Рішення

від 18.03.2021 по справі 740/4605/16-ц

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4605/16-ц

Провадження № 2/740/2/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.

з участю секретарів Філоненко О.В., Пулинець Ю.О.,

позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1

представника позивачки (відповідачки за зустрічним позовом)

адвоката Приходька С.О.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом)

адвоката Луєнка Ю.В.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору на стороні позивача

за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

адвоката Васюка Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами, які в подальшому збільшила та вказала, що з 27 липня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу на ім`я відповідача був придбаний та зареєстрований автомобіль DAEWOO NEXIA державний номер НОМЕР_1 2010 року випуску. У 2008 році ОСОБА_2 було подаровано 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Будинок не придатний для проживання, проте на подвір`ї за вказаною адресою нею за власні кошти було побудовано двоповерховий сарай з мансардою, площею приблизно 160 кв.м. Оскільки шлюбні відносини між ними припинено, просила: - визнати автомобіль DAEWOO NEXIA державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, об`єктом спільного майна подружжя та стягнути на її користь з ОСОБА_2 кошти у сумі 1/2 частини вартості автомобіля;

- визнати 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та право власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, предмет якого було в подальшому ним змінено, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь у рахунок належної 1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя: - 1/4 частину вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані у будівельно-ремонтних роботах нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . в розмірі 4389 грн.,

- 1/2 частину вартості п`яти металопластикових вікон, будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані при заміні 5 старих вікон на нові металопластикові у квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі 6092, 56 грн.

- 1/2 частину вартості нежитлової будівлі комора по АДРЕСА_2 . в розмірі 30490 грн. Всього стягнути на його користь 40971,56 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити з рухомого майна в рахунок належної йому 1/2 частки майна та визнати право власності на:

м`який куточок Мустанг , придбаний у 2007 року вартістю 5000 грн.; мікрохвильову піч марки LG , придбану в 2009 році, вартістю 1000 грн, морозильну камеру марки Vhirpool , придбану у 2013 році вартістю 9000 грн., пральну машину, марки Zanussi , придбану у 2005 році, вартістю 700 грн.,пилосос миючий марки Zelmer , придбаний у 2013 році, вартістю 3000 грн., телевізор LED марки LG з екраном 29 дюймів, придбаний у 2004 році, вартістю 2000 грн., комп`ютер стаціонарний з монітором марки LG 17 дюймів, придбаний у 2005 році, вартістю 3500 грн., дерев`яний розкладний стіл-лавка, придбаний у 2016 році, вартістю 2000 грн.,стіл журнальний скляний з дерев`яними ніжками, придбаний у 2007 році, вартістю 700 грн., інвертор ний зварювальний апарат Кентавр , придбаний у 2015 році, вартістю 1700 грн., кутову шліфувальну машину (болгарку), придбану у 2015 році, вартістю 1800 грн., електричний лобзик Фіолент-230 , придбаний у 2009 році, вартістю 1500 грн., шуруповерт Soma , придбаний у 2016 році, вартістю 1300 грн., бензопилу Stihl-180 , придбану у 2014 році, вартістю 3600 грн. (всього вартістю 37400 грн.)

Виділити ОСОБА_1 з рухомого майна у рахунок належної їй 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право власності на :

м`який куточок, придбаний у 2011 році, вартістю 700 грн., меблевий спальний гарнітур, що складається з ліжка, розміром 2000х1600 мм, 2-х тумб біля ліжка, комода, туалетного стола, дзеркала, шафи для одягу на 4 двері з антресоллю, придбаний у 2004 році вартістю 2700 грн., меблевий кухонний гарнітур, який складається з 2-х підвісних шаф та 4-х тумб, виготовлений у 2005 році, вартістю 2300 грн., холодильник марки LG двохдверний, придбаний у 2009 році, вартістю 6000 грн., хлібопічку марки Kenwood , придбану у 2011 році, вартістю 700 грн., кухонний комбайн марки BOSCH , придбаний у 2007 році вартістю 700 грн., сушку для фруктів Zelmer , придбану у 2012 році, вартістю 700 грн., газову плиту комбіновану з електродуховкою, грилем 600х600 мм марки Bosсh , придбану у 2008 році, вартістю 3000 грн., меблевий гарнітур - стінка Львівська на 3 шафи з двома антресолями, придбана у 2007 році, вартістю 2000 грн., ноутбук марки Lenovo , придбаний у 2016 році, вартістю 9000 грн., бензинову електростанцію Vitek , 5 Квт/год, придбану у 2014 році, вартістю 6000 грн., паяльник для пайки полімерних труб, придбаний у 2015 році, вартістю 300 грн., кормодробарку, придбану у 2013 році, вартістю 850 грн., січкарню, придбану у 2008 році, вартістю 200 грн., корморізку, придбану у 2014 році, вартістю 600 грн., інкубатор, придбаний у 2015 році, вартістю 1200 грн. (всього вартістю 36950 грн.).

Позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним) ОСОБА_1 та її представник адвокат Приходько С.О. підтримали свої позовні вимоги, пояснивши, що сторони перебували у шлюбі з 27.07.2002 року по 27.12.2016 рік. Протягом 5 - 6 років вони збирали гроші на автомобіль, ОСОБА_1 брала кредит і за спільні кошти придбали автомобіль DAEWOO NEXIA . Частина будинку АДРЕСА_1 була у занедбаному стані, в період шлюбу там було проведено ремонт, побудовано двоповерховий сарай, 1 поверх якого - гараж, 2-й поверх - мансарда, підведено електрику та воду, зроблено пічне опалення.

Позовні вимоги зустрічного позову не визнали, пояснивши, що ремонт і заміна вікон у квартирі АДРЕСА_3 проводились у той період, коли ОСОБА_2 проживав у вказаній квартирі, це був поточний ремонт квартири, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню. АДРЕСА_4 придбана під час перебування у шлюбі, оформлена на позивачку, але купувалась за кошти позивачки та ОСОБА_3 , з яким ведуть спільне селянське господарство; після розлучення комору вона продала. Нежитлова будівля по АДРЕСА_4 була придбана нею та ОСОБА_3 у занедбаному стані і в подальшому відремонтована. Відповідач в ремонті участі не брав, інструменти належали ОСОБА_3 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) та його представник заперечили вимоги первісного позову та пояснили, що автомобіль був куплений братом в салоні в м. Києві за кошти батьків, а 17.04.2010 року урочисто подарований відповідачу на його тридцятиріччя. 1/2 частина будинку по АДРЕСА_1 була подарована відповідачу, а побудований двоповерховий сарай є самовільним будівництвом і не має статусу нерухомого майна.

Вимоги зустрічного позову підтримали, пояснивши, що під час проживання сторін у квартирі АДРЕСА_3 , за рахунок їх спільних коштів було замінено старі вікна на металопластикові. Такий ремонт виходить за межі поточного ремонту, а тому відповідач має право на відшкодування половини вартості ремонтних робіт по встановленню вікон.

У 2015 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 (по 1/2 частині кожен), яка була у напівзруйнованому стані. За короткий строк за спільні кошти сторін було проведено ремонт, ОСОБА_2 брав участь у всіх ремонтних роботах, використовував для цього власні інструменти, тому просить стягнути на його користь 1/4 вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання.

Крім того, у 2015 році за спільні кошти подружжя було придбано і відремонтовано нежитлову будівлю комора , що знаходиться по АДРЕСА_4 , яку вже після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відчужила без згоди ОСОБА_2 , а отже на його користь необхідно стягнути 1/2 частину вартості зазначеної будівлі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) адвокат Васюк Д.Г. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 займаються фермерським господарством і ними було придбано нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 . Всі інструменти, які необхідні були для облаштування та ремонту зазначеної будівлі купував особисто ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю ОСОБА_2 . Автомобіль Деу - подарунок на тридцятиріччя сину, це був сюрприз, про який він не знав. Автомобіль придбаний у салоні за 10000 доларів, за кошти батьків та братів ОСОБА_2 , скільки точно давали грошей вже не пам`ятає. Нерухомість у с. Ніжинському була куплена у занедбаному стані, а потім було зроблено ремонт. Також син здійснював ремонт і у квартирі по АДРЕСА_5 , замінював вікна, балкон, двері. Він військовослужбовець і мав велику зарплату.

Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що є братами ОСОБА_2 . Автомобіль Деу був подарований на День народження брату від імені їх родини, особисто вони давали по 2000 доларів кожен, батьки - 6000 доларів. Купувати їздив ОСОБА_5 з батьками у м. Київ. Договір купівлі-продажу оформили на ім`я ОСОБА_2 , але в договорі за нього підписувався ОСОБА_5 . Це був сюрприз, про який ОСОБА_2 не знав.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) , свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.07.2002 року (копія свідоцтва про шлюб на а.с. 9). Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.12.2016 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 78).

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України ).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України ).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України , згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України . Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України ).

Як вбачається з договору купівлі-продажу № 28 від 16 квітня 2010 року, специфікації, акту прийому-передачі автомобіля (а.с. 69-71) покупцем автомобіля марки ДЕУ Нексія , 2010 року випуску, є ОСОБА_2 . Квитанцією до прибуткового касового ордера № 402 підтверджується, що ТОВ УзДЕУ-Україна прийнято від ОСОБА_2 77440 грн. в рахунок оплати за автомобіль (а.с. 73)

Переглянутий в судовому засіданні відеозапис святкування 30-річчя ОСОБА_7 на якому батьками та братом останньому були вручені ключі від авто, не свідчить про укладення договору дарування в розумінні вимог законодавчих норм щодо даного виду угод.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, які б безсумнівно підтвердили, що вищевказаний автомобіль був придбаний за кошти батьків та братів відповідача за первісним позовом.

11 лютого 2016 року вказаний автомобіль був проданий ОСОБА_7 своїй матері ОСОБА_4 . Тобто спірний автомобіль був набутий сторонами в зареєстрованому шлюбі та відчужений відповідачем в період перебування в зареєстрованому шлюбі, без згоди ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц висловив правову позицію, вказавши, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). У разі відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічні правові позиції викладені у постановах від 18.04.2018 у справі № 180/254/15-ц (провадження № 61-5231св18), від 07.11.2018 у справі № 761/17775/15-ц (провадження № 61-4420св18), від 09.01.2019 у справі № 643/4589/15-ц (провадження № 61-5361св18).

В матеріалах справи мається звіт про оцінку транспортного засобу № 096-16 складений 02.12.2016 року (а.с. 15). Вказаний звіт підтверджує, що ринкова вартість автомобіля DAEWOO NEXIA , 2010 року випуску на дату оцінки складає 107571 гривень .

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивачки за первісним позовом про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки DAEWOO NEXIA та стягнення на її користь вартості 1/2 частини автомобіля підлягає задоволенню з огляду на те, що спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, тому має статус спільного майна подружжя, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже з відповідача на користь позивачки за первісним позовом необхідно стягнути в рахунок відшкодування вартості 1/2 частини вартості спірного транспортного засобу 53785,50 гривень (107571 грн. : 2 = 53785,50 грн.), згідно його оцінки.

Щодо позовної вимоги за первісним позовом про визнання 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та права власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, суд приходить до наступних висновків.

З копії договору дарування частини жилого будинку (а.с. 54) вбачається, що 14.11.2007 року ОСОБА_2 було подаровано 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Право власності на частину вказаного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 55). В судовому засіданні встановлено, що за час перебування у шлюбі, сторонами за вказаною адресою було побудовано двоповерхове приміщення - сарай з мансардою. Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи вартість 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами за вказаною адресою без урахування збудованого сараю становить 33875 грн., а з урахування сараю - 99631 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових затрат чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За твердженням відповідача ОСОБА_2 вказане приміщення є самочинним будівництвом, сторонами не надано жодних дозвільних документів на його будівництво, оглянута в судовому засіданні інвентаризаційна справа на домоволодіння АДРЕСА_1 , надана Ніжинським МБТІ, також не містить жодних відомостей про зазначений об`єкт.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає (ст.331 ЦК України). У зв`язку із цим, до виникнення права власності на таке майно, право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Отже заявлена позовна вимога про визнання житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та права власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями задоволенню не підлягає, а вимога про компенсацію коштів затрачених на будівництво та ремонт спірного будинку, позивачкою не заявлялась.

З приводу заявлених вимог за зустрічним позовом про компенсацію позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 відповідачкою ОСОБА_1 1 /4 частини вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані у будівельно-ремонтних роботах нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . в розмірі 4389 грн. та виділу 1/2 частки з рухомого майна , суд приходить до висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що нежитлова будівля по АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці кожному на підставі договору дарування від 26.06.2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією договору дарування нежитлової будівлі (а.с. 75-76, 214-215), а отже виходячи з приписів ч. 1 ст. 57 СК України 1/2 частка вказаної нежитлової будівлі є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ..

Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 19.07.2018 р. № 5560-5562/17-24 дійсна ринкова вартість нежитлової будівлі АДРЕСА_4 без здійснення будівельних робіт становить 40501 грн., після проведених будівельно-ремонтних робіт - 58058 грн., що дійсно свідчить про істотне збільшення вартості об`єкту нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, у разі спору за рішенням суду може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте в судовому засіданні позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не було надано жодних доказів на підтвердження його трудових чи грошових затрат у проведенні будівельно-ремонтних робіт вищезазначеного нежитлового приміщення. Дане нежитлове приміщення по договору дарування належало відповідачці та ОСОБА_3 та використовувалось ними. Як пояснив в судовому засіданні представник ОСОБА_3 , останній займався в даній будівлі фермерським господарством, на розвиток якого вкладав власні кошти. Жодних доказів на спростування такого твердження суду не надано. Твердження матері відповідача, ОСОБА_4 , щодо фінансової допомоги сина в ремонті вказаної будівлі, нічим не доведена.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судоми законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Сторони не дійшли згоди щодо обсягу та вартості спірного рухомого майна, клопотання про призначення експертизи з даних питань не заявляли, позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів наявності та належності на праві спільної сумісної власності рухомого майна, а тому суд приходить до висновку, що у вказаній частині зустрічного позову слід відмовити.

Щодо вимоги про відшкодування вартості п`яти металопластикових вікон, будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані при заміні старих вікон у квартирі АДРЕСА_3 в розмірі 6092,56 грн., суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім?ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім?ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04 жовтня 1991 року Про практику застосування судами законодавства, що регулює право вприватної власності громадян на жилий будинок роз`яснено, що право вимагати стягнення на витрати на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім?ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них ст. 156 ЖК України обов`язок.

Судом встановлено, що сторонами в період шлюбу придбано в рівних частках квартиру за адресою АДРЕСА_6 , в подальшому ОСОБА_2 подарував свою 1/2 частину ОСОБА_1 (а.с. 59-60). У зазначеній квартирі сторони проживали разом з 2003 року до розірвання шлюбу. Отже, відповідач, як член сім?ї власника квартири зобов`язаний був приймати участь у ремонті, відповідно до вимог ст. 156 ЖК України.

В судовому засіданні встановлено, що в період спільного проживання сторонами, за рахунок спільних коштів зроблено ремонт в квартирі, зокрема замінено 5 старих вікон на нові металопластикові.

Суд зазначає, що зважаючи на відсутність будь-яких домовленостей сторін з приводу розміру участі відповідача у витратах, передбачених ч. 4 ст. 156 ЖК України, поняття перевищення цих витрат є оціночним та повинно бути вирішено судом на підставі встановлених під час розгляду справи обставин.

Як вбачається з висновку експерта від 19.07.2018 року за № 5560-5562/17-24, дійсна ринкова вартість 5 металопластикових вікон, будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані при заміні 5 старих вікон на металопластикові, становить 12185,13 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір витрат на ремонт квартири, який для відповідача становить 6092, 56 грн (12185,13 грн. х 1/2 = 6092,56 грн.), строк, протягом якого відповідач нарівні з власником користувався квартирою, суд вважає, що здійснені відповідачем затрати на ремонт житлового приміщення, не перевищували покладений на нього статтею 156 ЖК України обов`язок по проведенню ремонту. Тому позовні вимоги про відшкодування 1/2 частини вартості 5 металопластикових вікон та робіт, пов`язаних з їх установленням, задоволенню не підлягають.

Позовну вимогу за зустрічним позовом про стягнення 1/2 частини вартості нежитлової будівлі комори по АДРЕСА_4 в розмірі 30490 грн. суд вважає за необхідне задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено і підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що право власності на нежитлову будівлю комора по АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_1 01.12.2015 року (а.с.77), тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Таким чином, вказана будівля є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже ОСОБА_2 , відповідно до ст. 70 СК України має право на її 1/2 частину.

Статтею 369 ч.1, 2 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

В матеріалах справи міститься копія договору дарування нежитлової будівлі комори від 08 червня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 подарувала нежитлову будівлю комору , розташовану в АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 (а.с. 190-191), без згоди співвласника ОСОБА_2 до вирішення питання про поділ майна подружжя.

Оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не ставить вимогу про витребування майна або визнання угод про відчуження майна недійсними, а просить стягнути грошову компенсацію вартості його 1/2 частини, тому позовні вимоги є цілком обґрунтовані та правомірні.

Відповідно до висновку експерта від 19.07.2018 року дійсна вартість 1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_4 становить 30490 гривень, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом з відповідачки за зустрічним позовом.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги на суму 103601 грн., задоволено - 53785 гривень 50 коп., що становить 51,92% (52785,50 х 100%: 103601= 51,92%), а отже з відповідача за первісним позовом на її користь пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню 537 грн. 89 коп. (1036 х 51,92% : 100%= 537,89). Надлишково сплачений судовий збір в сумі 1331 гривень слід повернути позивачці за первісним позовом з державного бюджету.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги на суму 78371 грн., задоволено - 30490 гривень, що становить 38,9% від ціни позову (30490 х 100% : 78371 = 38,9%), а отже з відповідачки за зустрічним позовом необхідно стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам 304 грн. 87 коп (783,71 х 38,9% : 100% = 304,87). Надлишково сплачений судовий збір в сумі 1136 гривень 28 коп. підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету.

Вирішуючи питання розподілу витрат за проведення експертизи, суд виходить з того, що кожною із сторін окремо сплачувалась вартість питань, які ставились на вирішення експерта. Тому при розподілі даних витрат суд враховує загальну кількість питань, що були поставлені для вирішення експерту та пропорційно кількість задоволених вимог по даних питаннях. Оскільки ОСОБА_1 було сплачено 5199,60 грн за послуги експерта по вирішенню питань за позовними вимогами, у задоволенні яких судом було відмовлено, дана сума не підлягає компенсації з іншої сторони. ОСОБА_2 було сплачено експерту 7180,40 грн. за вирішення питань по позовних вимогах, лише одна з яких була задоволена, тому до компенсації з іншої сторони підлягає 1196 грн.

Крім того позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) заявлено вимогу до відповідачки за зустрічним (позивачки за первісним) позовом про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, представником позивача за зустрічним позовом адвокатом Луєнком Ю.В. було надано суду: договір про надання правової допомоги від 18.01.2017 року з додатковою угодою, акт про надану правничу допомогу від 18.03.2021 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом та квитанції про оплату ОСОБА_2 адвокату 15000 гривень за надання правової допомоги.

Суд вважає вказані витрати у розмірі 15000 грн. співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, а отже вони підлягають стягненню з відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 3, 21, 36, 60, 61, 69, 71 СК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, задовольнити частково.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки DAEWOO NEXIA державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля марки DAEWOO NEXIA державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску 53785 (п`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок .

В іншій частині первісного позову, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості нежитлової будівлі комора по АДРЕСА_4 в розмірі 30490 (тридцять тисяч чотириста дев`яносто) гривень .

В іншій частині зустрічного позову, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 26 травня 2017 року шляхом скасування арешту накладеного на 1/2 частину житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 304 (триста чотири) гривні 87 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1196 (одну тисячу сто девяносто шість) гривень витрат за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 89 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат за надану правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Г. Пантелієнко

Повне рішення складено 22 березня 2021 року.