Постанова

від 28.04.2021 по справі 2140/1831/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 2140/1831/18

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційні скарги Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, прийняте у складі суду судді Бездрабка О.І. в місті Херсон по справі за позовною заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області, третя особа - Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - Установа) звернулась до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Чаплинському районі Херсонської області (далі - УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області), в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову УДКС у Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року щодо примусового стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Установи 2845950,61 грн. боргу;

- зобов`язати УДКС у Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року щодо примусового стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Установи 2845950,61 грн. боргу.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року позов задоволено: визнано протиправною відмову УДКС України в Чаплинському районі Херсонської області у прийнятті до виконання наказу Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року; зобов`язано УДКС України в Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Установи відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року скасовано, справу №2140/1831/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В зазначеній постанові Верховним Судом зокрема вказано, що постанова Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року в справі №11/129 та висновки, зроблені в ній, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року прийнято до свого провадження апеляційні скарги Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року по справі №2140/1831/18.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції не було дотримано норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що в наказі чітко зазначено стягнення суми 2845950,61 грн. за рахунок майна, що належить стягувачу на праві власності, а не стягнення коштів з рахунків боржника. На думку апелянта, в даному випадку господарський суд конкретизував спосіб в який має бути виконано рішення суду, а саме за рахунок майна боржника. Апелянт вказує, що третя особа не є суб`єктом підприємницької діяльності і не є суб`єктом господарської діяльності, при цьому все майно Інституту є державною власністю і використовується у виробничий діяльності, а майно, яке не використовується у виробничий діяльності в Інституті відсутнє. Крім того, апелянт звертає увагу, що враховуючи постанову Вищого Господарського суду України від 01.03.2017 № 11/129 про відмову задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення на стягнення з рахунків боржника, та те, що рішення є зрозумілим для виконання, у управління Казначейства відсутні підстави для звернення до суду із заявою про роз`яснення рішення та зміну порядку і способу виконання такого рішення.

Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що органи Казначейства не є органами примусового виконання та не мають право вчиняти дії передбачені Законом України Про виконавче провадження , до якого зокрема, віднесено пошук майна боржника, оцінка майна, його реалізація на прилюдних торгах, та діють лише в межах та спосіб визначений Порядком № 845, який встановлює безспірне списання коштів з рахунків боржника. На думку апелянта, судом невірно встановлені фактичні обставини щодо власних повноважень управління Казначейства, визначених Порядком № 845, та дій стягувача, передбачених ст. 89, 121 ГПК України щодо роз`яснення, зміни способу та порядку виконання рішення за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, оскільки апелянт не є стороною виконавчого провадження. Апелянт також вказує, що суд не прийняв до уваги висновки постанови Вищого Господарського суду України від 01.03.2017 по справі № 11/129.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.05.203 р. у справі № 11/129 з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи стягнуто 2845950,61 грн. боргу за рахунок майна, набутого за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 р., тобто за рахунок обладнання первинної обробки вовни з використанням магнітних полів та пружних коливань.

03.06.2003 р. Господарським судом Херсонської області на виконання вказаного рішення суду від 22.05.2003 р. видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.04.2016 р. заяву позивача про зміну способу виконання рішення задоволено, змінено спосіб виконання щодо частини, що залишається невиконаною, а саме, щодо суми 2845950,61 грн., на стягнення власне коштів у сумі 2845950,61 грн. зі стягнення цих коштів за рахунок певного іншого майна.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 р. ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.04.2016 р. змінено, викладено її резолютивну частину у наступній редакції: "Заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 22.05.2003 р. у справі № 11/129 (наказ від 03.06.2003 р.) про стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на користь позивача 2250000 грн. боргу, 507636,99 грн. відсотків, 47810 грн. втрат від інфляції, 15728,80 грн. 3 % річних та 71945,19 грн. пені, а всього 2893120,98 грн., за рахунок майна, набутого за інноваційну позику за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 р., тобто за рахунок обладнання первинної обробки вовни з використанням магнітних полів та пружних коливань, в частині, що залишилася невиконаною в сумі 2845950,61 грн., на стягнення заборгованості за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 р. в сумі 2845950,61 грн. за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на праві власності.

Стягнути з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" ... на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ... заборгованість за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 р. в сумі 2845950,61 грн. за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на праві власності".

Наказ Господарського суду Херсонської області від 03.06.2003 р. у справі № 11/129 визнати таким, що втратив чинність.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням правильних реквізитів сторін".

Господарським судом Херсонської області видано наказ № 11/129 від 16.06.2016 р., який було звернуто позивачем до примусового виконання шляхом подання до Чаплинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Державним виконавцем 26.08.2016 р. на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" та 03.04.2018 р. на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) виконавчий документ повернуто стягувачу.

В подальшому, стягувач звернувся до Господарського суду Херсонської області із заявою від 20.09.2016 року, в якій просив змінити спосіб виконання судового рішення, звернувши стягнення на грошові кошти у розмірі 2845950,00 грн з рахунків Інституту, замість, звернення стягнення на належне боржникові майно, оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, тому державний виконавець повернув стягувачу наказ на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV), а в листі № 03-35/113 від 01.09.2016 року орган казначейства повідомив, що виконує лише рішення про стягнення коштів шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника та не має право виконувати рішення у спосіб (звернення стягнення на інше майно боржника), що встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року, змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 22.05.2003 у справі № 11/129 (накази від 03.06.2003 та 16.06.2016) зі: "стягнення заборгованості за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 в сумі 2 845950,61 грн. за рахунок майна, що належить Інституту на праві власності" на: "стягнення заборгованості в розмірі 2 845 950,61 грн".

Постановою Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року у справі № 11/129 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви про зміни способу виконання рішення.

В подальшому, 07.06.2018 року Державною інноваційною фінансово-кредитною установою було подано наказ № 11/129 від 16.06.2016 р до Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області для виконання судового рішення.

Листом від 13.06.2018 р. № 03-35/66 відповідач зазначив, що органи Казначейства здійснюють виконання рішень судів шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника та повідомив Установу про відкладення на підставі пп.2 п.11 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845) безспірного списання коштів у зв`язку необхідністю отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів, а саме надання відповідної ухвали суду про стягнення коштів з рахунків боржника.

Листом від 18.07.2018 р. № 03-35/93 відповідач на підставі пп.9 п.9 Порядку № 845 повернув виконавчий документ без виконання, оскільки органи Казначейства здійснюють виконання рішень судів шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника та не мають права виконувати судові рішення у спосіб, відмінний від встановленого Порядком.

Вважаючи протиправною відмову УДКС у Чаплинському районі Херсонської області прийняти до виконання наказ Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Господарського суду Херсонської області №11/129 від 16 червня 2016 року підлягає виконанню саме органами Казначейства. Крім того цей наказ відповідає вимогам, які встановлюються законодавством до виконавчих документів На переконання суду, відповідач при відкладенні та, в подальшому, поверненні виконавчого документу не врахував, що дії, які він вимагав вчинити стягувача, фактично відносяться до власних повноважень органів Казначейства при виконанні рішень про стягнення коштів відповідно до пунктів 4, 5, 12 Порядку №845. Таким чином, за висновками суду, УДКС України у Чаплинському районі Херсонської області, відкладаючи безспірне списання коштів, а в подальшому і повертаючи виконавчий документ, діяло з порушенням норм законодавства України, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення (вчинення дії) щодо реалізації виконавчого документу та здійснення відповідно до нього безспірного списання коштів на користь позивача.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, відповідно до вимог ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

У свою чергу, Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання. (ст. 1 Закону)

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. (ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень )

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, ч.2 ст.2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень установлений імперативний припис про те, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Статуту Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" (боржника) та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2000 р. № 979 Статуту Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (стягувача), ці юридичні особи є державними установами.

Таким чином, положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Водночас, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. (далі - Порядок № 845)

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження . (п. 2 Порядку № 845)

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). (п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п.п. 2 п.5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли зокрема:

виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства (п.п. 1 п. 9 Порядку № 845)

протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства (п.п. 9 п. 9 Порядку № 845)

У разі повернення виконавчого документа орган Казначейства робить відмітку на такому документі про його повернення із зазначенням підстави та дати повернення, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. (п. п. 9, 9і Порядку № 845)

З системного аналізу положень Порядку № 845 колегія суддів вбачає, що органи Державної казначейської служби України, здійснюють виключно виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника. Таким чином, визначальним фактором, який зумовлює можливість прийняття органом Казначейства виконавчого документу без виконання, є саме винесення відповідного рішення про стягнення коштів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, наказом № 11/129 від 16.06.2016 р., який було подано позивачем до примусового виконання до органів Казначейства, стягнуто з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" ... на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ... заборгованість за інноваційним договором № 018 від 15.06.1998 р. в сумі 2845950,61 грн. за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" на праві власності ".

Таким чином, судом, який видав виконавчий документ, чітко визначено порядок та спосіб виконання судового рішення, а саме стягнення заборгованості за рахунок майна, що належить боржнику на праві власності.

Як вірно зазначає апелянт, органи Казначейства не є органами примусового виконання та не мають право вчиняти дії передбачені Законом України Про виконавче провадження , до якого зокрема, віднесено пошук майна боржника, оцінка майна, його реалізація на прилюдних торгах, та діють лише в межах та спосіб визначений Порядком № 845, який встановлює лише один спосіб виконання рішення - безспірне списання коштів з рахунків боржника.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 по справі № 1- 7/2013 зазначив, що судовий наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання на положення ч. 1, 5 статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У свою чергу, під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України).

Дослідивши матеріали справи, зокрема Статут Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова", суд апеляційної інстанції не вбачає жодних доказів здійснення третьою особою саме господарської діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням зобов`язальної частини наказу № 11/129 від 16.06.2016 р та вимог Порядку №845, стягнення заборгованості за рахунок майна, що належить боржнику на праві власності не можна ототожнювати із безспірним списанням коштів з рахунків боржника.

При цьому колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року у справі № 11/129 (т.1 а.с. 99-101), згідно яких рішення суду в частині звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків підлягає примусовому виконанню після запровадження механізму примусової реалізації майна та втрати чинності Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Апеляційний суд також враховує, що відповідачем у листах від 13.06.2018 р. № 03-35/66 та від 18.07.2018 р. № 03-35/93 роз`яснювалось позивачу, що органи Казначейства здійснюють виконання рішень судів шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника та не мають права виконувати судові рішення у спосіб, відмінний від встановленого Порядком. Таким чином, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень було фактично вмотивоване тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, що в свою чергу є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві згідно вимог п.п. 1 п. 9 Порядку № 845.

Водночас, у листі від 18.07.2018 р. № 03-35/93 відповідач помилково посилається на вимоги п.п. 9 п. 9 Порядку № 845, згідно яких виконавчий документ повертається стягувачу, якщо протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства.

Дана підстава для повернення виконавчого документу стягувачу, на переконання колегії суддів, не могла бути застосована у межах спірних правовідносин, оскільки згідно положень п.п. 1 п. 5 Порядку № 845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право зокрема повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

При цьому, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про повернення виконавчого документу стягувачу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, згідно вимог ст. 129-1 Конституції України, є обов`язковим до виконання. Водночас, з матеріалів справи (т.2 а.с. 142), вбачається що 23.03.2020 року між Державною інноваційно фінансово-кредитною установою та Інститутом тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" було укладено мирову угоду по господарській справі №11/129, згідно умов якої заборгованість виплачується шляхом добровільної сплати боржником грошових коштів з фіксованою сумою платежу 79054,18 грн. на місяць за фіксованим графіком з березня 2020 року по лютий 2023 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач при поверненні без виконання наказу Господарського суду Херсонської області за №11/129 від 16 червня 2016 року щодо примусового стягнення з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Установи 2845950,61 грн. боргу діяв на підставі та у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, обставини встановлені судом, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи не підлягають задоволенню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права та не відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 292, 310, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року по справі за позовною заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Управління Державної казначейської служби у Чаплинському районі Херсонської області, третя особа - Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л.Є. Зуєва