Постанова

від 18.03.2021 по справі 2140/1831/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2140/1831/18

адміністративне провадження № К/9901/17309/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів Жука А.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Чаплинському районі Херсонської області

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (у складі головуючого судді Бездрабка О.І.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Градовського Ю.М., суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В.)

у справі №2140/1831/18

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Управління Державної казначейської служби України у Чаплинському районі Херсонської області,

третя особа: Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова ,

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - Установа) звернулась до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Чаплинському районі Херсонської області (далі - УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області), в якому просило суд:

- визнати протиправною відмову УДКС у Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року щодо примусового стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Установи 2845950,61 грн боргу;

- зобов`язати УДКС у Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року щодо примусового стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Установи 2845950,61 грн боргу.

2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року позов задоволено: визнано протиправною відмову УДКС України в Чаплинському районі Херсонської області у прийнятті до виконання наказу Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року; зобов`язано УДКС України в Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Установи відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.

6. У поданій касаційній скарзі УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. На підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено новий склад колегії суддів: Білак М.В. - головуючий суддя, судді: Жук А.В., Калашнікова О.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 22 травня 2003 року у справі №11/129 з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова Асканія-Нова на користь Установи стягнуто 2845950,61 грн боргу за рахунок майна, набутого за інноваційним договором №018 від 15 червня 1998 року, тобто за рахунок обладнання первинної обробки вовни з використанням магнітних полів та пружних коливань.

10. 3 червня 2003 року Господарським судом Херсонської області на виконання вказаного рішення суду від 22 травня 2003 року видано відповідні накази.

11. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року заяву позивача про зміну способу виконання рішення задоволено, змінено спосіб виконання щодо частини, що залишається невиконаною, а саме, щодо суми 2845950,61 грн, на стягнення коштів у сумі 2845950,61 грн зі стягнення цих коштів за рахунок певного іншого майна.

12. Постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 2 червня 2016 року ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року змінено, викладено її резолютивну частину у наступній редакції: "Заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 22 травня 2003 року у справі №11/129 (наказ від 3 червня 2003 року) про стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" на користь позивача 2250000 грн боргу, 507636,99 грн відсотків, 47810 грн втрат від інфляції, 15728,80 грн 3% річних та 71945,19 грн пені, а всього 2893120,98 грн, за рахунок майна, набутого за інноваційну позику за інноваційним договором №018 від 15 червня 1998 року, тобто за рахунок обладнання первинної обробки вовни з використанням магнітних полів та пружних коливань, в частині, що залишилася невиконаною в сумі 2845950,61 грн, на стягнення заборгованості за інноваційним договором №018 від 15 червня 1998 року в сумі 2845950,61 грн за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" на праві власності.

Стягнути з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова"... на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ... заборгованість за інноваційним договором №018 від 15 червня 1998 року в сумі 2845950,61 грн за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на праві власності".

Наказ Господарського суду Херсонської області від 03 червня 2003 року у справі № 11/129 визнати таким, що втратив чинність.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням правильних реквізитів сторін".

13. Господарським судом Херсонської області видано наказ №11/129 від 16 червня 2016 року, який було звернуто позивачем до примусового виконання шляхом подання до Чаплинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

14. Державним виконавцем 26 серпня 2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" та 3 квітня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) виконавчий документ повернуто стягувачу.

15. У зв`язку з цим, позивач 7 червня 2018 року подав виконавчий документ до УДКС України в Чаплинському районі Херсонської області для виконання судового рішення.

16. Листом від 13 червня 2018 року №03-35/66 відповідач повідомив позивача про відкладення на підставі підпункту 2 пункту 11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за №845 (далі - Порядок №845) безспірного списання коштів у зв`язку необхідністю отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів, а саме надання відповідної ухвали суду про стягнення коштів з рахунків боржника.

17. Листом від 18 липня 2018 року №03-35/93 відповідач на підставі підпункту 9 пункту 9 Порядку №845 повернув виконавчий документ без виконання, оскільки протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства.

18. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

19. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року підлягає виконанню саме органами Казначейства. Крім того цей наказ відповідає вимогам, які встановлюються законодавством до виконавчих документів

20. На переконання суду, відповідач при відкладенні та, в подальшому, поверненні виконавчого документу не врахував, що дії, які він вимагав вчинити стягувача, фактично відносяться до власних повноважень органів Казначейства при виконанні рішень про стягнення коштів відповідно до пунктів 4, 5, 12 Порядку №845.

21. Таким чином, УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області, відкладаючи безспірне списання коштів, а в подальшому і повертаючи виконавчий документ, діяло з порушенням норм законодавства України, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення (вчинення дії) щодо реалізації виконавчого документу та здійснення відповідно до нього безспірного списання коштів на користь позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року підлягає виконанню органами Казначейства, адже останні здійснюють безспірне списання коштів на підставі рішення суду відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України та Порядку №845.

23. Роблячи зазначений висновок, з яким не погоджується відповідач, судом апеляційної інстанції не враховано, що постановою Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року в справі №11/129 відмовлено в задоволенні заяви Установи про зміну способу виконання рішення суду за рахунок майна на стягнення коштів з рахунків боржника. І ця постанова залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій, звертає увагу відповідач.

24. Автор касаційної скарги наголошує, що суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що органи Казначейства не є органами примусового виконання та не мають право вчиняти дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, оцінка майна, його реалізація на прилюдних торгах, та діють лише в межах та спосіб, визначений Порядком №845, який встановлює саме безспірне списання коштів з рахунків боржника.

25. Відповідач стверджує, що враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року в справі №11/129 про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення на стягнення з рахунків боржника та абзац 2 пункту 3.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року, наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року повинен виконуватись органами державної виконавчої служби.

26. Також судом апеляційної інстанції не досліджено укладення мирової угоди та затвердження її в установленому законом порядку судом.

27. Відповідач у касаційній скарзі наполягає на правомірності своїх дій і вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно встановлено фактичні обставини справи щодо повноважень управління Казначейства з приводу виконання рішення суду за рахунок майна та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми пунктів 4, 5, 12 Порядку №845.

28. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач вважає її необґрунтованою, повністю погоджується з мотивами оскаржуваних рішень судів, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

29. Наголошує, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими стягувачами та боржниками є державні установи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства. Відповідач при відкладенні та, в подальшому, поверненні виконавчого документу не врахував, що дії, які він вимагав вчинити стягувача, фактично відносяться до власних повноважень органів Казначейства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

31. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

32. Звертаючись до суду з касаційною скаргою з підстави, про яку йшлось у попередньому пункті цієї постанови, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах щодо повноважень органів Казначейства виконувати рішення суду шляхом стягнення за рахунок майна боржника за наявності ухвали суду касаційної інстанції про відмову виконувати рішення суду шляхом стягнення коштів з рахунків боржника, з урахуванням того, що це рішення суду не підлягає виконанню за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина друга статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

33. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу правомірності дій органу державного казначейства України щодо повернення заявнику (стягувачу) виконавчого документа без виконання, оскільки протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства.

34. Верховний Суд у своїй постанові від 15 жовтня 2019 року в цій справі, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до цього ж суду, вказав, зокрема, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області в апеляційній скарзі з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року у справі №11/129, якою касаційну скаргу Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року у справі №11/129 скасовано, відмовлено позивачу у задоволенні заяви про зміни способу виконання рішення зі способу "стягнення заборгованості за інноваційним договором №018 від 15 червня 1998 року в сумі 2845950,61 грн за рахунок майна, що належить Інституту на праві власності" на "стягнення заборгованості в розмірі 2845950,61 грн".

35. Зокрема, наведене дало підстави суду касаційної інстанції стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції.

36. Як слушно стверджує відповідач в його касаційній скарзі, постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2017 року в справі №11/129 та висновки, зроблені в ній, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції і під час нового розгляду справи.

37. Водночас відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

38. Таким чином, невиконання судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального закону, в тому числі невжиття заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи, є перешкодою для перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального права та, водночас, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.

39. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, оскільки воно ухвалене без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

43. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

45. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення цього суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

47. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Чаплинському районі Херсонської області задовольнити частково .

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року в справі №640/8126/19 скасувати, справу №2140/1831/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак А.В. Жук О.В. Калашнікова