Постанова

від 30.03.2021 по справі 420/4823/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/4823/20

адміністративне провадження № К/9901/1880/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області

до Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги"

про стягнення коштів по капіталізованим платежам

за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Потоцької Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" (далі також - відповідач), в якому позивач просив:

стягнути з Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" в особі ліквідаційної Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (р/р UA 868999980000355429000115002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 41844610, казначейство України) грошові кошти по капіталізованим платежам на суму - 4 438 802,77 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що у своїй діяльності комунальні некомерційні підприємства та установи не наділенні повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а така відповідальність субсидіарно покладається на Одеську обласну раду, у віданні якої перебувають відповідні підприємства або установи та вказали на те, що відповідач є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я - унітарним, комунальним некомерційним підприємством, а також об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі позивач вказує на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення статей 104, 105, 107, 110, 111 Цивільного кодексу України, а також прийняли оскаржувані судові рішення з порушенням норм процесуального права, а саме частин першої-четвертої статті 242 КАС України.

Скаржник стверджує, що суди необґрунтовано звільнили від відповідальності юридичну особу - відповідача, залишивши кредиторів без задоволення кредиторських вимог.

Також скаржник зазначає, що судами обох інстанцій не було враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 812/862/17, від 17 вересня 2019 року у справі №812/970/17, постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 18 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №420/4823/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 березня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

22 лютого 2021 року до суду надійшов відзив Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, відповідач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, на думку позивача, позиція судів попередніх інстанцій узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 січня 2019 року у справі №804/1315/17, від 28 листопада 2019 року у справі №816/2357/16 та від 29 січня 2020 року у справі №804/2069/17.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 23 березня 2020 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації - Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" (далі - КУ "ОМСШМД").

Від КУ "ОМСШМД" у Одеському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - також Одеське міське відділення) знаходиться 6 (шість) особових справ потерпілих на виробництві, які продовжують отримувати страхові виплати по трудовому каліцтву, а саме:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_7;

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося 6 серпня 2000 року;

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страховий випадок - професійне захворювання, що сталося 3 листопада 2003 року;

4. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страховий випадок - трудове каліцтво, що сталось 10 липня 2014 року;

5. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося 10 серпня 2006 року;

6. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося 28 січня 2005 року.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КУ "ОМСШМД" знаходиться в стані припинення з 23 березня 2020 року та встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до зазначеної юридичної особи до 25 травня 2020 року - згідно анкети страхувальника Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Одеське міське відділення вперше звернулось з кредиторськими вимогами 14 квітня 2020 року листом № 03/1096 від 13 квітня 2020 року на адресу КУ "ОМСШМД" (рекомендованим листом про вручення № 6504903441631).

Згідно даних трекінгу Укрпошти станом на 12 травня 2020 року поштове відправлення №6504903441631 позначено як 16 квітня 2020 року - "не вручене під час доставки: інші причини".

У зв`язку з цим, Одеським міським відділенням 12 травня 2020 року направлено повторно рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом лист № 03/1282 від 12 травня 2020 року. Це підтверджується копією квитанції № 6504903451327 та описом вкладення у цінний лист від 12 травня 2020 року.

Під час перевірки статусу відстеження № 6504903451327 виявлено, що відправлення 14 квітня 2020 року "не вручене під час доставки: інші причини".

18 травня 2020 року Одеське міське відділення направило запит щодо розшуку рекомендованого листа № 6504903441631 директору Одеської дирекції АТ "Укрпошта", на що останнім повідомлено: "рекомендований лист з повідомленням вручений представнику "Одеської міської станції швидкої допомоги Барановському 17 квітня 2020 року".

Через відсутність інформації щодо отримання листів Одеського міського відділення КУ "ОСШМД" 20 травня 2020 року представником Одеського міського відділення особисто вручено лист № 03/1282 від 12 травня 2020 року під час приїзду на адресу 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, секретарю голови Ліквідкомісії Михайлюка Ф.М.

20 травня 2020 року КУ "ОМСМШД" надало відповідь представнику Одеського міського відділення від 5 травня 2020 року за №02, яким повідомили наступне:

"З метою вирішення питання вимог Фонду соціального страхування України щодо капіталізації платежів ліквідаційною комісією КУ "ОМСШМД" направлено відповідний запит до Органу управління - Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної держаної адміністрації.

Таким чином, до прийняття рішення Органом управління та Власником КУ "ОМСШМД", а також відсутність майна юридичної особи вимоги Фонду задоволенню не підлягають".

Відповідно до вимог підпункту 2.1. пункту 2 Статуту КУ "ОМСШМД", затвердженим розпорядженням Одеської обласної ради №71/2016-ОР від 24 лютого 2016 року, основною метою діяльності Установи є забезпечення постійної готовності бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до надання екстреної медичної допомоги у цілодобовому режимі на території міста Одеси та певних районах Одеської області.

КУ "ОМСШМД" здійснювалось забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків на території міста Одеси та Одеської області.

2 червня 2017 року Головою Одеської обласної ради прийнято розпорядження №279/2017-ОР, згідно якого усі основні засоби, малоцінні необоротні активи, перехідні залишки лікарських засобів та витратних матеріалів, а також інше майно, що обліковується на балансі комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" передано на баланс комунальної установи "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф".

8 червня 2017 року Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин прийнято наказ №170 та № 35, згідно з пунктом 2 якого КУ "ОМСШМД" зобов`язано здійснити передачу зі свого балансу на баланс КУ "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" (далі - - КУ "ООЦЕМД і МК") майно (матеріальні активи, основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності). Окрім цього згідно підпункту 5.3 цього наказу здійснено прийом працівників КУ "ОМСШМД" у порядку переводу до відокремленого підрозділу Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ "ООЦЕМД і МК".

Про передачу майна з балансу КУ "ОМСШМД" на баланс КУ "ООЦЕМД і МК" свідчить акт приймання-передачі від 6 липня 2017 року.

Функції з надання екстреної медичної допомоги на території міста Одеси та Одеської області передано до КУ "ООЦЕМД і МК".

4 липня 2017 року всіх працівників КУ ОСШМД , в т.ч. тих, якими отримано виробничі травми, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 прийнято на роботу до відокремленого підрозділу "Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ "ООЦЕМД і МК", що підтверджується наказами відокремленого підрозділу "Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ "ООЦЕМД і МК" №№ 1/7, 1/6, 1/4 та 1/9 від 4 липня 2017 року.

3 березня 2020 року Одеською обласною радою прийнято рішення №1251 про припинення Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" шляхом її ліквідації.

Ліквідація КУ "ОМСШМД" зумовлена тим, що з липня 2017 року КУ "ОМСШМД" не провадиться будь-яка господарська діяльність та не здійснюється надання екстреної медичної допомоги на території міста Одеси та Одеської області, оскільки розпорядженням Голови Одеської обласної ради № 279/2017-ОР від 2 червня 2017 року та наказом Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Управління Одеської обласної ради з майнових відносин №170/№35 від 8 червня 2017 року матеріальні активи, основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності передано з балансу КУ "ОМСШМД" на баланс КУ "ООЦЕМД і МК".

З 4 липня 2017 року перерахування, страхових платежів усіх співробітників, які працювали в КУ "ОМСШМД", в т.ч. тих, якими отримано виробничі травми, здійснюється КУ "ООЦЕМД і МК".

Відповідно до рішення Одеської обласної ради № 981-VІІ від 19 червня 2019 року КУ "ООЦЕМД і МК" перетворено у комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" (далі - КНП "ООЦЕМД і МК" ООР"). Пунктом 2 цього рішення встановлено, що в результаті припинення комунальної установи "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунальної установи.

Також встановлено, що у КНП "ООЦЕМД і МК" ООР" відсутня заборгованість по сплаті страхових платежів перед позивачем за період з 4 липня 2017 року по час розгляду справи в суді першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону №1105-XIV принципами державного соціального страхування, зокрема, є:

- обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

- державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

- відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом приписів статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Водночас, згідно з пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №986 (далі - Порядок №986).

Відповідно до пункту 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу.

Пунктами 7, 8 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що вони можуть бути застосовані до підприємств, які ліквідовано без правонаступника.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з частиною дев`ятою статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з вимогами статті 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

У цьому разі вимоги про відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до спільного наказу Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Управління обласної ради з майнових відносин №170 та №35 від 8 червня 2017 року КУ "ОМСШМД" передано зі свого балансу на баланс КУ "ООЦЕМД і МК" майно (матеріальні активи, основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності).

КУ "ОМСШМД" (код ЄДРПОУ 24760307) перебуває в стані припинення з 23 березня 2020 року.

КУ "ООЦЕМД і МК" (код ЄДРПОУ 20991240) припинена 12 листопада 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до вимог статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Одеської обласної ради від 10 червня 2019 року №981-VІІ створене КНП "ООЦЕМД і МК" шляхом реорганізації (перетворення) КУ "ООЦЕМД і МК" у комунальне некомерційне підприємств "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради".

Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунальної установи "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" (пункт 1.2 Статуту КНП "ООЦЕМД і ").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що припинення юридичної особи КУ "ОМСШМД" внаслідок ліквідації не відбулось, по факту відбулась реорганізація шляхом перетворення юридичних осіб, перерахування страхових платежів з 4 липня 2017 року здійснюється КУ "ООЦЕМД і МК", а з 19 червня 2019 року КНУ "ООЦЕМД і МК".

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 4 липня 2017 року всіх працівників КУ "ОМСШМД", в т.ч. тих, якими було отримано виробничі травми, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 прийнято на роботу до відокремленого підрозділу "Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ "ООЦЕМД і МК".

Зазначене підтверджується наказами відокремленого підрозділу "Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ "ООЦЕМД і МК" №№ 1/7, 1/6, 1/4 та 1/9 від 4 липня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1105-XIV терміни застрахована особа , страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Так, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що страхувальником у розумінні Закону № 1105-XIV є всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, особи, які були у трудових відносинах із КУ "ОМСШМД", на даний час перебувають на обліку позивача, як застраховані особи.

І як встановлено судами попередніх інстанцій, починаючи з 4 липня 2017 року перерахування, страхових платежів усіх співробітників, які працювали в КУ "ОМСШМД", в т.ч. тих, якими було отримано виробничі травми, здійснюється КУ "ООЦЕМД і МК".

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КНУ "ООЦЕМД і МК" є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я - унітарним, комунальним некомерційним підприємством, а також об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством України.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у своїй діяльності комунальні некомерційні підприємства та установи не наділенні повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а така відповідальність субсидіарно покладається на Одеську обласну раду, у віданні якої перебувають відповідні підприємства або установи.

Висновки у цій справі узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 та постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №804/1315/17, від 28 листопада 2019 року у справі №816/2357/16, від 29 січня 2020 року у справі №804/2069/17.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ліквідація Комунальної установи "Одеська міська станція швидкої медичної допомоги" не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілим, оскільки його функції зі сплати страхових внесків перейшли до Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради".

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 104, 105, 107, 110, 111 Цивільного кодексу України, Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників та порушення статті 242 КАС України (в частині законності та обґрунтованості судового рішення) не знайшли свого підтвердження.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про те, що судами обох інстанцій не було враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 812/862/17, від 17 вересня 2019 року у справі №812/970/17, постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12, виходячи із наступного.

Так, спір у справі № 21-156а12 стосувався можливості стягнення капіталізованих платежів з приватного підприємства, яке припинило свою діяльність за рішенням загальних зборів учасників, в той час як спір у справі, яка розглядається стосується стягнення капіталізованих платежів з комунального некомерційного підприємства, яке не наділенні повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами і яке фактично було реорганізоване.

З приводу посилань скаржника на рішення Верховного Суду у справах № 812/862/17 та №812/970/17, то колегія суддів зазначає, що у вказаних справах судом касаційної інстанції переглядалися рішення судів попередніх інстанцій з питань залишення без розгляду позовів територіальних управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку із пропуском строків звернення до суду. У вказаних справах суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість з капіталізованих платежів, що мають надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальників, є одним з видів заборгованості перед Фондом і позовна давність у даних правовідносинах не застосовується, у зв`язку із чим рішення судів попередніх інстанцій про залишення позовів без розгляду були скасовані, а справи направлені до судів перших інстанцій для продовження розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції, у справі яка розглядається не містять жодних висновків, які б суперечили рішенням суду касаційної інстанції у справах № 812/862/17 та №812/970/17, в яких цей суд зробив висновки тільки щодо застосування норм процесуального права, а саме строків звернення із позовом щодо стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з КУ "ОМСШМД" грошових коштів по капіталізованим платежам, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко