Ухвала

від 29.03.2021 по справі 908/368/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.03.2021 Справа № 908/368/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви (вих. № 117 від 17.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/368/19

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд. 47-Г)

про стягнення суми

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд. 47-Г)

до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

про визнання нікчемного правочину недійсним

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Якушев С.О., ордер серії ЗП № 047505 від 08.01.2019

від відповідача (боржника, заявника): Дідович А.К., ордер серії АР № 1039904 від 23.03.2021

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/368/19 позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» задоволені частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47 Г, код ЄДРПОУ 39821986) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) прострочену заборгованість за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 р. станом на 05.12.2018 р. у розмірі: 17113455 (сімнадцять мільйонів сто тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 84 коп. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна, 18635565 (вісімнадцять мільйонів шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 72 коп. - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 7124118 (сім мільйонів сто двадцять чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 30 коп. - пеня та 643097 (шістсот сорок три тисячі дев`яносто сім) грн. 09 коп. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

У зв`язку з набранням вказаним рішенням 24.07.2019 законної сили, Господарським судом Запорізької області на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/368/19 виданий відповідний наказ від 01.08.2019.

17.03.2021 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» надійшла заява (вих. № 117 від 17.03.2021) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019 по справі № 908/368/19 в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 у сумі 17113455,84 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2021 заяву передано для розгляду судді Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2021 у справі № 908/368/19 суддею Мірошниченко М.В. прийнято до розгляду заяву (вих. № 117 від 17.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» . Розгляд заяви призначений у судовому засіданні на 29.03.2021, про яке повідомлено учасників справи.

У судове засідання 29.03.2021 з`явилися представники позивача (стягувача) та заявника (боржника, відповідача).

Представник заявника підтримав письмове клопотання про відкладення засідання по справі № 908/368/19, яке надійшло до суду 25.03.2021. Мотивуючи клопотання заявником зазначено, що однією з підстав для обґрунтування своїх вимог заявник посилається, зокрема на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 911/3483/16 від 26.04.2018. Оскільки перегляду Великою Палатою Верховного Суду підлягають правові висновки постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, що є ідентичними правовим висновкам у справі № 911/3483/16, заявник просив відкласти судове засідання на більш пізню дату.

Згідно з ч. 3 ст. 328 ГПК України заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підлягає розгляду судом в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Враховуючи встановлений процесуальним законодавством десятиденний строк для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відсутність процесуальної підстави для відкладення судового засідання, на яку посилався заявник, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Спецпром Постач» про відкладення засідання по справі.

Представник заявника підтримав письмове клопотання про зупинення провадження по справі № 908/368/19, яке надійшло до суду 25.03.2021. Мотивуючи клопотання заявником зазначено, що однією з підстав для обґрунтування своїх вимог заявник посилається, зокрема на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 911/3483/16 від 26.04.2018. Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 20.01.2021 прийнято до розгляду справу № 904/5726/19. За текстом даної ухвали Велика Палата Верховного Суду має намір вирішити питання відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, що є ідентичними правовим висновкам у справі № 911/3483/16. Заявник вважає за доцільне при розгляді дійсної справи врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду по справі № 904/5726/19. Посилаючись на ч. 4 ст. 236, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України заявник просив зупинити провадження у справі з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» (вих. № 117 від 17.03.2021) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019 по справі № 908/368/19 в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 у сумі 17113455,84 грн. до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).

Представник стягувача проти клопотання заперечив.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання як процесуально безпідставного, про що судом у судовому засіданні 29.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини даної ухвали.

Відмовляючи у задоволенні клопотання судом враховано, що 29.03.2021 є останнім днем процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 328 ГПК України, для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Відтак, суд позбавлений об`єктивної можливості зупинити розгляд справи та не має можливості у законний строк у майбутньому поновити провадження та призначити розгляд заяви у встановлений строк з повідомленням осіб про час та місце судового засідання. Також суд враховує, що правова позиція, виткладена у постанові Верховного суду України № 3-28гс13 від 01.10.2013 та у постанові Верховного Суду № 911/3483/16 від 26.04.2018 стосується інших встановлених у справах обставин, зокрема, в них мова не йде про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав заяву (вих. № 117 від 17.03.2021) про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019 по справі № 908/368/19, просив її задовольнити. Мотивуючи заяву зазначив таке. За умовами договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 у власність майно переходить до заявника після сплати всієї суми лізингових платежів. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/368/19 з відповідача стягнуто, зокрема, 17113455,84 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна. На цей час будь-які кошти за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу № 908/368/19 від 01.08.2019 не стягнуті. На час прийняття рішення воно було законним та обґрунтованим, відповідало фактичним обставинам справи, що на той час існували між сторонами. На теперішній час фактичні обставини, що існували на час ухвалення рішення та видачі наказу, суттєво змінилися, що призводить до необхідності визнання наказу таким, що не підлягає частковому виконанню. Так, договір фінансового лізингу був розірваний в односторонньому порядку позивачем. Наслідком цього стало вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису № 16014 від 23.09.2020 про звернення стягнення на предмет лізингу та складення актів приймання-передачі, за яким об`єкти лізингу фактично були повернуті позивачу. Одним із видів лізингових платежів сторони договору обрали лізинговий платіж у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу. Лізинговий платіж у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, є елементом договору купівлі-продажу - авансовий платіж вартості об`єкту лізингу за передачу у майбутньому цього об`єкту у власність. Враховуючи п. 6.2.4 договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити у випадку розірвання договору лише ті лізингові платежі, що є законними та обґрунтованими на цю поточну дату. У постановах Верховного Суду, зокрема у справі № 911/3483/16, суд дійшов висновку, що розірвання договору фінансового лізингу припиняє зобов`язання лізингоодержувача у сплаті одного з видів лізингових платежів, а саме у сплаті вартості об`єкту лізингу, з причини відсутності зустрічного зобов`язання з передачі йому у власність майбутньому об`єкту лізингу. Заявник вважає, що з моменту розірвання договору у боржника припинився обов`язок сплачувати присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/368/19 прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна у сумі 17113455,84 грн.

26.03.2021 до суду від позивача надійшло письмове заперечення на заяву, у задоволенні заяви просив відмовити у повному обсязі. Зокрема у заяві зазначено, що рішенням суду у дійсній справі стягнуто прострочену заборгованість станом на 05.12.2018, а тому рішення є законним та підлягає виконанню. Щодо посилання відповідача на постанови Верховного Суду по справах №№ 911/3483/16, 3-28гс13, то вважає їх безпідставними, бо обставини цієї справи з вказаними справами є зовсім різними, бо за тими справами йде мова про одночасне стягнення лізингових платежів, розірвання договору та стягнення плати за фактичний час користування об`єктом лізингу після розірвання договору, а у даному випадку борг за лізинговими платежами вже було стягнуто рішенням суду.

Заслухавши пояснення представників заявника (відповідача) та позивача (стягувача), дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з такого.

Подані заявником матеріали свідчать, що 23.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано у реєстрі за № 16014, про повернення лізингоодержувачем - ТОВ «Спецпром Постач» на користь лізингодавця - АТ КБ «Приватбанк» об`єктів фінансового лізингу (нерухомого майна) вартістю 145764652,00 грн., що було передано в користування на підставі договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 та додаткових угод до вказаного договору, укладених між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Спецпром Постач» строком по 25.06.2026, та підлягає поверненню у зв`язку з розірванням з 26.08.2020 договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016, а також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 40000,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 16014 від 23.09.2020, згідно актів передачі від 02.11.2020, 03.11.2020 у ТОВ «Спецпром Постач» вилучено та передано АТ КБ «Приватбанк» нерухоме майно (предмет фінансового лізингу) за переліченими реєстраційними номерами майна.

Як зазначено заявником та не заперечувалося позивачем, договір фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 був розірваний з 26.08.2020, тобто після ухвалення рішення у дійсній справі.

У статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до умов підпункту 6.2.4 п. 6.2 договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016, який був покладений у підставу позову у дійсній справі, лізингоодержувач (ТОВ «Спецпром Постач» ) зобов`язався повернути майно АТ КБ «Приватбанк» у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

За змістом пп. 6.2.11 п. 6.2 вказаного договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов`язався сплачувати Банку, зокрема, лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна). Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2 (п. 2.1 договору).

Згідно з частинами 2 та 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Наведена норма Основного Закону кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України за приписами якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Як зазначалося вище, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 у справі № 908/368/19 набрало законної сили 24.07.2019, отже є обов`язковим до виконання.

Як зазначив заявник, рішення суду ним не виконано.

У даному випадку заявник намагається фактично змінити судове рішення та уникнути його виконання у частині.

Оскільки майно АТ КБ «Приватбанк» повернуто заявником у листопаді 2020, тобто після ухвалення господарським судом рішення у справі № 908/368/19 та набрання ним законної сили, розірвання договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 відбулося також після ухвалення судового рішення, прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна стягнута з боржника станом на 05.12.2018, суд визнає недоведеними та необґрунтованими доводи заявника, викладені у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Посилання заявника на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України № 3-28гс13 від 01.10.2013 та у постанові Верховного Суду № 911/3483/16 від 26.04.2018, не спростовує висновків суду, оскільки вона стосується інших встановлених у справах обставин (зокрема стягнення лізингових платежів) та в них мова не йде про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви (вих. № 117 від 17.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» про визнання таким, що не підлягають виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019 по справі № 908/368/19 в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016 у сумі 17113455,84 грн. у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю заяви.

У судовому засіданні 29.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» про зупинення провадження по справі № 908/368/19.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення суддею - 29.03.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Повний текст ухвали складений та підписаний 31.03.2021.

Суддя М.В. Мірошниченко