Постанова

від 18.03.2021 по справі 307/3128/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3128/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.,

з участю секретаря Купар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Марича Івана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 05 березня 2019 року (у складі судді Гримута В.І.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації про визнання незаконним дозволу на будівництво та зобов`язання учинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із цим позовом у листопаді 2016 р.

Після уточнення суб`єктного складу позовної заяви (т.1, а.с.73-78) просив:

-визнати незаконним дозвіл на право виконання будівельних робіт № 339 від 30.12.2005 р., виданий начальником інспекції ДАБК відділу містобудування та архітектури Тячівської РДА громадянину ОСОБА_2 на будівництво двоповерхового будинку в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Углянської сільської ради № 2 від 07.08.2001 р., паспорту на забудову за № 4 від 20.05.2005 р., а також будівництво та виникнення у відповідача ОСОБА_2 права власності на нерухомість в АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати відповідача знести незаконно збудовані будівлі житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці площею 0,07 га (шириною від вулиці - 18.3 м, довжиною - 38 м) по АДРЕСА_2 між сусідніми землекористувачами: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та за свій рахунок привести цю ділянку в попередній стан.

Обґрунтував тим, що постановою Тячівського районного суду від 25.06.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, визнано недійсним та скасовано рішення Углянської сільської ради від 07.08.2001 № 2 щодо надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в урочищі Підділком і визнано протиправними дії землевпорядника щодо відведення цієї земельної ділянки. Цими судовими рішеннями, а також постановою Тячівського районного суду від 09.04.2008 у кримінальній справі № 1-197/08 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи землевпорядником сільської ради вчинив злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України, оскільки підробив рішення Углянської сільської ради від 07.08.2001 № 2 і землевпорядні документи, внаслідок чого були порушені земельні права ОСОБА_1 , зокрема, право на приватизацію земельної ділянки, що була в його користуванні.

Рішенням Тячівського районного суду від 22.12.2015 р. у справі № 307/561/15-ц визнано недійсним і скасовано державний акт серії ЗК № 9049872 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.25 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданий відповідачу ОСОБА_2 ; скасовано в державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки площею 0.25 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку за відповідачем ОСОБА_2 ; визнано недійсним дозвіл на право виконання будівельних робіт № 339 від 30.12.2005 р. з часу його видачі та зобов`язано відповідача знести самочинно збудовані будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , за свій рахунок та зобов`язано привести цю земе6льну ділянку в попередній стан.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18.03.2016 р. указане рішення місцевого суду в частині задоволення вимог позову про визнання недійсним дозволу на право виконання будівельних робіт від 30.12.2005 № 339 та про зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , за власний рахунок і привести ділянку в попередній стан скасовано, та в задоволенні цих вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та дозволу на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації земельної ділянки, знесення самочинно зведених будівель відмовлено з процесуальних підстав - у зв`язку з пред`явленням вимог не до всіх належних відповідачів. Решту рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач вважає, що оскільки рішенням Тячівського районного суду від 22.12.2015 р. у справі № 307/561/15-ц визнано недійсним і скасовано виданий Стойці М.І. державний акт серії ЗК № 9049872 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.25 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинкута скасовано в державному земельному реєстрі реєстрацію указаної земельної ділянки за ОСОБА_2 , то правова підстава для видачі дозволу на право виконання будівельних робіт перестала існувати.

Тобто, будівництво та виникнення у відповідача ОСОБА_2 права власності на нерухомість АДРЕСА_2 також є незаконним і самочинним.

При цьому, до складу нерухомого майна ОСОБА_2 , яке підлягає знесенню, на земельній ділянці площею 0.07 га (шириною від АДРЕСА_3 , довжиною 38 м) за вказаною адресою, між сусідніми землекористувачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , входить житловий будинок і надвірні споруди.

Рішенням Тячівського районного суду від 05.03.2019 р. у позові відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване тим, що наявність побудованого житлового будинку на земельній ділянці, яка на даний час перебуває у власності територіальної громади, ніяким чином не порушує права позивача ні як власника, ні як користувача земельної ділянки.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Покликається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-суд першої інстанції не взяв до уваги, що суди в попередніх адміністративній і цивільній справі дійшли висновку про порушення його (позивача) права на набуття у встановленому порядку права власності на спірну земельну ділянку;

-позивач мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, а наявність самочинного будівництва на ній є перешкодою для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення права на цю земельну ділянку.

Письмового відзиву на скаргу не подано.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (щодо ОСОБА_2 ) та розпискою у порядку ч.3 ст. 240 ЦПК України. Окрім того, сторона позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.

Судом першої інстанції установлено, що рішенням виконавчого комітету Углянської сільської ради від 14.04.1998 р. ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 0.25 га, яку раніше використовував ОСОБА_3 , між сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_7

07.08.2001 р. ОСОБА_2 підробив рішення Углянської сільської ради № 2, яким надав собі земельну ділянку у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площе. 0.25 га в урочищі Підділком між сусідами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Постановою Тячівського районного суду від 25.06.2008 р. і рішенням цього ж суду від 22.12.2015 р. рішення Углянської сільської ради Про надання дозволу щодо передачі земельної ділянки у власність та будівництво житлового будинку № 2 від 07.08.2001 р. у частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.25 га в урочищі Підділком між сусідами ОСОБА_3 і ОСОБА_9 визнано недійсним і скасовано. Державний акт серії ЗК № 9049872 на право приватної власності на цю земельну ділянку визнано незаконним і скасовано в державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 22, 23 ЗК України, які діяли на момент винесення Углянською сільською радою рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки (14.04.1998 р.) одного тільки рішення виконкому сільської ради недостатньо для виникнення у особи права володіння або права користування наданою земельною ділянкою. Не добившись від органу місцевого самоврядування та від відповідних землевпорядних організацій встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право, він так і не набув ні права власності на землю, ні права користування відповідно до встановленого законом порядку, а відтак своє право на неї не реалізував.

Отже, ОСОБА_1 не надав суду доказів, що земельна ділянка, якою незаконно заволодів ОСОБА_2 та спорудив на ній житловий будинок, порушує його права та охоронювані законом інтереси, а також не надав доказів того, що земельну ділянку йому було виділено відповідно до норм діючого на той час земельного законодавства України.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, дозвіл на право виконання будівельних робіт № 339 від 30.12.2005 р. видано ОСОБА_2 відділом містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі рішення виконкому Углянської сільської ради від 07.08.2001 р. і Державного акту на право приватної власності на землю (т.1, а.с.10), які в подальшому були визнані недійсними в судовому порядку (у 2008 р. і 2015 р. відповідно).

Однак, сам дозвіл був виданий відповідно до чинних на день його видачі норм цивільного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст. 22 ч.1 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992р. № 2780-XII забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а відповідно до вимог ст. 29 ч. ч.1, 2 Закону України Про планування і забудову територій від 20.04.2000 р. № 1699-III дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

За правилами чинного на момент видачі оспореного дозволу Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 р. за № 273 ізареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за № 945/5166, (п.п.3.11., 3.12.)індивідуальним забудовникам житлових будинків, господарських та побутових споруд дозволи на виконання будівельних робіт надаються на підставі заяви забудовника, документа, що посвідчує право власності чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, дозволу на будівництво об`єкта містобудування, який видається відповідним органом виконавчої влади, проектної документації, погодженої місцевими органами у справах містобудування і архітектури, а також зобов`язання виконавця робіт, якщо будівництво здійснюється підрядним способом. Дозвіл видається на весь термін будівництва об`єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року. Термін дії дозволу на виконання підготовчих робіт установлюється інспекціями держархбудконтролю, у залежності від часу, необхідного для їх виконання (згідно з календарним планом). Після закінчення терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен завчасно подовжити його в інспекції держархбудконтролю.

Як видно зі змісту оспореного дозволу, строк дії такого - 2 роки. Даних про його подовження немає.

Тобто, дозвіл на право виконання будівельних робіт № 339 від 30.12.2005 р. виданий компетентним органом згідно з вимогами діючих на той час нормативних актів, на підставі рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право приватної власності на землю, які були чинними протягом усього строку дії дозволу (по 2007 р.), останній був реалізований і призвів до фактичних і правових наслідків у виді завершення будівництва житлового будинку (з надвірними будівлями та спорудами) в АДРЕСА_1 та оформлення ОСОБА_2 права власності на це майно.

Так, 14.03.2011 р. ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Углянської сільської ради № 7 від 09.02.2011 р. отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (домоволодіння АДРЕСА_1 ), а 24.03.2011 р. зареєстрував своє право власності на це майно (номер запису НОМЕР_1 у книзі 04).

Указані документи не оспорені.

Отже, підстав для визнання незаконним дозволу на право виконання будівельних робіт № 339 від 30.12.2005 р., який діяв по 2007 р., немає.

З огляду на такий висновок, передчасними та необґрунтованими є і міркування про незаконність будівництва, здійсненого на підставі такого дозволу. Питання обґрунтованості позову по суті в цій частині, а також пов`язаніз цим вимоги про зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані будівлі на земельній ділянці та приведення за власний рахунок ділянки в попередній стан підлягають належному доказуванню: зокрема, щодо складу майна, яке за вимогою позивача належить знести (необхідних даних про таке майно в справі немає, а зазначення позивачем таких вихідних даних як ширина від вулиці 18.3 м, довжина - 38 м, є незрозумілим твердженням у контексті заявленої вимоги).

Окрім того, позивач просить знести незаконно збудовані будівлі житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці площею 0,07 га (шириною від вулиці - 18.3 м, довжиною - 38 м) по АДРЕСА_2 між сусідніми землекористувачами: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у той час як:

-за рішенням Углянської сільської ради № 2 від 07.08.2001 р. ОСОБА_2 отримав земельну ділянку площею 0.25 га в урочищі Підділком між сусідами ОСОБА_3 і ОСОБА_9 (т.1, а.с.11);

-відповідно до рішення виконавчого комітету Углянської сільської ради № 1 від 14.04.1998 р. ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0.25 га в с. Угля, урочище За ріка , між сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (до того часу ділянку ОСОБА_10 );

- 24.03.2011р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Згідно з положеннями ст. 376 ч.1 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Встановлення такої ознаки самочинного будівництва як зведення житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (ст. 376 ч. 1 ЦК України), не виключає необхідності встановлення пооб`єктного складу нерухомості та розташування її щодо відповідної земельної ділянки, навпаки - передбачає встановлення відповідних обставин із метою належного вирішення позову.

Мало того, в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 р. зазначено, що з відповідей та актів органів земельних ресурсів, а також Углянської сільської ради встановити точне розміщення земельних ділянок, як перебувають у користуванні (власності) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діда позивача) неможливо.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновок судів у попередніх адміністративній і цивільній справі про порушення його (позивача) права на набуття у встановленому порядку права власності на спірну земельну ділянку, на заслуговує на увагу як підстава для скасування оскарженого рішення, оскільки в контексті спірних правовідносин предметом доказування є незаконність і самочинність будівництва, а не право позивача на земельну ділянку, яке, до того ж, ґрунтується лише на рішенні органу місцевого самоврядування, що не реалізоване з 1998 р.

Твердження апелянта про те, що він мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, а наявність самочинного будівництва на ній є перешкодою для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення права на цю земельну ділянку, взаємопов`язане з предметом і підставою спірних правовідносин, які належним чином не доведені. До того ж, будівництво, яке позивач вважає самочинним, із 2011 рю є об`єктом права власності ОСОБА_2 .

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального і процесуального права, тобто дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушеного права позивача.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу адвоката Марича Івана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Тячівського районного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 29.03.2021 р.

Судді: