Постанова

від 18.03.2021 по справі 942/1001/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 942/1001/20

Провадження № 22-ц/810/10/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Стахової Н.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Масловського Р.Є.

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1

представник скаржника ОСОБА_2

позивач Старобільська місцева прокуратура в інтересах

Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020 року за позовом Старобільської місцевої прокуратури в інтересах Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення ,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив: розірвати договір оренди землі від 10.05.2018 б/н, укладений між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_1 , зареєстрований державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області 15.05.2018 за номером запису про інше речове право 26228263; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області земельну ділянку з кадастровим номером 4423386600:05:001:0123, площею 25 га-сіножаті, із земель комунальної власності - земля сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за адресою: с. Писарівка Новопсковського району Луганської області; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4875,12 грн..

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішенням сесії Риб`янцівської сільської ради № 25/4-3 від 26.04.2018 надано відповідачу в оренду строком на 20 років земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту с. Писарівка Риб`янцівської сільської ради, загальною площею 25 га для сінокосіння і випасання худоби. На підставі вказаного, 10.05.2018 р. між Риб`янцівською сільською радою та відповідачем було укладено договір оренди землі, яким надано у строкове платне користування земельну ділянку із земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 4423386600:05:001:0123, який зареєстровано державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради за номером 2628263. У договорі визначено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, цільове призначення сільськогосподарські землі, умови збереження стану об`єкту використання за цільовим призначенням. 02.04.2020 р.комісією Риб`янцівської сільської ради було встановлено, що відповідач використовує надану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням. Актом повторного обстеження земельної ділянки від 09.06.2020 р. було встановлено, що на момент обстеження земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Тобто має місце нецільове використання земельної ділянки відповідачем, адже земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби використовується для вирощування сільськогосподарських культур, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Після розірвання договору оренди землі земельна ділянка підлягає поверненню Риб`янцівській сільській раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Ухвалено розірвати договір оренди землі від 10.05.2018 б/н, укладений між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_1 , зареєстрований державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області 15.05.2018 за номером запису про інше речове право 26228263. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області земельну ділянку з кадастровим номером 4423386600:05:001:0123, площею 25 га (сіножаті), із земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за адресою: с. Писарівка Новопсковського району Луганської області, передану за договором оренди землі від 10.05.2018 б/н, який зареєстрований державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області 15.05.2018 за номером запису про інше речове право 26228263. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 12 коп. на користь Луганської обласної прокуратури.

Мотивуючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби, що підтверджується договором оренди земельної ділянки. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням встановлено з наданих позивачем актів обстеження земельної ділянки від 02.04.2020 та 09.06.2020. Так, якщо в договорі оренди передбачено, що земельна ділянка надається для сінокосіння та випасання худоби, то ведення на ній будь-якої іншої сільськогосподарської діяльності (товарного сільськогосподарського виробництва) не допускається та може бути підставою для розірвання договору в судовому порядку через порушення істотних умов договору. Всупереч умовам договору та чинного законодавства відповідач здійснив розорення земельної ділянки наданої в оренду та засівання її технічною сільськогосподарською культурою (соняшником). Факт розорення та засівання земельної ділянки відповідачем не заперечується. З боку відповідача мало місце неналежне виконання умов договору, а саме нецільове використання орендованої земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору. Крім того, хоча відповідач у відзиві на позов вимоги позивача не визнав, однак підтвердив, що ним здійснювалося розорення та засівання соняшником з метою докорінного її покращення. Даний факт сам по собі вказує, що відповідач всупереч умовам договору оренди використовує надану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням. Діяльність відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, а тому вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди землі ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Що стосується вимог позивача про повернення земельної ділянки орендодавцю, суд зазначає наступне. Виходячи з положень до ч.1 ст. 34 Закону України Про оренду землі власником та розпорядником земельної ділянки є Риб`янцівська сільська рада Новопсковського району Луганської області. У зв`язку з розірванням договору оренди землі спірна земельна ділянка підлягає поверненню Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, а тому позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки підлягають задоволенню.

Таким чином Риб`янцівська сільська рада, як суб`єкт здійснення контролю за використанням та охороною земель, має законні повноваження для проведення обстеження та є належним органом здійснення контролю за використанням та охороною земель загальнодержавного та місцевого значення.За таких обставин, позов прокурора суд першої інстанции задовольнив в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з таким рішення суду ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст.263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, оскільки суд визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені позивачем; висновки суду не відповідають обставинам справи та є нелогічними; судом порушені норми процесуального права а також неправильно застосовані норм матеріального права. На думку апелянта по перше суд першої інстанції вважав встановленим факт зміни відповідачем цільового призначення орендованої земельної ділянки, яка використовується не для сінокосіння та випасу худоби, а для вирощування соняшника, що на його думку не ґрунтується на доказах.Відповідач цю обставину категорично заперечував, оскільки з моменту укладення договору оренди постійно на протязі двох років використовував земельну ділянку виключно для сінокосіння, а позивачем не було надано доказів на підтвердження цього факту. Більш того, такі факти не були виявлені позивачем.В 2020 році відповідач дійсно розорав земельну ділянку з метою вжиття агротехнічних заходів щодо поліпшення якості земельної ділянки саме як пасовища та сіножаті, оскільки попередні врожаї характеризувалися низькою якістю сіна та малою врожайністю. Проте разове розорення земельної ділянки не є доказом того, що земельна ділянка використовувалась відповідачем для вирощування сільськогосподарської продукції (соняшника). По друге земельне законодавство розрізняє поняття категорія земельної ділянки за цільовим призначенням та вид використання земельної ділянки в межах певної категорії , а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Пунктом 14 договору оренди визначено, що цільове призначення переданої в оренду земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Відповідач не змінював ні категорію земельної ділянки за цільовим призначенням , ні вид використання земельної ділянки в межах певної категорії , а разове розорення земельної ділянки не суперечить діючому законодавству та умовам укладеного договору оренди землі. Таким чином, обставини, якими обґрунтований позов прокурора, та які суд першої інстанції вважав встановленими, не свідчать про користування відповідачем земельною ділянкою не за цільовим призначенням . По третє прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. При відкритті провадження у справі за позовом прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування, суд не надав правової оцінки щодо наявності підстав для такого звернення, у зв`язку з цим суд зобов`язаний був надати таку правову оцінку в рішенні, однак не зробив цього. У четверте у справі, яка розглядалась судом першої інстанції не було встановлено використання відповідачем орендованої земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва. Також договором оренди землі, який укладено сторонами, не передбачено зобов`язання орендаря не допускати розорювання земельної ділянки, а законодавством передбачена можливість розорення сіножатей та пасовищ. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має суттєвість шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

З вказаних підстав скаржник вважає, що судом порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, який є основою сучасної концепції справедливого правосуддя.

Доводи інших учасників справи

19 січня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від керівника Старобільської місцевої прокуратури Опанасюка О.. Мотивуючи який, прокурор зазначає, що думка представника відповідача по справі про не доведення прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді є необґрунтованою, з підстав того , що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання, щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Також прокурор вважає, що представником відповідача ОСОБА_1 неправильно тлумачяться норми закону щодо здійснення представництва інтересів держави органами прокуратури, а саме те , що підставою для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 стало порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, апелянт не визнає факту нецільового використання земельної ділянки згідно спірного договору оренди. Тобто в даному випадку на думку прокурора, використання земельної ділянки для інших цілей, ніж для сінокосіння, є її використання не за цільовим призначенням. Відповідачем на думку прокурора, фактично змінено вид земельних угідь з сіножатей на ріллю без додержання порядку встановленого чинним законодавством, що є істотним порушенням договору. Висновки апелянта на думку прокурора, про можливість вирощування сільськогосподарських культур на землях, які є сіножатями та пасовищами, не відповідають положенням чинного земельного та природоохоронного законодавства. Враховуючи те, що всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, відповідач ОСОБА_1 використовував орендовану земельну для вирощування сільськогосподарських культур, а не як сінокоси, порушуючи при цьому обов`язки, передбачені умовами договору, статтю 25 Закону України Про оренду землі , останній фактично допустив істотне порушення договору оренди землі, що має наслідком його розірвання.

25 лютого 2021 року під час судового засідання прокурором Фесенко Н.І. надані письмові пояснення керівника Старобільської місцевої прокуратури Опанасюка О., в яких позивачем зазначаються порушення з боку ОСОБА_1 у відповідності до ст. 367 ЦПК України, в частині, що суд апеляційної інстанції в своїх повноваження має переглядати справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тому на думку прокурора, долучена до матеріалів справи Агрохімічна характеристика ґрунтів земельної ділянки площею 25 га датована 08.02.2021 р. №158-11/01/24 не може використовуватись судом як належний доказ при розгляді даної справи. На думку прокурора надані суду документи є обов`язковими для кожного власника чи користувача земельними ділянками та не є доказом правомірності зміни цільового призначення земельної ділянки або вважатися такою підставою, а також вказаний документ не можє розцінюватися як доказ завданої шкоди земельній ділянці внаслідок її нецільового використання. Крім того на думку прокурора надана копія агрохімічного паспорту земельної ділянки є недопустимим доказом, так як не завірена належним чином відповідно до вимог п.5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55). Також прокурор звертає увагу на те, що обстеження зазначеної земельної ділянки проводилось повторно у листопаді 2020 року, а рішення Новопсковським районним судом по вказаній справі прийнято 30.11.2020, тобто на момент винесення рішення відповідачеві було відомо про обстеження земельної ділянки та виготовлення Агрохімічного паспорту, однак вказане питання в суді першої інстанції на розгляд не виносилося. Також прокурор аналізуючи норми ст.24 ч.1ст. 32 ЗУ Про оренду землі , п. а ч.1 ст.96 ЗК України, ст.651 ЦК України та постанови Верховного Суду (від 17.04.2018 у справі №924/1032/17, від 04.04.2019 у справі 922/324/17) приходить висновку, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, яке значною мірою позбавило Риб`янцівську сільську раду можливості реалізувати свої повноваження із забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території та ефективного використання природних ресурсів, на що вона розраховувала при укладені такого правочину. Виходячи основних засад Конституції України та з правових позицій Верховного Суду викладених в постановах від 30.06.2020р. у справі №905/1352/19 та від 05.03.2013 р. у справі №21-417а12 прокурор зазначає, що шкода завдана порушення договору виражається не у грошовому еквіваленті, а у об`єктивному вираженні незаконних дій орендаря. На підставі правової позиції Верховного Суду Об`єднаної паллати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 р. у справі №355/385/17 прокурор дійшов висновку, що з укладенням договору та виникненням зобов`язань його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають право виконувати; не виконання обов`язків, встановлених

Додаткові пояснення скаржника

02 березня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшли пояснення від ОСОБА_2 - представника відповідача (скаржника). В ході ознайомлення з поясненнями наданими керівником Старобільської місцевої прокуратури Луганської області від 23.02.2021 р., представник відповідача просить звернути увагу суду на наступне. На думку представника скаржника, прокурором допущено помилку у розмежуванні таких понять як предмет спору , предмет позову та предмет доказування . Мотивуючи таку думку, представник скаржника виходив з того, що учасники правовідносин можуть вступати у будь-які правовідносини щодо певного об`єкту цивільних правовідносин, не заборонених і не обмежених законом. Обставини, які не мають значення для вирішення справи по суті, не підлягають доказуванню сторонами та встановленню судом. Повне, своєчасне і належне використання судом предмету доказування є запорукою реалізації принципу процесуальної економії та є гарантією дотримання права сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Щодо пояснення прокурора про недопустимість прийняття нового доказу в суді апеляційної інстанції, представник апелянта не заперечуючи полроження ч.3 ст. 367 ЦПК, однак зазначає, що подання нового доказу викликано з підстав, того, що під час розгляду зазначеної справи судом першої інстанції не було об`єктивно з`ясовано усіх обставин, щодо сутності спору, а позивачем не подано об`єктивно - з`ясованих доказів до такого розгляду. Мотивуючи своє пояснення представник скаржника зазначає, що поданий доказ на стадії апеляційного розгляду, підтверджує те, що скаржник разово розорав спірну землю з метою поліпшення якості земельної ділянки, що спростовує доводи прокурора стосовно використовування земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції (соняшника). Відповідно до законодавства розорення земельної ділянки не свідчить про зміну її цільового використання. Відповідач був змушений спростувати висновки суду, першої інстанції, що виходили за межі позовної заяви, для чого скаржнику довелося додати нові докази у справі. А також представник скаржника вважає, що здійснення контролю за використанням та охороною земель не належить до функції Риб`янцівської сільскої ради Новопсковського району, на підставі чого скаржник вважає, що акти складені вищевказаною сільскою радою не є належними доказами та у випадку порушень вимог земельного законодавства такі порушення повинні фіксуватись Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області. Також складючи таке пояснення представник скаржника зауважив, що наведені правові висновки Верховного Суду у справах №468/1680/17, №355/385/17,№905/1352/19,924/1032/17, відрізняються за видами договорів та є не тотожними за обставинами справи.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання та належним чином здійснювали представництво інтересів сторін.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступи представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3, 4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого ч.5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року і є чинною на момент виниклих правовідносин. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між Риб`янцівською сільською радою та Старобільскою місцевою прокуратурою йшло листування відповідно до якого сільська рада повідомляла прокуратуру, про порушення вимог договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та про те, що в сільська рада не має наміру пред`являти позов до суду, внаслідок чого прокуратура повідомила, що остання має намір звернутися з позовною заявою до суду з метою відстоювання прав сільської ради. (а.с.54-61).

Виходячи з вищевикладених матеріалів, судова колегія приходить висновку, що порядок контролю за додержанням законності, прокуратурою відповідно до чинного законодавства був дотриманий.

Але ж в даній ситуації колегія суддів приділяє безпосередню увагу співвідношенню інтересів публічного і приватного інтересу так, як публічний інтерес позивача привалює над приватним інтересом відповідача. Так виходячи з матеріалів справи Риб`янцівська сільська рада, склала лише два акти обстеження зазначеної земельної ділянки.(а.с. 22-23) з невеликим часовим інтерваллом та після чого повідомила про зазначені у актах порушення Старобільську місцеву прокуратуру, не приймаючи заходів спрямованих на поновлення вимог договору та збирання об`єктивних доказів щодо погіршення стану зазначеної земельної ділянки внаслідок порушення вимог договору ОСОБА_1 .. Фактично прокуратура звертається до суду із позовною заявою, не з`ясувавши позицію відповідача та не надавши жодної можливості на усунення виявлених на думку позивача порушень земельного законодавства. В позові прокурора відсутнє обгрунтування доцільності термінового звернення та не встановлено причинно-наслідкового порушення вимог договору ОСОБА_1 , не з`ясовано об`єктивно, до яких наслідків призвело таке порушення.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою палатою Верховного Суду 26 травня 2020 року у справі 912/2385/18 прокурор звертаючись до суду з позовом, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності...) а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу...

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність в позові прокурора та в матеріалах справи обгрунтування та доведення бездіяльності Риб`янцівської сільської ради. Навпаки виходячи з матеріалів справи сільська рада була активна щодо усунення виявлених порушень договору (а.с.22,23,67) та зверталась до відповідача з відповідним листом в липні 2020 року , а вже в серпні 2020 року прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, чим фактично обмежив право відповідача на усунення виявлених Риб`янцівською сільською радою порушень договору або оскарження дій чим порушив принцип пропорційності(співмірності). Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Баланс у праві досягається на засадах принципу співмірності (пропорційності) між обмеженнями та цілями прав. Принцип співмірності (пропорційності) становить собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей. Принцип співмірності є українською назвою принципу пропорційності (principle of proportionality), прийнятого в праві Європейського Союзу. Спочатку він був визнаний Судом ЄС, а згодом закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування Європейської Спільноти. Щоб бути пропорційною, дія має бути відповідною, необхідною і не накладати надмірного тягаря на тих, кого вона стосується. Згідно з принципом співмірності (пропорційності) органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, які перевищують межі необхідності, що випливають із публічного інтересу, задля цілей, яких планується досягти за допомогою застосовуваного заходу (або дій владних органів). Відповідно до Рішення Суду від 24 жовтня 1973 р. - Balkan-Import-Export GmbH проти Hauptzollamt Berlin-Packhof , застосовуваний захід повинен бути пропорційним (повинен відповідати) цілям. Суд ЄС зазначив, що якщо встановлені зобов`язання не пропорційні цілям, то захід повинен скасовуватися.

Доводи апеляційної скарги, таким чином, дають підстави для висновку про те, що оскаржуване рішення постановлене за умови невідповідності висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та за умови вищезазначеного порушення норм процесуального права, принципу верховенства права щодо розумності строків звернення до суду та принципу пропорційності між публічним та приватним інтересом, що відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020року. Фактично позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою , яка не має права її підписувати , а тому на думку колегії суддів судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду а позовну заяву залишити без розгляду повністю.

Вимога апелянта про відмову в задоволенні позову прокурора є передчасною виходячи з процесуалльної природи прийнятого рішення судом апеляційної інстанції та може бути розглянута при новому судовому розгляді. Судова колегія обмежена у розгляді доводів апелянта та позиції прокурора щодо сутності спору, однак рішення суду про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права на звернення до суду з відповідним позовом в межах розумних строків при наявності обгрунтування та доведення бездіяльності компетентного органу.

Керуючись ст.ст. 11, 367, п. 4 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020 року, задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020 скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Старобільської місцевої прокуратури в інтересах Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду. Повний текст постанови буде виготовлено 22.03.2021р.

Головуючий:

Судді: