Ухвала від 30.03.2021 по справі 905/1755/19

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1755/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника (АТ "Укртрансгаз") - адвокат Онищенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Терещенко О.І.- головуючого, Сіверіна В.І., Гетьмана Р.А.

від 16.12.2020

та на рішення Господарського суду Донецької області

у складі колегії суддів: Ніколаєвої Л.В.- головуючого, Лейби М.О., Величко Н.В.

від 07.09.2020

у справі № 905/1755/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; 2. Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 3 919 443,36 грн,-

ВСТАНОВИВ:

АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд: зобов`язати ТОВ "Краматорськтеплоенерго" повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 586,52 тис.куб.м.; стягнути з ТОВ "Краматорськтеплоенерго" на користь АТ "Укртрансгаз" 3 919 443,36 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 586,52 тис.куб.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є третя особа 2 (ПАТ "Донецькоблгаз"), відбору природного газу у квітні 2017, за відсутністю постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем. Здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 586,520 тис. куб.м. з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.09.2020 у справі №905/1755/19 відмовлено Акціонерному товариству Укртрансгаз у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у цій справі апеляційні скарги залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю договірних правовідносин між сторонами та тим, що позивачем невірно надано кваліфікацію спірним правовідносинам, оскільки з огляду на спеціальне законодавство у сфері газопостачання, яким врегульовано такі правовідносини, положення гл. 83 Цивільного кодексу України, зокрема, статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України щодо безпідставного набуття, збереження майна, на які посилається позивач, застосуванню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "Укртрансгаз" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані постанову та рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані постанову та рішення скасувати в частині відмови у стягненні вартості природного газу в розмірі 3 919 443,36 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3 919 443,36 грн.

11.03.2021 Верховний Суд ухвалив відкрити касаційне провадження у справі № 905/1755/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2020; відкрити касаційне провадження у справі № 905/1755/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Вих. № 39/5-167-21 від 13.01.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2020, в частині відмови у стягненні 3 919 443,36 грн.; об`єднати в одне касаційне провадження касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та призначити розгляд касаційних скарг на 30.03.2021 о 10:00 год.

АТ "Укртрансгаз", мотивуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши зокрема наступне:

- судами попередніх інстанцій не застосовано норми матеріального права які підлягали застосуванню, а саме статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, при тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;

- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтю 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України та порушено норму процесуального права, а саме частину 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення ефективного способу захисту, при тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо такого застосування норм права у подібних правовідносинах.

АТ "НАК "Нафтогаз України", мотивуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається на положення пункту 1, частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши зокрема наступне:

- суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 18.05.2020 № 826/16697/17, від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 09.09.2019 у справі № 910/12929/18, від 29.08.2018 у справі № 910/18480/17, від 18.06.2018 у справі № 910/21079/17;

- висновки місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, неналежному дослідженні доказів, необ`єктивній оцінці позицій сторін та неправильному тлумаченні норм права: безпідставно зазначили про постачання з ресурсу НАК "Нафтогаз України" газу, при цьому акти приймання-передачі природного газу підписані з боку НАК "Нафтогаз України" у матеріалах справи відсутні, отже право власності на газ від останнього до відповідача не перейшло; факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу; право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

У судовому засіданні 30.03.2021 представник АТ "Укртрансгаз" підтримав касаційні скарги.

ТОВ "Краматорськтеплоенерго" подано відзив на касаційні скарги, в якому останнє просить залишити касаційні скарги без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін, з посиланням на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права та висновків Верховного Суду.

Дослідивши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем особливостей щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне.

03.11.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (АТ "Укртрансгаз") (газотранспортне підприємство, позивач) та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (замовник, відповідач) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 655-Крм, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п. 1.1 договору).

Договором узгоджено плановий обсяг транспортування природного газу замовника на 2017 рік (п. 1.2 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19.12.2017 до договору).

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).

У квітні 2017 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в загальному обсязі 586,520 тис. куб. м., про що свідчить відповідний акт від 30.04.2017, підписаний сторонами договору.

01.01.2016 між ПАТ "Донецькоблгаз" (газорозподільне підприємство, третя особа 2) та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (замовник, відповідач) укладено договір на розподіл природного газу № 06-11Т шляхом підписання останнім заяви приєднання до типового договору, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов`язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу, а замовник прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Договір укладено на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Додатковою угодою № 6 до договору узгоджено договірні обсяги розподілу природного газу на 2017 рік, в т.ч. на квітень 2017 року 3 500 тис. куб.м.

У квітні 2017 третьою особою 2 надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу в обсязі 586,520 тис. куб. м., про що свідчить відповідний акт від 30.04.2017, підписаний сторонами договору.

Також, сторонами договору підписано акт про фактичне споживання природного газу від 30.04.2017, згідно з яким третьою особою 2 поставлено, а відповідачем прийнято у квітні 2017 природний газ в обсязі 586,520 тис. куб. м., який належить НАК "Нафтогаз України", для надання послуг населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання згідно договору № 4774/1617-ТЕ-6 від 10.10.2016.

01.08.2016 року між АТ "Укртрансгаз" (оператор, позивач) та ПАТ "Донецькоблгаз" (замовник, третя особа 2) укладено договір транспортування природного газу №1512000703, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1 договору).

Згідно п.2.3. договору, оператором може бути надана замовнику в тому числі послуга балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Договором визначено обов`язок замовника щодо вчасного врегулювання небалансів та сплати вартості послуг балансування у разі їх не врегулювання замовником. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовник послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п.п. 4.1, 9.1, 9.2 договору).

Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).

10.10.2016 між ПАТ "НАК Нафтогаз України" (постачальник, третя особа 1) та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №4774/1617-ТЕ-6, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п.1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Договором узгоджено планові обсяги постачання газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 10.05.2017 до договору).

Договором визначено в тому числі порядок та умови передачі газу щодо оформлення споживачем заявок на плановані обсяги використання газу, підтвердження постачальником номінацій, складання актів приймання - передачі природного газу, порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, щодо сплати постачальником оператору газотранспортної системи вартості послуги балансування у випадку встановлення негативного небалансу та відшкодування споживачем постачальнику таких витрат (розд. 3, 6 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Листом № 26-3147/1.2-17 від 04.04.2017 третя особа 1 звернулась до відповідача з повідомленням про необхідність підписання додаткової угоди щодо врегулювання договірних відносин з огляду на закінчення строку дії договору 31.03.2017.

Листом №04/629 від 25.04.2017 відповідач надіслав третій особі 1 додаткову угоду б/н від 31.03.2017 щодо продовження строку дії договору до 30.09.2017 включно та щодо узгодження планового обсягу природного газу на квітень 2017 (570 тис. куб. м.).

Вказана додаткова угода третьою особою 1 не підписана.

Також, відповідач надіслав на адресу третьої особи 1 акт приймання - передачі природного газу за період квітень 2017 на обсяг газу 586,520 тис. куб.м., який повернутий без підписання з посиланням на невиконання відповідачем умов п. 12 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017, на нездійснення третьою особою 1 постачання природного газу та не підтвердження нею планових обсягів (не надання номінацій) природного газу у вказаний період.

31.01.2017 та 30.04.2017 між ПАТ "НАК Нафтогаз України" (продавець, третя особа 1) та ПАТ "Укртрансгаз" (покупець, позивач) укладені договори про закупівлю природного газу №№1701001564-ВТВ, 1704000321-ВТВ, 1704000324-ВТВ, 1704000325-ВТВ.

Продавець зобов`язується передати у власність покупця у квітні - грудні 2017 газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування (далі газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (розд. 1 цих договорів).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.п. 3.2, 3.3 договорів).

Вказані договори набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діють в частині поставки газу до 31.12.2017 включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договорів).

У березні та квітні 2017 третя особа 1 поставила, а позивач прийняв імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, для забезпечення виробничо - технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування: за договором №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 в обсязі 143 355 тис. куб. м.; за договором № 1704000321-ВТВ від 30.04.2017 в обсязі 218 000 тис. куб. м., за договором № 1704000324-ВТВ у квітні 2017 в обсязі 20 000 тис. куб. м.; за договором № 1704000325 від 30.04.2017 в обсязі 20 000 тис. куб. м., про що свідчать акти приймання - передачі природного газу від 31.03.2017, від 30.04.2017, підписані сторонами договорів.

Позивач посилається на те, що у квітні 2017 жодним постачальником не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу (не підтверджено обсяг газу) для відповідача, але останнім здійснено відбір природного газу в обсязі 586,52 тис. куб. м. Відбір такого обсягу природного газу здійснений відповідачем з обсягів природного газу позивача, що були придбані ним за результатами проведення публічних закупівель за вказаними договорами про закупівлю природного газу та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС, що підтверджується довідкою про списання газу на балансування за період 01.01.2016 - 30.06.2018 за підписом головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз".

Обставини щодо відбору відповідачем природного газу в обсязі 586,52 тис. куб. м. підтверджуються алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуги транспортування за квітень 2017, звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2017 (додаток до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за звітний період), які складені ПАТ "Донецькоблгаз"; інформацією про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу за квітень 2017, яка складена АТ "Укртрансгаз".

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/1140/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ "НАК Нафтогаз України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в тому числі ТОВ "Краматорськтеплоенерго" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та пені, 3% річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 2 032 739 822,35 грн.

Підставою позовних вимог у справі № 905/1140/18 є неналежне виконання ПАТ "Донецькоблгаз" зобов`язань в частині оплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих АТ "Укртрансгаз" за договором транспортування природного газу №15120000703 від 01.08.2016 та Кодексом ГТС.

За обставинами справи №905/1140/18, небаланс природного газу, який врегульовано АТ "Укртрансгаз" шляхом надання послуг балансування, виник, зокрема, внаслідок того, що у квітні 2017 ТОВ "Краматорськтеплоенерго" спожито природний газ у загальному обсязі 586,52 тис. куб. м. без підтверджених номінацій АТ "НАК Нафтогаз України".

На даний час у справі № 905/1140/18 проводиться судова економічна експертиза, призначена Господарським судом Донецької області на підставі ухвали суду від 10.09.2018.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Донецької області, в якому останній просив зобов`язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 586,52 тис. куб. м. та стягнути його вартість у розмірі 3 919 443,36 грн. на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, в якій предметом розгляду була вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення його вартості, Верховний Суд вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Водночас, у справі, що розглядається, суди встановили, що планові обсяги постачання/транспортування природного газу для відповідача були визначені сторонами в договорах з третьою особою і не встановили, що перевищення таких обсягів було допущено, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач здійснював відбір природного газу за відсутності на це правових підстав.

Отже, висновок про застосування норм статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі, сформований Верховним Судом, і, враховуючи установлені у цій справі обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 Цивільного кодексу України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна позивача відповідачем, а отже оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до наведеного висновку Верховного Суду.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції, дослідивши наведені аргументи касаційної скарги позивача та матеріали даної справи, дійшла висновку про необґрунтованість аргументів АТ "Укртрансгаз" про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми матеріального права які підлягали застосуванню, а саме статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, при тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтю 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України та порушено норму процесуального права, а саме частину 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення ефективного способу захисту, при тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо такого застосування норм права у подібних правовідносинах.

Аргументи АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, неналежному дослідженні доказів, необ`єктивній оцінці позицій сторін та неправильному тлумаченні норм права: безпідставно зазначили про постачання з ресурсу НАК "Нафтогаз України" газу, при цьому акти приймання-передачі природного газу підписані з боку НАК "Нафтогаз України" у матеріалах справи відсутні, отже право власності на газ від останнього до відповідача не перейшло, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке

Так, у постанові суду від 04.02.2021 у справі № 911/2308/19 Верховний Суд зазначив:

" 77. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовою підставою для отримання відповідачем у січні-березні 2017 року в розмірі 4 706,869 тис. куб. м природного газу був договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 01.04.2016, укладений КП "Васильківтепломережа" з ПАТ "Укртрансгаз" та договори постачання природного газу № 1721/1617-ТЕ-17 від 06.10.2016, № 1789/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1912/1617-КП-17 від 22.12.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

78. КП "Васильківтепломережа" не перевищило обсягу споживання природного газу у січні-березні 2017 року та сплатило позивачу за послуги з транспортування природного газу за цей період 3 285 807,46 грн, які прийнято без зауважень.

79. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у січені-березні 2017 року природного газу в розмірі 4 706,869 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором, вказавши на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

80. При цьому суд апеляційної інстанції застосувавши положення статей 1, 12, 13, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 44 та 49 пункту 5 глави 1, глави 3 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи у взаємозв`язку з приписами Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", вказав, що цим Розпорядженням, яке є обов`язковим до виконання, на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальника природного газу) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону".

Так, у постанові від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 Верховний Суд вказав: "Відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18) ".

Виходячи з аналізу суб`єктного складу, правовідносин, які досліджувались судами попередній інстанцій у зазначених справах, однією зі сторін у цих справах є АТ "НАК "Нафтогаз України". Суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями Розпорядження № 742-р.

У цій справі одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання газу, також є АТ "НАК "Нафтогаз України" (Третя особа 1), а зазначені відносини виникли у період дії положень Розпорядження № 742-р, якими прямо встановлено обов`язок Третьої особи 1 видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного розпорядження.

Отже, щодо спірних правовідносин наявні висновки Верховного Суду і висновки судів попередніх інстанцій в частині аналізу Верховним Судом Розпорядження № 742-р щодо обов`язків з постачання природного газу Третьою особою 1 узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 04.02.2021 у справі № 911/2308/19, від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 про наявність обов`язку видавати номінації Третьою особою 1, що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

Аргументи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо незастосування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

У цій справі (№ 905/1755/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Тоді як постановою Верховного Суду від 10.06.2020 справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв`язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (прийняли до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами), також не надано оцінки іншим доказам відповідача щодо моменту укладання договору постачання природного газу № 77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016 та періоду його дії, не досліджено подану відповідачем копію платіжного доручення № 000328 від 25.03.2016 про оплату за спожитий газ. Також судом касаційної інстанції встановлено порушення норм процесуального права, оскільки розгляд справи відбувся без участі АТ "НАК "Нафтогаз України", як сторони договору постачання газу, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи в їх сукупності для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи.

Аргументи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо незастосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 26.06.2018 у справі №803/1362/16 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У зазначених скаржником постановах від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, № 826/15568/16, № 808/954/17, № 803/13/16, № 826/16697/17, № 803/1362/16 предметом позовних вимог було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу про визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з посиланням на реальність здійснених господарських операцій на виконання умов відповідних договорів, з яким Податковий кодекс України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків.

Отже правовідносини у наведених справах та у цій справі (№ 905/1755/19) не є подібними через неподібність предметів позовів, підстав позовів та відмінного правового регулювання спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції також дійшов висновку про неподібність правовідносин у цій справі (№ 905/1755/19) з правовідносинами у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин, оскільки на відміну від предмету спору у цій справі - обсяги спожитого без підтвердженої номінації природного газу та його вартість:

- у справі № 911/653/17 предметом спору стали суми компенсації Оператору ГРМ (позивачу) вартості небалансу природного газу через несанкціонований відбір природного газу,

- у справі № 904/2092/17 предметом спору стали дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді.

Отже неоднаковість предметів позовів у справах: № 904/2092/17, № 911/653/17 з позовом у цій справі, відповідна відмінність підстав позовів та суб`єктного складу у спорах у вказаних справах від підстав та суб`єктного складу у цій справі обумовило неоднакове правове регулювання правовідносин у наведених справах із правовідносинами у цій справі, а відповідно і неподібність правовідносин у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 з правовідносинами у справі № 905/1755/19.

Суд також зазначає про помилковість аргументів скаржника про необхідність врахування судами у цій справі № 905/1755/19 висновків Верховного Суду в постановах у наведених вище справах № 904/2092/17, № 911/653/17, з урахуванням яких висновок про неправомірність дій третьої особи щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови як передчасний з підстав можливості дослідження обставини в цій частині у межах окремого позову, оскільки на цей висновок у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 третя особа 1 послалась, виокремивши його із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в рішенні в кожній із названих справ правової позиції Верховного Суду стосовно кожних із спірних правовідносин та предметів спору.

Відхиляються, окрім того, і доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17.

Так, у справі № 917/492/17 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" подав позов до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року у сумі 2 662 815,45 грн, посилаючись на приписи статей 526, 549, 610, 903 ЦК України, а також положення Кодексу газорозподільних систем та Закону України "Про ринок природного газу".

Тобто, підстави позову та правове регулювання відносин у цій справі та у справі № 917/492/17 є різними, що зумовлює неподібність правовідносин у зазначених справах.

Крім того, за змістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 (за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції), від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 (за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки гофротари), від 09.09.2019 у справі № 910/12929/18 (за позовом про стягнення безпідставно набутих коштів який мотивовано тим, що відповідач отримував орендну плату за передачу в оренду приміщень, власником яких є позивач), від 29.08.2018 у справі № 910/18480/17 (за позовом про визнання договору укладеним), від 03.10.2018 у справі № 910/21079/17 (за позовом про визнання договору укладеним) вбачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, за суб`єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.

Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилаються касатори, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не означає його незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржників, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подані ж касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому, зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, визначені позивачем та третьою особою 1 підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження за вказаними касаційними скаргами.

Керуючись положеннями статей 234, 287, пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В :

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Вих. № 39/5-167-21 від 13.01.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та на рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2020 у справі № 905/1755/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк