Рішення

від 24.03.2021 по справі 922/2558/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р.Справа № 922/2558/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" про стягнення витрат на правову допомогу по справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" (61166, м. Харків, пр. Науки, б. 9-Д; код ЄДРПОУ: 41875246) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" (61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, б. 2; код ЄДРПОУ: 41524205) про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Мудраченко І.В., ордер №1011341 від 14.04.20;

відповідача - Мизиненко І.О., довіреність б/н від 05.10.20.

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" заборгованість по внеску на утримання паркінгів:

- №1, №2, №3, №4, №5, №6, №13, №14, №15, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38,№39, №40,№45, №46, №49, №51, №52, №54, №55, №56, №57, №60, №61,№64, №65, №66, №67, №68, №72, №76, №77, №78,№79, №82, №83, №84, №85, №88, №89, №93, №95, №96, №96а, №966 за період з 01.07.2018 по 30.06.2020;

- №8, №9, №10, №11, №12, №25, №26, №27, №28, №29 за період з 01.07.2018 по 16.06.2020;

- №41, №42 за період з 01.07.2018 по 06.02.2020;

- №80 за період з 01.07.2018 по 05.12.2019;

- №92 за період 01.07.2018 по 05.11.2019;

- №93 за період з 01.07.2018 по 30.06.2020

на загальну суму 524 764,73 грн., а також сплачений судовий збір.

09.02.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представником відповідача надано заяву про розподіл судових витрат (вх.№3282 від 09.02.2021).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2021 у задоволенні позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" про стягнення заборгованості відмовлено.

Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24 березня 2021 року. Сторонам встановлено строк протягом 5 днів для надання суду доказів понесених судових витрат.

17.02.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло заперечення (вх.№4011 від 17.02.2021), в якому просив суд в задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити в повному обсязі.

15.03.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшла заява про долучення документів у справі (вх.№5922 від 15.03.2021).

Присутній в судовому засіданні 24.03.2021 представник позивача проти задоволення заяви про розподіл судових витрат заперечував та просив суд відмовити в задоволенні зазначеної заяви в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 24.03.2021 представник відповідача просив суд заяву про розподіл судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в заяві про стягнення витрат на правову допомогу просив суд долучити до матеріалів справи документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на загальну суму 7 000,00 грн. Пояснив, що не зазначення у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи відбулося з поважних причин, оскільки договір про надання правової допомоги між відповідачем та адвокатом Мизиненко І.О. було укладено 05.10.2020. Таким чином, на час складання відзиву був відсутній укладений договір про надання правничої допомоги з фахівцем у області права.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№20012 від 01.09.2020) просив суд судові витрати покласти на позивача. Проте, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відповідачем надано не було.

Представник позивача в запереченні щодо заяви про розподіл судових витрат зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат має зазначатися виключно в першій заяві по суті. Просив суд звернути увагу на те, що несвоєчасне укладання договору про надання правової допомоги не може бути підставою для визнання поважною причиною та виключення з правил.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеної в постанові від 21.07.2020 по справі №915/1654/19, колегія суддів відхилила доводи позивача, викладені у відзиві на заяву про стягнення судових витрат, стосовно застосування до відповідача наслідків, передбачених частиною другою статті 124 ГПК України, зважаючи на обставини відсутності у представника відповідача - адвоката Оськіна М.Д. повноважень на здійснення представництва свого клієнта у період розгляду справи місцевим господарським судом, а, отже, виключення можливості звернення вказаної особи з відповідним попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору. При цьому колегія суддів зазначила, що зміст положень частини другої статті 124 ГПК України перебуває в межах дискреційних повноважень суду, й, зважаючи на обставини вступу в справу вказаного представника відповідача лише на стадії апеляційного розгляду, відсутні підстави для застосування наслідків пропуску процесуальних строків, передбачених статтею 118 ГПК України.

Судом встановлено, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Мизиненко І.О. на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правничої допомоги, укладеним 05.10.2020.

При цьому, відзив на позовну заяву відповідачем у даній справі було подано 01.09.2020 у строк встановлений судом для подання такого відзиву та у відповідності до вимог ГПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на обставини відсутності у представника відповідача - адвоката Мизиненко І.О. повноважень на здійснення представництва свого клієнта у період, в який відповідач повинен був надати відзив на позовну заяву, суд визнає поважними причини не надання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору через виключення можливості звернення відповідачем з відповідним розрахунком, у зв`язку із чим відхиляє доводи представника позивача, викладені у запереченні на заяву про розподіл судових витрат, стосовно застосування до відповідача наслідків, передбачених частиною 2 статті 124 ГПК України.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката представник відповідача надав суду копії акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 09.02.2021 за договором про надання правничої допомоги від 05.10.2020 (а.с.180 т.1), акту приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2021 за договором про надання правничої допомоги від 05.10.2020, акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 12.03.2021 за договором про надання правничої допомоги від 05.10.2020 та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (детальний опис наданих послуг) (вх.№224-226 т.1).

Суд також враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, надані представником відповідача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник позивача, не погоджуючись з розподілом витрат на оплату послуг адвоката відповідача, заперечував проти їх розподілу в повному обсязі.

Проаналізувавши подані представником відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та заперечення представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, відповідачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт, прийнятих згідно з актами приймання-передачі наданих послуг за договором.

Водночас, суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки обставини у цій справі були встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2020 у справі №922/2485/20, що набрало законної сили, та відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не підлягали доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

При цьому, представником відповідача в детальному описі наданих послуг зазначено: складання адвокатом проекту заяви про поновлення провадження від 28.12.2020 на виконання ухвали суду від 11.09.2020 (кількість витраченого часу 30 хвилин), складання адвокатом проекту заяви про відсутність поновлення провадження від 11.01.2021 на виконання ухвали суду від 11.09.2020 (кількість витраченого часу 30 хвилин) та складання адвокатом проекту заяви про поновлення провадження від 08.02.2021 на виконання ухвали суду від 11.09.2020 (кількість витраченого часу 30 хвилин).

Так, судом ухвалою суду від 11.09.2020 було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/2485/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Констант Лідер ХХІ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аксіома про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Проте, безпідставне подання представником відповідача заяв про поновлення та про відсутність поновлення провадження у справі до набрання законної сили відповідним рішенням суду, кожна з яких займає не більше одного аркушу, не може відшкодовуватися за рахунок позивача у розумінні статтей 1, 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за доцільне заяву представника відповідача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" (61166, м. Харків, пр. Науки, б. 9-Д; код ЄДРПОУ: 41875246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" (61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, б. 2; код ЄДРПОУ: 41524205) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст додаткового рішення буде складено 26.03.2021.

Суддя Т.О. Пономаренко