Постанова

від 17.03.2021 по справі 905/365/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа № 905/365/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

Харківської обласної прокуратури - Горгуль Н.В., посвідчення № 057317 від 09 жовтня 2020 року;

фізичної особи ОСОБА_1 - Дона В.О., ордер серія АР №1021605 від 18 серпня 2020 року, свідоцтво № 001338 від 29 червня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №401 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20

за позовом: Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 (87501, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Мічмана Павлова, 10);

до відповідача 1: Комишуватської сільської ради (87420, Донецька область, Мангушський район, с.Комишувате, вул.Львівська, 6, код ЄДРПОУ 04342861);

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

до відповідача 3: Фермерського господарства "Фортуна-Агро" (87400, Донецька область, Мангушський район, смт Мангуш, просп.Миру, 88, код ЄДРПОУ 38335260);

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комишуватської сільської ради, с.Комишувате, ОСОБА_1 , смт Мангуш, Фермерського господарства "Фортуна-Агро", смт Мангуш про:

-визнання незаконним та скасування рішення №7/13-59 від 06.09.2016р. Комишуватської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду";

-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 12,2326 га з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, який 22.09.2016р. укладений Комишуватською сільською радою з ОСОБА_1 , що зареєстрований 01.12.2016р. у відділі державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32719447;

-зобов`язання ОСОБА_1 повернути до територіальної громади в особі Комишуватської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, площею 12,2326 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Комишуватської сільської ради та укладення договору оренди від 22.09.2016р., Фермерське господарство "Фортуна-Агро" вже набуло статусу юридичної особи та мало у користуванні земельну ділянку площею 52,1 га з кадастровим номером 1423955100:02:000:2202. За твердженням заявника позову, отримання в подальшому земельної ділянки площею 12,2326 га (кадастровий номер 1423983300:02:000:0093) із земель Комишуватської сільської ради без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст.124 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20 позовні вимоги задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення №7/13-59 від 06.09.2016 Комишуватської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 12,2326 га з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, який 22.09.2016 укладений Комишуватською сільською радою з ОСОБА_1 , що зареєстрований 01.12.2016 у відділі державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32719447; зобов`язано ОСОБА_1 повернути до територіальної громади в особі Комишуватської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, площею 12,2326 га; стягнуто з Комишуватської сільської ради на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 2102,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 2102 грн; стягнуто з Фермерського господарства "Фортуна-Агро" на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що отримання фізичною особою ОСОБА_1 спірної земельної ділянки №1423983300:02:000:0093 в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України та приписам Закону україни "Про фермерське господарство", оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення №7/13-59 від 06 вересня 2016 року Комишуватської сільської ради та укладення договору оренди від 22 вересня 2016 року фермерське господарство вже набуло статусу юридичної особи та отримало в оренду з земель сільської ради земельну ділянку для здійснення своєї діяльності №1423955100:02:000:2202.

Фізична особа ОСОБА_1 з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує:

1)на порушення судом правил підсудності при розгляді даного спору, з огляду на неврахування тієї обставини, що у спірних правовідносинах останній виступає як фізична особа;

2)про недоведення заступником керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької обласної прокуратури при зверненні з даним позовом підстав для представництва інтересів держави;

3),що зважаючи на приписи ч.2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції станом на 07 квітня 2015 року), п.2 розділу ІІ Закону України №1012-VІІІ від 18 лютого 2016 року "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" фізична особа ОСОБА_1 мав право на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, а також на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Окрім того за твердження апелянта, оскільки згідно з ч.13 статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відповідачі 2, 3 вважають, що у Комишуватської сільської ради були відсутні правові підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року поновлено фізичній особі ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20; призначено справу до розгляду на 17 березня 2021 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів апелянтові; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20.

15 березня 2021 року від Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької обласної прокуратури надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№3128), надіслані також на електронну пошту суду (вх.1144), в яких позивач просить відмовити в задоволенні позову, а рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20 залишити без змін.

У судове засідання, яке відбулось 17 березня 2021 року, з`явився представник Харківської обласної прокуратури та представник фізичної особи ОСОБА_1 .

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.

