Постанова

від 30.08.2021 по справі 908/368/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 року м. Дніпро Справа № 908/368/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/368/19 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст складено 31.03.2021р.)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпром Постач» , м. Запоріжжя

про стягнення суми

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про визнання нікчемного правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. у справі № 908/368/19 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" про зупинення провадження у справі. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю заяви.

Вказана ухвала мотивована тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019р. у справі № 908/368/19 набрало законної сили 24.07.2019р., є обов`язковим для виконання. Разом з тим, заявник намагається фактично змінити судове рішення та уникнути його виконання в частині. Оскільки майно позивача за первісним позовом повернуто заявником у листопаді 2019р., тобто після ухвалення господарським судом рішення у даній справі та набрання ним законної сили, розірвання договору факторингового лізингу відбулося також після ухвалення судового рішення, прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна стягнута з боржника станом на 05.12.2018р., суд першої інстанції визнав недоведеними та необґрунтованими доводи заявника, викладені у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Місцевий господарський суд зазначив, що посилання заявника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у справі № 3-28гс13 від 01.10.2013р. та у постанові Верховного Суду у справі № 911/3483/16 від 26.04.2018р., не спростовує висновків суду, оскільки вона стосується інших встановлених у справах обставин (зокрема стягнення лізингових платежів) та в них мова не йде про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. скасувати, прийняти нове рішення про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК), невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України), порушенням норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України);

- місцевий господарський суд не поглибився у правову проблематику, висловлену заявником щодо правомірності стягнення лізингових платежів після розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна лізингодавцю, та обмежився у своєму рішенні лише переліченням низки норм договору лізингу та законодавства, без будь-яких висновків за ними, та констатацією того, що стягнення лізингових платежів за рішенням суду відбулося раніше часу розірвання договору та повернення майна, що робить на думку суду таке рішення непорушним;

- суд не надав жодного правового значення зміненим обставинам - розірвання договору фінансового лізингу, припинення зобов`язань за договором та повернення майна лізингодавцю, що відбулося після прийняття судом рішення про стягнення лізингових платежів та суттєво змінило права і обов`язки сторін;

- п. 6.2.4 договору фінансового лізингу не визначає конкретний перелік лізингових платежів, які повинен сплатити у цьому разі лізингоотримувач, а ключовим у цьому разі є лізингові платежі, що припадають саме на дату розірвання договору, а також наявність заборгованості по кожному з видів платежу. Враховуючи, що розірвання договору фінансового лізингу свідчить про відмову сторін у подальшому від передачі об`єкту лізингу у власність лізингоотримувача, тому у контексті Закону України "Про фінансовий лізинг" за п. 6.2.4 договору лізингоотримувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю лише ті лізингові платежі, що є законними та обґрунтованими на цю поточну дату. На дату розірвання договору фінансового лізингу законними та обґрунтованими є лише лізингові платежі, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за своєю правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу) як орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу. У свою чергу, лізинговий платіж у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, втрачає своє економічне підґрунтя, зобов`язання його сплати припиняється, а вимога щодо сплати цього виду лізингового платежу вже є безпідставною;

- виникнення за договором зобов`язання лише у однієї сторони договірних відносин (зобов`язання по сплаті коштів за об`єкт лізингу без зворотного зобов`язання передачі його іншій стороні у власність) порушує засади цивільного законодавства;

- висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування практики Верховного Суду лише через те, що в даному випадку розглядається заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є хибним та необґрунтованим;

- у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі № 755/15479/15-ц, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не зазначено, що конкретні підстави, які у ній перелічені під кожною групою, є вичерпними, і що не може бути інших підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у інших конкретних випадках. Зазначена правова позиція жодним чином не спростовує висновку, викладеного ТОВ "Спецпром Постач" у його заяві, за яким такою підставою визнається припинення зобов`язання боржника (лізингоодержувача) за вимогами закону. Крім того, такою підставою припинення зобов`язання боржника (лізингоодержувача) є також повернення боржником (лізингоодержувачем) стягувачу (лізингодавцю) неоплаченого майна, за яким у боржника виник борг, як заборгованість зі сплати вартості такого майна;

- несплата лізингових платежів була компенсована боржником на користь стягувача шляхом повернення йому майна, яке боржник намагався придбати;

- наявність інституту цивільно-правового законодавства про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ст. 328 ГПК України) свідчить про те, що у випадку зміни обставин після прийняття рішення це рішення, у вигляді вже виконавчого документа, може не підлягати виконанню повністю або частково. Законодавець передбачив можливість реагування на змінені фактичні обставини, що відбулися відносно спірних правовідносин вже після прийняття рішення по справі та видачі на підставі цього рішення виконавчого документа. Не змінюючи прийняте законне рішення законодавець надав можливість змінити виданий на підставі судового рішення виконавчий документ шляхом визнання його повністю або частково припиненим, але при наявності певних обставин. Однією із таких обставин є припинення обов`язку боржника повністю або частково, яке виникло після видачі виконавчого документу.

2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. залишити без змін. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу, що в даній справі з набранням законної сили рішенням суду зобов`язання відповідача по сплаті лізингових платежів перетворилися та стали зобов`язанням відповідача перед позивачем не за договором, а за рішенням суду. Суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку під час судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач за первісним позовом в додаткових поясненнях звертає увагу, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі № 904/5726/19 надано правові роз`яснення з низки питань фінансового лізингу після розірвання договору лізингу, а також права стягнення та обов`язку сплати лізингових платежів у вигляді вартості об`єкту лізингу після розірвання договору лізингу. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що якщо іншого не зазначено у договорі фінансового лізингу, то наслідком розірвання (припинення) договору фінансового лізингу за ініціативою лізингодавця є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувачу і, відповідно, відсутність права вимагати від лізингоодержувача оплати вартості предмета лізингу. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, після розірвання договору фінансового лізингу від 02.07.2016р. за письмовим повідомленням позивача, у відповідача припинились зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта, оскільки з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, а трансформації лізингових платежів не передбачено.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021р. (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді - Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л.) відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 02.06.2021р.

У судовому засіданні 02.06.2021р. оголошено перерву до 23.06.2021р.

Судове засідання 23.06.2021р. не відбулось у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду на підставі рішення ВРП № 1406/0/15-21 від 17.06.2021р.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 06.07.2021р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатом якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2021р. вказаною колегією суддів дану справу прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 30.08.2021р.

У зв`язку із відпусткою судді Паруснікова Ю.Б. на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду від 30.08.2021р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатом якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

30.08.2021р. судове засідання за участю представників сторін відбулось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 30.08.2021р. представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

30.08.2021р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019р. у справі № 908/368/19 позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" задоволені частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" прострочену заборгованість за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р. станом на 05.12.2018р. у розмірі: 17 113 455,84 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна, 18 635 565,72 грн. - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 7 124 118,30 грн. - пеня та 643 097,09 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відмовлено.

У зв`язку з набранням вказаним рішенням 24.07.2019р. законної сили, Господарським судом Запорізької області на його виконання виданий відповідний наказ від 01.08.2019р.

17.03.2021р. до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" надійшла заява № 117 від 17.03.2021р. про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019р. у справі № 908/368/19 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р. у сумі 17 113 455,84 грн.

Заслухавши пояснення представників заявника (відповідача) та позивача (стягувача), дослідивши матеріали заяви, суд першої інстанції в судовому засіданні 29.03.2021р. дійшов до висновку про відмову у її задоволенні.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Подані заявником матеріали свідчать, що 23.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано у реєстрі за № 16014, про повернення лізингоодержувачем - ТОВ "Спецпром Постач" на користь лізингодавця - АТ КБ "Приватбанк" об`єктів фінансового лізингу (нерухомого майна) вартістю 145764652,00 грн., що було передано в користування на підставі договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р. та додаткових угод до вказаного договору, укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Спецпром Постач" строком до 25.06.2026р., та підлягає поверненню у зв`язку з розірванням з 26.08.2020р. договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р., а також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 40 000,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 16014 від 23.09.2020р., згідно актів передачі від 02.11.2020р., 03.11.2020р. у ТОВ "Спецпром Постач" вилучено та передано АТ КБ "Приватбанк" нерухоме майно (предмет фінансового лізингу) за переліченими реєстраційними номерами майна.

Як зазначено заявником та не заперечувалося позивачем за первісним позовом, договір фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р. був розірваний з 26.08.2020р., тобто після ухвалення рішення у даній справі.

Згідно із ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до умов п. 6.2.4 договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р., який був покладений у підставу позову у даній справі, лізингоодержувач - ТОВ "Спецпром Постач" зобов`язався повернути майно АТ КБ "Приватбанк" у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

За змістом п. 6.2.11 вказаного договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов`язався сплачувати Банку, зокрема, лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна). Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2 (п. 2.1 договору).

Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Позивач за первісним позовом у даній справі вправі отримати належну йому суму коштів, а наявність судового рішення сама по собі не призводить до відновлення права, а лише спрямована на його захист, який має бути реалізований шляхом виконання такого рішення суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Наведена норма Конституції України кореспондується зі ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Як вбачається із матеріалів даної справи, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2019р. у справі № 908/368/19 набрало законної сили 24.07.2019р, отже є обов`язковим до виконання.

Наслідком визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі № 755/15479/15-ц.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність або відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 11.07.2019р. у справі № 910/8665/17).

Виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку ст. 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.

Водночас, матеріали справи не містять доказів погашення боржником заборгованості з примусового виконання наказу, судове рішення на підтвердження припинення основного зобов`язання також відсутнє.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказ Господарського суду Запорізької області від 01.08.2019р. у справі № 908/368/19 є таким, що не підлягає виконанню в порядку ч. 2 ст. 328 ГПК України у зв`язку із розірванням договору фінансового лізингу, припиненням зобов`язань за договором та поверненням майна лізингодавцю, що відбулося після прийняття судом рішення про стягнення лізингових платежів та суттєво змінило права і обов`язки сторін колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не вказують про фактичне виконання боржником рішення суду у даній справі. В зв`язку з чим, такі обставини не є підставою для визнання в цілому наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи, що майно АТ КБ "Приватбанк" повернуто заявником у листопаді 2020р., тобто після ухвалення місцевим господарським судом рішення у даній справі та набрання ним законної сили, розірвання договору фінансового лізингу № 4С16036ЛИ від 02.07.2016р. відбулося також після ухвалення судового рішення, прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна стягнута з боржника станом на 05.12.2018р., суд першої інстанції правомірно визнав недоведеними та необґрунтованими доводи заявника, викладені у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та постановлено незаконне судове рішення (ухвалу) колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки на думку суду, задоволення заяви відповідача за первісним позовом буде порушувати принцип обов`язковості виконання відповідачем за первісним позовом рішення суду у даній справі, обов`язковість виконання якого гарантовано стягувачу ст. 129-1 Конституції України.

Посилання скаржника в додаткових поясненнях на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі № 904/5726/19, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки вона стосується інших встановлених у цій справі обставин. Так, предметом розгляду у справі № 904/5726/19 є застосування наслідків порушення обов`язку сплачувати лізингові платежі та повернути лізингодавцю об`єкт лізингу, а предметом розгляду у даній справі є визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із розірванням договору та фактичним поверненням об`єкту лізингу.

З урахуванням наведеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Ухвала місцевого господарського суду у даній справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала місцевого господарського суду у даній справі має бути залишена без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпром Постач" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021р. у справі № 908/368/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.09.2021р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд