Постанова

від 05.09.2007 по справі 14/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "05" вересня 2007 р.       Справа №  14/187

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув матеріали справи  №14\187

за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгул-опт-Сервіс”(далі по тексту – ТОВ), м. Кіровоград

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Кіровограді(далі по тексту– ДПІ), м. Кіровоград

про визнання нечинним рішень

Представники:

від позивача – Жабський Д.М., довіреність №б\н від 03.07.2007 р.

від позивача – Свіжа Г.І., довіреність №б\н від 27.08.2007 р.

від відповідача – Панасенко І.Б., довіреність №122 від 04.04.2007 р.

від відповідача – Рева О.С., довіреність №50 від 27.08.2007 р.

Подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Кіровограді №0000142310\0 від 14.02.2007 р., №0000142310\1 від 17.04.2007 р., №142310\2 від 02.07.2007 р., рішення ДПІ у м. Кіровограді про застосування фінансових санкцій №0000182310\0 від 16.02.2007 р., №0000182310\1 від 17.04.2007р.

В обґрунтування позовних вимог  позивач, посилаючись на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327, зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за №925\11205 зазначає, що спірні рішення прийняті податковим органом з посиланням на акт перевірки від 05.02.2007 р. №9\23-10\23683378, який позивачу для ознайомлення та викладення заперечень до акту не надавався.

Позивач заперечує твердження відповідача, викладене в акті перевірки, про відсутність на підприємстві податкової накладної №9110105 від 13.09.2006 р. на суму 1 037,55 грн., в тому числі ПДВ – 172,93 грн., виданої ПП “Торговий дім “Доманський” та оригіналу податкової накладної, при наявності факсимільної копії накладної №4853 від 12.09.2006 р. на суму 29 663,81 грн., в тому числі ПДВ – 4 943,97 грн., виданої ПП Бугаєвським С.О. В зв'язку з чим вважає безпідставним зменшення податкового кредиту та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 117,00 грн. основного платежу та 2 559,00 грн. штрафної(фінансової) санкції згідно податкового повідомлення-рішення №0000142310\0 від 14.02.2007 р.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафної санкції в розмірі  1 000,00 грн. згідно рішення від 16.02.2007 р. №0000182310\0  в зв'язку з виявленням факту реалізації позивачем кінцевому споживачу коньяку “Гетьман” по ціні нижчій від встановленої мінімальної роздрібної ціни на даний алкогольний напій, оскільки вартість отриманої партії коньяку на час його реалізації відповідачем не встановлено, копії накладних на отриманий позивачем коньяк, що знаходився в реалізації, їх реєстраційні дані(номер, дата, постачальник), закупочна вартість не встановлено, а тому база з якою законодавець пов'язує нарахування фінансових санкцій відсутня . Крім того, посилаючись на статті 238,239,250 Господарського кодексу України, позивач зазначає про пропуск відповідачем строків застосування адміністративно-господарської санкції.

Позивач вважає безпідставним застосування на підставі частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” штрафної санкції в розмірі 136 432,05 грн. згідно рішення від 16.02.2007 р. №0000182310\0 за зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання  не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, оскільки товар на сум 136 432,05 грн. знаходився в роздрібної торгівлі позивача; зазначений товар перебував в торговій точці та підсобному приміщенні, що знаходиться в одному будинку за однією адресою – м. Кіровоград, вул. Зінченко,2; в акті перевірки відповідачем не визначено, яка кількість товару та на яку суму знаходиться, як він вважає в місці зберігання, що не дає можливості визначити базу нарахування штрафної санкції за нормою частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”; акт перевірки з встановленням порушення статті 15 цього Закону складено 02.02.2007 р., тоді як в рішенні йдеться посилання на акт перевірки від 05.02.2007 р., вартість партії товару визначено на 24.01.2007 р., що не дає можливості визначити базу нарахування штрафної санкції за нормою частини другої статті 17 даного Закону.

В запереченнях на позов від 14.08.2007 р. ДПІ у м. Кіровограді  стверджує, що акт перевірки №9\23-10\23683378 від 05.02.2007 р. отримано позивачем 05.02.2007 р., про що свідчить підпис посадових осіб на останній сторінці акту.

Відповідач звертає увагу суду, що твердження позивача стосовно наявності на момент перевірки оригіналів податкових накладних №01110105 від 13.09.2006 р., №4853 від 12.09.2006 р. спростовується змістом акту перевірки, в якому на сторінки 37 акту вчинено запис, що посадові особи підприємства підтверджують, що первинні документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових(інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства, за період, що перевірявся, немає.

Відповідач зазначає, що в ході проведення інвентаризації алкогольних напоїв позивача встановлено зберігання лікеро-горільчаних виробів в складських приміщеннях, які не відносяться до місця торгівлі, що стало підставою для нарахування штрафної санкції в розмірі  136 432,05грн., а також факт реалізації коньяку за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на коньяк, що стало підставою для нарахування штрафної санкції в розмірі 1 000,00 грн. Будь-якого обґрунтування правомірності  рішення про застосування фінансових санкцій №0000182310\0 від 16.02.2007 р. з урахуванням  викладених в позові підстав щодо визнання нечинним  даного рішення, відповідач суду не надав.

В додаткових запереченнях на позов від 28.08.2007 р.,  відповідач зазначає, що факт реалізації підприємством алкогольного напою коньяку “Гетьман” за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на алкогольні напої підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №ПМ-0001303 від 26.01.2004 р. Оскільки первинні документи на отримання вказаного алкогольного напою підприємством не надані, так як період отриманого вказаного товару не входить у документальну перевірку, то до підприємства застосовано мінімальний розмір штрафу, передбачений законом.

Щодо строків застосування фінансових санкцій, відповідач стверджує,  відповідно до статті 4 Господарського кодексу не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Відповідач зазначає, що безпідставним є заперечення позивача проти факту зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки за однією адресою м. Кіровоград вул. Зінченка,2 здійснюють господарську діяльність декілька суб'єктів господарювання. Позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями у магазині на підставі дозволу на розміщення стаціонарного об'єкта торгівлі загальною площею 57 кв.м та на підставі ліцензії на роздрібну торгівлю. Вказаний об'єкт роздрібної торгівлі на плані земельної ділянки позначений літерою “е”, всі інші споруди хоча і знаходяться за однією адресою, все ж відокремлені від роздрібної торгівлі, а зберігання в них партій алкогольних напоїв потребує відповідної реєстрації у встановленому порядку.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

На підставі направлення від 10.01.2007 р. №8 працівниками ДПІ у м. Кіровограді та регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів у Кіровоградської області, відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Інгул-опт-Сервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2006 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та визначено заниження податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 5 117,00 грн., а також порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортовані горілки і лікеро-горільчані вироби”, статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в частині зберігання алкогольних напоїв в місцях зберігання, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Кіровограді ДПІ у м. Кіровограді прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142310\0 від 14.02.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 117,00 грн. основного платежу та 2 559,00 грн. штрафної(фінансової) санкції, а всього 7 676,00 грн. та рішення про застосування фінансової санкції №0000182310\0 від 16.02.2007 р. в розмірі 137 432,05 грн.

Не погодившись з рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх в процедурі адміністративного оскарження, за результатами розгляду скарг спірні рішення залишені без змін.

Господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки позивача складено акт перевірки. При цьому позивачу 05.02.2007 р. вручено акт перевірки датований 02.02.2007 р. під №8\23-1\23683378, тоді як в спірних рішеннях йдеться посилання на акт перевірки датований 05.09.2007р. №9\23-1\23683378. Відповідач пояснює даний факт помилкою при присвоєнні номеру акту та зазначенням його дати не днем складання, а днем вручення платнику податків і відповідної реєстрації. За змістом дані акти є ідентичними, отже встановлена позивачем розбіжність не може слугувати підставою для визнання нечинними спірних рішень.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2006 року у сумі 5 117,00 грн.

При перевірці достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме згідно документів, наданих для перевірки та реєстру отриманих податкових накладних та накладних на придбання товарів(робіт, послуг) за вересень 2006 року встановлено факт відсутності податкової накладної №9110105 від 13.09.2006 р., що отримана від ПП “Торговий дім “Доманський” на суму 1 037,55 грн., в тому числі ПДВ – 172,93 грн., яка рахується під №36 в реєстрі придбаних податкових накладних за вересень 2006 року.

Перевіркою також встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту за вересень 2006 року податкову накладну №4853 від 12.09.2006 р. на суму 29 663,81 грн., в тому числі ПДВ 4 943,97 грн., яка отримана від ПП Бугаєвського С.О. засобом електронного зв'язку та відображена в реєстрі придбаних податкових накладних за вересень 2006 року під №33.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Господарський суд погоджується з висновком податкового органу щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 172,93 грн. по господарської операції з ПП “Торговій дім “Доманський”, оскільки на момент перевірки позивач не підтвердив  дану операцію відповідною  податковою накладною та підписав акт, в якому не заперечив проти запису щодо підтвердження, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових(інших) документів, що свідчать про діяльність ТОВ “Інгул-опт-Сервіс”, за період, що перевірявся немає.

В той же час господарський суд  не погоджується з висновком державної податкової служби в частині не підтвердження податкової накладної сум податкового кредиту по податку на додану вартість в вересні 2006 року в розмірі 4 943,97 грн.

В акті перевірки  зазначено, що дана податкова накладна надійшла  позивачу засобом електронного зв'язку, що стало підставою для висновку податкового органу щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту зазначених сум податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари(послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку(товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної №РН-0011692 від 12.09.2006 р. позивач отримав від ПП Бугаєвського С.О. тютюнові вироби на суму 29 663,81 грн. В цей же день позивач сплатив ПП Бугаєвському С.О. 29 583,22 грн. за отриманий товар, в тому числі ПДВ – 4 930,54 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням та банківською випискою за 12.09.2006 р. Проведення розрахунків між позивачем та ПП Бугаєвським С.О. в сумі 29 583,22 грн. підтверджується актом звірки за вересень 2006 року.  

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку на момент перевірки податковій службі представлено податкова накладна, що надійшла позивачу факсимільним зв'язком.

Дані податкової накладної не є недійсними і могли слугувати доказом,  що підтверджують господарську операцію позивача та сплату податку на додану вартість в ціні товару(послуги). Даний факт також підтверджували видаткова накладна №РН-0011692 від 12.09.2006 р., платіжне доручення від 12.09.2006 р., банківська виписка від 12.09.2006 р.

Представлення факсимільної копії податкової накладної не є суттєвим порушенням, оскільки зазначене порушення не могло призвести до будь-яких порушень в галузі оподаткування – продавець товару чи покупець(позивач) не могли внаслідок цієї помилки уникнути від оподаткування шляхом заниження податкових зобов'язань чи завищення податкового кредиту шляхом подвійного включення сум податку на додану вартість. Це порушення має несуттєвий характер, не тягне за собою заниження податкових зобов'язань, а тому суд вважає, що воно не може бути підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Крім того, за умови наявності у позивача на момент перевірки факсимільної копії податкової накладної, маючи всі реквізити продавця відповідач на підставі пункту 5 частини 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” мав право перевірити правомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту шляхом отримання від ПП Бугаєвського С.О. документів, які підтверджують отриманням товару позивачем, проведення розрахунків за товар та сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту, оскільки згідно абзацу другому підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного в податковий кредит на момент перевірки платника податку.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України, про що викладено в постанові від 06.12.2005 р. №21-105 та Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 09.09.2004 р. №5\3258-12\433.

Крім того, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Кіровограді не довела суду факту несплати позивачем вартості товару(робіт, послуг), в тому числі податку на додану вартість по податковій накладній від 12.09.2006 р. №4853 та факту несплати контрагентами позивача податкового зобов'язання по податку на додану вартість по даній господарській операції.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає безпідставним висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2006 р. в розмірі 4 943,97 грн.

За таких обставин господарський суд частково задовольняє позовні вимоги та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Кіровограді №0000142310\0 від 14.02.2007 р., №0000142310\1 від 17.04.2007 р., №0000142310\2 від 02.07.2007 р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4 943,97 грн. основного платежу та 2 471,99 грн. штрафної(фінансової) санкції.

В ході перевірки дотримання позивачем чинного законодавства при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами податковою службою встановлено , що в порушення вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ТОВ “Інгул-опт-Сервіс” зберігає алкогольні напої в місцях зберігання, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Даний висновок послугував підставою для прийняття податковим органом рішення ДПІ у м. Кіровограді про застосування фінансової санкції в розмірі 136 432,05 грн.

За нормою статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру нараховується штрафна санкція в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше        1 700 гривень.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Зі змісту акту перевірки не вбачається яку кількість товару, що знаходиться у місцях зберігання позивача, не внесених до Єдиного реєстру та якою вартістю виявлено під час перевірки податковою службою, отже в акті перевірки відсутні докази встановлення перевіряючими бази, з якою законодавець пов'язує застосування фінансової санкції за порушення статті 15 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

В судовому засіданні відповідач посилається на інвентаризаційний опис від 24.01.2007 р., який начебто свідчить про зберігання позивачем алкогольних напоях в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Представлений інвентаризаційний опис на 24.01.2007 р. 15 год.31хв. не містить відомостей в яких саме приміщеннях знаходилися зазначені в ньому товарно-матеріальні цінності. З пояснень позивача інвентаризаційний опис є роздрукованими з бази даних підприємства відомостями про найменування, кількість та вартість горілчаних виробів на 24.01.2007 р. 15 год.31 хв. по магазину “Інгул”, який знаходиться в м. Кіровограді по вул. Зінченка,2.

З пояснень сторін та представлених позивачем доказів вбачається, що в інвентаризаційну опис включено товар, який перебував як в приміщенні роздрібної торгівлі так в підсобних приміщеннях, що знаходяться за однією адресою з точкою роздрібної торгівлі, а саме м. Кіровоград, вул. Зінченка,2. Даний факт підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по алкогольним напоям станом на 24.01.2007 р. по магазину “Інгул”.За вказаною відомістю вартість горілчаних виробів, що знаходилася за вказаною адресою на початок дня 24.01.2007р. становила 141 765,28 грн., на кінець дня 24.01.2007 р. становила 134 161,41 грн., на 15 год. 31 хв. 24.01.2007р. вартість товару складала 136 432,05 грн. При цьому зменшення кількості, а відповідно й вартості горілчаних виробів пояснюється його продажем в магазині роздрібної торгівлі, що підтверджується реєстром продажу горілчаних виробів за 24.01.2007 р., накладними на внутрішнє переміщення від 24.01.2007 р., фіскальними чеками за 24.01.2007 р.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені вище обставини свідчать про не доведення відповідачем факту зберігання ТОВ “Інгул-опт-Сервіс” алкогольних напоїв на суму 136 432,05 грн. в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру та як наслідок застосування фінансової санкції нарахованої від зазначеної суми.

Слід також зазначити, що згідно Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом ДПА України №251 від 28.05.2002 р., зареєстрованого в Мін'юсті України 15.08.2002 р. за №670\6958 Єдиний державний реєстр місць зберігання – це перелік місць, що використовується для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

За нормою пункту 2.1 Порядку, для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі, суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору  і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової інспекції України за місцезнаходженням місця зберігання.

Внесення до Єдиного реєстру місць зберігання, що розташовані за однією адресою з місцем роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими Порядком не передбачено.

Відповідач не надав суду доказів, що підсобні приміщення позивача відокремлені від його місця роздрібної торгівлі.

Викладені обставини є підставою для визнання нечинним рішення про застосування фінансової санкції від 16.02.2007 р. №0000182310\0 в розмірі 136 432,05 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено факт реалізації позивачем кінцевому споживачу 26.01.2004 року коньяку “Гетьман” по ціні 14,76 грн., що нижчі від встановленої мінімальної  роздрібної ціни на даний алкогольний напій, що стало підставою для застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 1 000,00 грн. згідно норм частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Згідно частини другої статті 17 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горільчані вироби – 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1 000,00 грн.

З приписів частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” вбачається, що штраф за торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених оптово-відпускних або роздрібних цін повинен нараховуватися від вартості отриманої партії товару. Відповідно до чинного законодавства партією товару слід вважати визначену кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно.

Матеріали перевірки свідчать, що вартість отриманої позивачем партії коньяку “Гетьман” на час його реалізації відповідачем не встановлено, копії накладних на отриманий позивачем коньяк, що знаходився в реалізації, їх реєстраційні дані, закупочна вартість відповідачем не встановлено, отже база з якою законодавець пов'язує нарахування фінансових санкцій відсутня, що свідчить про необґрунтованість та неправомірність застосування фінансових санкцій в розмірі 1 000,00 грн.

Крім того, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської операції, крім випадків, передбачених законом.

Господарський суд вважає, що фінансові санкції застосовані ДПІ у м. Кіровограді до ТОВ “Інгул-опт-Сервіс” на підставі статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджуються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Викладені обставини є підставою для визнання нечинним рішення про застосування фінансової санкції від 16.02.2007 р. №0000182310\0 в розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 71, 162, 163, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Кіровограді №0000142310/0 від 14.02.2007р.; №0000142310/1 від 17.04.2007р.; №0000142310/2 від 02.07.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4943,97 грн. основного платежу та 2471,99 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Кіровограді про застосування фінансової санкції №0000182310/0 від 16.02.2007р., №0000182310/1 від 17.04.2007р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Інгул-Опт-Сервіс" (25001, м. Кіровоград, вул. Зінченко, 2, р/р 26006454450100 в Кіровоградській ОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код 23683378) судові витрати по справі в розмірі 1,70 грн.  

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя