Постанова

від 22.03.2021 по справі 633/165/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Харків

Справа № 633/165/19 Провадження № 22-ц/818/197/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С., суддів Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач: Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2,

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу прокуратури Харківської області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року, ухвалене суддею Смирновим В.А.,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (про передачу земельної ділянки у власність) від 4 травня 2016 року №3622-СГ, зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0147, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29838438 від 31 травня 2016 року.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року у задоволені позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах, у відповідності до вимог ЗК України та ЗУ Про фермерське господарство . Прокурором не доведено на підставі належних та достовірних доказів наявність порушень зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при передачі у власність фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки.

В апеляційній скарзі прокуратура Харківської області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що спірні земельні ділянки перебували у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 , як фізичної особи, тобто члени ФГ Олта -А не мали законних підстав для отримання їх безоплатно у приватну власність. В наказі від 04.05.2016 року 3622-СГ зазначено недостовірні відомості про те, що земельна ділянка, яка передається у власність перебувала у користуванні (оренді) ФГ Олта-А . Вказаний наказ було прийнято з порушенням чинного законодавства. Всупереч вимогам ЗУ Про землеустрій та ЗУ Про державну експертизу землевпорядкованої документації проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначило, що вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. ФГ Олта-А з моменту державної реєстрації є фактичним користувачем земельних ділянок, отриманих в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, посилання прокурора на недостовірність відомостей, що містяться у спірному наказі є необґрунтованими. Відповідно до приписів ст.32 ЗК України та ч. 2 ст. 13 ЗУ Про фермерське господарство члени фермерського господарства мали право на приватизацію земельних ділянок раніше наданих їм у користування. Крім того, земельна ділянка сформована шляхом поділу, що цілком відповідає вимогам законодавства, тому посилання прокурора на необхідність розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є таким, що суперечить приписам ЗК України та ЗУ Про землеустрій .

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з"явились. Представник ОСОБА_3 про день і час розгляду справи повідомлявся особисто телефонограмою та СМС повідомленням. Судові повістки направлені ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_3 на зазначену ним адресу повернулись не врученими з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 2 ч. 7 ст.128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки від 5 березня 2021 року ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим в Харківській області.

Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З огляду на те, що справа знаходиться в провадженні апеляційного суду з 31 березня 2020 року, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з 'явилися та повідомлялися завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні 21 грудня 2020 року і йому достовірно відомо про наявність справи в провадженні суду, але ні він ні його довіритель не виявили бажання прийняти участь в її розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника прокуратури та представника Держгеокадастру, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з нижченаведених підстав.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, що згідно ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового про задоволення позову.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 4 травня 2016 року передано громадянину - члену Фермерського господарства ОЛТА-А ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташовану на території Печенізької селищної ради, площею 7,2251 га, в тому числі ріллі площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0147), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864104663246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ ОЛТА-А згідно з договором оренди землі, розташовану за межами населених пунктів на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (а.с. 24-25 т. 1).

8 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою, в якій просив передати йому, члену фермерського господарства ОЛТА-А у власність земельну ділянку площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0147, яка розташована за межами населених пунктів Печенізької селищної ради на території Печенізького району Харківської області для ведення фермерського господарства Олта-А на підставі договору оренди землі № б/н від 04.03.2015 року, укладеного з Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (а.с. 26 т. 1).

До вказаної заяви ОСОБА_1 додав копію Договору оренди землі №б/н від 4 березня 2015 року, копію Додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 1 березня 2016 року, копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, копію Протоколу №4 загальних зборів членів фермерського господарства від 2 квітня 2016 року, копію Статуту фермерського господарства ОЛТА-А , Відомості з ЄДРПОУ, копію Виписки з державної реєстраційної служби, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

З матеріалів справи вбачається, що 4 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 30 га кадастровий номер 6324655100:01:004:0142, із земель сільськогосподарського призначення на 49 років (а.с. 34-38 т.1).

Додатковою угодою від 1 березня 2016 року про внесення змін до договору оренди землі від 4 березня 2015 року укладеною між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 - пункт 2 договору викладено в такій редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 30 га. з кадастровими номерами з 6324655100:01:004:0143 по 6324655100:01:004:0147 (площами від 1,0996 га до 7,2251 га) (а.с. 32, 33 т. 1).

На підставі наказу № 3622-СГ від 4 травня 2016 року державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29838438 від 31 травня 2016 року та внесено відомості в Державний реєстр прав на нерухоме майно про право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:01:004:0147 площею 7,2251 га (а.с. 28 т. 1).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Фермерського господарства Олта-А проведена 15.07.2015 року, але за рішенням засновників з 18.01.2017 року знаходиться в стані припинення (а.с. 45-49 т. 1).

Відповідно до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Отже, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України .

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, від 23 травня 2018 року №61-1100св17.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 всупереч ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , скористався правом на отримання земельних ділянок у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, тому не було правових підстав у ГУ Держгеокадастру у Харківській області для передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства 4 травня 2016 року та відповідно для державної реєстрації прав та їх обтяжень 31 травня 2016 року.

При прийнятті вказаного наказу відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 32 ЗК України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , відповідно до яких безоплатно можуть бути передані земельні ділянки лише у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно з листом відділу Держземагенства у Печенізькому районі Харківської області від 03.07.2015 №27-20.27-04-1510/2-15, розмір середньої частки (паю) із земель колишніх КСП Печенізький на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області становить ріллі - 5,76 га. спірна земельна ділянка перебуває на території вказаної сільської ради та повністю є рілля.

Тобто, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6324655100:01:004:0147, яка була передана у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, площею площею 7,2251 га, перевищувала середній розмір паю.

Внаслідок таких дій та рішень відповідача земельна ділянка вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув земельну ділянку і вона підлягає поверненню у відання держави.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду відповідно до ст.376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав порушеною ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке вирішення справи не порушує вказану статтю, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому колегія суддів вважає, що обставини справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання майна, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку ГУ (публічної влади), адже вони не мали дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, а мали намір отримати землю поза конкурсом, без належного обґрунтування як розмірів так і кількості земельних ділянок.

До того ж, обставини справи свідчать про те, що позбавлення ОСОБА_1 права користування зазначеною земельною ділянкою не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та його правами, адже він не позбавлений права на конкурентній основі отримати право на земельну ділянку.

Безпідставними є доводи представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді першої інстанції про те, що прокурор не мав права особисто звернутися з позовом в інтересах держави до суду. Підстави звернення прокурора в інтересах держави належним чином обґрунтовано ним в позовній заяві.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру (у редакції, що була чинною на момент подачі позову) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини другої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 зазначав, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, є відповідачем у справі.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства 4 травня 2016 року без проведення земельних торгів, неналежно здійснював свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави, та відповідно до ст.56 ЦПК України набув статусу позивача.

Судова колегія оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

З Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір щодо позовних вимог немайнового характеру у розмірі 9 605 (3 842 (1 921+1921) + 5 763 (1921 + 1921) Х 150%) грн.

З ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір щодо позовних вимог майнового характеру у розмірі 25 828,45 (10 331,38 + 15 497,07 (10 331,38Х 150%)) грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 377, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області - задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року- скасувати і ухвалити нове. Позов задовольнити. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04.05.2016 № 3622-СГ - визнати незаконним та скасувати. Рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29838438 від 31.05.2016 - скасувати. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39792822) земельну ділянку, площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0147).

Стягнути на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800): з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн; з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 828 (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 45 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.Ю.Тичкова

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови складено 23 березня 2021 року