Як свідчать матеріали справи, 27 липня 2012 року між Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з п.1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Першотравневої районної державної адміністрації Донецької області від 10.04.2012р. №152 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 1423955100:02:000:2202 загальною площею 52,1 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою ведення фермерського господарств, яка знаходиться на території Мангушської сільської ради за межами населеного пункту (Першотравневий район, Донецька область).

Договір укладено на 49 років (п.6 договору від 27 липня 2012 року).

У той же день сторони підписали акт прийому-передачі відповідної земельної ділянки.

Вказаний правочин зареєстровано у відділі Держкомзему у Першотравневому районі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29 серпня 2012 року за №1428800040001400.

Фермерське господарство "Фортуна-Агро", як юридичну особу, зареєстровано 24 жовтня 2012 року; за змістом першого розділу статуту вказаної юридичної особи, засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 .

Згідно із п`ятим розділом статуту господарства, його землі складаються із: земельної ділянки загальною площею 52,1 га (договір від 27 липня 2012 року, зареєстровано у відділі Держкомзему 29 серпня 2012 року); земельних ділянок, що належать членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Разом з тим, рішенням №YI/46-3 від 11 березня 2014 року Комишуватською сільською радою надано згоду фізичній особі ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 12 га в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва з метою ведення фермерського господарства з земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення на території Комишуватської сільської ради в межах населеного пункту (с.Дем`янівка) Фермерському господарству "Фортуна-Агро".

Окрім того, з огляду на звернення фізичної особи ОСОБА_1 , рішенням №YI/59-4 від 07 квітня 2015 року Комишуватської сільської ради надано згоду на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 12,2326 га в оренду для ведення фермерського господарства з земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення на території Комишуватської сільської ради в межах населеного пункту (с.Дем`янівка) громадянину ОСОБА_1 .

На підставі п.3 цього акту органу місцевого самоврядування рішення №YI/46-3 від 11 березня 2014 року визначено таким, що втратило дію.

06 вересня 2016 року Комишуватською сільською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка знаходиться в селі Дем`янівка, площею 12,2326 га, кадастровий номер 1423983300:02:000:0093 (рішення №7/13-59).

На виконання вказаного рішення, 22 вересня 2016 року між Комишуватським міським головою ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений типовий договір оренди землі, за змістом п.п.1, 2 якого визначалось, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 12,2326 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Комишуватської сільської ради, с.Дем`янівка Мангушського району Донецької області, кадастровий номер 1423983300:02:000:0093.

У той же день сторони підписали акт прийому-передачі відповідної земельної ділянки.

Як свідчить довідка станом на 10 лютого 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01 грудня 2016 року зареєстровано право оренди фізичної особи ОСОБА_1 на земельну ділянку номер 1423983300:02:000:0093.

Звертаючись з позовною заявою заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Комишуватської сільської ради та укладення договору оренди від 22 вересня 2016 року, Фермерське господарство "Фортуна-Агро" вже набуло статусу юридичної особи та мало у користуванні земельну ділянку площею 52,1 га з кадастровим номером 1423955100:02:000:2202, а отримання в подальшому земельної ділянки площею 12,2326 га (кадастровий номер 1423983300:02:000:0093) із земель Комишуватської сільської ради без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст.124 Земельного кодексу України.

У зв`язку з цим просить господарський суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення №7/13-59 від 06 вересня 2016 року Комишуватської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду";

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 12,2326 га з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, укладеного 22 вересня 2016 року Комишуватською сільською радою з ОСОБА_1 , що зареєстрований 01 грудня 2016 року у відділі державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32719447;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути до територіальної громади в особі Комишуватської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, площею 12,2326 га.

Суд першої інстанції, проаналізувавши обставини справи, надав правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішив спір по суті.

Втім колегія суддів не погоджується з такими процесуальними діями суду з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У частині третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частин 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже, сторонами у господарському процесі за загальним правилом є юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У даній справі другим відповідачем виступає фізична особа ОСОБА_1 з підстав того, що дана особа є стороною оспорюваних правочинів.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку перебуванню в якості другого відповідача фізичної особи, дійшов висновку про приналежність спору за суб`єктним складом до юрисдикції господарського суду.

Відповідна позиція ґрунтувалась на тому, що фізична особа ОСОБА_1 , є засновником Фермерського господарства "Фортуна-Агро", отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, інших фермерських господарств не створював, внаслідок чого набуття ним землі в оренду, нерозривно пов`язано з діяльністю юридичної особи -Фермерського господарства "Фортуна-Агро".

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, у тому числі з органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такі висновки обґрунтовані позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц.

Втім суд першої інстанції не звернув увагу, що стороною оспорюваних правочинів, а саме рішення №7/13-59 від 06 вересня 2016 року Комишуватської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду"; договору оренди від 22 вересня 2016 року щодо земельної ділянки площею 12,2326 га з кадастровим номером 1423983300:02:000:0093, є виключно фізична особа ОСОБА_1 , а не Фермерське господарство "Фортуна-Агро".

Слід враховувати, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто, з моменту реєстрації Фермерського господарства "Фортуна-Агро", останнє є самостійною юридичною особою, наділеною цивільною дієздатністю.

Згідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Отже, реалізація волі Фермерського господарства "Фортуна-Агро" та набуття ним прав і обов`язків за оспорюваними правочинами може бути виключно у разі зазначення його належним представником Фермерського господарства "Фортуна-Агро" саме як сторони правочинів.

Наявна в матеріалах справи документація не містить жодних даних про отримання фізичною особою ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення Фермерського господарства "Фортуна-Агро". Так, уся документація подана, для укладення спірних правочинів містить дані про бажання фізичної особи ОСОБА_1 отримати земельну ділянку виключно в статусі громадянина .

Також відсутні докази подальшого використання цієї земельної ділянки в господарській діяльності Фермерського господарства "Фортуна-Агро".

У ході проведення судового засідання прокурор Харківської обласної прокуратури підтвердив відсутність таких доказів.

В той же час за висловленою позицією фізичної особи ОСОБА_1 , отримання спірної земельної ділянки здійснювалось задля створення нового фермерського господарства, однак яке не було ним створено в подальшому.

Вищезазначені обставини свідчать, що стороною оспорюваних правочинів, є виключно фізична особа ОСОБА_1 , а не Фермерське господарство "Фортуна-Агро", яким було ініційовано питання отримання земельної ділянки створення нового фермерського господарства, яке не було ним створено в подальшому.

З огляду на викладене суд зазначає, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства

Матеріалами справи підтверджується не створення фізичною особою ОСОБА_1 після отримання зазначеної земельної ділянки нового фермерського господарства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19).

Тобто, за умови не створення громадянином після отримання земельної ділянки нового фермерського господарства, останній у спорах, пов`язаних з правомірністю надання йому земельної ділянки, виступає в якості фізичної особи, а не засновника фермерського господарства.

При цьому колегія суддів приймає до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи не створення фізичною особою ОСОБА_1 після отримання земельної ділянки нового фермерського господарства, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17, у даній справі перший відповідач виступає в якості фізичної особи, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з чим аргументи позивача з приводу необхідності розгляду фізичної особи ОСОБА_1 як засновника вже створеного Фермерське господарство "Фортуна-Агро" задля збільшення площі раніше створеного фермерського господарства є безпідставними та мають характер припущення.

Позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази, що отримана за спірними правочинами земельна ділянка використовується чи має будь-яке відношення до Фермерського господарства "Фортуна-Агро" чи його господарської діяльності.

Відтак, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.

В силу приписів до ч.1, ч.4, статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.

За змістом ч. 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Як визначено п. 1 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 статті 278 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість спору господарському суду.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на вказані положення, колегія суддів не досліджує інші доводи апеляційної скарги у даній справі та не встановлює або не спростовує будь-яких обставин справи.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір по суті, допустив порушення норм процесуального права, оскільки предмет спору у даній справі за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а провадження у даній справі підлягає закриттю.

Оскільки вимоги апеляційної скарги зводяться до скасування рішення судового першої інстанції, прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20 скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 905/365/20 скасувати.

Провадження у справі № 905/365/20 закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян