Постанова

від 16.03.2021 по справі 925/1266/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1266/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Забеліної О.О.,

представників учасників справи:

позивача: Ситник Т.А.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явився,

третьої особи-4: не з`явився,

третьої особи-5: не з`явився,

третьої особи-6: не з`явився,

третьої особи-7: не з`явився,

третьої особи-8: не з`явився,

третьої особи-9: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020

(головуючий - Буравльов С.І., судді Каалатай Н.Ф., Андрієнко В.В.)

у справі №925/1266/19 Господарського суду Черкаської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_7 , 6) ОСОБА_8 , 7) ОСОБА_9 , 8) Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Смілянської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміларемпобуттехніка"

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання недійсним протоколу б/н від 06.09.2019 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміларемпобуттехніка" (далі - Товариство).

2. Позов мотивований тим, що спірний протокол є підробленим, а загальні збори учасників Товариства 6 вересня 2019 року не скликались та не проводились.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2020 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом №1 від 06.09.2019 (далі - Збори).

4. Рішення мотивоване тим, що згідно з встановленими судом обставинами справи рішення Зборів прийнято з порушенням порядку скликання Зборів з огляду на відсутність доказів повідомлення Позивача та інших учасників Товариства про Збори та їх порядок денний.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 рішення суду першої інстанції скасовано прийнято нове рішення, в задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова мотивована тим, що рішення товариства може бути оскаржене в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства, відповідачем за таким позовом є товариство. Водночас позов у справі заявлений до Відповідача, який є лише одним із учасників Товариства та не може бути належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована наявністю підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального та матеріального права, викладені в постановах від 15.10.2019 у справі №903/879/18, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 11.06.2018 у справі №916/613/17, від 28.01.2020 у справі №916/495/19.

10. Також Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України у спорах, що виникають з корпоративних відносин та які пов`язані з діяльністю, управленням діяльністю такої юридичної особи, як обґрунтування імперативної заборони для звернення з позовом одного учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи до іншого учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи із обґрунтуванням правової підстави (обґрунтування права особи) для позову одного з учасників товариства (юридичної особи) до іншого учасника товариства (юридичної особи) внаслідок вчинення останнім протиправних дій.

11. Позивач наголошує, що всупереч змісту наведених законодавчих норм суд апеляційної інстанції штучно обмежив права Позивача на звернення до суду та заперечив саму можливість подання позову одного учасника товариства до іншого учасника товариства у спорах, що виникають з корпоративних відносин і пов`язані з діяльністю та управлінням товариством. На думку Позивача, постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/16227/16, на яку посилається апеляційний господарський суд, не містить наведених в оскаржуваній постанові висновків щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України.

12. Крім того, Позивач посилається на необхідність відійти від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, щодо норми статті 20 Господарського кодексу України, на яку зазвичай посилаються суди та в якій не міститься визначення акту органу управління товариством у сфері корпоративних відносин. Зокрема, у касаційній скарзі зазначено про сформульовану в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 27.03.2018 у справі №904/9431/15, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 06.03.2019 у справі №916/474/18, від 20.03.2019 у справі №906/37/18 правову позицію про те, що рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на врегулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

13. За доводами Позивача, суд апеляційної інстанції безпідставно стверджує про встановлення фактів щодо подання директору Товариства вимоги про проведення загальних зборів Товариства та щодо проведення Зборів, які не встановлені судом у судовому засіданні та не підтверджені жодним доказом, а ґрунтуються на словах Відповідача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

15. Відповідач вважає, що обрання його головою Зборів та директором Товариства не створює правових підстав для того, щоб вважати його належним відповідачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. Відповідно до статуту Товариства, затвердженого зборами засновників товариства згідно з протоколом №3 від 29.03.2005, засновниками Товариства є: ОСОБА_1 (Позивач); ОСОБА_8 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_2 (Відповідач); ОСОБА_6 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_9 .

17. Учасники мають право: приймати участь в управлінні справами товариства; отримувати частину прибутку від діяльності товариства; отримувати інформацію про діяльність товариства; придбати частку іншого учасника пропорційно своїй долі у статутному фонді; займати штатні посади в товаристві; в першу чергу користуватися послугами товариства (п. 10.2 статуту Товариства).

18. Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства (або їх представників). Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх частки у статному фонді (п. 11.1 статуту Товариства).

19. Позачергові збори учасників збираються за ініціативою директора або ревізійної комісії, а також на вимогу учасників, які володіють не менше 10 відсотків голосів (п. 11.4 статуту Товариства).

20. Виконавчим органом товариства є директор, який призначається загальними зборами терміном на 3 роки з правом продовження повноважень на новий період за рішенням зборів. Наймання директора проводиться шляхом підписання контракту. Директор одноосібно здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в рамках прав та компетенції, встановленої загальними зборами (п. 11.5 статуту Товариства).

21. Відповідно до пункту 9.2 статуту Товариства (з урахуванням змін, затверджених рішенням засновників Товариства, оформленим протоколом №6 від 12.10.2010) учасники визначили такі розміри частки кожного учасника: 1. Позивач - 13,68% - 3420 грн, 2. ОСОБА_8 - 11,96% - 2990 грн, 3. ОСОБА_7 - 19,04% - 4760 грн, 4. Відповідач - 19,04% - 4760 грн, 5. ОСОБА_6 - 12,00 % - 3000 грн, 6. ОСОБА_5 - 12,88% - 3220 грн, 7. ОСОБА_9 - 2,86% - 715 грн, 8. ОСОБА_3 - 2,28% - 570 грн, 9. ОСОБА_4 - 2,00% - 500 грн, 10. ОСОБА_11 - 4,26% - 1065 грн, всього: 100% - 25000 грн.

22. У заяві від 18.09.2019, адресованій Позивачу як директору Товариства, ОСОБА_5 вказав, що не був присутній на Зборах. У заявах від 18.09.2019, адресованих Позивачу як директору Товариства, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зазначили, що про Збори повідомлені не були і не були на них присутні.

23. Водночас у заявах від 11.11.2019, адресованих Господарському суду Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_12 і ОСОБА_8 зазначили, що 6 вересня 2019 року о 9 годині в приміщенні бухгалтерії відбулися збори, на яких були присутні сім осіб: ОСОБА_3 , Позивач, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Відповідач, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_3 просить вважати попередню заяву недійсною.

24. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12019250230001614, до Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області 1 жовтня 2019 року надійшла заява від Позивача за фактом самоуправства щодо незаконного, на його думку, привласнення частки на нерухоме майно, що мало місце в 2019 році в м. Сміла Черкаської області. 4 листопада 2019 року відбулось самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення - в ході вивчення стану досудового розслідування кримінального провадження №12019250230001614 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, встановлено факт можливої підробки офіційних документів.

25. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12019250230001844, дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування 16.11.2019), під час досудового розслідування кримінального провадження №12019250230001614 встановлено, що протягом вересня - жовтня 2019 року учасники Товариства здійснили замах на заволодіння майном Товариства шляхом обману.

26. У заяві, адресованій Господарському суду Черкаської області, яка надійшла 26 грудня 2019 року, Відповідач, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 підтверджують, що 6 вересня 2019 року в приміщенні Товариства за адресою: вул. Щорса (Житомирська), 16, м. Сміла, Черкаська область, дійсно відбулися загальні збори учасників товариства.

27. Згідно з оспорюваним протоколом на Зборах були присутні учасники, загальна частка яких в статутному фонді становить 90,88%: 1. Відповідач, частка в статутному фонді 19,04%; 2. ОСОБА_7 , частка у статутному фонді 19,04%; 3. Позивач, частка у статутному фонді 13,68%; 4. ОСОБА_6 , частка у статутному фонді 12,00%; 5. ОСОБА_5 , частка у статутному фонді 12,88%; 6. ОСОБА_8 , частка у статутному фонді 11,96%; 7. ОСОБА_3 , частка у статному фонді 2,28%.

28. Розглядались питання порядку денного: 1. обрання голови та секретаря зборів; 2. обрання директора Товариства; 3. здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних зі зміною директора Товариства.

29. За результатами голосування вирішили: 1. обрати головою зборів Відповідача, обрати секретарем зборів ОСОБА_7 ; 2. обрати на посаду директора Товариства Відповідача; 3. у зв`язку зі зміною директора Товариства, доручити директору Товариства Відповідачу здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних зі зміною директора Товариства.

30. Зазначений протокол підписаний головою зборів Відповідачем, підпис якого засвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за №1048.

31. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19 вересня 2019 року керівником і підписантом юридичної особи - Товариства зазначено Позивача.

32. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.10.2019 станом на дату видачі виписки керівником і підписантом юридичної особи Товариства є Відповідач.

33. Докази повідомлення Позивача та інших учасників про Збори Відповідачем не надані.

34. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вимога про проведення загальних зборів Товариства була подана директору Товариства, яким на той час був Позивач.

Позиція Верховного Суду

35. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

36. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. Суд вважає безпідставними доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/879/18, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 11.06.2018 у справі №916/613/17, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, з огляду на таке.

38. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

40. Зі змісту зазначених судових рішень у справах №903/879/18, №910/1162/19, №916/613/17 Суд вбачає, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

41. Так, постановою від 15.10.2019 у справі №903/879/18 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості, та направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

42. Постановою від 16.03.2020 у справі №910/1162/19 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості.

43. З викладеного вбачається, що у справах №903/879/18 і №910/1162/19 вирішувались спори, не подібні до цієї справи ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог тощо.

44. Постановою від 11.06.2018 у справі №916/613/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою: скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що є одним з відповідачів у справі, договору про переведення боргу та передавання прав і обов`язків, укладеного між відповідачами; прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі.

45. Тобто у справі №916/613/17 розглядалась, зокрема, позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, однак, на відміну від цієї справи, зазначена позовна вимога була заявлена саме до такого товариства як відповідача у справі.

46. Постановою від 28.01.2020 у справі №916/495/19 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що є одним з відповідачів у справі, однак відмовлено в задоволенні позовних вимог до іншого відповідача фізичної особи, що є учасником зазначеного товариства, адже відповідачем у справах про визнання недійним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства.

47. Тобто у справі №916/495/19 суди першої та апеляційної інстанцій розглянули позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, заявлену одним з учасників товариства як до самого товариства, так і до іншого учасника товариства, та відмовили в задоволенні зазначеної позовної вимоги до учасника товариства. Викладені в постанові суду касаційної інстанції доводи особи, яка подала касаційну скаргу, не містять заперечень проти наведеного висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог до учасника товариства. Відповідно, згідно з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду не містить безпосереднього висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до зазначеної особи.

48. Отже, висновки Верховного Суду в наведених постановах, на відміну від даної справи, не стосуються питання розгляду позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, заявлених одним з учасників товариства до іншого учасника товариства.

49. Водночас наведені в касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

50. З огляду на викладене Суд вбачає, що доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у перелічених постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

51. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в зазначеній частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

52. Також Суд вважає хибним посилання Позивача на наявність підстави для оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

53. Зазначена норма процесуального права визначає однією з підстав для касаційного оскарження відповідних судових рішень неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

54. Зі змісту оскаржуваної постанови Суд вбачає, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в справі у зв`язку з тим, що він заявлений до Відповідача, який є лише одним із учасників Товариства та не може бути належним відповідачем за позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом зборів. За висновком апеляційного господарського суду, відповідачем за таким позовом має бути товариство.

55. Водночас Суд з`ясував, що постановою від 17.07.2018 у справі №916/2386/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю, оформленого протоколом №1 від 27.05.2015, а в іншій частині залишено без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позовних вимог до відповідачів-2, -3, -4, -5 [фізичних осіб, які були учасниками відповідного товариства з обмеженою відповідальністю] з огляду на те, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

56. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №904/1966/19 зазначив, що в силу положень статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, ст. 2 ГПК України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Врахувавши, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю заявлені позивачем до осіб, які були учасниками цього товариства та приймали участь у таких зборах, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів товариства, відповідачем виступає саме товариство, як юридична особа, рішення керівних органів якої оскаржується, а не члени (акціонери) цього товариства, як учасники загальних зборів. Учасники господарського товариства не є належними відповідачами у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства.

57. Тобто Верховний Суд, зокрема у наведених постановах, вже викладав висновок щодо належного відповідача у справах за позовами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Оскільки суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку і Суд не вважає за необхідне відступати від нього, касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

58. Також Суд відхиляє аргументи Позивача про необхідність відступлення від правової позиції, зокрема, викладеної в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 27.03.2018 у справі №904/9431/15, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 06.03.2019 у справі №916/474/18, від 20.03.2019 у справі №906/37/18 (на які посилається Позивач у касаційній скарзі), про те, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто письмовим документом, що породжує правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

59. При цьому Суд звертає увагу на те, що за вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.

60. Складовим елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

61. Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom") наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

62. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

63. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

64. Отже, враховуючи необхідність забезпечення єдності та сталості судової практики, дотримання принципу юридичної визначеності як складового елементу верховенства права, що має важливе значення для питання довіри до судової системи, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду.

65. Разом з тим, оскільки звернення з позовом про визнання недійсним рішення Зборів, яке є волевиявленням загальних зборів учасників як органу Товариства, до Відповідача як одного з учасників Товариства, який не може бути визнаний належним відповідачем за такими позовними вимогами, є самостійною підставою для відмови в задоволенні зазначеного позову, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку правомірності скликання та проведення Зборів. Відповідно, Суд вважає передчасними висновки з наведеного питання, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи за позовом, заявленим до неналежного відповідача.

66. Зокрема, Суд враховує, що зазначення в постанові суду апеляційної інстанції щодо подання Позивачу як директору Товариства вимоги про проведення загальних зборів Товариства не містить посилання на конкретні досліджені судом докази, що підтверджують таку обставину. Однак зазначене порушення, на думку Суду, не призвело до ухвалення апеляційним господарським судом неправильного судового рішення, адже висновок про відмову в задоволенні позову не ґрунтується на зазначеній обставині.

67. У зв`язку з наведеним, Суд не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, зокрема передбачених статтями 310, 311 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

69. Касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

70. Касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Розподіл судових витрат

71. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №925/1266/19 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №925/1266/19 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відмовити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №925/1266/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець