Постанова

від 24.03.2021 по справі 284/704/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 284/704/18

провадження № 61-19522св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області, про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доНародицької районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області, про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів, право на які вона отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позов обґрунтовано тим, що її матері ОСОБА_2 на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1 , яке віднесено до зони обов`язкового відселення. У 1992 року позивачка через погіршення стану здоров`я перевезла свою матір у м. Рівне, а будинок здала на баланс Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області. Відповідно до статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи її матір повинна була отримати компенсацію за втрачене житло. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Компенсацію за втрачене житло не отримала.

Згідно довідки Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 24 вересня 2004 року сума коштів, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забруднених територіях у період з 1992-1996 роки становила 18 462 грн.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2006 року, ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті матері, отримала право на спадкове майно у вигляді отримання цієї грошової компенсації.

Посилаючись на те, що відповідач таку компенсацію не виплачує, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконною бездіяльність Народицької районної державної адміністрації Житомирської області в частині невиплати їй грошової компенсації у сумі 18 462 грн за належне її матері, ОСОБА_2 , майно, стягнути з відповідача на її користь 18 462 грн, невиплачених відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії Народицької районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території на АДРЕСА_1 , яке належало померлій ОСОБА_2 , відповідно до статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними.

Стягнуто з Народицької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом грошову компенсацію за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території на АДРЕСА_1 , яке належало померлій ОСОБА_2 , у розмірі 18 462 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході розгляду справи суд встановив, що сума грошової компенсації за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території на АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_2 , була нарахована, але невиплачена з вини відповідача. Позивачка як її спадкоємець має право на отримання неодержаних її матір`ю за життя коштів в порядку статті 1227 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки вважав, що звернувшись до Народицької районної державної адміністрації Житомирської області за отриманням грошової компенсації ОСОБА_1 не виконала вимоги чинного на той час законодавства та не надала необхідні документи для нарахування суми грошової компенсації. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункти 1 частини другої статті

389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Народицькому районі Житомирської області просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

02 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У касаційній скарзі, поданій у порядку пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язання розглянути заяву. Зокрема, ОСОБА_1 посилалася на висновок наведеній у цій постанові про те, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом визначеності.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачає, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, в тому числі, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частин шостої, восьмої статті 4 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає: грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належав житловий будинок на АДРЕСА_1 , яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

15 березня 1993 року ОСОБА_2 здала на баланс Межиліської сільської ради Народицького району належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , за що їй була нарахована компенсація у сумі 157 605 укр. крб., яку остання за життя не отримала і факт отримання даної компенсації не доведений жодними наданими доказами.

Факт передачі будинку на баланс Межиліської сільської ради Народицького району підтверджується довідкою Межиліської сільської ради від 06 серпня 2004 року, листами відділу фінансів Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 03 жовтня 2019 року та від 04 лютого 2020 року (а. с. 26, 149, 181).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Компенсацію за втрачене нерухоме майно за життя вона не отримала.

Згідно із довідкою Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 24 вересня 2004 року № 1235 сума коштів, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 відповідно до статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1284 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 755 та Методики визначення розміру перерахунку грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території у період 1992-1996 роках становила 18 462 грн (а. с. 6).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2006 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з грошової компенсації за втрачене нерухоме майно у сумі 18 462 грн, нарахованої відповідно до статті 35 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи (а. с. 7).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки ОСОБА_2 за життя, а у подальшому її спадкоємиця ОСОБА_1 , не отримали відповідну грошову компенсацію, тому остання має право на її отримання за рішенням суду в порядку спадкування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив тверджень позивачки, на які вона посилала як на підставу даного позову до суду та безпідставно відхилив доводи суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати, рішення Народицького районного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук