Рішення

від 09.03.2021 по справі 755/19667/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19667/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Сіренко Д.В., Ганжа Д.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу № 755/15862/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна про визнання договору довічного утримання недійсним в порядку спадкування,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати недійсним договір довічного утримання від 14 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 2306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем ОСОБА_3 , як утримувачем, та спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як відчужувачем, 14.11.2016 року було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого передано у власність відповідача квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_3 зобов`язувався утримувати ОСОБА_4 довічно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 за законом є рідний син - позивач, який весь цей час проживав разом зі своєю матір`ю і здійснював за нею фактичний догляд та утримання. Про укладення ОСОБА_4 оспорюваного договору позивачу відомо не було. 28.11.2018 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Фактично ОСОБА_4 відчужила свою двокімнатну квартиру оцінену на момент укладення договору в еквіваленті 5 830 дол. США за 10 000 грн. разового платежу від відповідача та 5 400 грн. періодичних платежів - по 900 грн. щомісячно упродовж шести останніх місяців життя ОСОБА_4 , тобто за 15 400 грн., оскільки за версією відповідача потребувала коштів на задоволення життєвих потреб, хоча при цьому на момент смерті ОСОБА_4 мала заощадження в АТ Ощадбанк у розмірі 1 556,50 грн., 2 368,15 грн., 6 840,75 грн., в АБ Укргазбанк у розмірі 2,24 грн., 100 000 грн., на які було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.11.2017 року. Таким чином, спадкодавець на банківських рахунках мала грошові кошти в достатньому обсязі для задоволення своїх потреб.

Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_4 страждала на хронічне психічне захворювання з діагнозом шизофренія , лікувалася в психіатричних закладах та перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері. Зокрема, в період часу з 1998 року по 2007 рік ОСОБА_4 перебувала на обліку в диспансерному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 2 з діагнозом шизофренія ; 07.12.2016 р. ТОВ Медичний центр Генезис у ОСОБА_4 було діагностовано гостре мультифолькальне порушення мозкового кровообігу у басейні правої передньої та задньої мозкових артерія ішемічного типу, дисциркуляторна енцифалопатія. У 2017 р. стан здоров`я ОСОБА_4 істотно ускладнився, вона лікувалась в Олександрівській клінічній лікарні з 17.03.2016 р. по 29.03.2016 р. з діагнозом енцифалопатія з вестибуло-атактичним синдромом та конітивним порушенням; депресивний епізод. На момент такого лікування ОСОБА_4 діагностували інтелектуально-мнестичне зниження середнього рівня, депресивний епізод, у зв`язку з чим їй було рекомендовано консультацію психіатра відділення пограничних станів. Ще у період часу з 22.04.2017 по 16.05.2017 р. ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва з діагнозом ішемічний інсульт, у неї було діагностовано гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок тромбозу, атрофія мозку внаслідок інволютивних змін. В останній рік свого життя ОСОБА_4 не усвідомлювала характер і значення своїх дій, не могла повною мірою ними керувати.

Позивач просить визнати недійсним спірний правочин з посиланням на ч. 1 ст. 225 ЦК України, як такий, що на момент його укладення ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2019 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 34, 35).

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про витребування доказів, витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Лесі Василівни копію матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору довічного утримання від 14.11.2016 року, витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Давиденко Юлії Анатоліївни копію матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 71, 72).

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про забезпечення доказів, витребувані медичні документи стосовно ОСОБА_4 від Київської міської клінічної лікарні № 3, від Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, від Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, від Відділення судово-медичної експертизи трупів (Морг № 2) Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 73-75).

12.11.2019 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що викладені у позові міркування позивача не відповідають дійсності, є необґрунтованими. Відповідач ОСОБА_3 не оцінював квартиру, що була передана йому відчужувачем ОСОБА_4 за договором довічного утримання, тому не може відповідати за дії суб`єктів оціночної діяльності по встановленню ринкової вартості квартири. Не відповідає дійсності твердження позивача щодо його необізнаності з приводу укладення його покійною матір`ю договору довічного утримання, оскільки відчужувач ОСОБА_4 щомісячно поштою нарочно отримувала грошове утримання, цю обставину позивач самостійно підтвердив в судовому засіданні під час розгляду справи № 755/13073/18 в Київському апеляційному суді. За життя ОСОБА_4 недієздатною або обмеженою дієздатною особою не визнавалась. Лікування в психіатричних закладах або перебування на обліку в психоневрологічному диспансері не дає правових підстав вважати особу недієздатною або обмеженою дієздатною. В день укладення договору довічного утримання ОСОБА_4 надала відповідачу довідку з Київського міського психоневрологічного диспансеру № 1 від 14.11.2016 р. у якій зазначено, що ОСОБА_4 дієздатна, згідно свого психічного стану може виконувати нотаріальні дії. Надані позивачем всі медичні довідки та виписки з історії хвороб ОСОБА_4 датуються після укладення між сторонами спірного правочину та ні в одній із них не вказано діагнозу шизофренія або стійке психічне захворювання, натомість у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого №3100428 відділення неврології Олександрівської клінічної лікарні м. Києва в частині скарги вказано, що ОСОБА_4 вважає себе хворою після травми коли її штовхнув син (позивач) та вона впала. Упродовж 2014-2016 років позивач ОСОБА_1 неодноразово притягувався Дніпровським районним судом м. Києва до адміністративної відповідальності з приводу вчинення насильства в сім`ї відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння висловлювався нецензурною лайкою, вчинив фізичне насильство відносно матері, вимагав у неї гроші - справи № 755/492/16-п, 755/26591/14-п, 755/21872/15-п, 755/5309/16-п (т. 1 а.с. 84-87).

27.11.2019 р. до суду від Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 на ухвалу суду надійшла відповідь від 27.11.2019 р. з повідомленням про те, що ОСОБА_4 перебувала під наглядом лікаря-психіатра з 1998 по 2007 з діагнозом F 45.2. Медична карта амбулаторного хворого знищена через закінчення терміну зберігання - 5 років, з 2001 р. у їхньому закладі стаціонарно не лікувалась, медична карта стаціонарного хворого відсутня (т. 1 а.с. 95, 124).

Ухвалою суду від 03.12.2019 р. клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, витребувано від Дніпровського районного суду м. Києва копії постанов про притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 по справах № 755/26591/14п, № 755/21872/15п, № 755/492/16п, № 755/5309/16п (т. 1 а.с. 115, 116).

16.12.2019 р. на виконання ухвали суду про витребування доказів від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Давиденко Ю.А. до суду надійшла копія матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 128-164).

20.12.2019 р. на ухвалу суду про витребування доказів суду надано копії постанов про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 173-2 ч.1, ст. 173-2 ч. 2 КУпАП (т. 1 а.с. 167-170).

21.01.2020 р. до суду на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л.В. надійшли копії документів з нотаріальної справи по посвідченню спірного договору довічного утримання від 14.11.2016 року (т. 1 а.с. 177-199).

20.02.2020 року до суду від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи на виконання ухвали суду надійшов висновок експерта № 1211/2 від 18.05.2017 р. складений відносно ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 201-205).

Ухвалою суду від 21.02.2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про забезпечення позову; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 227-229).

Ухвалою суду від 21.02.2020 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 призначено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_4 , виконання якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи (т. 1 а.с. 232-234).

Ухвалою суду від 02.03.2020 р. у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про застосування зустрічного забезпечення відмовлено (т. 1 а.с. 246-248).

Ухвалою суду від 02.03.2020 р. заяву представника відповідача ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21.02.2020 року повернуто без розгляду (т. 2 а.с. 4, 5).

Ухвалою суду від 20.03.2020 р. відмовлено у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року про забезпечення позову (т. 2 а.с. 12-14).

13.05.2020 р. до суду від Київського міського центру судово-психіатричної експертизи надійшло клопотання від 24.04.2020 р. про надання додаткових матеріалів (т. 2 а.с. 18).

Ухвалою суду від 03.06.2020 року провадження у справі було поновлено (т. 2 а.с. 23)

Ухвалою суду від 25.06.2020 р. задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, витребувано від Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, від КНП Клінічна лікарня Психіатрія , від Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2, від Київського міського психоневрологічного диспансеру № 1 медичні документи відносно ОСОБА_4 ; провадження у справі зупинене до закінчення проведення експертизи (т. 2 а.с. 26-28).

На виконання вказаної ухвали суду медичними установами суду було надано медичні документи та інформація (т. 2 а.с. 30, 32, 35).

Ухвалою суду від 28.07.2020 р. провадження у справі поновлено для розгляду заяви позивача про виправлення описки в ухвалі суду від 25.06.2020 р. (т. 2 а.с. 47).

Ухвалою суду від 30.07.2020 р. внесено виправлення до ухвали суду від 25.06.2020 р.; провадження у справі зупинене до закінчення проведення експертизи (т. 2 а.с. 48, 49).

Після отримання судом 08.10.2020 р. з Київського міського центру судово-психіатричної експертизи висновку судово-психіатричного експерта ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10.2020 р. поновлено провадження по справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (т. 2 а.с. 53-60).

Ухвалою суду від 25.01.2021 р. підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.03.2021 року (т. 2 а.с. 79, 80).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов та викладені у ньому обставини, додатково пояснив, що після розлучення з дружиною у 2016 він переїхав жити до своєї матері ОСОБА_4 , з якою спільно проживав останній рік до її смерті. Він залишився без житла. Про договір довічного утримання він дізнався від своєї колишньої дружини, яка доглядала за його матір`ю коли остання зламала ногу. Його мати хотіла відізвати документи за спірним договором, для цього їздили у фонд Орехової . ОСОБА_4 точно не могла пояснити, як все сталось щодо укладенню нею договору, вибачалась за це. Його мати стояла на обліку в психдиспансері, вела себе неадекватно. За життя ОСОБА_4 не зверталась до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та недоведеність, пояснив, що ОСОБА_4 при укладенні спірного договору усвідомлювала свої дії, все розуміла. З 21.12.2019 р. відповідач знятий за рішенням суду з реєстрації з квартири ОСОБА_4 , однак виселятися звідти не бажає, подав до суду безпідставні позови.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л.В. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.1998 року, виданого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 6-1014, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 11.05.1998 року, запис у реєстровій книзі за № 860, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 185, 187).

14.11.2016 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 2306 (т. 1 а.с. 181-183).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 744 ЦК України визначено, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням або доглядом довічно.

Відповідно до п. 1 договору довічного утримання ОСОБА_4 передала у власність, ОСОБА_3 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , та в замін чого ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_4 утриманням довічно на умовах цього договору.

Відповідно до п. 7 договору довічного утримання ОСОБА_3 зобов`язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_4 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовились, що грошове утримання складається з одноразового платежу у розмірі 80 000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 900 грн. на місяць. Сторони домовилися, що щомісячне грошове утримання буде надаватися ОСОБА_4 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Також відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За нормою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними N 9 від 06.11.2009 роз`яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 133).

З матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 убачається, що на ім`я позивача ОСОБА_1 , як сина спадкодавці ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Давиденко Ю.А. видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.11.2017 року на грошові кошти наявні у банківських установах на рахунках ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 162).

Отже, позивач є спадкоємцем за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , оскільки прийняв спадщину.

Правила статті 225 ЦК України, на яких ґрунтуються позовні вимоги, поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано: виписку з історії хвороби № 3100428 відділення неврології Олександрівської клінічної лікарні м. Києва про перебування ОСОБА_4 у відділенні з 17.03.16 по 29.03.16 р. з діагнозом дисциркуляторна гіпертонічна, атеросклеротична енцифалопатія 2-3 ст. з вестибуло-атактичнимсиндромом та когнітивними порушеннями, депресивний епізод помірного ступеня; виписку медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3200651 про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва з 22.04.2017 р. по 16.05.2017 р. з діагнозом: ішемічний інсульт в басейні правої середньої мозкової артерії у вигляді лівобічної геміплегії, дисциркуляторна атерослеротична гіпертонічна енцифалопатія ІІІ ст., дифузний кардіосклероз; протокол магнітно-резонансної томографії від 07.12.2016 р.; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Київської міської клінічної лікарні № 3 про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 з 06.12.16 по 13.12.2016 р.; виписку з історії хвороби № 7275056 стаціонарного хворого ОСОБА_4 про перебування на лікуванні з 27.12.2004 р. по 14.01.2005 р. з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст. (т. 1 а.с. 16-18, 20, 21).

При цьому позивач посилається на те, що його мати ОСОБА_4 за життя страждала на хронічне психічне захворювання шизофренію, з цим діагнозом лікувалась в психіатричних закладах та з 1998 р. по 2007 р. перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері.

Судом були витребувані з медичних установ оригінали медичних документів та інформація стосовно ОСОБА_4 .

При цьому встановлено, що за повідомленням Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 27.11.2019 р., ОСОБА_4 перебувала під наглядом лікаря-психіатра з 1998 по 2007 з діагнозом F45.2 (згідно Міжнародної класифікації хвороб відповідає рубриці: Соматоформні розлади: іпохондричний розлад ), при цьому медична карта амбулаторного хворого знищена через закінчення терміну зберігання - 5 років та з 2001 року по теперішній час у Київській міській психоневрологічній лікарні № 2 ОСОБА_4 стаціонарно не лікувалась, медична карта стаціонарного хворого відсутня (т. 1 а.с. 124, т. 2 а.с. 58 зв.).

Також за повідомленням Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня Психіатрія від 08.07.2020 р., ОСОБА_4 за період часу з 1990-2020 р.р. на стаціонарному лікуванні не значиться (т. 2 а.с. 35).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 490 від 04.09.2020 р., комісійно складеного на ухвалу суду експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, на момент підписання договору довічного утримання від 14.11.2016 р. ОСОБА_4 виявляла ознаки: Органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з когнітивними та емоційно-вольовими розладами (згідно з МКХ-10: F06.8) і за своїм психічним станом в той період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними (т. 2 а.с. 54-59).

Згідно вимог ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Ті обставини, що наявні у ОСОБА_4 захворювання на час укладення спірного правочину не впливали на її психічний стан, підтверджуються зібраними по справі доказами.

Зокрема, суд приймає до уваги довідку від 14.11.2016 р. за № 1335 видану Київським міським психоневрологічним диспансером № 1, за змістом якої 14 листопада 2016 року (день укладення спірного правочину) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обстежена в КМПНД № 1, на диспансерному обліку не знаходиться і за допомогою не зверталась, дієздатна, згідно свого психічного стану може виконувати нотаріальні дії (т. 1 а.с. 100).

Також ОСОБА_4 приватному нотаріусу Горбуновій Л.В. подавала письмову заяву від 14.11.2016 р. з проханням посвідчити договір довічного утримання, який вона хоче укласти з ОСОБА_3 , у якій зазначала, що її родичі не турбуються про неї (т. 1 а.с. 196).

Відповідно приписів ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

Однак, висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Оцінивши вказаний вище висновок судової експертизи, суд не знайшов обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому суд приймає його до уваги при постановленні даного рішення у справі.

Статтею 30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Аналізуючи матеріали справи та оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 під час укладання договору довічного утримання 14.11.2016 р. за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними при прийнятті цього рішення.

Разом з цим, позивачем не надано доказів на спростування висновків судової експертизи, як і доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За викладених обставин позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому задоволенню не підлягають.

За нормою ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено слід скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.02.2020 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 30, 203, 215, 225, 638, 744 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 89, 102, 133, 141, 158, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна про визнання договору довічного утримання недійсним в порядку спадкування відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна - місце знаходження: 091025, м. Київ, вул. В.Житомирська, 16, офіс 6.

Повне судове рішення складене 18 березня 2021 року.

Суддя