Ухвала

від 19.03.2021 по справі 383/1266/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 383/1266/19

провадження № 61-3116ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подані нею особисто та в її інтересах представником - адвокатом Бем Юрієм Юрійовичем, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовомфізичної

особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановоюКропивницького апеляційного суду від 27 січня 2021 року, позов задоволено частково, розірвано договір оренди землі від 05 липня 2006 року, який було укладено між ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 6,25 га з кадастровим номером 3520883200:02:000:0112, яка розташована на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за 2017 - 2018 рік в розмірі 2 620,88 грн, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за кожен день прострочення за 2018 рік у розмірі 60,54 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

25 лютого 2021 року представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Бем Ю. Ю. та 10 березня 2021 року ФОП ОСОБА_1 подали касаційні скарги на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня

2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 січня

2021 року (повний текст складено 08 лютого 2021 року).

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ФОП ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 383/1266/19.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії, № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії .

Крім того Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначаєтьсясумою, яка стягується, а у позовах про розірвання договору найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

ОСОБА_2 , звертаючись із позовом до суду, просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі за період з 2012 року

по 2018 рік у розмірі 9 173,08 грн, пеню у розмірі 3 438,73 грн.

При цьому судами встановлено, що орендна плата відповідно до договору вноситься у грошовій формі у розмірі 2 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та складає 1 310,44 грн на рік.

Таким чином ціна позову у справі № 383/1266/19, обчислена за правилами, передбаченими пунктами 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України,

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Отже, справа № 383/1266/19 є малозначною в силу закону.

Касаційні скарги не містять доводів, які б свідчили про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Незгода відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. При цьому доводи касаційних скарг переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі та обставин встановлених судами двох інстанцій.

Разом із тим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином касаційні скарги подані на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; відповідач використала своє право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , поданими нею особисто та в її інтересах представником - адвокатом Бем Юрієм Юрійовичем, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 січня 2021 року в цивільній справі № 383/1266/19.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта