Ухвала

від 22.03.2021 по справі 173/997/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1125/21 Справа № 173/997/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого увчинені злочинів,передбачених ч.1ст.263,п.п.12,13ч.2ст.115,ч.2ст.15п.п.1,12,13ч.2ст.115КК України,-

за участю:

секретаря - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від11березня 2021року відмовленоу задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, задоволено клопотання прокурора та продовжено щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 08 травня 2021 року включно.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Разом з цим, судом враховано особу обвинуваченого, який має родинні зв`язки, не має офіційного місця роботи, а також його стан здоров`я, а саме наявність 3-ї групи інвалідності, що не перешкоджає перебуванню під вартою та не спростовує встановлені судом ризики, тому суд дійшов висновку, що при наявності обґрунтованої підозри та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду, а отже існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя. Окрім того, судом враховано, що обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, та з огляду на викладене, дійшов висновку, що раніше обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості злочинів, які йому інкримінуються, тому строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а підстави для зміни запобіжного заходу на більш м"який на цей час відсутні.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати, клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт задовольнити, та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов`язків: цілодобово не залишати житло; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у справі; носити електронний засіб контроллю.

Вимоги скарги захисник обґрунтовує незаконністю, невмотивованістю та необґрунтованістю судового рішення. Так, захисник вказує, що суд не надав належної оцінки відсутності належних доказів обґрунтованої підозри ОСОБА_6 та наявності ризиків у провадженні. Разом з цим, захисник зазначає, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, є інвалідом 3-ї групи, має джерело доходу у вигляді пенсії, одружений, має батьків які хворіють, а також має незадовільний стан здоров`я, тому не може триматися під вартою та запобіжний захід щодо нього має бути змінено на домашній арешт.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисників, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, представника потерпілого, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Так, встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

13 березня 2021 року, судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , які відносяться до категорії особливо тяжких, й покарання, що загрожує у випадку визнання його винуватим, яке передбачено, зокрема у виді довічного позбавлення волі, особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи та його стан здоров`я, а саме наявність 3-ї групи інвалідності.

За таких умов суд встановив, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого ухилення та переховування обвинуваченого від суду не зменшилися та продовжують існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 й доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який, та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту не доведені.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченого в скарзі, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились є обґрунтованими та об`єктивно існують, а тому для їх запобіганню було продовжено застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.

Щодо доводів захисника про неврахування судом його особи зокрема, наявності у постійного місця проживання, позитивної характеристики, інвалідності 3 групи, джерела доходу, то ці обставини були об`єктом дослідження судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

Твердження захисника, про незадовільний стану здоров`я обвинуваченого, що на його переконання перешкоджає подальшому утриманню обвинуваченого під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що захисником були надані відомості про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора лише станом на 19 грудня 2019 року, проте як видно з довідки від 07 жовтня 2020 року, стан здоров`я ОСОБА_6 залишається стабільним, ургентного лікування останній не потребує та знаходиться під постійним наглядом працівників медичної частини № 4 Філії ДУ Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Дніпропетровській та Донецькій областях. При цьому, відомостей про неможливість його перебування під вартою на цей час, суду надано не було.

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.

Разом з цим, колегія суддів й зважає на тривалість строку застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в той же час, на думку апеляційного суду, у цьому провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Водночас, враховуючи те, що на цей час, судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне, звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4