Постанова

від 22.03.2021 по справі 910/900/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Справа № 910/900/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Орхідея-3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 (повний текст складено 07.12.2020)

у справі № 910/900/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Орхідея-3"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне охоронне товариство"

про визнання недійсним договору

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Журавель Р.О. - адвокат;

- відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2020 Обслуговуючий кооператив Садово-дачний кооператив Орхідея-3 (далі - ОК СДК Орхідея-3 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватне охоронне товариство (далі - ТОВ Приватне охоронне товариство ), у якій просив визнати недійсним Договір про надання послуг з охорони №01/04 від 01.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що вказаний правочин є фіктивним та не мав на меті настання правових наслідків.

У квітні 2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, в якій посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 16, частину 5 статті 203, частини 1, 3 статті 215, частину 1 статті 216, частину 1 статті 236 ЦК України, вказує, що укладений сторонами спору Договір про надання послуг з охорони №01/04 від 01.04.2018 за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, а тому відповідно до статті 215 ЦК України є підстави для визнання його недійсним. ОК СДК Орхідея-3 зазначає, що у відповідача, як суб`єкта охоронної діяльності, відсутні у власності транспортні засоби, призначені для забезпечення негайного реагування персоналу охорони на протиправні дії щодо об`єкта охорони, що унеможливлює виконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до умов договору, також, позивач зазначає, що відсутні відомості щодо наявності у відповідача працівників (персоналу охорони), які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня. На думку позивача вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором. Окрім того, ОК СДК Орхідея-3 вказує, що заборгованість позивача перед відповідачем спростовується фінансовою звітністю ОК СДК Орхідея-3 за 2018 та 2019 роки. Також, позивач зазначив, що відповідачем не надавались послуги ОК СДК Орхідея-3 , а тому вважає, що укладений договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що посилання позивача на недотримання позивачем та відповідачем вимог частин 1 та 5 статті 203 ЦК України під час укладення спірного договору є безпідставним та необґрунтованими, оскільки укладення даного договору не суперечить вимогам чинного законодавства. Також господарський суд першої інстанції вказав, що долучені позивачем акти наданих послуг суперечать позиції позивача, оскільки є первинними документами, які підтверджують факт надання послуг з боку відповідача, та прийняття цих послуг позивачем, у зв`язку з чим, посилання позивача на те, що сторони договору не мали на меті реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором є безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020, ОК СДК Орхідея-3 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить вказане рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати недійсним договір про надання послуг з охорони № 01/04 від 01.04.2019, укладений між ТОВ Приватне охоронне товариство та ОК СДК Орхідея-3 .

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ОК СДК Орхідея-3 вказує, що господарський суд першої інстанції не повно дослідив в судовому процесі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права, є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, ОК СДК Орхідея-3 зазначає, що у нього відсутнє як право власності на нерухоме майно, так і інші речові права на нерухоме майно, посилаючись при цьому на власний лист від 21.01.2020, а також на рішення Київської міської ради від 27.02.2020 № 228/8398 Про передачу обслуговуючому кооперативу СДК Орхідея-3 земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва .

Крім того, ОК СДК Орхідея-3 вказує, що господарським судом першої інстанції не досліджувались оригінали актів наданих послуг №04/18 від 30.04.2018, №05/18 від 31.05.2018, №06/18 від 30.06.2018, №07/18 від 31.07.2018, №08/18 від 31.08.2018, №09/18 від 30.09.2018, №10/18 від 31.10.2018, №11/18 від 30.11.2018, №12/18 від 31.12.2018, №01/19 від 31.01.2019.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/900/20; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОК СДК Орхідея-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/900/20.

20.01.2021 вказані матеріали справи супровідним листом Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 №910/900/20/574/2021 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу ОК СДК Орхідея-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/900/20 залишено без руху.

01.02.2021 від ОК СДК Орхідея-3 , на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з платіжним дорученням від 28.01.2021 №328.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 №09.1-08/518/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/900/20 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОК СДК Орхідея-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/900/20; розгляд справи призначено на 01.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкладено розгляд справи на 22.03.2021.

Присутній у судовому засіданні 22.03.2021 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позиції учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на відзив на апеляційну скаргу, та на участь у судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.04.2018 ТОВ Приватне охоронне товариство (охоронна фірма) та ОК СДК Орхідея-3 (замовник) уклали Договір про надання послуг з охорони №01/04 (далі - договір) за умов якого замовник доручив, а охоронна фірма зобов`язалась за плату, в обсязі і на умовах цього договору, надати послуги з фізичної охорони території садово-дачного кооперативу Орхідея-3 , що знаходиться в Дарницькому районі м. Києва, мікрорайон Осокорки, на земельних ділянка площею 56,3665 га, а саме:

- безпосередні дії персоналу охоронної фірми за місцезнаходженням об`єкту, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення: несанкціонованих замовником проникнень на об`єкт; перебування на об`єкті осіб, яким замовник не надав відповідних повноважень; протиправного використання майна на об`єкті; заподіяння замовнику збитків шляхом умисного пошкодження або знищення майна; протиправних посягань на особисту безпеку фізичних осіб на об`єкті, їх недоторканості;

- негайні дії персоналу охоронної фірми, спрямовані на оперативне реагування на факти протиправних дій на об`єкті, у тому числі повідомлення компетентних правоохоронних органів;

- контроль за проходженням на об`єкт, пересування його територією, а також залишенням його фізичними особами, переміщення матеріальних цінностей відповідно до порядку, встановленого замовником.

Згідно з п. 1.2. договору, обсяг надання послуг, вказаних у п. 1.1. цього договору, передбачає розміщення на території об`єкту 1 посту охорони з режимом роботи за викликом.

Умовами п. 2.1. договору сторони погодили, що вартість надання послуг з фізичної охорони за цим договором складає грошову суму в розмірі 60000 грн без ПДВ на місяць.

Згідно з п. 2.2. договору, оплата послуг охоронної фірми здійснюється шляхом щомісячного до 15-го числа місяця надання послуг, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, вказаному в п.2.1. цього договору, на поточний рахунок охоронної фірми.

Відповідно до п. 2.3. договору, фактичне надання охоронною фірмою послуг відповідно до договору фіксується сторонами в двосторонньому акті приймання-здачі виконаних робіт, що складається не пізніше третього числа наступного за звітним місяцем.

Якщо протягом 10 календарних днів після зазначеного в п. 2.3. договору терміну замовник не підписав акт приймання-здачі виконаних робіт і не надав мотивоване відмовлення від його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що охоронна фірма має право, зокрема, залучати, за згодою з замовника, третіх осіб для виконання цього договору.

У відповідності з п. 4.1. договору, замовник зобов`язується, зокрема, повідомляти керівництво охоронної фірми про всі недоліки, порушення виконання обов`язків за цим договором особовим складом охорони для прийняття необхідних організаційних заходів.

Згідно з п. 5.2. договору, охоронна фірма щомісячно надає для підписання замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт ).

Умовами п. 5.3. договору визначено, що замовник зобов`язаний у п`ятиденний строк з моменту отримання акту підписати його або в той же строк надати охоронній фірмі мотивовану відмову від підписання такого акту.

У разі не підписання акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від підписання такого акту в порядку, передбаченому п. 5.3. цього договору, послуги вважаються такими, що надані належним чином без зауважень замовника (п. 5.4. договору).

Згідно з п. 9.2. договору, дію договору може бути припинено за згодою сторін або за ініціативою однієї зі сторін.

Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом невизначеного часу (п. 9.1. договору).

Згідно з Актами наданих послуг №04/18 від 30.04.2018, №05/18 від 31.05.2018, №06/18 від 30.06.2018, №07/18 від 31.07.2018, №08/18 від 31.08.2018, №09/18 від 30.09.2018, №10/18 від 31.10.2018, №11/18 від 30.11.2018, №12/18 від 31.12.2018, №01/19 від 31.01.2019 (які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками та не містять зауважень щодо якості наданих послуг) відповідач на виконання умов договору надав, а позивач прийняв послуги з фізичної охорони території садово-дачного кооперативу Орхідея-3 .

Звертаючись з позовом у цій справі позивач стверджує, що укладений між сторонами Договір про надання послуг з охорони №01/04 не спрямовано на реальне настання обумовлених ним наслідків, що є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, у зв`язку з чим, на підставі статті 215 ЦК України вказаний договір повинен бути визнаний недійсним.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання правочину недійсним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних правових наслідків.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

У справі, що розглядається, позивач просить визнати недійсним договір про надання послуг з охорони №01/04 від 01.04.2018 на підставі частини 5 статті 203 ЦК України, оскільки вважає, що цей договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов`язок замовника з її оплати.

За визначенням статті 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України Про охоронну діяльність .

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об`єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього; персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня; конання особами, які на них перебувають; транспорт реагування - транспортний засіб, що знаходиться у власності суб`єкта охоронної діяльності, призначений для забезпечення негайного реагування персоналу охорони на протиправні дії щодо об`єкта охорони або на події та обставини, що завдають (можуть завдати) майнової шкоди або створюють можливу загрозу особистій безпеці громадян чи персоналу охорони на об`єктах охорони; тощо (стаття 1 Закону України Про охоронну діяльність ).

Види охоронних послуг визначено у частині 1 статті 5 Закону України Про охоронну діяльність . Зокрема суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України Про охоронну діяльність суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, заперечує надання відповідачем послуг за спірним договором. Наполягає, зокрема, на тому, що у відповідача відсутні можливості з надання послуг, обумовлених договором, оскільки у власності відповідача відсутні транспортні засоби, призначені для забезпечення реагування персоналу охорони на протиправні дії щодо об`єкта охорони, а також відсутні відомості щодо наявності у відповідача працівників (персоналу охорони), які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня.

Колегія суддів апеляційної інстанції, відхиляючи наведені вище твердження позивача, зважає на умови п. 3.2. укладеного сторонами спору договору (згідно з яким охоронна фірма має право, зокрема, залучати, за згодою з замовника, третіх осіб для виконання цього договору), а також враховує приписи статті 902 ЦК України.

Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення доводів позивача щодо відсутності у відповідача власних транспортних засобів, оскільки надані позивачем докази свідчать про відсутність автомобілів у відповідача станом на час розгляду справи, а не на час укладення спірного договору, і відповідач мав можливість на власний розсуд у відповідності до необхідності залучати на відповідних правових підставах транспортні засоби.

Наведеним спростовується доводи заявника про залишення поза увагою доказів позивача - зокрема відповіді ТОВ Тенансі , відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві та висновку перевірки МВС України щодо додержання ТОВ Приватне охоронне товариство вимог п.п. 2 п. 7 Ліцензійних умов, оскільки в них міститься інформація про відповідача станом на час звернення, зокрема станом на 27.01.2020 та 03.07.2020 відповідно, а оспорюваний договір було укладено 01.04.2018.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що господарським судом першої інстанції не було досліджено питання щодо відсутності у позивача як на праві власності, так і на підставі інших речових прав нерухомого майна, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що місцевим господарським судом було відзначено як безпідставне посилання позивача на відсутність у кооперативу майна, яке можна було б охороняти, так як сторони визначили, що є предметом надання послуг за договором, зокрема послуги з охорони території кооперативу.

Погоджуючись з таким висновком господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд також відзначає, що наданий позивачем лист від 21.01.2020 (у якому зазначено, що майном кооперативу є грошові кошти, які надходять на розрахунковий рахунок кооперативу, що відкритий у банківській установі, а відтак не можуть бути об`єктом охорони за спірним договором) було складено самим позивачем за 2 дні до звернення до суду з позовною заявою у цій справі, в той час як спірний договір було укладено 01.04.2018, а відтак цей лист не може бути належним доказом у цій справі.

Водночас акти наданих послуг №04/18 від 30.04.2018, №05/18 від 31.05.2018, №06/18 від 30.06.2018, №07/18 від 31.07.2018, №08/18 від 31.08.2018, №09/18 від 30.09.2018, №10/18 від 31.10.2018, №11/18 від 30.11.2018, №12/18 від 31.12.2018, №01/19 від 31.01.2019 (які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками та не містять зауважень щодо якості наданих послуг) свідчать, що відповідач на виконання умов договору надав, а позивач прийняв послуги з фізичної охорони території садово-дачного кооперативу Орхідея-3 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не досліджувались оригінали вказаних актів, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що частинами 3, 4 статті 74 ГПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ч. 11 статті 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Такого клопотання позивачем не заявлялось.

У цьому випадку підстави для витребування судом доказів, зокрема тих, копії яких були надані представником позивача відсутні. Апеляційний господарський суд при цьому відзначає, що за ні за текстом заяви про зміну підстав позову, ні за текстом апеляційної скарги, позивач не ставить під сумнів існування вказаних вище актів наданих послуг.

Враховуючи підстави та вимоги позову, встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено покладних в їх обґрунтування обставин.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що на момент вчинення правочину, про визнання якого заявлено позов у цій справі, сторони погодили усі його умови, договір було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, зобов`язання за цим договором з боку охоронної фірми виконувалось, і його виконання приймалось позивачем у визначений у договорі спосіб - шляхом підписання відповідних актів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Орхідея-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/900/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/900/20 залишити без змін.

Справу №910/900/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту

Повний текст постанови складено 24.03.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков