Постанова

від 08.06.2021 по справі 917/665/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа № 917/665/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. 1146 П/2) та Українського інституту експертизи сортів рослин (вх. 1147 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 (повний текст складено 18.09.2020) у справі №917/665/20 (суддя Кльопов І.Г.),

за позовом заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава в інтересах держави в особі:

1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, м.Київ

2) Українського інституту експертизи сортів рослин, м.Київ

до відповідачів:

1) Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, с.Кукобівка, Полтавська область

2) Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича, м. Решетилівка, Полтавська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, м.Полтава

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, м. Решетилівка, Полтавська область

про визнання незаконними та скасування рішення, скасування права комунальної власності, визнання недійсним договору оренди, скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Українського інституту експертизи сортів рослин з позовом до відповідачів: Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича, в якому просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення 37 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки", в частині розпорядження земельними ділянками Решетилівської державної сортодослідної станції з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 площею 126,9997га, скасувати реєстрацію права комунальної власності на вказані земельні ділянки.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області від 17.10.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності" від 21.11.2019 року земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032.

3. Визнати недійсним договір оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, які розташовані за межами Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Кукобівською сільською радою Решетилівського району та Фізичною особою-підприємцем Осінським Є.Г. (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та скасувати запис про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Вказане рішення мотивовано тим, що судом першої інстанції не прийнято в якості доказу, на підтвердження наявності у 2-го позивача права постійного користування спірними земельними ділянками, розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації № 562 від 26.12.2007 року, яким Решетилівській державній сортодослідній станції у с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області надано земельні ділянки площею 84,76 га та 42,24 га на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для дослідних, навчальних цілей для ведення товарного сільськогосподарського господарства, оскільки, згідно інформації Решетилівської райдержадміністрації від 23.12.2019 року №1-50/309 розпорядження голови Решетилівської райдержадмінінстрації від 26.12.2007 року за № 562 не існує.

Зазначене для суду першої інстанції стало підставою для висновку про те, що Кукобівська сільська рада не порушила права Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Українського інституту експертизи сортів рослин, приймаючи рішення від 17.10.2019 року про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 загальною площею 126,9997га та рішення від 21.11.2019 року про оформлення права оренди на земельні ділянки за ФОП Осінським Є.Г, оскільки вказані земельні ділянки знаходяться під нежитловою нерухомістю ФОП Осінського Є.Г.

Не погодившись з ухваленим рішення, Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі прокурором зазначено, що на момент прийняття Кукобівською сільською радою спірних рішень право постійного користування Решетилівською державною сортодослідною станцією (правонаступником якої є 2-й позивач) земельними ділянками державної форми власності для дослідних і навчальних цілей, для введення сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,76 га та кадастровий номер 5324281400:00::006:0032 площею 42,24 га не припинено у встановленому законом порядку.

Прокурор також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності розпорядження від 26.12.2007 №562 на підставі якого 2-й позивач отримав у постійне користування спірні земельні ділянки. На думку прокурора, не вірно зазначений у державному акті номер розпорядження Решетилівської державної адміністрації не припиняє права користування 2-м позивачем спірними земельними ділянками, а наявність в реєстрі інформації про право 2-го позивача на постійне користування спірними земельними ділянками таке право підтверджує.

Український інститут експертизи сортів рослин також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 по справі №917/665/20, ухвалили нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, 2-й відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, адже письмові докази, що є в матеріалах справи, в судовому засіданні 08.09.2020 не досліджувались, а тому такі докази не можуть бути покладені в основу рішення суду. Також заявник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 116, ст. 117, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційні скарги Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури та Українського інституту експертизи сортів рослин на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 задоволено частково; рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Українського інституту експертизи сортів рослин до Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича про визнання незаконними та скасування рішення, скасування права комунальної власності, визнання недійсним договору оренди, скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки - залишено без розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 скасовано, а справу №917/665/20 направлено до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

14.04.2021 справа №917/665/20 надійшла до Східного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2021 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційні скарги Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури та Українського інституту експертизи сортів рослин на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 прийняті до провадження та призначені до розгляду на 19.05.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 задоволено заяву колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Лакіза В.В., Геза Т.Д. про самовідвід від розгляду справи №917/665/20, відведено від розгляду справи №917/665/20 суддів Східного апеляційного господарського суду: Мартюхіну Н.О., Лакізу В.В., Гезу Т.Д., матеріали справи №917/665/20 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021 для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2021.

31.05.2021 від 2-го позивача надійшли письмові пояснення.

07.06.2021 від Полтавської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

08.06.2021 від 2-го позивача надійшло клопотання (вх.№6608) про долучення до матеріалів справи №917/665/20 відповідь (довідку) Фонду державного майна України від 01.06.2021 №10-15-12355.

Колегія суддів зауважує 2-го позивача, що в силу приписів статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тож, процесуальним законом чітко встановлено можливість прийняти судом апеляційної інстанції нові докази у справі у виключних випадках, або якщо сторона, яка надає такі докази доведе про неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Враховуючи, що відповідь (довідку) Фонду державного майна України складено 01.06.2021, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а тому вона не була предметом дослідження судом першої інстанції. До того ж, 2-й позивач не надав доказів на підтвердження неможливості отримати цю довідку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, представник 2-го відповідача 08.06.2021 звернувся до суду апеляційної інстанції з письмовим клопотанням (вх. №6611) про проведення дослідження та залучення фахівця, в якому просить доручити ПП Алан-Зем проведення геодезичного дослідження для встановлення фактичних площ земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для дослідних, навчальних цілей для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, адже встановлення фактичних площ спірних земельних ділянок не входить до предмету доказування у даній справі та не є спірним питанням.

Також, представник 2-го відповідача 08.06.2021 звернувся до суду апеляційної інстанції з письмовим клопотанням (вх.№6612) про витребування доказів, в якому просить витребувати у АТ Полтаваобленерго копію рішення проекту відведення ліній електропередач ПЛ-10 КВ та трансформатору, які розташовані на території площ земельних ділянок земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як зазначалось, положеннями статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В матеріалах справи відсутні докази заявлення такого клопотання в суді першої інстанції, також представником 2-го відповідача не надано доказів неспроможності самостійно отримати такі докази у АТ Полтаваобленерго .

Також, заявником клопотання взагалі необґрунтовано необхідність отримання таких доказів з урахуванням конкретних обставин даної справи, та з огляду на доводи сторін.

Також, представник 2-го відповідача 08.06.2021 звернувся до суду апеляційної інстанції з письмовим клопотанням (вх.№6613) про долучення до матеріалів справи копію проекту відведення ділянки закритому акціонерному товариству Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ. для розміщення базової станції POL9-406 за рахунок земель Решетилівської сортовипробувальної станції Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Обґрунтовуючи неможливість подання такого клопотання у встановлені процесуальним законодавством строки, представник 2-го відповідача та Осінський Є.Г. особисто, повідомили, що дізнались про наявність цих доказів безпосередньо під час розгляду справи в апеляційній інстанції (зокрема перед судовим засіданням 08.06.2021). Проте, доказів на підтвердження даних доводів не надали.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на приписи статті 269ГПК України, та відсутність обґрунтування заявника про виключність випадку та неможливість надання таких доказів до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 08.06.2021 присутні представники сторін підтримали свої позиції у справі. Прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги та підтримав апеляційну скаргу 2-го позивача, просив їх задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 та задовольнити позовні вимоги. Представники 2-го позивача також наполягали на задоволенні апеляційної скарги та підтримали апеляційну скаргу прокурора, просили їх задовольнити, відповіли на питання суду. Представник 2-го відповідача просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Представники 1-го позивача, 1-го відповідача та третіх осіб в судове засідання 08.06.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про час, місце розгляду даної справи.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представників 1-го та 2-го відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 26.12.2007 року №552 Решетилівській державній сортодослідній станції (код ЄДРПОУ 34170973) надано у постійне користування земельні ділянки на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для дослідних і навчальних цілей, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5324281400:00:006:0002 площею 84,76 га та кадастровий номер 5324281400:00:005:0001 площею 42,24 га.

Право постійного користування за Решетилівською державною сортодослідною станцією посвідчено державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 06.02.2008 року серія ЯЯ №225774 та серія ЯЯ №225773 (а.с.64, 65 т.1).

Відповідно даних Поземельної книги (а.с. 51-62 т. 1), сформованої відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0002 площею 84,76 га та 5324281400:00:005:0001 площею 42,24 га знаходились у державній власності до 23.10.2019.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до 22.10.2019 земельні ділянки з кадастровим номером 5324281400:00:006:0002 площею 84,76 га та кадастровим номером 5324281400:00:005:0001 площею 42,24 га знаходились у постійному користуванні у Українського інституту експертизи сортів рослин (код 00488332) (а.с. 75-80 т.1)

Згідно листа Держгеокадастру у Полтавській області від 20.09.2018 року при внесенні відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 42,2414 га, кадастровий номер 5324281400:00:005:0001 зазначений в державному акті серія ЯЯ№225774 був змінений на кадастровий номер 5324281400:00:006:0032. А також, при внесенні відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 84,7583га кадастровий номер 5324281400:00:006:0002 зазначений в державному акті серія ЯЯ№225773 був змінений на кадастровий номер 5324281400:00:006:0031.

Також згідно до інформації Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.01.20 №7-16-0,51-442/2-20 спірні земельні ділянки передані у постійне користування Решетилівській сортодослідній станції та належать до земель державної власності з цільовим призначенням для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики продовольства України від 14.02.2018 року №73 внесено зміни до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 №807 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» та відповідно до підпункту 6 пункту 3 реорганізовано шляхом приєднання до Українського інституту експертизи сортів рослин (ЄДРПОУ 00488332, м.Київ, вул. Генерала Родімцева, буд.15) Решетилівську державну сортодослідну станцію (ЄДРПОУ 34170973, Полтавська область, Решетилівський район, с.Жовтневе).

Згідно п.4 вказаного наказу Український інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) визначено правонаступником майна, майнових прав і обов`язків державних сортодослідних станцій.

Підпунктом 2 пункту 7 наказу Мінагрополітики №73 директору УІЕСР унормовано вжитти заходи щодо переоформлення земельних ділянок, що знаходяться у користуванні державних сортодослідних станцій, у тому числі, Решетилівської державної сортодослідної станції (ЄДРПОУ 34170973, Полтавська область, Решетилівський район, с.Жовтневе).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №954-р зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ, організацій, у тому числі Український Інститут Експертизи Сортів Рослин (ЄДРПОУ 00488332), Полтавський ОДЦЕЄР (ЄДРПОУ 38375790) та Решетилівську державну сортодослідну станцію (ЄДРПОУ 34170973) до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

12.08.2020 розпорядженням Кабінету Міністрів України Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна № 1010-р передано єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, зокрема, Решетилівської державної сортодослідної станції (код 34170973) із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна.

17.10.2019 Кукобівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області на 37-ій сесії 7 скликання прийняла рішення «Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки» , яким посвідчено право комунальної власності на земельні ділянки, у тому числі Решетилівської сортодослідної станції площею 126,9997 га за межами населених пунктів Кукобівської сільської ради Решетилівського району.

Державним реєстратором Решетилівської міської ради внесено записи від 22.10.2019 року №38801759, №38801613 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за територіальною громадою Кукобівської сільської ради Решетилівського району на земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га та 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

Рішенням 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області «Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності» від 21.11.2019 року вказані земельні ділянки передані в оренду фізичній особі ОСОБА_1 терміном на 49 років.

21.11.2019 року між та Фізичною особою- підприємцем Осінським Євгеном Григоровичем укладено договір оренди б/н на спірні земельні ділянки №5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га та 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га строком дії до 2068 року з правом пролонгації.

27.12.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено записи №34912068 та №34911893 про укладення між Кукобівською сільською радою та Фізичною особою- підприємцем Осінським Євгеном Григоровичем (код НОМЕР_1 ) договору оренди б/н, від 21.11.2019 року на земельні ділянки №5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га та 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає про те, що вказані рішення прийняті Кукобівською сільською радою з порушенням вимог чинного законодавства та поза межами її компетенції.

Заперечуючи проти позовних вимог, Кукобівська сільська рада зазначає, що на прийняття спірних рішень земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га та 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га знаходились у комунальній власності, оскільки у 1995 році Полтавський філіал інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Кукобівської сільської ради у 1995 році розробляв технічну документацію по перерозподілу земель між землекористувачами на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. У відповідності до матеріалів коректування технічної документації по перерозподілу земель між землекористувачами на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, до складу земель в межах адміністративного підпорядкування Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (по вгіддях і землекористувачах) агрофірма «Авангард» мала ріллі 2369,6 га; багаторічних насаджень 115,8 га; сіножатей 310,0 га; пасовищ 103,6 га, всього сільськогосподарських угідь 2899,0 га, лісових площ в тому числі покритих лісом 147,3 га; деревно-чагарникових насаджень, які не входять в лісфонд 51,1 га, в тому числі полезахисних лісосмуг та інших захисних лісонасаджень 40,4 га, деревно-чагарникової рослинності на землях сільськогосподарського призначення 10,7 га.

Згідно рішень, прийнятих на загальних зборах агрофірми Авангард у 1995 році, члени агрофірми, зокрема, у лютому 1995 року вирішили: 1) у відповідності до ст. 31 Земельного кодексу України відмовити у зміні власника земельної ділянки площею 120,6 га та передачі її інспектурі Держкомісії по Полтавській області; 2) припинено дію договору між агрофірмою «Авангард» і Решетилівською сортовипробувальною дільницею; 3) до 01 березня 1995 року створити на базі сортодільниці підрозділ агрофірми по вирощуванню плодових і ягідних культур. У квітні 1995 року на зборах уповноважених членів агрофірми «Авангард» було вирішено: 1) дати згоду на передачу земельної ділянки Інспектурі держкомісії по сортовипробуваннях с/г культур по Полтавській області загальною площею 127 га в тому числі багаторічних насаджень/сад 115,8 га, та інших угідь 11,2 га); 2) передачу основних фондів, інвентаря оформити двосторонніми приймально- здавальним актом; 3) просити Кукобівську сільську раду підтримати дане рішення. (Витяг із протоколу №2 загальних зборів, наданому архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області).

17 квітня 1995 року шоста сесія Кукобівської сільської ради народних депутатів двадцять другого скликання рішенням № 28 вирішила:

1. Погодитись із рішенням загальних зборів а/ф «Авангард» від 15.04.1995 року про передачу землі площею 127 га в розмірі 112 га ріллі Інспектурі держкомісії по Полтавській області для створення Решетилівської державної сортовипробувальної станції.

2. Просити Полтавський інститут Укрземлеустрою виготовити матеріали відведення земель у постійне користування площею 127 га для утворення Решетилівської сортовипробувальної станції.

3. Державний акт на право користування землею видати Решетилівській державній сортовипробувальній станції після вирішення претензій пунктів договору від 15.04.1995 року, заключеного між агрофірмою та інспектурою. (Рішення № 28 від 17.04.1995 року, що наданий архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області).

Отже, 1-ий відповідач вважаючи, що спірні земельні ділянки перебували у комунальній власності, стверджує, що повинен був офіційно оформити землю у комунальну власність задля недопущення рейдерського захоплення і дотримання її цільового використання.

Крім того, нежитлові споруди, які перебувають на балансі ДП «Решетилівська державна сортодослідна станція та знаходились на земельних ділянках вказаного підприємства на території села Жовтневе Жовтневої сільської ради Решетилівського району, а саме: А-погріб, Б - технічна споруда над погребом, В- літній будиночок, Г - гаражі, Д - адміністративна будівля передано у приватну власність громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі розпорядження голови Решетилівської державної адміністрації Полтавської області від 01.07.1998 № 219.

Тим самим, 1-й відповідач зазначає, що ФОП Осінський Євген Григорович є власником комплексу будівель і споруд сільськогосподарського призначення № 1 та № 2 на території Решетилівської державної сортодослідної станції, а тому земельні ділянки йому передані на праві оренди, як власнику об`єктів нерухомості під експлуатацію будівель.

Як зазначалось, 08.09.2020 Господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

За змістом статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

У відповідності до частини 2 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно , право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке є похідним від права власності. Таке право підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації (якщо воно оформлене після 01.01.2013). Право постійного користування земельною ділянкою, що виникло до вказаної дати, визнається дійсним за наявності однієї з таких умов: його реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення; на момент виникнення такого права діяло законодавство, що не передбачало його обов`язкової реєстрації.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 123 цього кодексу врегульований порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Так, зазначеною нормою передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.13 Земельного Кодексу України (в редакції від 17.10.2019 на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах визначених цим Кодексом.

Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам, організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( ч. 1 ст.24 Земельного Кодексу України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, колегією суддів встановлено, що відповідно до актів про постійне користування земельними ділянками від 06.02.2008 серії: ЯЯ№225774 та ЯЯ225773, Решетилівська державна сортодослідна станція набула право користування земельними ділянками площею 84,76 га там 42,24 га з цільовим призначенням: для дослідних і навчальних цілей, для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Як зазначалось, у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики продовольства України від 14.02.2018 року №73, яким внесено зміни до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 №807 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» Український інститут експертизи сортів рослин є правонаступником Решетилівської державної сортодослідної станції.

Вказане право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 02.11.2018 згідно записів №28779235 та №28779240 за Українським інститутом експертизи сортів рослин.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №908/1947/19, Суд дійшов висновку про те, що приписи підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, тобто наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Як встановлено із даних Поземельної книги форма власності земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0032 та 5324281400:00:006:0031 визначено, як державна, станом до 23.10.2019 року.

Враховуючи, що зазначений Закон введено у дію значно пізніше ніж спірні земельні ділянки надано у постійне користування позивачу, записи у Поземельній книзі зроблено 04.07.2017.

Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено державну форму власності земельних ділянок земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0032 та 5324281400:00:006:0031, станом до 23.10.2019.

До того ж, згідно пункту 6 ст. 7 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

Згідно статуту Український інститут експертизи сортів рослин є науковим експертним закладом із проведення державної науково-технічної експертизи сортів рослин, яким надається підтримка держави.

Тому, перебування у Українського інституту експертизи сортів рослин земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0032 та 5324281400:00:006:0031 на праві постійного користування, як у установи, що займається науково-експертною діяльністю узгоджується з приписами чинного законодавства та підтверджено матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності розпорядження №562 від 26.12.2007 року, а тому і відсутності у Решетилівської державної сортодослідної станції права користування спірними земельними ділянками, адже, дійсність державних актів на право користування Решетилівською державною сортодослідною станцією спірними земельними ділянками відповідачами не спростована, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достатні докази на підтвердження їх недійсності.

А по-друге, згідно листа Полтавської обласної державної адміністрації від 02.01.2020 №0-05-12/2912, підтверджено, що головою Решетилівської райдержадміністрації прийнято розпорядження №552 від 26.12.2007 Про затвердження технічної документації Решетилівській державній сортодослідній станції що посвідчує право постійного користування на земельну ділянку на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району (а.с. 153 т. 1).

Крім того, згідно інформації архівного відділу Решетилівської районної державної адміністрації, 2-му відповідачу видано архівну копію №01-11/132 від 03.07.2020 (а.с. 16 т. 2) розпорядження від 26.12.2007 №55*2 (у нижній частині міститься помітка про виправлення цифри 6 на цифру 5 ), яким адміністрація посвідчила право постійного користування на земельні ділянки зайняті Решетилівською сортодослідною станцією для дослідних і навчальних цілей, для ведення сільськогосподарського господарства в межах Кукобівської сільської ради Решетилівського району.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За наслідками дослідження наданих сторонами доказів у справі, колегія суддів вважає більш вірогідними обставини існування розпорядження від 26.12.2007 Про затвердження технічної документації Решетилівській державній сортодослідній станції що посвідчує право постійного користування на земельну ділянку на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району , на підставі якого Решетилівською райдержадміністрацією у 2008 році 2-му позивачу видані Акти на постійне користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» , доручено Держгеокадастру розпочати з 1 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно пункту 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність визначений ст.117 ЗК України.

Згідно частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно ч. 2 ст.117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Разом з тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, колегія суддів зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Розпорядження земельною ділянкою, а саме надання її у користування іншій особі за наявності чинного права користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Згідно листа Українського інституту експертизи сортів рослин від 17.03.2020 року №45-12-13-1/329, Інститут є постійним користувачем земельних ділянок державної власності, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.11.2018 року та відмова від права постійного користування земельними ділянками не надавалася, судові рішення з вказаних питань не приймалися.

Матеріалами справи такі твердження Інституту також не спростовані.

Крім того, нормами статті 149 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельних ділянок з постійного користування, за яким, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

В матеріалах справи також відсутні докази вилучення спірних земельних ділянок у примусовому порядку.

Тому, враховуючи, що Український інститут експертизи сортів рослин є державною науково-експертною установою та підпорядковується Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, то земельні ділянки, що знаходяться у її постійному користуванні є власністю держави, повноваження щодо розпорядження якими відноситься до органу виконавчої влади, а тому рішення щодо припинення права постійного користування Українським інститутом експертизи сортів рослин земельною ділянкою повинна прийматися власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений спосіб реалізації компетенції органу місцевого самоврядування та встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення Ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Однак, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до компетенції міських рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, колегія суддів зауважує, що розпорядження земельною ділянкою, а саме надання її у користування іншій особі за наявності чинного права користування, можливо лише після припинення такого права користування останнім у встановленому порядку.

До того ж, в матеріалах справи відсутні достеменні докази, що підтверджували б наявність законних та обґрунтованих підстав для зміни форми власності спірних земельних ділянок - із державної в комунальну.

Посилання в преамбулі рішення Кукобівської сільської ради від 17.10.2019 Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні не встановлює таких підстав та не наділяє таким правом Кукобівську сільську раду.

У своїй постанові від 21.01.2021 № 908/1947/19 Верховний Суд вказав, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України .

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005".

Також колегію суддів не приймаються, як докази на підтвердження прав ради на зміну форми власності земельних ділянок та вилучення їх у 2-го позивача із постійного користування, Акти про нераціональне використання земельної ділянки від 08.04.2016, від 28.04.2018, від 21.05.2019, оскільки обставини встановлені в актах не дають підстав для зміни форми власності спірних земельних ділянок, а мають інші форми реалізації.

Таким чином, Кукобівською сільською радою при прийнятті рішення від 17.10.2019 Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки порушені приписи Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність , що є підставою для висновку про його незаконність, та перевищення Кукобівською сільською радою своїх владних повноважень при прийнятті вказаного рішення.

Як встановлено, рішенням 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області «Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності» від 21.11.2019 року спірні земельні ділянки передані в оренду фізичній особі ОСОБА_1 терміном на 49 років.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини щодо порушення вимог чинного законодавства при прийнятті Кукобівською сільської ради рішення від 17.10.2019 Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки , наведене вище рішення про надання в оренду спірних земельних ділянок фізичній особі ОСОБА_1 є також таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вилучення земельних ділянок із державної власності відбулося з порушенням земельного законодавства, з перевищенням сільською радою своїх повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, за відсутності підписаного акту прийому-передачі, за відсутності згоди постійного користувача Українського інституту експертизи сортів рослин та власника майна - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення 37 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради від 17.10.2019 Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки та рішенням 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області «Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності» від 21.11.2019 є незаконними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, які розташовані за межами Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Кукобівською сільською радою Решетилівського району та фізичною особою-підприємцем Осінським Є.Г., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У преамбулі спірного договору оренди зазначено, що підставою його укладення є рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області «Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності» від 21.11.2019.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про визнання незаконними рішення 37 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради від 17.10.2019 Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки та рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області «Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності» від 21.11.2019, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні договору оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, які розташовані за межами Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Кукобівською сільською радою Решетилівського району та фізичною особою-підприємцем Осінським Є.Г.

А тому, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, які розташовані за межами Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Кукобівською сільською радою Решетилівського району та фізичною особою-підприємцем Осінським Є.Г., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання скасувати записи про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 та про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, як похідних від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 37 сесії 7 скликання Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки" в частині розпорядження земельними ділянками Решетилівської державної сортодослідної станції з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 площею 126,9997га; та про визнання недійсним договору оренди б/н від 21.11.2019.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Париж, 20.III.1952) ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.97) "Захист права власності", визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися згідно із законом , воно повинно мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

Поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ураховуючи викладене, втручання у право оренди ФОП Осінського Є.Г. є таким, що відповідає принципу пропорційності, не становитиме для нього такого індивідуального тягаря, який є надмірним, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, а також суспільних інтересів у збереженні земель науково-експертної установи задля здійснення нею статутної діяльності.

Отже, встановлені у даній справі обставини призвели до скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020, та задоволення апеляційних скарг.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вимогам статті 236 ГПК України не відповідає, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури та Українського інституту експертизи сортів рослин задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2020 у справі №917/665/20 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 37 сесії 7 скликання Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області від 17.10.2019 "Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки" в частині розпорядження земельними ділянками Решетилівської державної сортодослідної станції з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032 площею 126,9997га, скасувати реєстрацію права комунальної власності на вказані земельні ділянки.

Визнати незаконним та скасувати рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської рада Решетилівського району Полтавської області від 17.10.2019 "Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності" від 21.11.2019 року земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031, 5324281400:00:006:0032.

Визнати недійсним договір оренди б/н земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583га, 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га, які розташовані за межами Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 21.11.2019 між Кукобівською сільською радою Решетилівського району та фізичною особою-підприємцем Осінським Є.Г. (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та скасувати запис про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

Стягнути з Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (38415, вул. 40-річчя Перемоги, 8Б, с. Кукобівка Решетилівського району Полтавської області, код 21044036) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, вул. 1100 - річчя Полтави, 7 м. Полтава, код 02910060 ) 7357 грн судового збору за подання позовної заяви та 11035,50 грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Осінського Євгена Григоровича ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, вул. 1100 - річчя Полтави, 7 м. Полтава, код 02910060) 7357 грн судового збору за подання позовної заяви та 11035,50 грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (38415, вул. 40-річчя Перемоги, 8Б, с. Кукобівка Решетилівського району Полтавської області, код 21044036) на користь Українського інституту експертизи сортів рослин (03041, вул. Генерала Родимцева, 15 м. Київ, код 00488332) 11035,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Осінського Євгена Григоровича ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь Українського інституту експертизи сортів рослин (03041, вул. Генерала Родимцева, 15 м. Київ, код 00488332) 11035,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.06.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель