Рішення

від 23.03.2021 по справі 905/2152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2021 Справа № 905/2152/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхимагротех" (код ЄДРПОУ 41433250, адреса: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 51, кв. 22)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (код ЄДРПОУ 41692481, адреса: 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд.56)

про стягнення 64346,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецхимагротех" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" заборгованості в розмірі 64346,65 грн., з яких: 53867,00 грн. - основного боргу, 7002,71 грн. - пеня, 1404,07 грн. - 3% річних, 2072,87 грн. - інфляційні втрати, окрім того, сплачений судовий збір за розгляд цієї справи у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ Південний хліб було укладено договір поставки № 2 від 24.04.2019, на виконання якого позивач поставив борошно пшеничне, але ТОВ Південний хліб розрахувалось за поставлений товар частково і мало заборгованість з оплати товару кількістю 48т на суму 281600 грн. У подальшому, між позивачем, ТОВ Південний хліб та відповідачем було укладено договір про переведення боргу від 18.11.2019 № 18/11/19-Д на суму 93867,00 грн., за умовами якого відповідач як новий боржник зобов`язався перед позивачем розрахуватись за ТОВ Південний хліб по зобов`язанням останнього за договором поставки № 2 від 24.04.2019. Втім, відповідач свої зобов`язання не виконав, сплатив борг частково лише на суму 40000,00 грн., у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за договором №18/11/19-Д від 18.11.2019р. про переведення боргу у сумі 53867,00 грн., та виникли підстави для нарахування на цю заборгованість за період з 01.02.2020 по 14.12.2020 пені у розмірі 7002,71 грн., 3% річних у розмірі 1404,07 грн. та інфляційних у розмірі 2072,87 грн., що зумовило звернення до суду з цим позовом.

На підтвердження вимог надано суду: договір поставки № 2 від 24.04.2019, проект акту звірки за період з 01.01.2019-01.08.2019, лист від 27.08.2019 № 22, договір про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019, договір поставки №01/02 від 01.02.2018, акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.12.2019, проект акту звірки взаємних розрахунків станом на 17.09.2020, картку рахунку 361 за 01.12.2019- 16.12.2020, платіжні доручення № 6589 від 06.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6847 від 19.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 26.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 31.12.2020 на суму 20000,00 грн., претензію від 17.09.2020 № 10 на загальну суму 53867,00 грн. з фіскальним чеком АТ Укрпошта від 21.09.2020 та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, детальний розрахунок позовних вимог, правовстановлюючі (статутні) документи позивача.

Ухвалою від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2152/20; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутність знаків поштової оплати, позивач та відповідач про відкриття провадження у справі та необхідність вчинення процесуальних дій повідомлені телефонограмами від 19.01.2021 за № 222 та № 223 відповідно (наявні в матеріалах справи).

Також, ухвала суду від 15.01.2021 у справі №905/2152/20 розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України Про доступ до судових рішень .

Відтак, про розгляд справи у суді за участю ТОВ "Дружківський хліб" відповідач обізнаний.

Станом на 23.03.2021 від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, про причини суд не повідомлено, клопотань чи заяв про намір вчинення процесуальних дій від відповідача не надходило.

У спрощеному позовному провадженні відповідно до статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі; треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13 , 14 , 74 Господарського процесуального кодексу України , а також принцип розумності строку розгляду справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України , висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, з огляду на наступне.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецхимагротех» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 2 (надалі - договір поставки), згідно з яким постачальник поставляє та передає партіями у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору борошно пшеничне (далі - товар).

Найменування (номенклатура, асортимент) та ціна товару, що постачається за цим договором вказується у видаткових накладних та Специфікації, що є його невід`ємною частиною (п.1.2. договору поставки).

Відповідно до п.2.1. договору поставки загальна вартість товару згідно договору дорівнює загальній фактичній вартості товару, що поставлена постачальником покупцю за весь час дії цього договору та складається із сум видаткових накладних.

У п.2.3. договору поставки сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (отримання товару на склад покупця).

За умовами п.3.2. договору поставки строк поставки товару - 3 календарних дня з моменту подання покупцем замовлення на поставку окремої партії товару відповідно до п.1.2. договору. Передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого покупцем замовлення та оформлюється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної (п.3.3. договору поставки).

Відповідно до п.5.4. договору поставки за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Договір поставки вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань (п.8.1. договору поставки).

Договір поставки № 2 від 24.04.2019 підписано обома його сторонами без розбіжностей та скріплено їх печатками.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження недійсності договору поставки № 2 від 24.04.2019 повністю чи частково у встановленому порядку, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину.

Даний договір за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору поставки у період з 25.04.2019 по 17.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецхимагротех» здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» товару - борошна пшеничного, але покупець, отримавши такий товар, здійснив за нього розрахунки частково, в результаті залишилась заборгованість за борошно пшеничне в кількості 48т, на суму поставки 281600,00 грн. з ПДВ.

Втім, доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять і позивачем не подавались.

У листі від 27.08.2019 № 22 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецхимагротех» зазначало про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» заборгованості за договором поставки № 2 від 24.04.2019 у сумі 281600,00 грн., у зв`язку з чим позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» підписати договори переведення боргу та з моменту підписання договорів протягом місяця перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Спецхимагротех» вказану заборгованість.

Доказів направлення вказаного листа Товариству з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» як покупцю товару матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (далі - первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб (далі - новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецхимагротех (далі - кредитор) підписано договір про переведення боргу № 18/11/19-Д, яким регулюються відносини, пов`язані з заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору поставки № 2 від 24.04.2019, укладеному між кредитором та первісним боржником (далі - основний договір).

За умовами п.1.2 цього договору, первісний боржник переводить на нового боржника частину основного боргу (грошове зобов`язання) на загальну суму 93867,00 грн., що виникла на підставі основного договору.

Новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2 цього договору. Оплата може бути здійснена шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, або у інший спосіб, визначений законодавством (п.1.3 договору).

У пункті 2.1 цього договору сторони вказали та підтвердили, що переведення боргу за цим договором не є фінансовою послугою, борг переводиться без дисконту та таке переведення боргу не передбачає винагороду або іншу плату для будь-якої зі сторін.

Первісний боржник зобов`язався після укладення цього договору у терміни, визначені вимогою нового боржника, перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок нового боржника грошову суму, визначену у п.2.1 цього договору, або здійснити оплату боргу у інший спосіб, що визначений чинним законодавством України, зокрема шляхом проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (п.2.2 договору).

Згідно з п.3.2 договору новий боржник зобов`язаний протягом 30 календарних днів із дня виконання ним обов`язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання.

У пункті 4.1 договору сторони обумовили, що новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах основних договорів.

Новий боржник не вважається зобов`язаним перед кредитором, якщо основні договори між первісним боржником і кредитором виявляться неукладеними (таким, що не відбулися) або будуть визнані недійсними на підставах та у порядку, встановлених законом (п.4.3 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань за цим договором, первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.6.1 цього договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п.6.1, 6.2 договору).

Договір про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019 підписано всіма його сторонами без розбіжностей та скріплений їх печатками.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження недійсності договору про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019 повністю чи частково у встановленому порядку, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину згідно ст.204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст.521 ЦК України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019 новий боржник сплатив кредитору 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6589 від 06.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6847 від 19.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 26.12.2019 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн., № 6978 від 31.12.2020 на суму 20000,00 грн.

Матеріали справи містять претензію Товариства з обмеженою відповідальністю Спецхимагротех , адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб , № 10 від 17.09.2020 на загальну суму 53867,00 грн., в якій позивач просив протягом п`яти банківських днів з моменту отримання даної претензії перерахувати на поточний рахунок загальну заборгованість у сумі 53867,00 грн., що виникла за договором про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019.

Дана претензія надіслана на адресу відповідача 21.09.2020 та отримана останнім 29.09.2020, що підтверджується фіскальним чеком АТ Укрпошта та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінгом 7170105572673.

Доказів реагування на цю претензію відповідачем не подано.

Згідно ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось будь-яких доказів заперечень нового боржника у зобов`язанні (відповідача у даній справі) проти вимоги кредитора (позивача у даній справі).

Також, в матеріалах справи відсутні докази проведення між сторонами розрахунків у будь-якій інший спосіб, крім грошових, встановлений договором про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019, у тому числі шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, або у інший спосіб, визначений законодавством (п.1.3 договору).

Як вже встановлено судом вище, відповідачем на виконання зобов`язання за договором про переведення боргу було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 40000,00грн.

Здійснення відповідачем вказаних оплат свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку та вчинення останнім дій на виконання умов договору про переведення боргу.

Таким чином, за відсутності належних та достатніх доказів повного виконання відповідачем добровільно взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019, суд дійшов висновку, що наданими позивачем письмовими доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за цим договором в сумі 53867,00 грн. (93867,00 грн. - 40000,00 грн), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача нараховані на заборгованість у сумі 53867,00 грн. за період з 01.02.2020 по 14.12.2020 пеню у розмірі 7002,71 грн., 3% річних у розмірі 1404,07 грн. та інфляційні у розмірі 2072,87 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Як вже встановлено судом, у пункті 4.1 договору про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019 сторони обумовили, що новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах основних договорів.

У п.2.3. договору поставки сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (отримання товару на склад покупця).

За умовами п.3.2. договору поставки № 2 від 24.04.2019 строк поставки товару - 3 календарних дня з моменту подання покупцем замовлення на поставку окремої партії товару відповідно до п.1.2. договору. Передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого покупцем замовлення та оформлюється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної (п.3.3. договору поставки).

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду видаткових накладних, які б засвідчували поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецхимагротех» товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» як покупцю за договором № 2 від 24.04.2019 та доказів наявності боргу останнього за такими накладними.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Статті 1, 3 даного Закону передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір про переведення боргу не містить умов, які б визначали конкретний строк для проведення новим боржником розрахунків з кредитором.

Також, договір про переведення боргу не містить умов, які б передбачали відповідальність нового боржника перед кредитором за порушення грошових зобов`язань у вигляді пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правових підстав для стягнення з відповідача пені за визначений ним період.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось судом, договір про переведення боргу № 18/11/19-Д від 18.11.2019 не містить умов, які б визначали конкретний строк для проведення новим боржником розрахунків з кредитором.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач отримав претензію позивача № 10 від 17.09.2020 на суму 53867,00 грн. 29.09.2020, однак не сплатив дану заборгованість у встановлений строк, тому право вимоги у позивача 3% річних та інфляційних виникло з 07.10.2020.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем на суму заборгованості у розмірі 53867,00 грн - за період з 01.02.2020 по 14.12.2020, що є необґрунтованим та не доведеним позивачем.

За підрахунком суду за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" та з урахуванням встановлених обставин, в межах обраного позивачем кінцевого періоду розрахунку, підлягають стягненню з відповідача 3% річних (з 07.10.2020 по 14.12.2020) у розмірі 304,66 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на суму заборгованості у розмірі 53867,00 грн із застосуванням індексів інфляції з лютого 2020 по листопад 2020.

За підрахунком суду за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" та з урахуванням встановлених обставин, в межах обраного позивачем кінцевого періоду розрахунку, підлягають стягненню з відповідача інфляційні у розмірі 1245,94 грн. (з жовтня 2020 по листопад 2020 року, совокупний індекс інфляції 1,023).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статей 73 , 74 , 77 , 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже і про їх задоволення частково. Протилежного сторонами не доведено.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (код ЄДРПОУ 41692481, адреса: 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд.56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхимагротех" (код ЄДРПОУ 41433250, адреса: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 51, кв. 22) суму основного боргу - 53867,00 грн., 3% річних у розмірі 304,66 грн., інфляційні - 1245,94 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у сумі 1810,32 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23.03.2021.

Суддя Н.В. Величко