Постанова

від 16.03.2021 по справі 903/315/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Справа № 903/315/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2020 р. у справі № 903/315/20 (суддя Костюк С.В., повний текст рішення складено 04.12.2020 р.)

за позовом керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Шацької районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду

за участю представників сторін:

прокурор Котяй І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Кирилюк-Гуж Д.С.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Шацької районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 198,0755 га на території Піщанської сільської ради, Шацького району, Волинської області.

Позовні вимоги з посиланням на положення ст. 13 Конституції України, ст. 85 Водного кодексу України, ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру", ст. ст. 116, 152 211, 212 Земельного кодексу України обґрунтовано тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 198,0755 га на території Піщанської сільської ради, Шацького району, Волинської області.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.11.2020 р. у справі № 903/315/20 позов задоволено; зобов`язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 198,0755 га на території Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області; стягнуто з відповідача витрати по судовому збору в сумі 2102 грн.

Судове рішення з посиланням на положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 116, 124, 126, 187, 188 Земельного кодексу України, норми ст. ст. 2, 4, 5, 10 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 85 Водного кодексу України, ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру" мотивовано тим, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку площею 198,0755 га на території Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області, що підтверджено належними доказами у справі, тому зобов`язаний її звільнити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що докази в матеріалах справи жодним чином не доводять факт використання земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності, а тому вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки є абсолютно безпідставною, оскільки відсутнє порушене право чи інтерес, тобто сам факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд першої інстанції не навів жодної дії відповідача, яка була б достовірно встановлена, і яка беззаперечно свідчила про використання ним земельної ділянки, більше того таких дій не зафіксовано і в документах, які суд досліджував в якості доказів. Прокурором не надано належних, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження використання відповідачем у своїй господарській діяльності земельної ділянки, яку він просить звільнити.

Скаржник посилається на рішення суду у справі № 170/233/20, в якому встановлено обставини того, що державний інспектор, який здійснював перевірку земельної ділянки не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження самовільного використання ТОВ "Шацьк-риба" в особі директора Крата П.П. вищевказаної (оспорюваної) земельної ділянки, що в силу ст. 75 ГПК України є преюдиційними фактами, які не потребують доказуванню. Також апелянт вважає, що подання позову прокурором в інтересах держави в особі Шацької райдержадміністрації є передчасним.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 03.03.2021 р. об 15:00 год.

Керівник Ковельської місцевої прокуратури Волинської області надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Прокурор вказує, що виходячи з матеріалів перевірки, проведеної ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач використовував земельну ділянку без належних правових підстав, чим порушив приписи Земельного кодексу України. Вказане підтверджується, серед іншого, звітністю за формою № 1А - риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури за 2019 рік", яку ТОВ "Шацьк-риба" 10.01.2020 р. самостійно подало до Управління державного агентства рибного господарства у Волинській області, податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, згідно якої ТОВ "Шацьк-риба" задекларувало результати господарської діяльності, у тому числі доходи товариства, а також договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1253 від 03.10.2018 р., згідно якого даному підприємству передано у користування гідротехнічні споруди для рибогосподарської діяльності.

Прокурор звертає увагу суду на те, що відповідач ні у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі не заперечує факту ведення рибогосподарської діяльності та звітування за результатами такої діяльності органам контролю. Належним підтвердженням проведення законної рибогосподарської діяльності відповідачем (в частині використання землі та водних об`єктів), в даному випадку, міг бути витяг/інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому мала б міститись інформація про виробничі площі товариства, однак таких доказів відповідач суду не надав, у зв`язку із їх відсутністю.

Також прокурор зазначає, що Ковельською місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42020031110000006 від 10.02.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчими проведено ряд слідчих (розшукових) дій та здобуто відомості, які підтверджують факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Водночас, згідно ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

На час розгляду справи № 903/315/20 в суді першої інстанції неможливо було розголосити відомості, які стали відомі під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020031110000006 від 10.02.2020 р., оскільки вони становили таємницю досудового розслідування. На даний час, вказані відомості перевірені та можуть бути використані як доказ обставин на які посилається прокурор у позовній заяві, у зв`язку із чим прокурор просить суд долучити до матеріалів справи на підставі ст. 269 ГПК України наступні документи: інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з переліком засновників ТОВ "Шацьк-риба", копію протоколу огляду місця події від 02.10.2020 р. та копії протоколів допитів свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.10.2020 р.

Розглянувши в судовому засіданні 16.03.2021 р. клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У даному випадку, як вбачається зі змісту клопотання, прокурор обґрунтовує його положеннями ч. 1 ст. 222 КПК України та вказує, що відомості, які мітяться в протоколі огляду місця події від 02.10.2020 р. та протоколах допиту свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.10.2020 р. не можна було розголошувати під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки вони становили таємницю досудового розслідування.

Колегія суддів зазначає, що ст. 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Прокурором у даній справі не надано суду доказів того, що відомості, які мітяться в протоколі огляду місця події від 02.10.2020 р. та протоколах допиту свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.10.2020 р., саме на час розгляду справи в суді першої інстанції, не можна було розголошувати, оскільки вони становили таємницю досудового розслідування та могли розголошуватися тільки з письмового дозволу слідчого або прокурора. Прокурор в суді першої інстанції не вказував на наявність вказаних доказів та не повідомляв суд, що дані докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин. Прокурор не підтвердив того, що ним здійснено всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, що в сукупності не відповідає вимогам ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Отже, надаючи оцінку причинам неподання прокурором даних доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він не обґрунтував належним чином неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому суд не приймає дані докази для розгляду.

Окрім того, інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з переліком засновників ТОВ "Шацьк-риба" не є тими відомостями, що становлять таємницю досудового розслідування. Крім того, надані прокурором докази не завірені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Прокурор в судовому засіданні 16.03.2021 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 03.03.2021 р. та 16.03.2021 р., про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, розпорядженням Шацької районної державної адміністрації № 37 від 15.05.2015 р. надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель водного фонду загальною площею 483,5680 га.

Розпорядженням Шацької районної державної адміністрації № 8 від 14.01.2016 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель водного фонду державної власності" затверджено технічну документацію та сформовано п`ять земельних ділянок для ведення рибного господарства загальною площею 483,5679 га, а саме: 0725783900:05:007:0030 площею 386,9178 га, 0725783900:05:004:0062 площею 5,2475 га, 0725783900:05:007:0029 площею 64,9591 га, 0725783900:05:007:0028 площею 26,2455 га, 0725783900:05:007:0027 площею 0,198 га.

Розпорядженням Шацької районної державної адміністрації № 400 від 14.12.2016 р. "Про поділ земельної ділянки водного фонду державної власності для ведення рибного господарства" надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки водного фонду державної власності за цільовим призначенням для ведення рибного господарства загальною площею 386,9172 (кадастровий номер 0725783900:05:007:0030) розташованої на території Піщанської сільської ради урочище "Ладинка" за межами населених пунктів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що розпорядження № 400 від 14.12.2016 р. було реалізовано у встановленому порядку, а земельна ділянка водного фонду державної власності для ведення рибного господарства розподілена.

На замовлення ТзОВ "Шацьк-риба" у 2017 році ТОВ "Рибпромсервіс" розроблено Паспорт рибогосподарської технологічної водойми: ставкового господарства ТзОВ "Шацьк-риба" загальною площею 342,9666 га в заплаві р. Копаївка (урочище "Ладинка") за межами с. Піща Шацького району Волинської області (а. с. 46).

03.10.2018 р. РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та ТОВ "Шацьк-риба" укладено договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1253, згідно умов якого ТОВ "Шацьк-риба" передано у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: гідротехн. споруди Шлюз, Шацький р-н, с. Піща та гідротехнічні споруди ставів, які наведені у розділі 1 вказаного договору.

10.02.2020 р. Любомльським відділом Ковельської місцевої прокуратури внесено відомості до ЄРДР № 42020031110000006 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок Шацького району Волинської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до Додаткової угоди від 16.07.2020 р. договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1253 від 03.10.2018 р. було припинено на підставі ст. 654 ЦК України з 16.07.2020 р. (а. с. 125).

Відповідно до акту від 15.07.2020 р. ТОВ "Шацьк-риба" передало балансоутримувачу - ДП "Укрриба" та орендодавцю - РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях майно передане за договором № 1253 від 03.10.2018 р. (а. с. 126, 127).

До матеріалів справи долучено дані статистичної звітності за формою № 1А - риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури за 2019 рік" від 10.01.2020 р. суб`єкта аквакультури ТОВ "Шацьк-риба", місце знаходження (перебування) Волинська обл., Шацький р-н., с. Піща, ур. Ладинка (а.с. 49-51), податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2019 рік (а.с. 53) та фінансовий звіт ТОВ "Шацьк-риба" за 2019 рік (а.с. 42), згідно яких відповідачем задекларувало результати господарської діяльності, у тому числі, доходи товариства.

10.03.2020 р. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області видало наказ № 197-ДК про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки щодо використання земельних ділянок загальною площею 483,5679 га, які розташовані за межами населених пунктів Піщанської сільської ради Шацького району Волинської області. В наказі вказано, що у термін з 13.03.2020 р. по 24.03.2020 р. державному інспектору здійснити дану перевірку (а. с. 14).

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Володимир-Волинському, Любомльському та Шацькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Хомич О. М. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97-ДК/106/АП/0901-20 від 13.03.2020 р. та акт обстеження земельної ділянки № 197-ДК/52/АО/10/01-20 (а. с. 15-19).

В даних актах встановлено, що на момент здійснення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ "Шацьк-риба" використовується частина земельної ділянки площею 198,0755 га (кадастровий номер 0725783900:05:007:0030) для ведення рибного господарства, а саме: нагульні стави № № 6, 10, 13, 8, 8в, 9, виросний ставок № 4 та зимувальні стави № 20, 21, 22,14,15, 1-13. Решта земельної ділянки не використовується, вкрита чагарниками, дрібноліссям і бур`янами. Розпорядження органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо надання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030 загальною площею 386,9178 га землі водного фонду та водних об`єктів на них у ТОВ "Шацьк-риба" відсутні.

Згідно висновків, які відображені в актах ТОВ "Шацьк-риба", в особі директора Крата П.П. використовується частина земельної ділянки з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030 площею 198,0755 га державної форми власності землі водного фонду, цільове призначення - для ведення рибного господарства з порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

02.04.2020 р. на підставі акту перевірки державного інспектора щодо керівника ТОВ "Шацьк-риба" Крата П.П. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 197-ДК/0029/П/07/01-20. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України (а. с. 21, 22).

02.04.2020 р. постановою державного інспектора № 197-ДК/0029/По/08/01-20 було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 23, 24). Підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 53-1 КУпАП стало внесення Любомльським відділом Ковельської місцевої прокуратури відомостей до ЄРДР від 10.02.2020 р. № 42020031110000006 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 29.07.2020 р., яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 р. у справі № 170/233/20 позов ОСОБА_3 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Володимир-Волинському, Любомльському та Шацькому районах Пахомової О.М., Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було задоволено частково. Постанову № 197-ДК/0029/По/08/01-20 від 02.04.2020 р., винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Володимир-Волинському, Любомльському та Шацькому районах Пахомовою О.М. про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 53-1 КУпАП на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП визнано протиправною та скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розглядаючи дану справу, судом зазначено про те, що в досліджених судом акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельного законодавства та акті обстеження земельної ділянки не зазначено, в яких саме діях проявлялось самовільне зайняття та використання земельної ділянки товариством. Не зазначено такі дії, як об`єктивну сторону правопорушення в протоколі та постанові. Відтак, суди дійшли висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження самовільного використання ТОВ "Шацьк-риба" в особі директора Крата П.П. вищевказаної земельної ділянки.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 198,0755 га на території Піщанської сільської ради, Шацького району, Волинської області.

Підставою позову є положення ст. 13 Конституції України, ст. 85 Водного кодексу України, ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру", ст. ст. 116, 152 211, 212 Земельного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку наявності чи відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі позивача у даній справі, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як встановлено апеляційним судом, державним інспектором проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97-ДК/106/АП/0901-20 від 13.03.2020 р. та акт обстеження земельної ділянки № 197-ДК/52/АО/10/01-20 від 13.03.2020 р. Згідно висновків, які відображено в даних актах ТОВ "Шацьк-риба" використовує частину земельної ділянки з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030 площею 198,0755 га державної форми власності землі водного фонду, цільове призначення - для ведення рибного господарства з порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030 площею 386,9178 га з цільовим призначенням для ведення рибного господарства є держава в особі Шацької районної державної адміністрації.

09.04.2020 р. Шацька районна державна адміністрація листом № 515/27/2-2020 повідомила Ковельську місцеву прокуратуру про те, що не заперечує проти звернення прокуратури з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди з ТОВ "Шацьк-риба".

22.04.2020 р. на виконання вимог ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор звернувся до Шацької районної державної адміністрації з листом № 35/1-1168вих-20, в якому повідомив про звернення прокуратури з даним позовом.

Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів зазначає, що Шацькій районній державній адміністрації було відомо про те, що прокуратура має намір звернутися в майбутньому до суду в її інтересах з даним позовом. Наявні матеріали справи свідчать, що у даному випадку має місце бездіяльність компетентного органу - Шацької районної державної адміністрації, який знав про порушення інтересів держави, однак ефективних заходів для захист та відновлення порушеного права не вчинив, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження того, що районна державна адміністрація заперечувала проти звернення прокурора з даним позовом, або ж докази в підтвердження того, що адміністрація має намір самостійно звернутися до суду із позовом. В свою чергу, із змісту листа від 09.04.2020 р. № 515/27/2-2020 вбачається, що адміністрація, повідомила Ковельську місцеву прокуратуру про те, що не заперечує проти звернення прокуратури із вказаним позовом.

Отже, вказаним в сукупності та в достатній мірі підтверджується те, що Шацька районна державна адміністрація не мала наміру самостійно звернутись до суду з даним позовом, а також була обізнана із намірами прокурора щодо звернення до суду з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, адже зверненню прокурора з позовом до суду передувало листування між ним та адміністрацією.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з цим позовом до суду, оскільки вони зроблені з належним дослідженням обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем інтересів держави, а також наявності бездіяльності органу, уповноваженого ці інтереси захищати.

Окрім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 116 цього ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

У пп. 1, 2, 7 п. 6 Положення про Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. № 308, встановлено, що посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати у встановленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відео зйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 р. у справі № 910/2655/18.

Як встановлено апеляційним судом, Шацькою районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 37 від 15.05.2015 р., № 8 від 14.01.2016 р., № 400 від 14.12.2016 р., якими було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель водного фонду загальною площею 483,5680 га.; затверджено технічну документацію та сформовано п`ять земельних ділянок для ведення рибного господарства загальною площею 483,5679 га, а саме: 0725783900:05:007:0030 площею 386,9178 га, 0725783900:05:004:0062 площею 5,2475 га, 0725783900:05:007:0029 площею 64,9591 га, 0725783900:05:007:0028 площею 26,2455 га, 0725783900:05:007:0027 площею 0,198 га та надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки водного фонду державної власності за цільовим призначенням для ведення рибного господарства загальною площею 386,9172 (кадастровий номер 0725783900:05:007:0030) розташованої на території Піщанської сільської ради урочище "Ладинка" за межами населених пунктів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що розпорядження № 400 від 14.12.2016 р. було реалізовано у встановленому порядку, а земельна ділянка водного фонду державної власності для ведення рибного господарства розподілена.

В свою чергу, на замовлення ТОВ "Шацьк-риба" у 2017 році ТОВ "Рибпромсервіс" розробило Паспорт рибогосподарської технологічної водойми: ставкового господарства ТОВ "Шацьк-риба" загальною площею 342,9666 га в заплаві р. Копаївка (урочище "Ладинка") за межами с. Піща Шацького району Волинської області.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Шацьк-риба" починаючи з 2016 року зверталося до Шацької районної державної адміністрації з проханням надати йому в оренду землі водного фонду для ведення рибогосподарської діяльності, що стверджується листами ТОВ "Шацьк-риба" (а. с. 59, 61).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що доказами у справі підтверджується те, що ТОВ "Шацьк-риба" мало намір отримати в оренду земельну ділянку водного фонду для ведення рибогосподарської діяльності, однак договір оренди з відповідачем у встановленому порядку укладено не було.

Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки на прокурора (позивача) покладається обов`язок щодо належного доведення, у першу чергу, обставин користування нею відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на встановлення факту самовільного зайняття ТОВ "Шацьк-риба" земельної ділянки, що стверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97-ДК/106/АП/0901-20 від 13.03.2020 р. та актом обстеження земельної ділянки № 197-ДК/52/АО/10/01-20 від 13.03.2020 р.

В даних актах зазначено, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Шацьк-риба" використовує частину земельної ділянки площею 198,0755 га, кадастровий номер 0725783900:05:007:0030 для ведення рибного господарства, а саме: нагульні стави № № 6, 10, 13, 8, 8в, 9, виросний ставок № 4 та зимувальні стави № 20, 21, 22,14,15, 1-13. Решта земельної ділянки не використовується, вкрита чагарниками, дрібноліссям і бур`янами. Згідно висновків, які містяться у актах вбачається, що ТОВ "Шацьк-риба" використовує частину земельної ділянки з порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, що в силу ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

З аналізу абз. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пп. 1, 2, 7 п. 6 Положення про Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. № 308, можна дійти висновку, що документи, які складені ГУ Держгеокадастру у Волинській області під час проведення перевірки є доказами, оцінка яких здійснюється з урахуванням таких категорій як належність, допустимість, достовірність та достатність, що узгоджується з приписами ст. ст. 77-79 ГПК України.

При цьому, колегія суддів вказує, що порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визначається іншими нормативно-правовими актами.

В свою чергу, статтею ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Отже, дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поширюється і на органи Держгеокадастру під час здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства суб`єктом господарювання. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 р. у справі № 916/377/18.

Так, статтями 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Тобто, аналізуючи ст. ст. 6, 7 даного Закону, колегія суддів вказує, що вони встановлюють вимоги до актів, які складені за результатами перевірки та обов`язкові відомості, які повинні містити такі акти.

У зв`язку з цим, господарський суд, оцінивши подані прокурором акти № 97-ДК/106/АП/0901-20 від 13.03.2020 р. та № 197-ДК/52/АО/10/01-20 від 13.03.2020 р., на відповідність їх положенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", встановив наступне:

1) з актів не вбачається щодо якого суб`єкта господарювання чи іншої особи проводилася перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельних ділянок. З вступних частин актів вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні особи, що перевірялися, в актах відсутні найменування особи щодо діяльності якої здійснювався захід;

2) в актах не зазначено, яким чином здійснюється самовільне використання відповідачем земельної ділянки, відсутній детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства;

3) в актах відсутній підпис осіб, які були присутні при перевірці;

4) державним інспектором згідно даних актів здійснювалася перевірка земельних ділянок загальною площею 483,5679 га, а в результаті перевірки виявлено площу на якій вчинено правопорушення в розмірі 198,0755 га, однак акти не містять посилань, яким чином визначалася саме така площа самовільного використання відповідачем земельної ділянки. Встановлення цих обставин впливає також і на розрахунок заподіяної шкоди, в разі її наявності.

Беручи до уваги викладене, надавши правову оцінку відповідності актів № 97-ДК/106/АП/0901-20 від 13.03.2020 р. та № 197-ДК/52/АО/10/01-20 від 13.03.2020 р. вимогам законодавства, колегією суддів з`ясовано, що вони не можуть бути належним та допустимим доказом в підтвердження самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки у розумінні статей 73, 74 ГПК України, з огляду на невідповідність їх положенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, також посилається на те, що факт самовільного зайняття ТОВ "Шацьк-риба" земельної ділянки підтверджується використанням гідроспоруд згідно договору оренди від 03.10.2018 р.

Як підтверджується матеріалами справи, договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1253 від 03.10.2018 р. був припинений на підставі ст. 654 ЦК України з 16.07.2020 р. відповідно до Додаткової угоди від 16.07.2020 р. до договору, а майно згідно акту від 15.07.2020 р. передано балансоутримувачу та орендодавцю. Предметом даного договору було державне окреме індивідуально визначене майно: гідротехн. споруди Шлюз, Шацький р-н, с. Піща та гідротехнічні споруди ставів, які наведені у розділі 1 вказаного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі договір № 1253 від 03.10.2018 р. не є тим доказом, що підтверджує обставини самовільного використання відповідачем земельної ділянки. Прокурором у позові ніяким чином не обґрунтовано взаємозв`язку між договором та самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки.

Щодо посилання прокурора, в якості доказу самовільного використання відповідачем земельної ділянки на Паспорт рибогосподарської технологічної водойми: ставкового господарства ТОВ "Шацьк-риба" загальною площею 342,9666 га в заплаві р. Копаївка (урочище "Ладинка") за межами с. Піща Шацького району Волинської області, дані статистичної звітності за формою № 1А - риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури за 2019 рік" від 10.01.2020 р. суб`єкта аквакультури ТОВ "Шацьк-риба", місце знаходження (перебування) Волинська обл., Шацький р-н., с. Піща, ур. Ладинка, фінансовий звіт ТОВ "Шацьк-риба" за 2019 рік та податкову звітність за 2019 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується та вказувалося судом вище, що ТОВ "Шацьк-риба" мало намір отримати в оренду земельну ділянку водного фонду для ведення рибогосподарської діяльності у зв`язку з чим на замовлення відповідача у 2017 році ТОВ "Рибпромсервіс" було розроблено Паспорт рибогосподарської технологічної водойми: ставкового господарства ТОВ "Шацьк-риба" загальною площею 342,9666 га в заплаві р. Копаївка (урочище "Ладинка") за межами с. Піща Шацького району Волинської області. Однак, земельна ділянка водного фонду для ведення рибогосподарської діяльності відповідачу в користування надана не була.

Тобто, з врахуванням викладеного, колегія суддів вказує, що даний Паспорт рибогосподарської технологічної водойми підтверджує лише те, що ТОВ "Шацьк-риба" мало намір отримати в оренду земельну ділянку водного фонду площею 342,9666 га в заплаві р. Копаївка (урочище "Ладинка") за межами с. Піща Шацького району Волинської області. Даним паспортом не підтверджуються обставини самовільного використання відповідачем земельної ділянки.

В свою чергу, із статистичної звітності за формою № 1А - риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури за 2019 рік" від 10.01.2020 р., фінансового звіту ТОВ "Шацьк-риба" за 2019 рік та податкової звітності за 2019 рік, судом апеляційної інстанції не встановлено, що така діяльність здійснювалась саме на земельній ділянці, про яку зазначено у позові. Окрім того, будь-яка звітність про діяльність за 2019 рік не може слугувати доказом здійснення такої діяльності у 2020 році, зокрема, на дату здійснення перевірки та подання позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає дані докази неналежними в розумінні ГПК України, оскільки не містять обставин, які входять в предмет доказування, на підставі яких не можливо встановити ні факту самовільного зайняття оспорюваної земельної ділянки, ні факту такого зайняття саме відповідачем.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що 02.04.2020 р. на підставі акту перевірки державного інспектора від 13.03.2020 р. № 197-ДК/106/АП/09/01-20 щодо керівника ТОВ "Шацьк-риба" ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 197-ДК/0029/П/07/01-20.

В свою чергу, 02.04.2020 р. постановою державного інспектора № 197-ДК/0029/По/08/01-20 було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказана постанова державного інспектора від 02.04.2020 р. № 197-ДК/0029/По/08/01-20 про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності була оскаржена ним до суду.

Так, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 29.07.2020 р., яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 р. у справі № 170/233/20 позов ОСОБА_3 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Володимир-Волинському, Любомльському та Шацькому районах Пахомової О.М., Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було задоволено частково. Постанову № 197-ДК/0029/По/08/01-20 від 02.04.2020 р., винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Володимир-Волинському, Любомльському та Шацькому районах Пахомовою О.М. про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 53-1 КУпАП на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП визнано протиправною та скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розглядаючи дану справу, судом зазначено про те, що в досліджених судом в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельного законодавства та акті обстеження земельної ділянки не зазначено, в яких саме діях проявлялось самовільне зайняття та використання земельної ділянки товариством. Не зазначено такі дії, як об`єктивну сторону правопорушення в протоколі та постанові. Відтак, суди дійшли висновку про те, що державний інспектор, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження самовільного використання ТОВ "Шацьк-риба" в особі директора Крата П.П. вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд у справі № 170/233/20, аналізуючи акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки, якими прокурор у даній справі обґрунтовує вимоги, дійшов висновку, що в них не вказано, у яких саме діях проявлялось самовільне зайняття та використання земельної ділянки ТОВ "Шацьк-риба". Державним інспектором, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження самовільного використання ТОВ "Шацьк-риба" в особі директора Крата П.П. вищевказаної (оспорюваної) земельної ділянки.

Вказані обставини не можуть бути поставлені під сумнів та не потребують повторного доведення в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що згідно ст. 79 ЗК України Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено апеляційним судом, згідно актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки, державним інспектором здійснювалася перевірка земельної ділянки загальною площею 483,5679 га з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030.

В результаті перевірки виявлено площу на якій вчинено правопорушення в розмірі 198,0755 га, решта земельної ділянки загальною площею 483,5679 га з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030 не використовується, вкрита чагарниками, дрібноліссям і бур`янами. В актах не міститься посилань, яким чином визначалася площа самовільного використання відповідачем земельної ділянки саме в розмірі 198,0755 га.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурором не конкретизовано місцезнаходження земельної ділянки площею 198,0755 га з посиланням на лінійні параметри (межі, конфігурацію, розташування). Дані обставини є важливими для вирішення даного спору, оскільки решта земельної ділянки щодо якої здійснювалася перевірка загальною площею 483,5679 га з кадастровим номером 0725783900:05:007:0030, як вказано в актах, не використовується, вкрита чагарниками, дрібноліссям і бур`янами.

Подані прокурором докази, в підтвердження позовних вимог про звільнення земельної ділянки площею 198,0755 га, не можуть бути підставою для задоволення позову відповідно до визначеного ним предмета позову і сформульованих вимог, оскільки зазначені докази стосуються земельної ділянки точне розташування, конфігурація, межі якої не визначені.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено існування предмета, стосовно якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 198,0755 га із її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, межі, конфігурація).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 78 та 79 ГПК України встановлено вимоги, що стосуються достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України, факту самовільного зайняття саме ТОВ "Шацьк-риба" спірної земельної ділянки та не доведено існування предмета - земельної ділянки площею 198,0755 га із її точними параметрами як частини земної поверхні, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно приписів ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2020 р. у справі № 903/315/20 скасуванню у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на прокурора у зв`язку із задоволення скарги згідно ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" на рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2020 р. у справі № 903/315/20 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2020 р. у справі № 903/315/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Ковельської місцевої прокуратури Волинської області (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Шевченка, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шацьк-риба" (44010, Волинська обл., Шацький р-н., урочище "Ладанка", с. Піща, вул. Брестська, код ЄДРПОУ 39510345) 3 153 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.