Постанова

від 22.03.2021 по справі 909/247/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Справа №909/247/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

О.І. Матущак,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Перехід IV (надалі ОК Перехід IV ) б/н від 17.09.2020 року (вх. № 01-05/2580/20 від 21.09.2020 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року (суддя О.В. Рочняк; повний текст рішення складено 20.08.2020 року)

у справі № 909/247/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Карпати-Флора (ТзОВ Карпати-Флора )

до відповідача: ОК Перехід IV

про стягнення заборгованості 330537, 25 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та передачу земельної ділянки,

за участю:

від позивача: Леник Ю.М. - адвокат (ордер серія ІФ 3 092103 від 12.02.2021 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

23.03.2020 року ТзОВ Карпати-Флора звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ОК Перехід IV про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 292610,00 грн., пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 30572,18 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 7355,07 грн.; розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 14 квітня 2017 року між ТОВ Карпати - Флора і ОК Перехід IV , зареєстрованого за №172; повернення земельної ділянки загальною площею 0,6375 га., що розташована за адресою - вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:01:005:0027 від ОК Перехід IV ТзОВ Карпати - Флора в стані, придатному для її цільового використання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконував договірні зобов`язання по договору оренди земельної ділянки, а саме - несвоєчасно та не в повному розмірі вносив орендну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендних платежів на суму 292 610,00 грн. за період з 05.05.2019 року по 05.03.2020. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на суму боргу позивачем нараховано 3% річних в сумі 7355,07 грн. та пеню в сумі 30 572,18 грн.

Також, позивач в позовній заяві зазначає, що систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, у відповідності до положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу, умов укладеного між сторонами договору, є підставою для дострокового розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, і повернення земельної ділянки орендодавцю.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 у справі № 909/247/20 (суддя О.В. Рочняк) позов ТзОВ Карпати - Флора задоволено частково. Стягнуто з ОК Перехід IV на користь ТзОВ Карпати - Флора заборгованість по орендній платі в розмірі 292 610,00 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 24 396, 60 грн., 3% річних в розмірі 4 005,17 грн. та 9019,28 судового збору. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 14.04.2017 між ТОВ Карпати - Флора і ОК Перехід IV , зареєстрований за №172. Зобов`язано ОК Перехід IV передати земельну ділянку загальною площею 0,6375 га., що розташована за адресою - вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:01:005:0027 ТОВ Карпати - Флора в стані, придатному для її цільового використання. В решті позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що виходячи з умов договору оренди (п. 9 договору) кінцевою датою оплати орендної плати є 5 число звітного місяця, а відповідно, відповідач повинен був внести платіж по орендній платі за травень 2019 року у строк (враховуючи вихідні дні) до 06.05.2019. У виписці АТ КБ "Приватбанк" по рахунку позивача за період з 17.05.2019 до 05.03.2020 відсутні відомості про оплату відповідачем орендної плати з травня 2019 по березень 2020 року. Відповідач жодних доказів в спростування існування заборгованості за вказаний період суду не надав. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 292 610 грн орендної плати за період з травня 2019 року по березень 2020 року є обґрунтована і належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3 % річних за період з 05.05.2019 року по 05.03.2020 року в розмірі 7355,07 грн., то суд першої інстанції здійснивши перевірку розрахунку позовної вимоги дійшов висновку, що така підлягає частковому задоволенню в частині 4005,17 грн. за період з 07.05.2019 року по 05.03.2020 року. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що за встановлених судом обставин щодо строку внесення відповідачем орендної плати за травень 2019 року до 06.05.2019 року, прострочення виконання такого грошового зобов`язання у відповідача виникло з 07.05.2019 року.

Також, суд першої інстанції, враховуючи, що позивач заявив вимогу про стягнення пені в сумі 30 572,18 грн., здійснив перерахунок позовних вимог по пені, виходячи з періоду, зазначеного позивачем в межах шестимісячного строку виникнення кожного з періодів прострочення грошового зобов`язання та встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 24 396, 60 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.04.2017 року, послався на те, що відповідач з травня 2019 року по березень 2020 року не сплачував позивачу орендну плату згідно договору оренди, а відповідно до п. д ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України визначено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Водночас, суд першої інстанції послався на те, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, є неналежним виконання умов договору і є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно п.30 договору, сторони погодили, що розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця допускається у випадку невиконання орендарем своїх обов`язків щодо сплати розміру орендної плати не більш як за один місяць.

Задовольняючи позовну вимогу про повернення земельної ділянки орендодавцю, суд першої інстанції взяв до уваги п.31 договору оренди, відповідно до якого у разі припинення або розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку не пізніше, ніж через 5 календарних днів з моменту припинення або розірвання даного договору, на підставі акта приймання-передачі. Відповідно до ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОК Перехід IV подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року у справі № 909/247/20, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Скаржник вважає, що господарський суд Івано-Франківської області допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції порушив конституційне право відповідача на правову допомогу. Не взяв до уваги заяву про відкладення розгляду справи, яка була мотивована тим, що ОК Перехід IV не має змоги забезпечити явку представника у судове засідання 11.08.2020 року, оскільки здійснює пошук нового представника для представництва його інтересів у суді.

Водночас, апелянт зазначає, що він не взяв участь у розгляді даної справи у суді першої інстанції з поважних причин, так як на території України був установлений карантин, запроваджений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 та продовженим до 31.10.2020 року.

За даних обставин, апелянт стверджує, що у відповідності до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19) суд не міг установлювати учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій, які є меншими, ніж строк карантину. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив права відповідача в частині захисту його прав при розгляді даної справи, а саме його було позбавлено можливості подати до суду зустрічний позов про відшкодування витрат, понесених на благоустрій та упорядкування вказаної земельної ділянки та відшкодування витрат, понесених на будівництво тимчасових споруд.

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що земельна ділянка загальною площею 0,6375 га була передана в оренду відповідачу для комерційної діяльності (зведення приміщень для ринку). На цій земельній ділянці він здійснював будівництво тимчасових споруд за згодою позивача та поніс чималі затрати, а відтак має право на їх відшкодування.

Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не вжив заходів щодо мирного врегулювання спору, хоча відповідач готовий був для вжиття таких заходів.

До апеляційної скарги долучено нові докази, а саме: неналежно завірену копію паспорту прив`язки тимчасової споруди на вул. Галицька, 201 в м.Івано-Франківську; перелік робіт на ринку. Апелянт пояснив, що ці документи не були подані до суду першої інстанції, оскільки він не брав участі у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 13.11.2020, в якому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Посилання апелянта лише на факт пошуку нового представника у справі не може вважатись обґрунтованим доводом щодо порушення прав сторони на правову допомогу.

Орендодавцем (позивачем) не надавався апелянту дозвіл на будівництво тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці, а існування оскаржуваного рішення не позбавляє ОК Перехід IV права звернутись до суду із позовом про відшкодування понесених витрат.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/247/20 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: Гриців В.М., Бойко С.М.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бойко С.М., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 визначено склад колегії суддів у справі № 909/247/20, а саме : головуючий-суддя (суддя-доповідач) Зварич О.В., судді Дубник О.П., Гриців В.М.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Дубник О.П., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 визначено склад колегії суддів у справі № 909/247/20, а саме : головуючий-суддя (суддя-доповідач) Зварич О.В., судді Матущак О.І.,Гриців В.М.

Відповідач (скаржник) в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду заяву б/н від 22.03.2021 року (вх. № 01-04/2034/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину. Зауважує, що Івано-Франківська область знаходиться у червоній зоні, а в регіоні обмежено курсування поїздів, за такої ситуації трансфер з міста Івано-Франківська до міста Львова є неможливим.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відкладення розгляду справи, з таких підстав.

Статтею 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та у приміщенні суду (за клопотанням учасника, поданим не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання).

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196 Порядок викладено в новій редакції.

В ухвалах від 03 грудня 2020 року , 18 січня 2021 року та 15 лютого 2021 року Західний апеляційний господарський суд роз`яснював учасникам справи право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте, скаржник таким правом не скористався.

Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційне провадження у даній справі триває з жовтня 2020 року, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання представників сторін.

Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.

Стосовно нових доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт був обізнаний про розгляд даної справи у суді першої інстанції і не навів виняткових випадків неможливості подання даних документів до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що нові докази додані до матеріалів апеляційної скарги, як додатки, суд апеляційної інстанції долучив їх до справи, однак, не приймає вказані документи в якості доказів по справі на підставі вимог ст.269 ГПК України.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, ТОВ Карпати-Флора на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,6375 га, кадастровий номер 2610100000:01:005:0027 за адресою вул.Галицька, 201, м. Івано-Франківськ відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №2161768 від 10 вересня 2008 року (а.с.13).

14.04.2017 між ТОВ Карпати-Флора (орендодавець) та ОК Перехід ІV (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Н.М. Тимощук та зареєстровано в реєстрі за № 172 (надалі - договір). Згідно п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для ведення комерційної діяльності, кадастровий номер 2610100000:01:005:0027 за адресою вул.Галицька, 201, м. Івано-Франківськ (а.с. 14- 16).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,6375 га (п.2 договору).

Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню та інших особливостей, які можуть вплинути на орендні відносини (п.5 договору).

Згідно п.6 договору, договір укладено строком на п"ять років.

У п.7 договору сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4, 59 грн. за 1 кв.м. земельної ділянки, що становить 29 261, 25 грн. в місяць за всю орендовану площу земельної ділянки. Розмір орендної плати підлягає щомісячному уточненню відповідно до п.8 цього договору. При складанні розрахунку орендної плати враховується коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, що встановлюється згідно з чинним законодавством.

Оплата здійснюється пропорційно зміні курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день оплати порівняно з курсом на день підписання даного договору, але не менше суми у гривнях , що існувала на день підписання даного договору. Офіційний курс НБУ долара США до української гривні на день підписання Договору складає 26,8642 грн за один долар США. Орендар сплачує орендну плату в національній валюті в еквіваленті 0,170859 умовних одиниць за 1 кв.м. і відповідно 1089,23 умовних одиниць за всю орендовану площу по курсу НБУ на день оплати (п.8 договору).

Перша орендна плата нараховується та сплачується з 10 липня 2017 року. Надалі орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до п"ятого числа звітного місяця (п.9 договору).

Пунктом 11 договору визначено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує пеню 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п.15 договору земельна ділянка повинна бути передана в оренду згідно акту прийому-передачі після державної реєстрації цього договору.

В п.23.3 договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату (п.26.3 договору).

Розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця допускається у випадку невиконання орендарем своїх обов`язків щодо сплати розміру орендної плати не більш як за один місяць (п.30 договору).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку не пізніше ніж через 5 календарних днів з моменту припинення або розірвання даного договору на підставі акта приймання передачі (п.31 договору).

Згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.04.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 0,6375 га для ведення комерційної діяльності, кадастровий номер 2610100000:01:005:0027, яка розташована за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,201 (а.с.20).

У відповідності до заключної виписки АТ КБ Приватбанк по рахунку ТОВ Карпат-Флора з 01.05.2017 по 10.03.2020, ОК Перехід ІV перерахував в період з 08.09.2017 по 17.05.2019 ТОВ "Карпат-Флора" 638 231 грн орендної плати, в тому числі 17.05.2019 здійснив останню оплату по орендній платі в розмірі 29 700 грн з призначенням платежу за квітень 2019 року.

03.01.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №3 від 10.12.2019 вих.№7 з повідомленням про необхідність сплати боргу по орендних платежах та ініціювання розірвання договору оренди і зобов`язання звільнити земельну ділянку. Проте, дана претензія була залишена без належного реагування.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Приписами ст.21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).

У даній справі сторони в п. 9 договору оренди земельної ділянки погодили, що орендна плата вноситься щомісячно до п`ятого числа звітного місяця.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з умов п. 9 договору кінцевою датою сплати орендної плати є 5 число звітного місяця, а відповідно, відповідач повинен був внести платіж по орендній платі за травень 2019 року у строк (враховуючи вихідні дні) до 06.05.2019.

Матеріали справи не містять відомостей про оплату відповідачем орендної плати з травня 2019 по березень 2020 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує суми боргу по орендній платі.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином умови договору оренди щодо сплати орендної плати, відтак, судом першої інстанції підставно задоволено позов в частині стягнення з відповідача 292 610,00 грн орендної плати за період з травня 2019 по березень 2020 року.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п.11 договору визначено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує пеню 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку позовних вимог щодо 3% річних та пені та встановлено, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 4005, 17 грн. 3 % річних та 24 396, 60 грн. пені за несвоєчасне внесення орендної плати (за період з 07.05.2019 року по 05.03.2020 року).

Підстави припинення договору оренди землі шляхом розірвання встановлені ст.32 Закону України Про оренду землі , зокрема, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Так, судом встановлено, що відповідач з травня 2019 рокупо березень 2020 року не сплачував позивачу орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки від 14.04.2017 року, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 292610,00 грн.

Пунктом д ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України визначено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, ст.611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Така ж правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Також, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В п.30 договору, сторони погодили, що розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця допускається у випадку невиконання орендарем своїх обов`язків щодо сплати розміру орендної плати не більш як за один місяць.

Враховуючи те, що судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору оренди земельної ділянки від 14.04.2017 року та вимоги законодавства в частині внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з травня 2019 по березень 2020 року в розмірах та в строки, передбачені договором, що є істотним порушенням умов договору укладеного між сторонами, відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовну вимогу про розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно п.31 договору, у разі припинення або розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку не пізніше, ніж через 5 календарних днів з моменту припинення або розірвання даного договору на підставі акта приймання передачі.

Враховуючи те, що позовна вимога про розірвання договору підлягає до задоволення, відтак, позовна вимога про зобов`язання повернути орендодавцеві земельну ділянку, також, підлягає задоволення.

Твердження апелянта про те, що ним було подано до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, яка була мотивована тим, що ОК Перехід IV не має змови забезпечити явку представника у судове засідання 11.08.2020, оскільки здійснює пошук нового представника для представництва його інтересів у суді у даній справі, не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив можливості апелянта скористатися своїми процесуальними правами, зокрема, правом на подання зустрічного позову, оскільки у відповідності до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19) йому були продовжені процесуальні строки, з огляду на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , поставною Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 ;Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року 760 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ, тобто з 02.04.2020.

В подальшому, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчилися 06.08.2020 року.

З матеріалів справи видно, що ухвалою від 30.03.2020 року суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 29.04.2020 року. Підготовчі засідання 29.04.2020 року та 28.05.2020 року (за клопотанням відповідача) відкладались, востаннє на 30.06.2020 року (а.с.31, 32, 42, 52, 65-69). Отже, учасники справи мали достатньо часу, щоб реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Оскаржене судове рішення прийнято 11.08.2020 року, тобто після закінчення перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Твердження апелянта, що ним здійснено поліпшення на орендованій земельній ділянці та понесено витрати на будівництво тимчасових споруд, на які він має право на відшкодування, судом оцінюються критично,.оскільки зазначені твердження не стосуються предмету спору у даній справі.

Усі інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року у справі №909/247/20.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року у справі № 909/247/20 необхідно залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Перехід IV» б/н від 17.09.2020 року (вх. № 01-05/2580/20 від 21.09.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року у справі №909/247/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.І. Матущак