Рішення

від 04.05.2011 по справі 2-288/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-288/11

Провадження № р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.05.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю представника позивача - Цехоцького І.А.

відповідача - ОСОБА_1 ,

представників третіх осіб - Шадріної Ю.М., Швець Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , який діє від власного імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, - комунальне житлово- експлуатаційне підприємство № 24, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, - служба у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

встановив:

26 лютого 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 і малолітньою ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказаний гуртожиток перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Миколаєва та знаходиться на балансі КЖЕП-24. 23 серпня 2000 року відповідачу на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Миколаївського глиноземного заводу виданий ордер на склад родини з трьох осіб, згідно з яким відповідач, його дружина та дочка вселилися у спірну кімнату і були в ній зареєстровані 15 вересня 2000 року. У 2005 році в кімнаті також був зареєстрований і молодший син відповідача, проте у 2007 році дружина останнього та син були зняті з реєстрації. Власне відповідач та його дочка, які залишилися зареєстрованими, не мешкають у спірній кімнаті без поважних причин з початку 2006 року, ОСОБА_1 участі в збереженні житла не бере, не утримує кімнату в належному технічному та санітарному стані, всупереч Примірному положенню про гуртожитки здає кімнату в піднайом. Такий стан речей порушує права позивача як власника житлової нерухомості, тому виконком міської ради просить визнати відповідача та його дочку такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.

Представник позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердив.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив у позові відмовити; суду пояснив, що у 2005 році в нього народилася друга дитина, а кімната у гуртожитку для проживання чотирьох осіб є замалою, у гуртожитку не було зручностей аби купати дитину, була відсутня гаряча вода, санвузол перебував в аварійному стані, крім того йому стало відомо, що двоє мешканців їх блоку хворі на туберкульоз, тому він побоювався за стан здоров`я дітей; з вересня 2009 року по березень 2010 року з дозволу коменданта гуртожитку в спірній кімнаті мешкала інша особа, з березня 2010 року у кімнаті знову мешкає відповідач. Хоча в спірній кімнаті з 2006 року по вересень 2009 року ніхто не мешкав, проте відповідач навідувався у кімнату, регулярно сплачував за комунальні послуги. Після вселення у 2000 році відповідач робив у кімнаті капітальний ремонт, протягом 2006 року тричі робив косметичний. Іншого житла відповідач не має.

Представник третьої особи на боці позивача - комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 24 - в судовому засіданні позов підтримала, вважала можливим його задовольнити. Пояснила, що при перевірці кімнати відповідача у 2007 році, стало відомо, що відповідач в ній не мешкає, а мешкають квартиранти.

Представник третьої особи на боці відповідача - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради - в судовому засіданні, виходячи з інтересів дитини, проти задоволення позову заперечувала.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що відповідач із сім`єю виїхав з кімнати у гуртожитку після народження другої дитини, родина мала намір винаймати житло. До 2007 чи до 2008 року кімната була закрита. Після цього у кімнаті протягом нетривалого часу мешкали спочатку одна, згодом - інша подружня пара, з лютого 2010 року у кімнаті знову мешкає відповідач. Відповідач висловлював наміри повернутися у кімнату, коли підростуть діти.

З показань свідка ОСОБА_4 слідує, що родина відповідача виїхала зі спірної кімнати у 2005 чи 2006 році після народження другої дитини. Близько двох років кімната пустувала, але до неї навідувалися, тому що всі комунальні послуги були сплачені. В кімнаті відповідача дійсно мешкали квартиранти, втім, вірогідно, з відома та з дозволу директора КЖЕП- 24. На блоці, де мешкає відповідач, також мешкає сім`я із закритою формою туберкульозу.

Свідок ОСОБА_5 (дружина відповідача) показала суду, що у 2005 році сім`я вирішила виїхати зі спірної кімнати через народження другої дитини, а також тому що стало відомо, що у деяких мешканців блоку наявний туберкульоз. У 2007 році на блоці навіть проводилися дезінфекційні роботи представниками міської СЕС. Свідок зверталася до директора КЖЕП-24 із заявою про виділення більшої кімнати, проте вільних кімнат тоді у гуртожитку не було. Чоловік періодично мешкав у спірній кімнаті з кінця 2006 року по вересень 2009 року.

З довідок КП ММБТІ слідує, що станом на 04 грудня 2008 року та 19 листопада 2010 року право власності на житло за відповідачем, його дружиною та дочкою не зареєстроване (а.с.6, 55).

З довідки про склад сім`ї (Форми-3 без дати) вбачається, що відповідач та його дочка проживають у спірній кімнаті з 15 вересня 200 року (а.с.12).

Ці ж обставини підтверджуються і актом про проживання (без дати) відповідача та його дитини у кімнаті № НОМЕР_1 та актами обстеження умов проживання від 06 липня 2010 року за участю спеціалістів служби у справах дітей (а.с.27, 46-47).

З довідки КЖЕГІ-24 слідує, що станом на 01 березня 2010 року відповідач не має заборгованості по квартирній платі (а.с.26).

З .медичної довідки від 23 лютого 2011 року слідує, що чоловік, який мешкає на одному блоці разом з відповідачем, перебуває на обліку в Миколаївському протитуберкульозному диспансері з 10 березня 2006 року, а в 2008 році йому встановлений діагноз - хронічний туберкульоз (а.с.65, 66).

Суд критично сприймає як докази акти про непроживання від 13 серпня 2008 року та від 17 вересня 2009 року відповідача та його дитини у спірній кімнаті (а.с.13-14). Так, дві особи, які підписали акти ( ОСОБА_3 і ОСОБА_6 ), допитані судом в якості свідків під присягою, дали показання, що відрізняються від даних, які містяться в актах про непроживання. Власне свідок ОСОБА_6 (комендант гуртожитку) суду показала, що через графік своєї роботи могла не бачити відповідача та його дочку у гуртожитку.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників третіх осіб, показання свідків, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків. Як закріплює ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами ч.І ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Одночасно ст.72 ЖК встановлює, що в судовому порядку особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

При цьому у відповідності до ч.2 ст.71 ЖК України якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Крім того, як наголосив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України № 2 від 12 квітня 1985 року із наступними змінами та доповненнями, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною , але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Суд вважає, що причини виїзду відповідача з родиною зі спірної кімнати (народження другої дитини, хвороба на туберкульоз сусідів по блоку) можуть бути визнані поважними. В той же час повернення відповідача до кімнати в лютому-березні 2010 року (тобто до початку розгляду справи судом) свідчить про його наміри продовжувати в ній проживати.

За з`ясованих обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України при відмові у позові позивачу, який звільнений від оплати судового збору, ці витрати залишаються на рахунок держави, а сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться на його рахунок.

Керуючись ст.ст.208, 213-215, ст.218 ЦПК України, суд

Вирішив :

В позові виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , який діє від власного імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив окаржуване судове рішення.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 06 травня 2011 року.

Суддя: О.І.Непша