Ухвала

від 25.03.2021 по справі 308/13392/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13392/18

1-кп/308/310/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду м. Ужгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22018070000000046, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (з його слів),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22018070000000046 відомості щодоякого внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 05.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року скасовано вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2020 року у вказаному кримінальному провадженні та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2021 року призначено підготовче судове засідання.

До суду 23.03.021 року поступило клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про обрання та застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчинених шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Сторона обвинувачення вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування щодо ОСОБА_5 не зникли і продовжують існувати, зокрема обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших підозрюваних, обвинувачених, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ст. 177 КПК України).

Також зазначено, що вказані ризики встановлені з урахуванням того, що з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у організації вчинення злочинів способом, який створював загрозу для життя і здоров`я людей, а саме, шляхом вибуху, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, санкція за вчинення яких, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним. Обвинувачений особисто чи шляхом використання зв`язків може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених, підозрюваного ОСОБА_9 , який на даний час переховуються від органів досудового розслідування, з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань.

Сторона обвинувачення вважає, що неможливо запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів з огляду на наступне: реальна загроза призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років спонукає людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки та матеріальний стан, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених), вживати заходів на знищення речових доказів у справі, тощо; тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює здійснення тиску на інших учасників кримінального провадження та втечу обвинуваченого, у тому числі за межі України та вчинення нового кримінального правопорушення; застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків, зазначених в клопотанні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання про обрання запобіжного заходу, доводи навела аналогічні викладеним у такому та просила клопотання задовольнити. Крім того, просила призначити судовий розгляд, оскільки вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що в матеріалах кримінального провадження наявна копія довідки від 15.06.2016 р. за №7102002497 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно якої ОСОБА_5 перебував на обліку за адресою АДРЕСА_1 , де дійсно проживав. Оголошуючи ОСОБА_5 у розшук було встановлено його місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проте за вказаною адресою він не проживав. Вважає, що ризики, зазначені у клопотанні прокурора є надуманими та нічим не доведеними. Вказує, що переховування вважається тоді, коли особі стало відомо, що вона розшукується правоохоронними органами. Таких даних під час досудового розслідування не отримано відповідно і у клопотанні прокурора не зазначено. ОСОБА_5 не знав, що він розшукується. Крім того, сторона захисту не погоджується із існуванням ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. Станом на сьогоднішній день всі свідки, яких сторона обвинувачення заявила - допитані судом, усі висновки експертів дослідженні. Жодний свідок показів щодо причетності ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень не дав, жодний висновок експерта не вказує на причетність ОСОБА_5 . Зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів можливості впливу його підзахисного на інших підозрюваних, обвинувачених. Просив врахувати, що судимість у ОСОБА_5 погашена - підсудній звільнений від призначеного покарання, у зв`язку з закінченням іспитового строку, має вищу освіту, позитивно харектеризується за місцем проживання, приймав активну безоплатну участь до дня затримання в надані волонтерської допомоги, а саме у збиранні коштів, речей для добровольчих батальйонів МВС та Збройних Сил України, транспортуванні допомоги безпосередньо у зону проведення антитерористичної операції, має родину. На його утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та його матір, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 3-ї групи з 2007 року, постраждалою в наслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, тобто міцні соціальні зв`язки. Враховуючи наведене просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Щодо питання про призначення до судового розгляду вказаного кримінального провадження не заперечив.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, вказав, що впродовж трьох років перебуває під вартою, просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання його сім`ї, за адресою: АДРЕСА_3 . Щодо призначення судового розгляду не заперечив.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та проти призначення судового розгляду не заперечив.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Обвинувальний акт, який надійшов до суду складений відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, угоди не укладені, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено. Достатніх підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою ст. 284 КПК України, судом на даний час не встановлено, тому справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 2ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуГлавою 18 КПК України.

Згідно змісту ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_5 на підставі зібраних доказів обгрунтовно обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у організації та вчиненні готування до диверсії, тобто вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб, організації та вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчинених шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, у пособництві в підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою і який надає права.

У відповідності до положень ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення у вчиненні яких ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується відносяться до проступку (ч.4 ст.358 КК України), нетяжкого злочину (ч.1 ст.358 КК України), тяжких злочинів ( ч.1 ст.263 КК України, ч.2 ст.194 КК України) та особливо тяжких злочинів (ст.113 КК України, ч.2 ст.258 КК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_5 суд дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд враховує, що обвинувачений під час досудового розслідування даного кримінального провадження був оголошений в розшук та 08.08.2018 року був затриманий в порядку ст.191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду. Вказана обставина свідчить про існування ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, повторно може вчинити дії, пов`язані із спробою переховування від органів досудового розслідування та суду.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не переховувався від органів досудового розслідування спростовуються матеріалами справи.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших учасників по кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час суд не перейшов до стадії дослідження доказів, та існує реальна необхідність допиту потерпілого та великого кола свідків, відтак, на переконання колегії суддів, існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на потерпілого та свідків, інших учасників кримінального провадження, які судом ще не допитані.

Суд враховує, що існує можливість впливу обвинуваченого на іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження та який переховується від органів досудового розслідування.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що вказаний ризик відсутній у зв`язку із тим, що судом допитано всіх свідків та досліджено всі висновки експерта з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції було скасовано вирок Ужгородського міськрайонного суду від 30.06.2020 року. Відповідно до ч.1 ст.416КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу ІVцьогокодексу в іншому складі суду. На даний час судове провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, судом ще не визначено обсяг доказів та порядок їх дослідження, та не досліджено зазначених захисником доказів.

Наявність обґрунтованих ризиків вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що останній раніше потрапляв в поле зору працівників правоохоронних органів, обгрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких, офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу та засобів до існування.

Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питанняпро обраннязапобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, злочини вчинено умисно, а також бере до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме, те, що останній раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Окрім цього, судом враховується і положення ч. 5 ст. 176 КПК України, згідно якого запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого, а також те, що прокурором доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, розглядаючи можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та запобігти наведеним вище ризикам.

Доводи сторони захисту про відсутність зазначених ризиків не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу. Судом враховано зазначені захисником обставини, однак суд не вважає їх такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки. Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

Застосовуючи вказанийзапобіжний захід,суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого.

Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.

Згідно ч. 3ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності з п.1 ч.4 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень насильницького характеру, внаслідок яких могла бути спричинена загибель осіб, суд приходить до висновку що відсутні підстави для визначення розміру застави.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст.ст.176-178,183, 314,315, 372, КПК України,суд,-

постановив:

Призначити кримінальне провадження №22018070000000046 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.30 год. 25 березня 2021 року.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 22 травня 2021 року (включно), без можливості внесення застави.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3