Постанова

від 23.07.2021 по справі 740/4605/16-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4605/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/826/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Шапко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя,

третя особа на стороні позивача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

дата та місце складання повного тексту рішення: 22 березня 2021 року, м.Ніжин,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог просила визнати автомобіль DAEWOO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, об`єктом спільного майна подружжя та стягнути на її користь з відповідача кошти у сумі 1/2 частини вартості автомобіля; визнати 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати її право власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27 липня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, на час подання даного позову спільно не проживали. В період шлюбу на ім`я відповідача був придбаний та зареєстрований автомобіль DAEWOO NEXIA д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску. У 2008 році ОСОБА_2 було подаровано 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який був непридатний для проживання. В подальшому позивачка за первісним позовом на подвір`ї за вказаною адресою за власні кошти побудувала двоповерховий сарай з мансардою, площею приблизно 160 кв.м. Посилаючись на ч.1 ст.62 СК України, зазначає, що у зв`язку з істотним збільшенням майна, має право на визнання спірної будівлі об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому, з урахуванням змінених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь, у рахунок належної 1/2 частки у спільному сумісному майні подружжя:

- 1/4 частину вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані у будівельно-ремонтних роботах нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 в розмірі 4389 грн;

- 1/2 частину вартості п`яти металопластикових вікон, будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані при заміні 5 старих вікон на нові металопластикові у квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі 6092 грн 56 коп.;

- 1/2 частину вартості нежитлової будівлі комора по АДРЕСА_2 , в розмірі 30490 грн, а всього стягнути на його користь 40971 грн 56 коп.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просив виділити з рухомого майна в рахунок належної йому 1/2 частки майна та визнати право власності за ОСОБА_2 на: м`який куточок Мустанг , придбаний у 2007 року вартістю 5000 грн; мікрохвильову піч марки LG , придбану в 2009 році, вартістю 1000 грн; морозильну камеру марки Vhirpool , придбану у 2013 році вартістю 9000 грн; пральну машину, марки Zanussi , придбану у 2005 році, вартістю 700 грн; пилосос миючий марки Zelmer , придбаний у 2013 році, вартістю 3000 грн; телевізор LED марки LG з екраном 29 дюймів, придбаний у 2004 році, вартістю 2000 грн; комп`ютер стаціонарний з монітором марки LG 17 дюймів, придбаний у 2005 році, вартістю 3500 грн; дерев`яний розкладний стіл-лавка, придбаний у 2016 році, вартістю 2000 грн; стіл журнальний скляний з дерев`яними ніжками, придбаний у 2007 році, вартістю 700 грн; інвертор ний зварювальний апарат Кентавр , придбаний у 2015 році, вартістю 1700 грн; кутову шліфувальну машину (болгарку), придбану у 2015 році, вартістю 1800 грн; електричний лобзик Фіолент-230 , придбаний у 2009 році, вартістю 1500 грн; шуруповерт Soma , придбаний у 2016 році, вартістю 1300 грн; бензопилу Stihl-180 , придбану у 2014 році, вартістю 3600 грн, а всього вартістю 37400 грн.

Виділити ОСОБА_1 з рухомого майна у рахунок належної їй 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право власності на: м`який куточок, придбаний у 2011 році, вартістю 700 грн; меблевий спальний гарнітур, що складається з ліжка, розміром 2000х1600 мм, 2-х тумб біля ліжка, комода, туалетного стола, дзеркала, шафи для одягу на 4 двері з антресоллю, придбаний у 2004 році вартістю 2700 грн; меблевий кухонний гарнітур, який складається з 2-х підвісних шаф та 4-х тумб, виготовлений у 2005 році, вартістю 2300 грн; холодильник марки LG дводверний, придбаний у 2009 році, вартістю 6000 грн; хлібопічку марки Kenwood , придбану у 2011 році, вартістю 700 грн; кухонний комбайн марки BOSCH , придбаний у 2007 році вартістю 700 грн; сушку для фруктів Zelmer , придбану у 2012 році, вартістю 700 грн; газову плиту комбіновану з електродуховкою, грилем 600х600 мм марки Bosсh , придбану у 2008 році, вартістю 3000 грн; меблевий гарнітур - стінка Львівська на 3 шафи з двома антресолями, придбана у 2007 році, вартістю 2000 грн; ноутбук марки Lenovo , придбаний у 2016 році, вартістю 9000 грн; бензинову електростанцію Vitek , 5 Квт/год, придбану у 2014 році, вартістю 6000 грн; паяльник для пайки полімерних труб, придбаний у 2015 році, вартістю 300 грн; кормодробарку, придбану у 2013 році, вартістю 850 грн; січкарню, придбану у 2008 році, вартістю 200 грн; корморізку, придбану у 2014 році, вартістю 600 грн; інкубатор, придбаний у 2015 році, вартістю 1200 грн, всього вартістю 36950 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 27 липня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2016 року. За період цього шлюбу сторонами придбано квартиру АДРЕСА_3 . 18 березня 2016 року ОСОБА_2 подарував свою 1/2 частину вказаної квартирі відповідачці за зустрічним позовом. В подальшому за рахунок спільних коштів в даній квартирі було замінено вікна на загальну суму 16000 грн., що, на думку позивача, виходить за межі обов`язкового ремонту, тому відповідачка має відшкодувати йому 1/2 частину вартості заміни вікон.

В період шлюбу в квартиру АДРЕСА_3 подружжям було придбано рухоме майно: м`який куточок Мустанг , м`який куточок, придбаний у 2011 році, меблевий спальний гарнітур, меблевий кухонний гарнітур, холодильник марки LG , мікрохвильову піч марки LG , хлібопічку марки Kenwood , кухонний комбайн марки BOSCH , сушку для фруктів Zelmer , морозильну камеру марки Vhirpool , пральну машину Zanussi , газову плиту комбіновану з електродуховкою, грилем Bosсh , пилосос миючий марки Zelmer , телевізор LED марки LG , комп`ютер стаціонарний з монітором марки LG , дерев`яний розкладний стіл-лавка, стіл журнальний скляний з дерев`яними ніжками, меблевий гарнітур - стінка Львівська , ноутбук марки Lenovo , які також мають бути поділені між сторонами.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що в 2015 році вони з дружиною вирішили займатися сільським господарством задля чого на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було придбано нежитлову будівлю АДРЕСА_2 (на даний час с.Ніжинське), загальною площею 57,2 кв.м. та земельну ділянку під цією будівлею площею 0,099 га з кадастровим номером 7423383200:06:001:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. В подальшому ОСОБА_2 дізнався, що зазначене майно було оформлено на підставі договору дарування. Зважаючи на те, що дане майно було у напівзруйнованому стані, облуплені стіни, відсутні вікна, дах та двері, позивачем за зустрічним позовом разом з батьком відповідачки було здійснено ряд ремонтних та будівельних робіт. Спільних сімейних коштів було вкладено близько 4000 доларів США. Сама ж нежитлова будівля була обладнана як офісне приміщення, в ній встановлено бойлер, електроплита, м`який куточок, насосна станція. На земельній ділянці влаштовано дві свердловини вартістю по 3600 грн кожна, до будівель підведено електрику, за що сплачено 12000 грн.

Також в 2015 році за спільні сумісні кошти подружжя в сумі 10000 грн було придбано нежитлову будівлю комора , яка розташована по АДРЕСА_4 (на даний час с.Ніжинське), загальною площею 151,4 кв.м. та оформлено право власності на ОСОБА_1 . Ремонт вказаної будівлі також проведено за спільні кошти зусиллями ОСОБА_2 для чого придбано бензинову електростанцію, інверторний зварювальний апарат Кентавр , кутову шліфувальну машину (болгарку), електричний лобзик Фіолент-230 , шуруповерт Soma , шуруповерт Hitachi , паяльник для пайки полімерних труб, бензопилу Stihl-180 , кормодробарку, січкарню, корморізку, інкубатор. Також купувались опалювальний котел, душова кабіна, вікна, водопровідні та опалювальні труби, насосна станція, меблі тощо на суму понад 20000 грн. У с.Комарівка Борзнянського р-ну на будівельні матеріали під розборку за 4000 грн був придбаний, розібраний та перевезений в с.Григоро-Іванівка старий будинок та сарай.

На початку 2015 року за 6700 грн був придбаний та зареєстрований за ОСОБА_1 причіп для автомобіля марки ПГМФ , в 2014 році - мопед марки Soul, які залишились у користуванні ОСОБА_1 .

Також в 2010 році подружжям придбано в рівних частинах житловий будинок АДРЕСА_5 та дві земельні ділянки за цією ж адресою площею 0,1361 га та 0,2489 га.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що нежитлова будівля АДРЕСА_2 , в тому числі й 1/2 її частки, за рахунок його трудових затрат та спільних з ОСОБА_1 коштів суттєво збільшилась у своїй вартості, у зв`язку з чим є підстави для визнання 1/2 її частки спільною сумісною власністю подружжя та визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частки земельної ділянки під цією будівлею площею 0,099 га та визнання за ним 1/4 частки вказаного майна. Зважаючи на те, що сарай розміром 24 х 15 м та курятник з сінником розміром 11 х 5 є самочинно збудованою нерухомістю, не зареєстровано, проте вважає, що має право на 1/4 частку вартості робіт по їх будівництву та використаних при їх будівництві матеріалів, обладнання тощо.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, задоволено частково, визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки DAEWOO NEXIA , д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля марки DAEWOO NEXIA 53785 грн 50 коп. В іншій частині первісного позову, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості нежитлової будівлі комора по АДРЕСА_2 в розмірі 30490 грн; в іншій частині зустрічного позову, відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 26 травня 2017 року шляхом скасування арешту накладеного на 1/2 частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Також рішенням суду повернуто з державного бюджету ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн, ОСОБА_2 надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1136 грн 28 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 304 грн 87 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1196 грн витрат за проведення експертизи; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 537 грн 89 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн витрат за надану правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивачки за первісним позовом про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки DAEWOO NEXIA та стягнення на її користь вартості 1/2 частини автомобіля підлягає задоволенню з огляду на те, що спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, тому має статус спільного майна подружжя, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже з відповідача на користь позивачки за первісним позовом необхідно стягнути в рахунок відшкодування вартості 1/2 частини вартості спірного транспортного засобу 53785 грн 50 коп., згідно його оцінки.

Заявлена позовна вимога про визнання житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та права власності на 1/4 його частку задоволенню не підлягає, зважаючи на те, що вказане приміщення є самочинним будівництвом, сторонами не надано жодних дозвільних документів на його будівництво, а вимога про компенсацію коштів, затрачених на будівництво та ремонт спірного будинку, позивачкою не заявлялась.

Суд відмовив у задоволенні зустрічних вимог про компенсацію ОСОБА_2 відповідачкою ОСОБА_1 1/4 частини вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання, що були використані у будівельно-ремонтних роботах нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 в розмірі 4389 грн. та виділу 1/2 частки з рухомого майна, оскільки нежитлова будівля належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці кожному на підставі договору дарування та є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Дійсно ринкова вартість нежитлової будівлі істотно збільшилась, проте ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження його трудових чи грошових затрат у проведенні будівельно-ремонтних робіт.

ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів наявності та належності на праві спільної сумісної власності зазначеного в його позові рухомого майна, тому суд відмовив в задоволенні даних вимог.

Враховуючи розмір витрат на ремонт квартири, який становить 6092 грн 56 коп., строк, протягом якого ОСОБА_2 нарівні з власником користувався квартирою АДРЕСА_3 , суд вважав, що здійснені відповідачем затрати на ремонт житлового приміщення, не перевищували покладений на нього статтею 156 ЖК України обов`язок по проведенню ремонту, тому позовні вимоги про відшкодування 1/2 частини вартості 5 металопластикових вікон та робіт, пов`язаних з їх установленням, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що нежитлову будівлю комора по АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , вказана будівля є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже ОСОБА_2 , відповідно до ст.70 СК України, має право на її 1/2 частину. Оскільки нежитлова будівля комора ОСОБА_1 подарувала, без згоди співвласника ОСОБА_2 до вирішення питання про поділ майна подружжя, тому слід стягнути вартість 1/2 частки нежитлової будівлі в сумі 30490 грн на користь позивача за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з вказаним рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько С.О., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 даного житлового будинку та ухвалити рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в даній частині.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_2 заперечував проти даних вимог позову з підстав самочинного будівництва сараю з мансардою, адже відповідач за первісним позовом заперечував проти даної вимоги з інших підстав.

На думку представника позивачки за первісним позовом, істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Особа, яка подає апеляційну скаргу звертає увагу, що згідно висновку експерта вартість 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами без урахування збудованого сараю становить 33875 грн, а з урахуванням сараю 99631 грн та зауважує, що вартість 1/2 частини домоволодіння з урахуванням прибудов майже на 300%, що на думку сторони позивачки за первісним позовом дає підстави стверджувати про значне збільшення вартості майна.

Крім того представник вказує, що під час розгляду справи сумнівів щодо законності побудови сараю з мансардою за адресою АДРЕСА_1 не виникало та виходячи з висновку суду, просить долучити до матеріалів справи архівний витяг з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 15 липня 2010 року згідно якого ОСОБА_2 дозволено оформити технічну документацію на побудовані господарські сараї.

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення лише в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 та з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, де визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання автомобіль DAEWOO NEXIA, об`єктом спільного майна подружжя та стягнути на 1/2 частини вартості автомобіля та всіх зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . З даного приводу апеляційний суд, з урахуванням обставин справи, виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2002 року (а.с.9 т.1).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.78 т.1).

Вбачається, що 14 листопада 2007 року ОСОБА_2 було подаровано 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується крім іншого копією договору дарування частини жилого будинку (а.с.54 т.1)

Право власності на частину вказаного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7, 55 т.1).

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 (а.с.56-58 т.1).

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи вартість 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами за вказаною адресою без урахування збудованого сараю становить 33875 грн, а з урахування сараю - 99631 грн. За технічними характеристиками житлового будинку за вказаною адресою, будинок побудовано в 1905 році, прибудова - 1963 року, сарай з мансардою - 2011 році(а.с143-163 т.1).

ОСОБА_1 до апеляційної скарги додано копію архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 15 липня 2010 року №295 Про індивідуальне житлове будівництво в м.Ніжині з пункту 2.1 якого вбачається, що ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення технічної документації на прибудовані господарські сараї розміром 5,95 х 8,03 м та розміром 1,60 х 2,45 м на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.17 т.2).

Заперечуючи проти позовних вимог в даній частині ОСОБА_2 зазначав, що сарай за своїм функціональним призначенням призначений для обслуговування будинку і є приналежною до нього річчю, а тому, з юридичного погляду він не є самостійним об`єктом цивільних прав і на нього окремо від будинку не може визнаватися та реєструватися право власності (а.с.48).

Також за твердженням відповідача ОСОБА_2 вказане приміщення є самочинним будівництвом, сторонами не надано жодних дозвільних документів на його будівництво, оглянута в судовому засіданні інвентаризаційна справа на домоволодіння АДРЕСА_1 , надана Ніжинським МБТІ, також не містить жодних відомостей про зазначений об`єкт.

Отже заявлена позовна вимога про визнання житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та права власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями задоволенню не підлягає, а вимога про компенсацію коштів затрачених на будівництво та ремонт спірного будинку, позивачкою не заявлялась.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина 1 статті 57 СК України).

Згідно частини 1 статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз даної статті свідчить, що визнання майна дружини, чоловіка за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя пов`язується із наявністю у сукупності двох умов:

1) істотність збільшення вартості майна. Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;

2) істотність збільшення вартості має бути пов`язана зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Істотність збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

Відповідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі №332/4629/15, у статті 62 СК України передбачено втручання у право особистої приватної власності. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна.

Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном .

Тобто, тягар доказування обставин, необхідних для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало іншому з подружжя, покладається на того із подружжя, який заявляє такі вимоги.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції, в оскаржуваній ОСОБА_1 частині, прийшов до правильного висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині. Сарай з мансардою є самочинним будівництвом, сторонами не надано жодних дозвільних документів на його будівництво, а вимога про компенсацію коштів затрачених на будівництво та ремонт спірного будинку, позивачкою не заявлялась.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не заперечував проти вимог позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння, саме з підстав самочинного будівництва сараю з мансардою, спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, ґрунтуються на невірному розумінні норм права, адже істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого не власника майна з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №462/1305/16-ц.

Доводи апеляційної скарги, що згідно висновку експерта вартість 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами без урахування збудованого сараю становить 33875 грн, а з урахуванням сараю 99631 грн та зауважує, що вартість 1/2 частини домоволодіння з урахуванням прибудов майже на 300%, що на думку сторони позивачки за первісним позовом дає підстави стверджувати про значне збільшення вартості майна, відхиляються апеляційним судом, адже, як зазначено вище, тягар доказування обставин, необхідних для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало іншому з подружжя, покладається на того із подружжя, який заявляє такі вимоги.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування збільшення вартості спірного будинку внаслідок праці позивачки та вкладення її особистих коштів в будівництво ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.

Доводи апеляційної скарги, що під час розгляду справи сумнівів щодо законності побудови сараю з мансардою за адресою АДРЕСА_1 не виникало та виходячи з висновку суду, просить долучити до матеріалів справи архівний витяг з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 15 липня 2010 року згідно якого ОСОБА_2 дозволено оформити технічну документацію на побудовані господарські сараї, що на думку сторони позивачки вказує на законність побудови, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення. Так, частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, і підстав для відступу від нього не вбачається та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Апеляційний суд констатує, що рішення суду першої інстанції належним чином обґрунтоване.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та право власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у суді першої інстанції, а також у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.

Головуючий: Судді: