Ухвала

від 22.04.2021 по справі 308/13392/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13392/18

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп /4806/175/21, за апеляційною скаргою, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25. 03. 2021.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22. 05. 2021 включно, щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, колишнього бійця батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУ МВС України, судимого: вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26. 12. 2016, за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з іспитовим строком 02(два) роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 03(три) роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 113 та ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 113 та ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Відповідно до ухвали, кримінальне провадження призначено до підготовчого розгляду на 25. 03. 2021. При прийнятті рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд в ухвалі вказує на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою, групою осіб; носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; вчинення терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньо змовою групою осіб; умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, а також пособництво в підробленні документів та використанні завідомо підробленого

-2-

документа, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних вище кримінально-карних діянь, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які може бути призначено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 (десяти) до 15 (п`ятнадцяти) років. З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду. В ухвалі також вказується на те, що фактичні обставини діяння, яке мало місце вибух відбувся в населеному пункті, з великою кількістю людей, що створювало небезпеку для життя та здоров`я невизначеного кола осіб і що дає підстави для висновку про підвищену суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_10 діянь. Час, місце та обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення призводять до висновку про значний резонанс злочинів у суспільстві, у тому числі на території Закарпатської області та в Україні. Присутність представників медіа у судових засіданнях, висвітлення ходу розгляду справи в ЗМІ, призвели до висновку про те, що інтерес суспільства у даному випадку переважає над інтересами обвинуваченого щодо забезпечення його прав та свобод і виправдовує подальше тримання ОСОБА_6 під вартою. Вказане також призводить до висновку про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою будуть недостатніми для запобігання передбаченим ст. 177 КПК України вищевказаним ризикам. Крім того в ухвалі вказується на те, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, враховується і те, що при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 було встановлено і доведено, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших обвинувачених, підозрюваного ОСОБА_11 , який на даний час переховується від органу досудового розслідування, з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. При оцінці доводів сторони захисту судом враховано, що вказані вище кримінально-карні діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_6 були поєднані із застосуванням насильства і тому відмовлено в зміні запобіжного заходу з визначенням розміру застави. Судом також визнано, що сторона захисту не спростувала наявність вказаних вище ризиків, не посилалась на наявність даних, які б підтверджували що встановлені ризики істотно зменшились чи відпали. Також встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні з тяжкістю обвинувачення на даний час, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу. З урахуванням наведеного, суд відмовив у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 09. 05. 2020, включно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих злочинів, що сама лише тяжкість можливого покарання не може впливати на застосування запобіжного заходу. Окрім того, вважає, що в ухвалі суду не зазначено жодного посилання на доказ ризику того, що обвинувачений має мету переховуватись від органів досудового розслідування, що обвинувачений моженезаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших обвинувачених. Окрім того, судом не враховано і того факту, що ОСОБА_6 тривалий час знаходиться під вартою, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців, постійного місця роботи, його репутацію, який вів активну громадську діяльність, а також те, що був учасником АТО, де захищав суверенітет та цілісність Батьківщини. Також вказуються на те, щопрокурором не наведено жодної

-3-

переконливої обставини, окрім тяжкості скоєних злочинів, яка б унеможливлювала застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заперечення прокурора, який вважаа ухлу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Згідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються із здобутими доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі окремі з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, за вчинення яких може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, і які мають значний ступінь суспільної небезпеки та значний резонанс у суспільстві.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються

-4-

обвинуваченому ОСОБА_6 , тяжкість кримінальних правопорушень, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від суду та виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду.

При цьому, суд першої інстанції дав належну оцінку наступним фактам та обставинам: ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів на території Закарпатської області, хоча має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , існує реальна необхідність допиту свідків, на яких обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати, а також впливати на потерпілого інших учасників кримінального провадження, а також на іншого підозрюваного - ОСОБА_11 , який на даний час переховується від органу досудового розслідування на території іншої держави, з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань.

Вищенаведене, на думку колегії суддів свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ризики переховування його від суду, а також незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, на даний час не зменшилися й не відпали. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення враховується те, що сторона захисту як у суді першої інстанції, так і під час розгляду контрольного провадження, не посилалась на наявність даних про те, що встановлені ризики зменшилися чи відпали. Не посилалась сторона захисту і на наявність у ОСОБА_6 захворювань, які перешкоджають триманню його під вартою, що обвинувачений із урахуванням захворювань не може триматися під вартою, що тримання ОСОБА_6 під вартою може негативно відобразитись на стані його здоров`я.

Тому, колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження ( ст. 131 КПК України) та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано те, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв`язку з чим із урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про його особу: відповідно до вироку від 26. 12. 2016 Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області засуджений за ч. 2 ст. 365 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 05(п`ять) років зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 02 (два) роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 03(три) роки, у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, з урахуванням вказівок Львівського апеляційного суду зазначених в ухвалі від 02. 03. 2021, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, зважаючи на те, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що, прийшовши до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які проявлялися у готуванні до вчинення з метою

-5-

ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носінні, зберіганні, придбанні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, у тому числі й те, що вибух відбувся в населеному місті з великою кількості людей, що створювало небезпеку для життя та здоров`я невизначеного кола осіб, що свідчить про наявність загрози застосування насильства та підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченому злочинів, і прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість визначення обвинуваченому розміру застави, із чим погоджується і колегія суддів, а також неможливості визначення обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтверджується вищенаведеними обставинами та ґрунтується на вимогах КПК України, зокрема, положеннях ст. ст. 177, 178 та ч. 4 ст. 183 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційного скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не має на меті переховуватися від суду, ризик його впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у нього не має можливості й вчиняти будь-які інші злочини не збирається, - колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються вищенаведеними обставинами й не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити будь-які інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним також із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів враховує пояснення прокурора, відповідно до яких, ОСОБА_6 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, підробив документи, які використовував з метою ухилення від органів досудового розслідування та суду, переховувався від слідства, в зв`язку з чим оголошувався у розшук, що вказані пояснення прокурора стороною захисту не були спростовані і в їх спростування адвокат ОСОБА_7 не посилався на будь-які дані.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що наявність будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків не підтверджена будь-якими доказами, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставним, недоцільним та невиправданим, - апеляційний суд відхиляє як такі, що також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та не впливають на висновок суду першої інстанції про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що у кримінальному провадженні докази зібрані з порушенням вимог КПК України і є недопустимими, та прийнятті процесуального рішення, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору

-6-

достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини чи кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, і вважає, що в матеріалах судового провадження є докази, які вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінально-карних діянь.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не оцінив всі обставини справи та вагомість доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеним, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не вказувала.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25. 03. 2021, якою продовжено обвинуваченому за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 113 та ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22. 05. 2021 включно,- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :