Окрема думка

від 03.03.2021 по справі 369/2907/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Яремка В. В. у справі № 369/2907/18 (провадження

№ 61- 18064св19) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району про визнання недійсними наказів та скасування права власності на земельну ділянку,

Зміст позовних вимог

У березні 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (далі - ДП НДВА Пуща-Водиця ) із позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району про визнання недійсними наказів та скасування права власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. На підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 000976, зареєстрованого 28 грудня 2001 року у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 510, у користуванні ДП НДВА Пуща-Водиця перебували земельні ділянки загальною площею 1 972 га, які знаходяться в адміністративних межах Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району. За результатами розгляду листа генерального директора ДП НДВА Пуща-Водиця Приліпка О. В. від 04 травня 2010 року № 582, який надійшов з листом голови Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Масовець М. В. про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця , наказом Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентство) від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг припинено право постійного користування землею ДП НДВА Пуща-Водиця загальною площею 265 га (у тому числі щодо земельних ділянок: № НОМЕР_6 - площею 7,69 га, № НОМЕР_1 - площею 6,83 га, № НОМЕР_2 - площею 74,02 га, №НОМЕР_7 - площею 9,84 га, № НОМЕР_8 - площею 7,81 га, № НОМЕР_3 - площею 14 га, №НОМЕР_9 - площею 28,58 га, № НОМЕР_10 - площею 40,50 га, № НОМЕР_11 - площею 7,52 га, № НОМЕР_4 - площею 40,60 га, № НОМЕР_12 - площею 13,62 га, № НОМЕР_5 - площею 7,45 га) та віднесено ці землі до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району.

Наказ ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг прийнятий з порушенням норм земельного законодавства, а саме: статті 19 Конституції України та статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Відповідно до статуту ДП НДВА Пуща-Водиця , затвердженого наказом Мінагрополітики від 12 грудня 2008 року № 826, з Мінагрополітики як органом управління необхідно погоджувати питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельними ділянками, передачі в оренду, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством на праві постійного користування. Пунктом 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 318-р Деякі питання збереження об`єктів державної власності встановлено обов`язок Державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження. Припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця на підставі наказу ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року

№ 10-11417/15-14-сг відбулося всупереч вимогам статей 13, 140, 141, 142, 186-1 ЗК України, статті 20 Закону України Про землеустрій , пункту 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 318-р, тому зазначений наказ ГУ Держземагентства має бути визнаний недійсним. Оскільки порядок припинення права користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельними ділянками дотримано не було, оскаржувані накази по своїй суті є незаконними, а отже, і подальший наказ ГУ Держгеокадастру як правонаступника ГУ Держземагентства про передачу у приватну власність третій особі земельних ділянок, з-поміж земель, які перебували у постійному користуванні ДП НДВА Пуща-Водиця , є незаконним і також підлягає визнанню недійсним. За рахунок земельних ділянок, щодо яких спірним наказом ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг припинено право постійного користування землею ДП НДВА Пуща-Водиця , ГУ Держгеокадастру у Київській області на підставі незаконного наказу від 19 вересня 2016 року

№ 10-19401/15-16-сг надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,4491 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 11 жовтня 2017 року право власності щодо цієї земельної ділянки зареєстровано та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району за № 31822294, номер запису про право власності 16853019.

Посилаючись на вимоги статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , статей 16, 321, 393, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 13, 20, 21, 25, 79, 141, 142, 152, 155, 162-164, 186-1, 202 ЗК України, позивач просив: визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити цей строк; визнати наказ ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг Про припинення права користування земельною ділянкою та наказ ГУ Держгеокадастру від 19 вересня 2016 року № 10-19401/15-16-сг недійсними; скасувати рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 жовтня 2016 року № 31822294 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127.

Стислий виклад змісту рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов пред`явлено після спливу позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано наказ ГУ Держземагенства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг Про припинення права користування земельною ділянкою та наказ ГУ Держгеокадастру від 19 вересня 2016 року № 10-19401/15-16-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність недійсними. Скасовано рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району від 11 жовтня 2016 року за індексним номером 31822294 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони у справі заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності не подавали. Оскільки вилучені у ДП НДВА Пуща-Водиця земельні ділянки належали до земель державної власності, що підтверджено державним актом, технічною документацією, тому такі земельні ділянки можуть бути вилучені лише за рішенням Кабінету Міністрів України, а не рішенням сільської ради, що відповідає вимогам статей 84, 149 ЗК України. Право розпорядження цими земельними ділянками належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось. Отже, припинення права постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельними ділянками загальною площею 265 га здійснено з порушенням статей 141, 142, 186-1 ЗК України, статті 20 Закону України Про землеустрій , що є підставою для визнання наказу ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сгнедійсним у порядку статті 155 ЗК України. Оскільки наказ ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року

№ 10-11417/15-14-сгє недійсним, тому подальша передача за рахунок частини цієї ділянки на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 19 вересня 2016 року № 10-19401/15-16-сгземельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 та реєстрація щодо цієї ділянки права власності на підставі рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району від 11 жовтня 2016 року за індексним номером 31822294 є незаконною.

Стислий зміст постанови Верховного Суду, мотиви касаційного суду

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 03 березня 2021 року касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ТОВ Парк Вуд Святопетрівське , ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року - без змін.

Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, вважаючи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Водночас Верховний Суд відхилив доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом норм процесуального права, - незалучення ТОВ Парк Вуд Святопетрівське як власника земельної ділянки до участі у справі, як правонаступника відповідача ОСОБА_1 , пославшись на таке: Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії , заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany)).

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Встановлено, що на час звернення прокурора з цим позовом до суду, розгляду справи та вирішення справи судом першої інстанції ТОВ Парк Вуд Святопетрівське не було власником спірної земельної ділянки.

Після набуття права власності на спірну земельну ділянку у серпні 2019 року, ТОВ Парк Вуд Святопетрівське не набуло права на залучення його до участі у справі в суді апеляційної інстанції, оскільки за правилами статті 55 ЦПК України відсутні підстави для процесуального правонаступництва. За нормами ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не мав також підстав для залучення ТОВ Парк Вуд Святопетрівське до участі у справі як нового учасника справи .

За наслідками апеляційного розгляду на ТОВ Парк Вуд Святопетрівське не покладено жодних обов`язків, як і безпосередньо не вирішено питання про його права .

Обґрунтування незгоди з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду

З висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та результатом вирішення справи не погоджуюся, виходячи з такого.

У справі, яка переглядається, предметом спору є наказ ГУ Держземагентства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг Про припинення права користування земельною ділянкою , наказ ГУ Держгеокадастру від 19 вересня 2016 року № 10-19401/15-16-сг, рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 жовтня 2016 року № 31822294 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127.

По суті позивачем оспорюється правомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Суди встановили, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 28 грудня 2001 року серії І-КВ № 000976 ДП НДВА Пуща-Водиця надано в постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва 1 972 га землі (т. 1, а. с. 21-24).

Згідно з листом від 04 травня 2010 року № 582 ДП НДВА Пуща-Водиця надало добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 265 га у зв`язку з чим ГУ Держземагентства видано наказ від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг, якимприпинено право постійного користування землею ДП НДВА Пуща-Водиця загальною площею 265 га та віднесено вказані землі до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 19 вересня 2016 року

№ 10-19401/15-16-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки і надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,4491 га (кадастровий номер 3222485500:06:001:5127) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (т. 1, а. с. 59).

Рішенням Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району від 11 жовтня 2016 року за індексним номером 31822294 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 серпня 2019 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127 є ТОВ Парк Вуд Святопетрівське .

Отже, у справі встановлено, що на стадії апеляційного розгляду справи за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Мінагрополітики, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ДП НДВА Пуща-Водиця земельна ділянка з кадастровим номером 3222485500:06:001:5127 перейшла у власність ТОВ Парк Вуд Святопетрівське .

У судовому засіданні від 04 вересня 2019 року прокурор Прокуратури Київської області Івашин О. Є. заявляв клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ТОВ Парк Вуд Святопетрівське (т. 2, а. с. 140).

У судовому засіданні від 11 вересня 2019 року прокурор Прокуратури Київської області Івашин О. Є. заявляв клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 наТОВ Парк Вуд Святопетрівське (т. 2, а. с. 169).

Відмовляючи в задоволенні вказаних клопотань, суд апеляційної інстанції виходив з того, що залучення особи на стадії апеляційного розгляду справи не передбачено чинним законодавством.

Верховний Суд також погодився з тим, що ТОВ Парк Вуд Святопетрівське не набуло права на залучення його до участі у справі в суді апеляційної інстанції, оскільки за правилами статті 55 ЦПК України відсутні підстави для процесуального правонаступництва, а за нормами ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не мав також підстав для залучення ТОВ Парк Вуд Святопетрівське до участі у справі як нового учасника справи.

З таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в судах апеляційної та касаційної інстанцій конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всіх у сукупності прав та обов`язків до правонаступника, однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, норма статті 55 ЦПК України, по-перше, передбачає залучення до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, по-друге, вказує, що саме суд залучає до участі у справі правонаступника без жодної вказівки про необхідність для цього клопотання певного, чітко визначеного учасника судового процесу.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Правонаступництво може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі

№ 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього, так само як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37 цс 20)).

Встановивши, що на стадії апеляційного розгляду справи до ТОВ Парк Вуд Святопетрівське перейшли всі права та обов`язки власника спірної земельної ділянки, апеляційний суд відповідно до вимог статті 55 ЦПК України мав залучити ТОВ Парк Вуд Святопетрівське до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_1 .

Натомість суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 55 ЦПК України відмовив у залученні до апеляційного розгляду ТОВ Парк Вуд Святопетрівське , чим порушив як його процесуальні права, так і права інших учасників справи на розгляд справи в суді апеляційної інстанції з участю усіх належних учасників.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18 та від 11 березня 2020 року у справі № 207/1494/17 (провадження № 61-19660св19 ).

Суд касаційної інстанції є судом права , а тому позбавлення права ТОВ Парк Вуд Святопетрівське на участь в апеляційному розгляді справи позбавило його можливості доводити переконливість аргументів саме перед апеляційним судом як судом факту .

В ухвалі щодо прийнятності заяви № 32671/02 Європейського суду з прав людини у справі Скорик проти України від 08 січня 2008 року Суд нагадав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom , 21.02.1975 року, Серія A N 18, с. 18, п. 36), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (див. рішення у справі Guerin v. France , 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37).

У справі, що переглядалася, ТОВ Парк Вуд Святопетрівське фактично було позбавлене права на участь в апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, за результатом якого суд апеляційної інстанції ухвалив нове, протилежне за змістом судове рішення.

Тому суд касаційної інстанції мав ці аргументи врахувати.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Висновки

Отже, за наслідками касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, на часткове задоволення вимог касаційних скарг ТОВ Парк Вуд Святопетрівське , ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , оскаржувана постанова апеляційного суду підлягала скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснено без залучення ТОВ Парк Вуд Святопетрівське як правонаступника відповідача ОСОБА_1 .

Суддя: В. В. Яремко