Ухвала

від 19.03.2021 по справі 1522/29828/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5213/21

Номер справи місцевого суду: 1522/29828/12

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючої - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.,

з участю: представника ОСОБА_1 , представників Одеської обласної прокуратури, Одеської міської ради, представників відповідачів ОСОБА_23, ОСОБА_19, ОСОБА_25, відповідачки ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року (одноособово суддя Донцов Д.Ю.) у цивільній справі за позовом Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство до Одеської міської ради, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору, державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Чорноморська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області (далі-Прокурор) звернулась із позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі-Міністерство), державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство (далі-ДСК ЧМП) про до Одеської міської ради (далі-ОМР), Управління Державного земельного агентства у м. Одеса (далі-Управління), ОСОБА_3 і інших про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2004 р., укладеного між ОМР та товариством з обмеженою відповідальністю фірма Алькор (далі-Товариство); визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки для проектування, будівництва спортивно оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстраці державних актів на право власності на земельну ділянку шляхом виключення їх з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; скасування реєстрації в автоматичній системі державного земельного кадастру даних про право власності на земельні ділянки загальною площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 ; скасування запису у поземельній книзі на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 ; витребування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 193 452 гривень на користь територіальної громади м. Одеси та ДСК ЧМП; привесдення відповідачами земельної ділянки 4,8363 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан; усунення перешкод у ДСК ЧМП земельною ділянкою, об`єктами рухомого та нерухомого майна по АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих відповідачами будівель та споруд.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 року задоволений позов Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства і ДСК ЧМП. Суд визнав: недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 14.04.2004 року між ОМР і Товариством; недійсним та скасував державний акт серії ОД №042626 на право власності Товариства на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046709 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046705 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; , належну ОСОБА_4 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046715 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046711 на право власності ОСОБА_24 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046703 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №063183 на право власності ОСОБА_25 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №063150 на право власності ОСОБА_35 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046638 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046636 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046702 на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку, для проектування будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046706 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046670 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046678, ЯЛ №009124, ЯЛ №009125 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №046637 на право власності ОСОБА_27 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯЕ №658227 на право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯБ №295092 на право власності ОСОБА_21 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯЛ №346987 на право власності ОСОБА_26 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯБ №295482 на право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯБ №295483 на право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ОД №063223, на право власності ОСОБА_30 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯЕ №667048 на право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯЖ №723116 на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯЖ №723117 на право власності ОСОБА_22 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державний акт серії ЯІ №911471 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував державні акти серії ЯЛ №328107, ЯЛ №328108, ЯЛ №328109, ЯЛ №328110 на право власності ОСОБА_23 на земельні ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; недійсним та скасував дбержавний акт серії ЯИ №876602 на право власності ОСОБА_20 на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 .

Суд скасував: державну реєстрацію права власності ОСОБА_28 на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 ; державну реєстрацію права власності ОСОБА_29 на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу по АДРЕСА_1 .

Суд скасував: державну реєстрацію Державних актів на право власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; реєстрацію в автоматизованій системі державного земельного кадастру даних про право власності на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 ; запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки загальною площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 .

Суд витребував земельну ділянку 4,8363 га по АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 193 452 гривень на користь територіальної громади м. Одеси та ДСК ЧМП і зобов`язав відповідачів привести земельну ділянку 4,8363 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, а також усунув перешкоди у користуванні ДСК ЧМП земельною ділянкою, об`єктами рухомого та нерухомого майна по АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих будівель та споруд.

ОСОБА_1 , який не був стороною у справі, в особі представника подав апеляційну скаргу на рішення суду від 16.07.2013 року, ОСОБА_1 в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушення судовим рішенням його прав та інтересів.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає:

Суд прийняв рішення з порушенням вимог ст. 45 ЦПК України (в редакції 2013 року), з порушенням положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної 4 прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України.

Прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства та ДСК ЧМП.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так нормами

інших правових актів. В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форма власності.

Згідно приписів Конституції України , норм Закону України Про прокуратуру" та ЦПК, а також рішення Конституційного Суду України, прокурори та їх заступники, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві повинні обов`язково : зазначати лише той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Всупереч положенням ЦПК України та рішення Конституційного Суду України, прокуратура зазначила, що виступає в інтересах ДСК і суд не звернув уваги на цей факт.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСГІЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В, проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 .№1604 Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, застосованому на верховенстві права щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосудця, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належим чином розміщеній ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту з частини і ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави з судах не може тлумачитися розширено.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом одночасно задоволені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2004Р0КУ між ОМР та Товариством, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку видану на ім`я Товариства та вимоги про витребування земельної ділянки площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси та ДСК ЧМП.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою Недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких : укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди. Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що мигальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття, в розумінні статті 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Однак у порушення цього, прокуратура заявила взаємовиключні вимоги одночасно віндикаційній та негаторний позови, що є порушенням. Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у справі № 6 -107ЦС12 постанова від 07.11.2012 року, а також у постанові ВСУ від 18.01.2017 у справі N9 6-27234016, які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (в редакції станом на час прийняття рішення), є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом вирішені права та інтереси третьої особи, яка не була залучена до розгляду справи, а саме ОСОБА_1

Листом № 03-я226/209 від 21,10.2011 року Управління повідомио ОСОБА_1 , який був учасником Товариства, що на підставі наданого до Управління протоколу №17 загальних зборів Товариства від 06.10.2011 року право власності на вищевказану частину земельної ділянки площею 0,2368 га перейшло до долі в статутному капіталі ОСОБА_1 , як учаснику, що вийшов зі складу Товариства, про що внесені відповідні дані до чергового кадастрового плану у м. Одеси.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд витребував всю земельну ділянку площею 4,8363 га, одна з частин якої належить ОСОБА_1 , що призводить до порушення права власності, передбаченого ст. 321 ЦК України.

Суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Крім того, судом витребувано земельну ділянку площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м, Одеси та ДСК ЧМП. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд прийшов до висновку, що земельна ділянка перебуває безпосередньо у користуванні ДСК ЧМП. Однак суд просить витребувати земельну ділянку в тому числі на користь територіальної громади м. Одеси, фактично на користь відповідача ОМР. Зважаючи на те, що ОМР у справі виступає в якості відповідача, а Прокурор визначив коло осіб в чиїх інтересах виступає, серед яких не має жодної особи, яка відносилась би до територіальної громади м. Одеси, немає підстав для задоволення позовної заяви в частині витребування земельної ділянки на користь територіальної громади. Зі змісту оскаржуваного рішення не можливо визначити коло осіб, у яких витребовується земельна ділянка.

Суд в рішенні визначає, що відповідачі повинні привести земельну ділянку площею 4,8363 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан. Однак зі змісту рішення не можливо прийти до висновку, що земельна ділянка не придатна для використання. В матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка знаходиться у непридатному стані, в матеріалах справи відсутні докази проведення судової будівельно -технічної експертизи, на підставі якої визначено наявність стану земельної ділянки, підстав вважати, що відповідачі повинні вчиняти дії щодо приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, не має. Суд зазначив, що у відповідності до вимог ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Однак єдине посилання на зазначені положення ЗК України не свідчить, що відбулось порушення прав позивача.

Прокурор у клопотанні про закриття провадження зазначає:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014 року, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства, ДСК ЧМП до ОМР, Управління, ОСОБА_3 і інших про визнання недійсним договору кіпівлі-продажу між ОМР та Товариством земельної ділянки площею 4,8363 га від 14.04.2004 року по АДРЕСА_1 , визнані недійсними та скасовані державні акти на право власності на земельну ділянку, скасовано державну реєстрацію та витребувано спірну земельну ділянку, зобов`язано відповідачів привести земельну ділянку у попередній стан та усунути перешкоди у її користуванні.

Апелянт вказує, що оскаржуваним судовим рішенням зачіпаються його права на земельну ділянку площею 0,2368 га, що увійшла до спірної земельної ділянки площею 4,8363 га, право власності на яку він мав намір оформити. Водночас, ОСОБА_1 посилається на нібито недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави, невірний спосіб захисту порушеного права, через що ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в повному обсязі та просить відмовити прокурору у позові в повному обсязі.

Оскаржуване рішення суду від 16.07.2013 не встановлює, не змінює і не припиняє права та обов`язки апелянта.

Апелянт вказує, що він був одним із засновників Товариства, діяльність якого припинена 29.11.2011 року, зі складу якого він вийшов за нотаріально посвідченою заявою від 11.10.2011 року з виплатою йому долі статутного капіталу у повному обсязі, водночас, посилається на лист Управління держкомзему у м. Одеса №03-я226/209 від 21.10.2011 року про надання інформації щодо внесення змін до чергового кадастрового плану м. Одеси в частині зміни власника земельної ділянки, як на підтвердження свого права власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га, який не допустимим доказом права власності на землю.

Утім такі доводи апелянта щодо права на земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки ним не доведено право власності чи користування нею.

Не є правочинами і рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що можуть лише породжувати певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Слід зазначити, що набута юридичною особою земельна ділянка, не є спільною власністю її засновників, учасників або членів і не може розподілятися між ними, як співвласниками.

Апелянтом штучно ініційовано оскарження рішення суду, яким не встановлювалися, не змінювалися і не припинялися його права та обов`язки.

Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 майже ідентична за своїм змістом з апеляційною скаргою Товариства від 13.12.2016 року, провадження за якою закрито ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.09.2017 року. Більш того, справа вже розглядалася судами апеляційної та касаційної інстанцій, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 року набуло законної сили ще 17.02.2014 року.

Між тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи Христов проти України, по. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, по. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта, апеляційне провадження підлягає закриттю.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 352 ч.1 ЦПК України).

З огляду на викладене, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ч.1 ЦК України).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства, ДСК ЧМП до ОМР, Управління, ОСОБА_3 і інших про визнання недійсним договору кіпівлі-продажу між ОМР та Товариством земельної ділянки площею 4,8363 га від 14.04.2004 року по АДРЕСА_1 , визнані недійсними та скасовані державні акти на право власності на земельну ділянку, скасовано державну реєстрацію та витребувано спірну земельну ділянку, зобов`язано відповідачів привести земельну ділянку у попередній стан та усунути перешкоди у її користуванні.

Рішення суду від 16.07.2013 року не встановлює, не змінює і не припиняє прав або обов`язків ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що останній був одним із засновників Товариства, діяльність якого припинена 29.11.2011 року. ОСОБА_1 вийшов зі складу Товариства за нотаріально посвідченою заявою від 11.10.2011 року, з виплатою йому частки статутного капіталу Товариства у повному обсязі.

Доводи у скарзі із посиланням на лист Управління держкомзему у м. Одеса №03-я226/209 від 21.10.2011 року, як на підтвердження права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2368 га, виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4,363 га, до уваги не приймаються.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ч.ч.1,2 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. ст. 125 ч.1, 126 ЗК України).

Матеріали справи і апеляційна скарга не містять доказів того, що у ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, виникло право власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ч.ч.1,2, 78 ч.2 ЦПК України).

Лист Управління держкомзему у м. Одеса №03-я226/209 від 21.10.2011 року, у розумінні ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 77, 78 ЦПК України, не є належим та допустимим доказом існування у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ч.1 ЦК України).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи, у розумінні ст. 202 ЦК України, не є правочином.

Рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Ненормативні акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (п.4.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року по справі № 912/712/19).

Зважаючи на викладене, рішення загальних зборів - це акт, а не правочин.

Предметом оскарження в апеляційному порядку ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, є рішення суду від 16.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014 року.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX,) (п.26 рішення ЄСПЛ від 28.06.2018 року у справі Осовська та інші проти України , заява №2075/13 та 4 інші заяви)).

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора у клопотанні, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, помилково не вирішив питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, не зважаючи на те, що представник апелянта подав заяву про поновлення процесуального строку (а.с. 97-100 т.23).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ст. 263 ч.1 п.3, ч.2 ЦПК України).

Рішенням суду від 16.07.2013 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги, що рішенням суду від 16.07.2013 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 підлягає закриттю.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 362, 368 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 29.03.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков