землі № 67 від 05 листопада 2013 року, згідно з якою сторони домовилися про продовження дії договору оренди земельної ділянки терміном на сім років з моменту закінчення договору 23 січня 2019 року (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 3 договору оренди визначено, що за користування земельною ділянкою орендар щорічно протягом строку дії договору сплачує орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору.

Згідно заяви від 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 цього ж дня отримала від відповідача кошти в загальному розмірі 33750,00 грн. в рахунок орендної плати за 2016-2021 роки (т. 1, а.с. 64-69).

Показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які були допитані під час розгляду справи в суді першої інстанції, підтверджено, що позивач підписувала документи про отримання орендної плати без будь-якого примусу.

Факт неодноразового звернення позивача до керівника КП Магдалинівський маслозавод із вимогами про виплату орендної плати підтвердили свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, зокрема несплати орендної плати.

Такі висновки суду є правильними з огляду на наступне.

Згідно до ст. 90 Земельного кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 , оскільки останньою не доведено факт істотного та систематичного порушення умов договору з боку відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що додаткову угоду до договору оренди від 16 листопада 2015 року та видаткові касові ордери ОСОБА_1 підписувала під психологічним тиском зі сторони директора КП Магдалинівський маслозавод , колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

При цьому посилання позивача на наявність кримінального провадження, не може слугувати доказом вчинення відносно неї протиправних дій, оскільки таким доказом може бути лише обвинувальний вирок суду.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки доказів судом.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова