Рішення

від 25.03.2021 по справі 485/580/20

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/580/20

Провадження № 2/485/5/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

встановив:

У травні 2020 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, який мотивує таким.

Вона є власником земельної ділянки площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Суворської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (Горохівська ОТГ).

Вказану земельну ділянку до 2016 року здавала в оренду ПОСП ім. Суворова, згідно з договором оренди від 03 листопада 2010 року.

З 2016 року за усною домовленістю земельну ділянку обробляв ОСОБА_4 (батько відповідача). При цьому, жодного договору оренди з ним не підписувала та не надавала нікому довіреності на його підписання.

У 2019 році зі слів відповідача дізналася про існування договору оренди, з його слів підписаного нею.

На неодноразові звернення до відповідача, отримала оригінал договору оренди у 2019 році через іншу особу та ознайомилася із його змістом, з якого дізналася, що договір укладено між нею та ФОП ОСОБА_3 на строк 25 років із мінімальною орендною платою.

Посилаючись на те, що спірний договір оренди землі з ФОП ОСОБА_3 не був нею підписаний та не відповідав її волевиявленню, підпис у договорі підроблений, просить визнати даний договір недійним та скасувати його державну реєстрацію.

У своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 16 червня 2020 року, та запереченнях від 21 липня 2020 року, представник відповідача ОСОБА_2 просила позовні вимоги позивача залишити без задоволення. Зазначає, що 01 грудня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,73 га. У договорі законодавчо дотримані всі вимоги, він укладений у письмовій формі зі всіма істотними умовами. Право оренди зареєстроване в реєстрі речових прав 11 грудня 2015 року. Орендар не порушує умов договору, використовує земельну ділянку за призначенням, вчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату з урахуванням індексації. Позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності спірного правочину (вх. № 3833/20-вх. а.с. 23-25). Крім того, позивач обрав невірний спосіб захисту прав, оскільки у разі якщо спірний договір позивач не підписав, то договір вважається таким, що неукладений. Звертає увагу на застосування доктрини заборони суперечливої поведінки з врахуванням факту отримання позивачкою орендної плати на виконання умов договору, який вона ж й оспорює (вх.№4356/20-вх, а.с. 34-37). Також, 21 липня 2020 року представником подано клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмову в позові з цих підстав (вх. 4362/20-вх. а.с. 38-39).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення. Пояснила, що про існування спірного договору дізналася та ознайомилася із його змістом у 2018 році, До цього земельну ділянку обробляв батько відповідача, з яким у неї й була домовленість щодо користування останнім її землею. Оплату за землю отримувала, претензій не має. Договір оренди не підписувала та нікого не уповноважувала його підписати.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що орендна плата отримувалася позивачем в повному обсязі. Крім цього зазначила, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, з огляду на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 просила відмовити в задоволенні даного позову.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності серії ЯА061319, виданого 18 лютого 2005 року на підставі розпорядження Снігурівської райдержадміністрації № 1003-р від 10 грудня 2004 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010502301046, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 5,73 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Червонозірської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4825785200:24:000:0010 (а.с.5).

Згідно з договором оренди землі від 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 (орендодавець) передала в оренду ФОП ОСОБА_3 (орендар) земельну ділянку площею 5,73 га ріллі, кадастровий номер 4825785200:24:000:0010, строком на 25 років (а.с. 9-10). Згідно акту приймання-передачі від 01 грудня 2015 року відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 5,73 га (а.с. 11).

Вказаний договір 11 грудня 2015 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 12504288 (а.с. 12-13).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-20/17412-ПЧ, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 02 лютого 2021 року, підписи від імені ОСОБА_1 на останній сторінці у графі "Орендодавець" у розділі "ПІДПИСИ СТОРІН" у трьох екземплярах договорів оренди землі від 01 грудня 2015 року про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 5,73 га кадастровий номер 4825785200624600060010, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 , які розташовані в розділі "ПІДПИСИ СТОРІН:" в графі "Орендодавець" у трьох екземплярах актів прийому-передачі земельної ділянки від 01 грудня 2015 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 147-155).

Претензій до відповідача з приводу оплати за користування земельною ділянкою протягом 2015-2020 років позивач не має, факт отримання коштів визнає.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що є батьком відповідача. Йому відомо, що ФОП ОСОБА_3 обробляє земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору, свої зобов`язання виконує, у повному обсязі сплачує орендну плату. Домовленості щодо укладання договору із ОСОБА_1 від імені сина вів він через ОСОБА_5 за погодженням із позивачем. Договір передавав дружині ОСОБА_5 , яка повернула його вже підписаним. Обставини підписання договору йому не відомі. Екземляр договору позивачу передавав через сім"ю Кордіних 4-5 років тому, коли саме вже не пам"ятає.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що екземляр спірного договору оренди, який йому було надано працівником відповідача, позивачу передавав у кінці 2018 на початку 2019 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вказаний висновок Верховного Суду підлягає обов`язковому застосуванню судом відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Оскільки позивач заперечує своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі від 01 грудня 2015 року, який вона не підписувала, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, відповідно істотні умови не погоджувала, то вказаний договір є неукладеним, а тому не може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, позовні вимоги позивача у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Щодо позовної вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації суд зазначає таке.

У ст.391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.5 ст.6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом, за відповідачем ФОП ОСОБА_3 11 грудня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки позивача на підставі договору оренди від 01 грудня 2015 року, який є неукладеним, що порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою й не відповідає вимогам закону.

Таким чином, позовна вимога про скасування державної реєстрації є обгрунтованою, забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача, а тому підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача щодо схвалення спірного договору оренди земельної ділянки сторонами вчиненням конклюдентних дій, зокрема отриманням позивачем орендної плати, не грунтуються на вимогах закону, оскільки договір оренди земельної ділянки відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" набирає чинності після його державної реєстрації.

Щодо застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про державну реєстрацію права оренди за відповідачем позивач дізналася 25 квітня 2020 року, тобто у час коли отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав (а.с. 12-13), спірний договір оренди отримала у кінці 2018 на початку 2019 року, з позовом до суду звернулася у травні 2020 року, тобто у межах строку позовної давності.

Крім того, за загальним правилом позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

За нормами ст. 141 ЦПК України, суд ухвалює про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті вартості експертизи та судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1545,52 грн. (2250,24+840,80/2)

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію договору від 01 грудня 2015 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оренди земельної ділянки площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0010, який зареєстрований державним реєстратором Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Корженко О.Ю. 11 грудня 2015 року, номер запису про інше речове право: 12504288, індексний номер рішення: 27033614 від 12 грудня 2015 року, припинивши за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право оренди даної земельної ділянки.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , -1545,52 (тисяча п"ятсот сорок п"ять грн. 52 коп.) судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Повне рішення складено 25.03.2021.