Постанова

від 23.03.2021 по справі 917/665/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/665/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Семенчука М. А. (посвідчення № 056670),

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - Лебединського Г. І. (адвокат), Бобонича Є. Ф. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третя особа-1 - не з`явилися,

третя особа-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі

за позовом заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, 2. Українського інституту експертизи сортів рослин,

до 1. Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області,

2. Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Решетилівської міської ради,

про визнання незаконними та скасування рішення, скасування права комунальної власності, визнання недійсним договору оренди, скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2020 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) та Українського інституту експертизи сортів рослин (далі - Інститут) з позовом до Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (далі - Сільрада) та Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Осінського Євгена Григоровича, в якому просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення 37 сесії 7 скликання Сільради від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки", в частині розпорядження земельними ділянками Решетилівської державної сортодослідної станції з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 площею 126,9997 га;

2) скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, кадастрові номери 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032;

3) визнати незаконним та скасувати рішення 38 сесії 7 скликання Сільрада від 21.11.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності";

4) визнати недійсним договір оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, розташованих за межами Сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Сільрадою та ФОП Осінським Є. Г.;

5) скасувати запис про реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

2. Прокурор у позові зазначив, що прийняття оспорюваних рішень та укладення оспорюваних договорів оренди відбулися із порушенням вимог земельного законодавства та прав Міністерства і Інституту.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 (суддя Кльопов І. Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі через не доведення прокурором та позивачами суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

4. Так, суд першої інстанції акцентував, що позивачем надано копії державних актів на земельні ділянки із яких слідує, що на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації (далі - Решетилівська райдержадміністрація) від 26.12.2007 № 562 Решетилівській державній сортодослідній станції у с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області надано земельні ділянки площею 84,76 га і 42,24 га на території Сільради для дослідних, навчальних цілей для ведення товарного сільськогосподарського господарства. Разом з тим, Полтавська обласна державна адміністрація на запит Осінського Є. Г. повідомила, що за інформацією Решетилівської райдержадміністрації від 23.12.2019 № 1-50/309 розпорядження голови Решетилівської райдержадміністрації від 26.12.2007 № 562 не існує.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Постанову мотивовано відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок недотримання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки зважаючи на майже одночасне звернення прокурора до суду та до компетентних органів, у Міністерства та Інституту взагалі не було часу для реагування на повідомлення прокуратури та самостійного захисту інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, справу передати для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 131-1 Конституції України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ФОП Осінський Є. Г. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 917/665/20 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 23.03.2021 о 15:30.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації від 26.12.2007 № 562 Решетилівській державній сортодослідній станції (код ЄДРПОУ 34170973) надано у постійне користування земельні ділянки на території Сільради для дослідних і навчальних цілей, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324281400:00:006:0002 площею 84,76 га та кадастровий номер 5324281400:00:005:0001 площею 42,24 га.

12. Право постійного користування посвідчено державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 06.02.2008 серія ЯЯ № 225774 і серія ЯЯ № 225773.

13. Згідно з листом Держгеокадастру у Полтавській області від 20.09.2018 під час внесення відомостей до державного земельного кадастру земельної ділянки площею 42,2414 га, кадастровий номер 5324281400:00:005:0001, зазначений в державному акті серія ЯЯ № 225774 було змінено на кадастровий номер 5324281400:00:006:0032. А також, під час внесення відомостей до державного земельного кадастру земельної ділянки площею 84,7583 га, кадастровий номер 5324281400:00:006:0002, зазначений в державному акті серія ЯЯ № 225773 було змінено на кадастровий номер 5324281400:00:006:0031.

14. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2018 № 73 внесено зміни до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 № 807 "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій" та відповідно до підпункту 6 пункту 3 реорганізовано шляхом приєднання до Інституту (ЄДРПОУ 00488332, м. Київ, вул. Генерала Родімцева, 15) Решетилівську державну сортодослідну станцію (ЄДРПОУ 34170973, Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе).

15. Згідно з пунктом 4 зазначеного наказу Інституту визначено правонаступником майна, майнових прав і обов`язків державних сортодослідних станцій.

Підпунктом 2 пункту 7 цього наказу зобов`язано директора Інституту вжити заходів щодо переоформлення земельних ділянок, що знаходяться у користуванні державних сортодослідних станцій, у тому числі, Решетилівської державної сортодослідної станції (ЄДРПОУ 34170973, Полтавська область, Решетилівський район, с.Жовтневе).

16. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.11.2018 згідно з записами № 28779235 і № 28779240 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 за Інститутом (ЄДРПОУ 00488332).

17. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №954-р зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ, організацій, у тому числі Інститут (ЄДРПОУ 00488332), Полтавську філію Інституту (ЄДРПОУ 38375790) та Решетилівську державну сортодослідну станцію (ЄДРПОУ 34170973) до сфери управління Міністерства.

18. Відповідно до інформації Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.01.2020 № 7-16-0,51-442/2-20 спірні земельні ділянки передано у постійне користування Решетилівській сортодослідній станції; вони належать до земель державної власності з цільовим призначенням для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства, що підтверджується записами у поземельних книгах.

19. Рішенням 37 сесії 7 скликання Сільради від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки" посвідчено право комунальної власності на земельні ділянки, у тому числі Решетилівської сортодослідної станції площею 126,9997 га за межами пунктів Сільради.

20. На підставі викладеного, державним реєстратором Решетилівської міської ради внесено записи від 22.10.2019 № 38801759, № 38801613 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за територіальною громадою Сільради на земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га та 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

21. Рішенням 38 сесії 7 скликання сільради "Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності" від 21.11.2019 спірні земельні ділянки передані в оренду.

22. 21.11.2019 між Сільрадою та ФОП Осінським Є. Г. укладено договір оренди б/н на спірні земельні ділянки строком дії до 2068 року з правом пролонгації.

27.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено записи № 34912068 та №34911893 про укладення між Сільрадою та ФОП Осінським Є. Г. договору оренди б/н від 21.11.2019 на спірні земельні ділянки.

Позиція Верховного Суду

23. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

24. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про відсутність підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з мотивів недоведеності нездійснення чи неналежного здійснення Міністерством та Інститутом захисту інтересів держави, який (висновок), у свою чергу, ґрунтується на тих обставинах:

1) Прокуратурою Полтавської області направлено на адресу Міністерства лист від 12.03.2020 № 05/1-101 вих-20, зі змісту якого вбачається, що прокурором вивчається стан законності у сфері захисту державної власності, у тому числі щодо вибуття майна із власності держави, а саме земельних ділянок Решетилівської державної сортодослідної станції. Зазначеним листом прокурор просив Міністерство повідомити чи вживались останнім заходи щодо оскарження рішення 37 сесії Сільради від 17.10.2019. Крім того, прокурор просив надати належним чином завірені копії документів на підставі яких прийняте майно в управління (наказ, акти прийому-передачі), статут Решетилівської державної сортодослідної станції.

2) листом від 17.03.2020 № 45-12-13-1/329 Інститут направив прокуратурі Полтавської області завірені документи, що посвідчують його право постійного користування земельними ділянками площею 84,7583 га, кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 та площею 42,2414 га, кадастровий номер 5324281400:00:006:0032, розташовані на території Сільради. Крім того, Інститут повідомив, що не відмовлявся від права постійного користування на зазначені земельні ділянки.

3) Прокуратура Полтавської області повідомленням від 15.04.2020 № 05/1-177 вих-20 на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Міністерство та Інститут про пред`явлення позову до Господарського суду Полтавської області в їх (Міністерства та Інституту) інтересах до Сільради та ФОП Осінського Є. Г. про визнання незаконним та скасування рішення Сільради в частині розпорядження землями державної власності, про скасування та визнання недійсним рішення про передачу в оренду земельних ділянок, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про проведену державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки та права оренди.

4) Прокуратура Полтавської області 17.04.2020 звернулася до Господарського суду Полтавської області із відповідним позовом.

25. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на таке.

26. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

27. У пунктах 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва . Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим ".

28. Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ненадання Міністерству та Інституту розумного строку для реагування на стверджувальне повідомлення прокуратури про порушення інтересів держави, з огляду на те, що повідомлення Прокуратури Полтавської області про представництво інтересів держави від 15.04.2020 №05/1-177 вих-20 було надіслано на адресу Міністерства та Інституту за 2 дні до дати, коли прокурор звернувся до суду із вищевказаним позовом (17.04.2020), у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України не надав належної оцінки листу Прокуратури Полтавської області від 12.03.2020 №05/1-101 вих-20, зі змісту якого вбачається повідомлення прокуратурою Міністерства про виявлені порушення законодавства, а також Міністерству було поставлено питання чи вживались ним заходи щодо оскарження рішення 37 сесії Сільради від 17.10.2019. У свою чергу, Міністерство відповіді на зазначений лист не надало.

29. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що висновки апеляційного суду щодо відсутності часу у позивачів у справі на самостійне реагування на встановлені прокурором порушення спростовуються доказами у справі.

30. З урахуванням викладеного у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 правового висновку про те, що у разі якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, і за умов відсутності отримання відповіді компетентного органу на звернення прокурора це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

31. При цьому колегія суддів враховує відсутність будь-якого реагування Міністерства на лист Прокуратури Полтавської області від 12.03.2020 №05/1-101 вих-20 у період з березня 2020 року до 17.04.2020 (дата подання позову), упродовж розумного строку позивачем самостійно не вживалися заходи, спрямовані на судовий захист інтересів держави, що можна розуміти як бездіяльність компетентного органу.

Наведений у цій постанові висновок щодо надання прокурором Міністерству та Інституту розумного строку для реагування на стверджуване порушення інтересів держави цілком узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, за змістом якого суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором "розумного строку" і фактичне усунення такими діями можливості самостійного подання позову компетентним органом (Кабінетом Міністрів України), у першу чергу, зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України та поданням позову у даній справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, оскаржувану постанову у справі № 917/665/20 прийнято з неправильним застосуванням приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позаяк застосований судами попередніх інстанцій підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору. Критерій "розумності", який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

З огляду на те, що постанову Верховного Суду 20.01.2021 у справі № 927/468/20 офіційно оприлюднено 25.01.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (18.01.2021), касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

32. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

33. З огляду на це касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

34. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

35. Наведене свідчить про те, що, передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду і залишивши позов прокурора без розгляду, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 86, 236, 282, 316 ГПК України ухилився від апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог.

36. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та зумовлене цим залишення без розгляду позову прокурора у справі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

37. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція відхиляє необґрунтовані доводи ФОП Осінського Є. Г., викладені у відзиві на касаційну скаргу.

38. Крім того, під час нового розгляді справи господарський суд повинен перевірити правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави з урахуванням правового статусу Інституту як держаної установи, оскільки згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти лише орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

41. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Міністерства та Інституту не відповідає положенням статей 86, 226, 236, 269, 316 ГПК України.

42. Таким чином, доводи, викладені скаржником у поданій касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок апеляційного суду щодо залишення позову без розгляду.

43. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

44. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат у виді сплаченого скаржником судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 917/665/20 скасувати.

Справу № 917/665/20 направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв