Рішення

від 18.03.2021 по справі 585/2101/20

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/2101/20

Номер провадження 2/585/57/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження справу № 585/2101/20, провадження № 2/585/57/21

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Людмила Володимирівна

предмет позову: встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно .

представник позивача: Підопригора Оксана Петрівна, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000395 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1008016,

представник відповідача: Мороз Леся Олексіївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000401 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1008609.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом на все майно після її смерті і своєчасно прийняв спадщину після неї, так як на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавці подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Він вже оформив спадкові права на належну спадкодавиці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші спадкоємці за законом відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку. До складу спадщини, що відкрилася після смерті матері позивача також входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7471 га (кадастровий номер 5924184900:01:001:0055) та площею 0,3123 га (кадастровий номер 5924184900:02:002:0012), що розташовані на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області. Вони належали померлій як спадкове майно після смерті її батька - ОСОБА_5 , так як останній постійно проживав разом із нею на час своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Але, через те, що ОСОБА_5 проживав разом із дочкою - ОСОБА_6 (спадкодавицею) без реєстрації місця проживання, не підтверджується факт прийняття спадщини. Хоча після смерті ОСОБА_5 мати позивача провела його поховання, вона ж отримала і допомогу на поховання. В останні роки життя ОСОБА_4 тяжко хворіла, потребувала постійного лікування та періодично перебувала на стаціонарному лікуванні. У зв`язку із зазначеною обставиною, за життя не встигла оформити свої спадкові права після смерті батька - ОСОБА_5 . Тому виникла необхідність встановлення в судовому порядку факту постійного проживання на момент смерті спадкоємця разом зі спадкодавцем. Але відповідач ОСОБА_2 (дядько позивача), знаючи про зазначені обставини, обманним шляхом отримав від сестри позивача - ОСОБА_7 документи на оформлення спадщини після смерті діда, запевняючи її, що допоможе в оформленні на неї. Крім того, дядько склав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь сестри позивача - ОСОБА_7 9 вересня 2014 року. Натомість, як вже стало позивачу відомо від його іншого дядька - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 звертався до суду з приводу спадщини після смерті діда, але детально інформації більше ніякої ніхто йому не повідомляв. Згодом, позивач дізнався, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2016 року відповідачу задоволено позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Про результати розгляду справи стало відомо 4 грудня 2019 року - з моменту отримання копії вказаного рішення суду. Постановою Сумського апеляційного суду від 27.01.2020 року по справі №585/3674/16-ц, зазначене рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області скасовано та постановлене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Однак останній вже оформив спадщину на належні ОСОБА_5 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. та отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину. При цьому він не повідомив нотаріуса про те, що його батько на момент своєї смерті постійно проживав з ОСОБА_4 , та взагалі приховав той факт, що в нього була ще сестра. Оскільки рішення суду про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, було скасовано, то і видані на підставі нього свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчені приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. 27.04.2017 року, та зареєстрованих в реєстрі за №697 та №698 є незаконними . Зважаючи на те, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька, оскільки на час його смерті постійно проживала разом з ним, а ОСОБА_1 є спадкоємцем на все належне на час смерті матері майно, то за ним слід визнати право власності і на земельні ділянки, належні ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-СМ №008957, виданого Дібрівською сільською радою 30.10.2000 року, та зареєстрованого в реєстрі за №510.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 позов не визнала. Щодо встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, зазначила, що на підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Білашенко Л.В. була завела спадкову справу за останнім місцем проживання померлого - АДРЕСА_1 . До часу звернення до нотаріуса через 8 років після смерті спадкодавця, крім ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Інші брати відповідача відмовились від прийняття спадщини, написавши відповідні заяви. На даний час позивач ОСОБА_4 звернувся до суду, посилаючись на довідку Дібрівської сільської ради №539 від 01.11.2019 з метою доведення факту прийняття його матір`ю ОСОБА_4 спадщини після смерті батька, оскільки постійного проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті, по АДРЕСА_2 . Ця обставина свідчить про те, що до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , входить майно, що належало ОСОБА_5 (на даний час успадковане відповідачем, про що нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину 27.04.2017). Натомість вищевказана довідка Дібрівської сільської ради не доводить факту постійного проживання спадкодавця зі своєю донькою. Відповідач стверджує, що його батько проживав з донькою приблизно три місяці (взимку, щоб не жити самому), на постійне проживання він до неї не приїздив. ОСОБА_10 він від нещасного випадку, у той період, коли був у доньки. Три місяці проживання з донькою не дає підстави вважати, що він постійно проживав у неї, а свідчить лише про його тимчасове перебування у доньки). Нотаріусом при заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_5 було встановлено місце відкриття спадщини: АДРЕСА_1 . Щодо посилання на рішення Сумського апеляційного суду від 27.01.2020 у справі №585/3674/16-ц, яким скасовано рішення суду про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то це рішення було постановлено з метою захисту порушених прав саме ОСОБА_7 , яка зазначалась потенційною спадкоємицею своєї матері. На даний час позивач (рідний брат ОСОБА_7 ) надав суду правовстановлюючий документ - свідоцтво про право на спадщину від 27.03.2015, яке отримав, як одноосібний спадкоємець своєї матері. Після смерті ОСОБА_4 всі спадкоємці, крім позивача, у шестимісячний строк подали заяви про відмову від спадщини. Отже ОСОБА_7 зверталася до Сумського апеляційного суду безпідставно. Відмова ОСОБА_2 через шість років після смерті його батька, складена з посиланням на норми ЦК УРСР, є нікчемною. Позовні вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, які видавались відповідачу та скасування державної реєстрації права власності є похідними від доведеності факту постійного проживання на час смерті зі спадкодавцем, тому не підлягає задоволенню. Щодо визнання права власності на земельні ділянки, то необхідно враховувати презумпцію обов`язкового нотаріального оформлення спадкових прав. Тільки наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив, що ініціатором даного позову була його сестра ОСОБА_11 , оскільки ОСОБА_2 забрав у неї Акти на спадкові земельні ділянки, бо між ними була домовленість, що він оформить один пай на себе, а другий на нього (позивача). ОСОБА_12 відмовилась від спадщини після матері, тому не могла оформити пай на себе, хоча фактично гроші за оренду цього паю, за домовленістю, отримувала б вона.

Дід, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а мати, ОСОБА_4 у 2012 році. Спочатку переоформляли спадщину після смерті матері. Після смерті діда в нотаріальну контору з приводу оформлення після нього спадщини не звертались, бо не виходило .

На момент смерті ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 з вересня 2007 по день смерті по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Помер дід у віці 78 років, не хворів. Дід був похилого віку, після смерті бабусі залишився проживати один і вони його забрали , а речі діда залишились у його хаті. Дід також мав пасіку, яку потім забрав дядько ОСОБА_13 . Проживаючи у них, дід нічим не займався. Окремої кімнати не мав, а спав на дивані у гостинній, де стояв телевізор. Отримував пенсію, яку поштарка приносила до них додому. Поховали діда за кошти, які він назбирав та за кошти ОСОБА_4 . Він не бачив, щоб приходили інші діти діда - його дядьки, навідувати старенького. На той час він ( ОСОБА_1 ) ще ходив у школу, як все точно було, не пам`ятає.

Спадщину після смерті матері оформляв у 2015 році. Не пам`ятає, чи повідомляв нотаріуса про спадкові права матері після смерті її батька.

На час розгляду справи про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 був у Києві. Про постановлене рішення і розгляд справи знав. Чому не оскаржував зазначене рішення, пояснити не може.

Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, посилаючись на викладені у ньому обставини. Суду пояснила , що відповідач обманним шляхом отримав оригінали Актів на земельні ділянки, належні ОСОБА_5 , оскільки перед цим подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті останнього. ОСОБА_14 сказав, що оформить спадщину на неї, хоча відповідної довіреності вона ОСОБА_2 не давала. До того ж ОСОБА_12 має право на спадкування після ОСОБА_5 як онука, відповідно спадкової черги.

Також пояснила, що сторона позивача визнає, що нотаріус при видачі відповідачу Свідоцтва про право на спадщину діяла відповідно до закону, але рішення, на підставі якого видано, на даний час скасовано, отже і Свідоцтво підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що його батько ОСОБА_5 дійсно останні місяці перед смертю проживав в с.Хрещатик у дочки ОСОБА_15 . Але проживав там не постійно, оскільки поїхав лише на зиму і збирався повернутись, але загинув. Приїхавши, побачив, що батько лежав на дивані з розбитою головою вже мертвий. Сказали, що впав і вдарився об східці. Батько не хотів їхати проживати ні до кого, а коли його забрала ОСОБА_15 , скаржився, що у нього відбирають пенсію. На весну збирався повертатись до себе у с. Володимирівка. Пропонував батьку переїхати до себе, але він відмовився, бо у нього ( ОСОБА_2 ) паралізована дружина.

Хоронили батька у ОСОБА_16 . ОСОБА_17 привозив брат, а він (відповідач) дав ОСОБА_15 на похорони 400 грн. - усі скидались, хоча похоронні гроші забрала ОСОБА_15 . Зараз їздить на кладовище, за могилами батьків доглядає. У сестри батька дійсно не навідував, але у с.Хрещатик з ним зустрічався на вулиці, цікавився як він живе.

Підтвердив, що подавав заяву про відмову від спадщини після батька, оскільки думав, що спадщина це лише батьківська хата і земля біля неї та вулики. Фактично цим майном розпорядився його брат ОСОБА_18 .

Документи на землю ОСОБА_12 йому принесла сама і віддала, бо вона від спадщини після своєї матері відмовилась.

Представник відповідача ОСОБА_9 проти позову заперечувала та пояснила, що вони визнають ту обставину, що перед смертю ОСОБА_5 проживав у дочки ОСОБА_15 , але це не було постійне проживання, оскільки він мав намір повернутись у свою хату, речі звідти не забирав, проживав у дочки не тривалий час, де, навіть не мав своєї кімнати, а спав на дивані у кімнаті, де усі дивились телевізор. Крім того, рішення про визначення відповідачу додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після батька було скасовано Сумським апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_19 , прав якої воно взагалі не стосувалось, оскільки вона відмовилась від прийняття спадщини, тобто фактично і не могла претендувати на успадкування майна діда наряду зі спадкоємцями першої черги, отже це рішення апеляційного суду не є підставою для скасування Свідоцтва про право на спадщину.

Третя особа приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. проти позову заперечувала, суду пояснила , що проти позову заперечує, оскільки при видачі відповідачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, вона дотрималась усіх вимог законодавства та вжила всіх заходів щодо кола спадкоємців.

Так ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Роменського міськрайонного суду від 26.10.2016 року, яким ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини та заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа. При заведенні спадкової справи ОСОБА_2 надав інформацію щодо інших спадкоємців, - його братів та довідку Дібрівської сільської ради від 19.12.2016 року, в якій було зазначено, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .

Усього було троє спадкоємців: відповідач та два його брати, ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , які 15.07.2016 року склали заяви про відмову від спадщини. Четвертому брату ОСОБА_8 повідомлено двічі про те, що він може бути спадкоємцем після ОСОБА_5 , якщо він надасть докази прийняття спадщини або відповідне рішення суду, але він так і не заявив про своє бажання прийняти спадщину. Про те, що у них була сестра, яка на час смерті ОСОБА_5 вже померла, жоден з братів не повідомив. Також не повідомили і не звертались за оформленням спадщини до неї і самі діти померлої, які на той час були вже повнолітніми. Отже у неї як нотаріуса не було підстав залучати до спадкування після ОСОБА_5 дітей померлої ОСОБА_4 заявою ОСОБА_21 жоден зі спадкоємців про нього не повідомив, ні спадкоємці доньки померлої не повідомляли. Заперечую. Дотримані всі процедури. Скасовуючи рішення ми позбавляємо іншого спадкоємця взагалі права на спадщину.

З цих підстав вважає, що видані на ім`я ОСОБА_2 . Свідоцтва є дійсними, вони внесені до Держреєстру, вже настали юридичні наслідки, отже у випадку скасування Свідоцтва необхідно буде скасовувати і реєстрацію. Крім того, таке скасування позбавить права власності відповідача на все успадковане майно, хоча, у будь-якому випадку, він як спадкоємець першої черги має право на її частку.

Додатково пояснила, що і під час апеляційного розгляду заперечувала проти скасування рішення щодо визначення відповідачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вважає, що не можливо скасувати Свідоцтво на підставі рішення за заявою особи, яка не є спадкоємцем. Це порушує право іншого спадкоємця. Як онука вона не повинна була залучатись до спадкування, оскільки є спадкоємці першої черги, а від спадкування після матері ОСОБА_22 відмовилась.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

01.09.2020 справу прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2020 року на 09 год. 50 хв. (а.с.43).

15.10.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.11.2020 на 13 год. 00 хв. (а.с.69).

Інші процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1.Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Хрещатик Роменського району, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 від 20.03.1992 батьками ОСОБА_1 вказані ОСОБА_23 (батько), ОСОБА_4 (мати) (а.с.12).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.12.1986 вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_24 (а.с.13).

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 підтверджується факт зміни прізвища ОСОБА_25 після укладення шлюбу з ОСОБА_26 на ОСОБА_21 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_6 мати позивача ОСОБА_4 померла, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06.08.2012 (а.с.10).

Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер раніше за неї, а саме: 02.02.2008, що підтверджується копією його свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.11).

27.03.2015 ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_4 спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 0,8670 га, розташованої на території Дібрівської сільської ради Роменського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 5924184900:04:004:0056 (а.с.14).

Право власності ОСОБА_1 на указане нерухоме майно зареєстроване в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності,індексний номер 35567321 від 27.03.2015 (а.с.15).

Державний акт серії І-СМ №008957 від 30.10.2000 підтверджує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 3,059 га, що розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району (а.с.23).

Згідно довідки - характеристики, що видається в зв`язку з оформленням спадкових прав від 19.09.2019 №453 на момент смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані і проживали: чоловік ОСОБА_23 , дочка ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_27 , син ОСОБА_1 . Інших осіб, крім зазначених не було зареєстровано та не проживало (а.с.16).

Згідно довідки Дібрівської сільської ради від 01.11.2019 №539 ОСОБА_5 , житель с. Володимирівка Роменського району дійсно проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в доньки ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 (а.с.17).

На підставі наведених документів судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_28 від спадщини відмовилась в установленому законом порядку, що також визнали у судовому засіданні сторони.

2 . Як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем сторона позивача посилається, крім показань свідків, посилається також на наступні письмові докази.

Довідку ГУФУ в Сумській області від 13.12.2019 №40881/04.6-12 допомога на поховання за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 видана ОСОБА_4 , що проживала в с. Хрещатик Роменського району (а.с.19).

Довідку КНП Роменська центральна районна лікарня РМР від 17.03.2020 року за №01-20/986 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканка с. Хрещатик Роменського району вперше лікувалась в Сумському онкологічному диспансері з 17.10.1997 по 21.01.1998 з діагнозом: Злоякісне новоутворення шийки матки гр..11, ст. 11. В 2011 році встановлено рецидив захворювання. З 15.08.2011 по 07.09.2011 і з 11.10.2011 по 02.11.2011 проведена паліативна променева терапія в 2 етапи. З 20.03.2012 по 10.04.2012 проведена паліативна променева терапія на ділянку метастазів. Отримувала симптоматичне лікування на базі онковідділення Роменської ЦРЛ : 12.12.11-28.12.11, 10.01.12-23.01.12, 13.02.12-27.02.12, 29.05.12-11.06.12, 25.07.12-05.08.12. 05.08.12 у хворої в умовах онковідділення діагностовано біологічну смерть (а.с.30).

Указане вбачається і з виписок з медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.31, 32, 33, 34, 35).

18 вересня 2020 Дібрівською сільською радою Роменського району нотаріусу було надано довідку про те, що по даних виконкому Дібрівської сільської ради Роменського району ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав в АДРЕСА_2 . Згідно будинкової книги Дібрівської сільської ради ОСОБА_5 був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 15.01.1981 (а.с.57).

Суд вважає зазначені докази не достатніми для беззаперечного встановлення факту постійного проживання спадкодавця з ОСОБА_4 , оскільки отримати кошти на поховання міг будь хто з потенційних спадкоємців, незалежно від проживання спадкодавця з кимось із них. Довідка про стан здоров`я ОСОБА_4 взагалі не містить даних про те з ким вона проживала, а може вказувати лише на поважність причин не оформлення спадщини після батька, що не є предметом розгляду даної справи, тому не приймається судом до уваги.

Стосовно довідки Дібрівської сільради, суд оцінює її критично і не може покласти в основу рішення, оскільки в ній міститься лише вказівка на те, що ОСОБА_5 на момент смерті проживав з ОСОБА_4 , чого не заперечує і сторона відповідача, проте в довідці немає відомостей чи було це проживання постійним, оскільки до функцій та повноважень сільради це не належить. Крім того, відомості, зазначені у цій довідці суперечать відомостям, зазначеним у Довідці цієї ж сільради, яка зберігається в матеріалах Спадкової справи.

09.09.2014 ОСОБА_2 написав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Володимирівка Роменського району, повідомив нотаріальну контору, що спадщину в установлений законом строк не прийняв, порядок звернення до суду за продовженням даного строку йому секретарем роз`яснено, до суду по даному питанню звертатись не буде та відмовляється від отримання свідоцтва на спадщину (а.с.18).

Пізніше, ОСОБА_2 дійсно прийняв спадщину після батька ОСОБА_5 , що визнається сторонами та підтверджується наступними письмовими доказами, які також вказують на склад спадкового майна.

3. З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, індексний номер 46278557 від 22.12.2016 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа 60033063 (а.с.56, 93), на підставі заяви ОСОБА_2 від 22.12.2016 та рішення Роменського міськрайонного суду від 26.10. 2016 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.56 зворот, 84, 94).

Разом із заявою відповідач подав своє свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 23.11.1951, яким підтвердив родинні відносини з спадкодавцем (а.с.85), свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 , видане повторно 03.08.2016 (а.с.86), рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2016, що набрало законної сили 09.12.2020, яким було визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.87).

Довідка-характеристика, що видається в зв`язку з оформленням спадкових прав від 19.12.2016 за №865, що міститься в спадковій справі, містить інформацію про те, що ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями на все майно після смерті ОСОБА_5 являються ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_29 на момент смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованих та проживаючих не було.

Сини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_13 та ОСОБА_20 від прийнятті спадщини після смерті батька відмовились, про що в установленому законом порядку написали відповідні заяви (а.с.89, 90).

Згідно довідки Дібрівської сільської ради від 12.01.2017 №45 ОСОБА_8 зареєстрований по АДРЕСА_4 (а.с.95) і приватним нотаріусом Білашенко Л.В. йому було направлено лист щодо наявності спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_5 та роз`яснено положення ЦК України щодо порядку прийняття спадщини, а також надано строк для надання нотаріусу відповіді, яку ОСОБА_8 не надав. Аналогічний лист направлявся ОСОБА_8 03.02.2017, відповіді на нього нотаріусу ОСОБА_8 не надавав (а.с.96, 97, 113, 114).

В долученій до матеріалів справи копії спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , міститься: свідоцтво про смерть ОСОБА_24 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.101),

довідка-характеристика Дібрівської сільської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_5 своєчасно вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті останньої, але юридично спадщину не оформив, так як помер (а.с.102),

заяви синів померлої: ОСОБА_20 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 про відмову від спадкових прав після смерті ОСОБА_24 (а.с.105, 106, 107),

копія актового запису про шлюб №1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_30 (а.с.111),

заява ОСОБА_2 про з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, зазначене в цій заяві (а.с.115-116),

державний акт на право власності на землю серії І-СМ №008957, виданий ОСОБА_5 (а.с.121),

Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2017 на земельну ділянку ОСОБА_5 , з яких вбачається, що на цю земельну ділянку виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), земельна ділянка зареєстрована у відділі у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, має кадастровий номер, точну площу, цільове призначення (а.с.122-127, 130-134), Витяг з державного реєстру обтяжень нерухомого майна 52120693 від 27.04.2017 та Інформаційні довідки №85986809 , №85987230 від 27.04.2017, які свідчать про те, що нерухоме майно ОСОБА_2 не перебуває під обтяженням (а.с.127-129, 135), державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ №008958 , виданий ОСОБА_24 (а.с.137) та Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2017 на земельну ділянку ОСОБА_24 , з яких вбачається, що на цю земельну ділянку виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), земельна ділянка зареєстрована у відділі у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, має кадастровий номер, точну площу, цільове призначення (а.с.138-142,145-149),

Інформаційні довідки №85986906 та №85987305 від 27.04.2017 з яких вбачається, що нерухоме майно ОСОБА_24 не перебуває під обтяженнями (а.с.143, 144, 150), довідка Відділу у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про видані Витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.151).

Також в матеріалах справи є довідка-характеристика Дібрівської сільської ради від 09.12.2016 року, що видається у зв`язку з оформленням спадкових справ, в якій зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 … Спадкоємцями на все майно … є ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 . Інших спадкоємців немає (а.с. 88).

Цією довідкою підтверджується пояснення нотаріуса про те, що на момент видачі Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 у неї не було підстав вважати, що є інші спадкоємці. Отже нотаріус діяла правомірно.

27 квітня 2017 року ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_5 та ОСОБА_24 - на земельні ділянки: кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, кадастровий номер 5924184900:01:001:0056, кадастровий номер 5924184900:02:002:0011. Видача свідоцтв проведена у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними витягами в Спадковому реєстрі (а.с.153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160).

Дослідивши матеріалів Спадкової справи судом не встановлено порушення нотаріусом законодавства при оформленні спадкової справи та вчиненні на її підставі нотаріальних дій, що беззаперечно могло б мати наслідком скасування Свідоцтва про право на спадщину.

На підставі свідоцтва про право власності на спадщину, серії та номер 697, виданого 27.04.2017 приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, площею 2,7471 (а.с.24-25) та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, серії та номер 698, виданого 27.04.2017 - на земельну ділянку кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, площею 26-27).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5924184900:01:001:0055 становить 79302,99 грн. (а.с.28).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5924184900:02:002:0012 становить 2263,25 грн. (а.с.29).

На підставі свідоцтва про право власності на спадщину, серії та номер 697, виданого 27.04.2017 приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, площею 2,7471 (а.с.24-25) та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, серії та номер 698, виданого 27.04.2017 - на земельну ділянку кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, площею 26-27).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5924184900:01:001:0055 становить 79302,99 грн. (а.с.28).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2020 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5924184900:02:002:0012 становить 2263,25 грн. (а.с.29).

4 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2016 року задоволено позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . На рішенні мається відмітка про набрання ним 09.12.2016 законної сили(а.с.20).

Постановою Сумського апеляційного суду від 27.01.2020 року по справі №585/3674/16-ц, зазначене рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області було скасовано та постановлене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.20-22).

22.12.2020 ухвалою Сумського апеляційного суду у справі № 585/3674/16-ц відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Мороз Л.О. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду від 27.01.2020 (а.с.216-217).

Свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що вона є рідною сестрою позивача. Дідусь ОСОБА_5 проживав у них з середини вересня, приблизно з 10-15 числа, 2007 року і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 . Забрати його до себе було ініціативою матері ОСОБА_4 перевозив діда сусід ОСОБА_31 на своєму ОСОБА_32 , взяли тільки його особисті речі і документи. Пізніше перевезли диван і стіл, щоб їх не вкрали. Пенсію дід отримував у с. Володимирівка і давав по 200 грн., щоб сходили у магазин, щось йому купити . Допомагав на поховання грошима ще материн брат ОСОБА_33 , який і навідувати діда приходив. Інших синів ОСОБА_5 вона у себе вдома не бачила.

Дійсно, вона була ініціатором того, щоб брат звернувся з цим позовом до суду, бо відмовилась від спадщини після смерті матері на його користь, але це було ще до того, як вона віддала документи на землю відповідачу. Вони (сестри і брат) між собою вирішили, що дідів пай буде їй ( ОСОБА_12 ), і вона буде ним користуватись, бо вони рідні, хоча юридично земля буде належати позивачеві. ОСОБА_2 зателефонував їй і сказав, що допоможе оформити материні паї на сестру ОСОБА_34 і на неї ( ОСОБА_12 ), оскільки материн пай оформили на брата ОСОБА_1 ОСОБА_2 у сільраді написав заяву про відмову від спадщини, тому повірила йому і привезла йому Державні Акти на землю додому. При цьому довіреності на вчинення від її імені будь-яких правочинів чи оформлення документів не давала. Через півроку дізналась, що ОСОБА_2 оформив паї на себе. Побачила з документами. Довіреність не оформляла. Телефонувала ОСОБА_2 , говорив, що все оформляється.

Свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що двоюрідною сестрою позивача . Проживає в с.Володимирівка неподалік від господарства, де жили дідусь ОСОБА_36 і бабуся. Бачила, що до них приїжджала лише тітка ОСОБА_37 і її ( ОСОБА_38 ) батько. Також бачила як відповідач привозив одного разу лікаря до дідуся і більше дядька ОСОБА_39 там не бачила. Після смерті бабусі у діда погіршився стан здоров`я і тітка ОСОБА_37 забрала його до себе. ЇЇ (свідка) батько також пропонував дідусю переїхати до них, але він не хотів, погодився тільки до ОСОБА_15 . Як дідусь виїжджав зі своєї хати та які забирав речі, не бачила. Зі слів родичів знає, що приїжджала за ним ОСОБА_4 із сусідом на ОСОБА_32 , забрав лише особисті речі. Це було десь у листопаді 2016 року. 02.02.2017 року. Навідувала дідуся під час проживання у ОСОБА_15 , він спав у залі на дивані, окремої кімнати не мав. Сказав, що переїхав назовсім. Хоронила його ОСОБА_15 за свої гроші, не бачила, щоб ще хтось давав кошти на поховання.

Свідок ОСОБА_40 суду пояснила, що проживає у с.Хрещатик по сусідству з позивачем . Після смерті бабусі позивача, його мати ОСОБА_15 приблизно в кінці серпня-началі вересня, рік не пам`ятає, забрала до себе свого батька ОСОБА_41 , який жив у неї до смерті. Помер взимку. ОСОБА_15 пояснювала, що їй було важко їздити до батька у ОСОБА_16 , тому вирішила забрати його до себе, це була її ініціатива. Як перевозили ОСОБА_41 не бачила, зустріла вже його під двором.

Свідок ОСОБА_42 суду пояснила, що вона рідна дочка відповідача. Її дідусь ОСОБА_5 проживав у с.Володимирівка. Після смерті бабусі прожив усю осінь один, оскільки не хотів ні до кого переїжджати. Потім погодився переїхати лише на зиму і спочатку ходив з с.Хрещатик до себе додому у с.Володимирівка, у нього було пристойне господарство і пасіка. З листопада 2007 року став тимчасово проживати у дочки ОСОБА_15 , але ходив з Хрещатика у Володимирівку спочатку, а коли стали морози, ходити перестав.

Також пояснила, що Акти ОСОБА_28 принесла батьку сама, бо свого часу усі відмовились оформляти спадщину, у тому числі і паї, бо це було дорого. Батько також відмовився свого часу від спадщини, тобто тільки від дворища, а не від паїв. Дідову хату потім розібрав дядько ОСОБА_18 .

Суд, в цілому приймає до уваги показання зазначених свідків, проте вважає їх недостатнім доказом для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 на час смерті, з мотивів, наведених нижче.

На підставі пояснень сторін, письмових доказів та показань свідків, суд вважає встановленими наступні обставини:

Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . Після його смерті залишилась спадщина, яка, зокрема, складається із земельних ділянок, розташованих на території Дібрівської сільської ради Роменського району.

Спадкоємцями на спадкове майно першої черги спадкування стали його діти: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , але жоден із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини після смерті батька у встановлений законом строк (6 місяців) до нотаріальних органів не звернувся .

Через 8 років після смерті спадкодавця спадщина була прийнята одним з його синів - ОСОБА_2 після визначення йому рішенням суду від 26.10.2016 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яке набрало законної сили 09.12.2016 і лише після цього спадщина після смерті ОСОБА_5 була оформлена у встановленому законом порядку.

Через чотири роки вказане рішення суду було скасовано. Через вісім років після смерті діда, та через чотири роки після смерті матері позивач звертається до суду з даним позовом.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з приводу встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, які регулюються нормами ЦК України, ЗУ Про нотаріат , ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що якщо постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , роз`яснено, що відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Мотиви суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, вислухав аргументи сторін, і дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Щодо встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд вважає, що позивач не надав достатньо доказів, які б вказували на те, що спадкодавець ОСОБА_5 саме постійно, а не тимчасово проживав у своєї дочки ОСОБА_4 . Документів, які б безспірно доводили цей факт, стороною позивача не надано.

Також жоден свідок не повідомив обставин, які б указували на ознаки постійного проживання. Натомість свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_28 пояснили, що діда перевезли на Запорожці з особистими речами. Відповідач, свідок ОСОБА_35 та свідок ОСОБА_42 пояснили, що дід ні до кого переїжджати взагалі не хотів, що вказує на тимчасовий характер переїзду. Усі свідки, пояснюючи про обставини переїзду спадкодавця до дочки, вживають слово забрала , деякі пояснили, що це була саме ініціатива дочки, з чого суд робить висновок, що ОСОБА_5 не мав наміру постійно проживати з дочкою, а лише піддався її волі.

Свідок ОСОБА_28 також пояснила, що дідусь давав 200 грн., щоб сходили у магазин щось йому купити. Тобто спадкодавець сам розпоряджався своєю пенсією і не мав спільного бюджету з сім`єю ОСОБА_21 , що також вказує на відсутність ознак постійного проживання. Також позивач і свідки пояснили, що дід мав пасіку, яку до дочки не перевозили, що вказує на відсутність спільного господарства і намір ОСОБА_2 повернутись навесні додому, про що повідомила свідок.

З пояснень свідків та наданих позивачем доказів неможливо точно встановити період, протягом якого ОСОБА_2 проживав у дочки. З показань свідків можливо лише приблизно визначити, що це тривало від 3 до 5 місяців.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні під час розгляду даної справи. Отже будинок АДРЕСА_2 був його тимчасовим місцем проживання, а не постійним.

Тому підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України, немає.

Щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовні вимоги в цій частині є похідними від доведеності факту постійного проживання на час смерті за спадкодавцем, а тому задоволенню не підлягають.

До того ж право власності на спадкове нерухоме майно зареєстроване за відповідачем у встановленому законом порядку, а скасування реєстрації речових прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), що є імперативною нормою, визначеною ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно за позивачем, вимога про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно також не підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, суд звертає увагу, що в тексті Постанови Сумського апеляційного суду від 27 січня 2020 року не вбачається висновку чи прямої вказівки суду щодо необхідності скасування Свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачу, мотивувальна частина зазначеної постанови не вказує на безпідставність продовження строку подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 , а лише вказує на процесуальні порушення, а саме: незалучення співвідповідача, що і потягло за собою скасування рішення суду, яким позов ОСОБА_2 був задоволений. Таким чином наявність зазначеного рішення сама по собі не може бути підставою для визнання недійсним виданого нотаріусом документа, правомірність якого презумується.

До того ж будь яких порушень при видачі оспорюваного Свідоцтва нотаріусом не допущено, дії нотаріуса позивачем не оскаржуються. Факт отримання відповідачами Актів на землю обманним шляхом, на що посилається у позові позивач, також не знайшов свого підтвердження.

Ураховуючи у сукупності зазначені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним Свідоцтв про право на спадщину за законом.

Також суд вважає за необхідне вказати про те, що відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 6.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину…у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. Така ж вимога ставиться і до розгляду справ про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позивачем до позову така відмова не додана, отже ним не подано доказів, що його право не визнається чи оспорюється, що також є підставою для відмови ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.

Оскільки відповідач не просить про стягнення на його користь судових витрат, їх слід залишити за сторонами.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5,12,13,76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Людмила Володимирівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Представник відповідача: ОСОБА_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_8 .

Третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Людмила Володимирівна, місце знаходження: 42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 100/39.

Повне рішення складено 26 березня 2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова