Постанова

від 01.04.2021 по справі 569/20456/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/20456/19

Провадження № 22-ц/4815/226/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Приватне підприємство фірма СОКІЛ-БЕСТ ,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особи Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРПАРТНЕР", Рівненська обласна організація Товариство винахідників і раціоналізаторів України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми СОКІЛ-БЕСТ на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року, ухваленого в складі судді Харечка С.П., повний текст рішення складено 25.11.2020 року у справі №569/20456/19,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року Приватне підприємство фірма СОКІЛ-БЕСТ звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особи Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВЕРПАРТНЕР", Рівненська обласна організація Товариство винахідників і раціоналізаторів України, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2018 року ОСОБА_2 передано в оренду ПП-фірма СОКІЛ БЕСТ нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , За умовами договору оренди було передбачено можливість укладання договорів суборенди, а тому позивачем було укладено ряд договорів суборенди: договір оренди від 01.04.2018 року з Рівненською обласною організацією Товариства винахідників і раціоналізаторів України та договір суборенди від 26.02.2019 року з ТОВ СІЛВЕРПАРТНЕР . 14 червня 2019 року відбулася зміна власника нежитлових приміщень. Новим власником стала ОСОБА_3 . З серпня 2019 року та дотепер відповідач не надав позивачу та суборендарям доступ до орендованих приміщень і відмовляється це зробити. Зміна власника нерухомого майна не тягне за собою зміни умов або розірвання договорів оренди, укладених попередніми власниками нерухомого майна, і тому дії відповідача по позбавленні права користування орендованим майном є неправомірними. Оскільки, відповідач у добровільному порядку відмовляється надати позивачу доступ до орендованого майна, товариство змушене звернутися до суду із цим позовом.

Відповідачем вчинялись дії щодо не допуску Позивача, суборендарів та їх працівників до орендованих приміщень. Невідомими особами, які представлялись представниками Відповідача були змінені замки у вхідних дверях. Певний час дані особи надавали доступ до приміщень, відкриваючи двері зранку та замикаючи їх ввечері. Декілька разів викликалась поліція, коли о 9.00 ніхто не з`являвся для відкриття замків. В подальшому Відповідачем було змінено не тільки замки, а й вхідні двері і у доступі до приміщення було взагалі відмовлено. На зв`язок Відповідач свідомо не виходить, доступу до приміщення не надає. Зазначають, що Відповідач жодного разу не зверталась ні до основного орендаря, ні до суборендарів з вимогами про розірвання договорів оренди. Відповідач взагалі ігнорує сам факт існування орендарів та неодноразово погрожувала знесенням приміщень. За фактом самоуправства та захоплення та привласнення чужого майна була порушена кримінальна справа, що знаходиться в провадження Рівненського відділу ГУ НП в Рівненській області. Однак, на сьогоднішній день, склалась така ситуація, що Позивач, суборендарі та їх працівники не можуть потрапити до орендованих приміщень для здійснення господарської діяльності та не можуть навіть забрати майно, що їм належить та було привласнено Відповідачем. У зв`язку з цим звертаються до суду з даним позовом.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року в задоволені позову Приватного підприємства фірма СОКІЛ-БЕСТ відмовлено

Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди від 01.04.2018 року та додаткова угода до вказаною договору від 29.11.2018 року не містить посилання на отримання ОСОБА_2 згоди іпотекодержателя на укладання вказаних договорів.

В апеляційній скарзі, позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Посилається на те, що місцевий суд у своєму рішенні безпідставно послався на норми ст. 288 ЦК України .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Як убачається з іпотечного договору №101/06 від 15.02.2006 року ОСОБА_4 передала в іпотеку нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальна площа 213.5 м.кв.

Відповідно до п. 4.2.4. вказаного договору передбачено, що виключно за згодою іпотекодержателя іпотекодавець має право передавати предмет іпотеки в оренду.

17 грудня 2012 року між ПАТ АК промислово-інвестиційний банк та ТзОВ Кредитні ініціативи в простій письмовій формі, укладено договір про відступлення права вимоги за яким право вимоги до позичальників банку перейшло до позивача, зокрема за договором про іпотечний кредит № 725/05 від 22 червня 2005 року.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення 01 квітня 2018 року ОСОБА_2 передала в оренду ПП-фірма СОКІЛ БЕСТ нежитлові приміщення загальною площею 213,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами п. 7.1 договору орендодавець зобов`язується забезпечувати безперешкодне цілодобове використання орендарем приміщення на умовах цього договору; забезпечувати персоналу орендаря безперешкодний вхід до приміщення.

У зв`язку зі збільшенням площі нежитлових приміщень 29 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ПП-фірма СОКІЛ БЕСТ підписано додаткову угоду до договору оренди від 01.04.2018 року, відповідно до якої пункт 2.1. договору оренди викладено у наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в Оренду нежитлові приміщення загальною площею 302,2 кв.м.

01 квітня 2018 року між ПП-фірма Сокіл-Бест та Рівненською обласною організацією Товариства винахідників і раціоналізаторів України укладено договір суборенди, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 13,5 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

26.02.2019 року між ПП-фірма Сокіл-Бест та ТОВ СІЛВЕРПАРТНЕР укладено договір суборенди, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 84,6 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 червня 2019 року приватним нотаріусом Бенецькою Р.Б. видане свідоцтво з якого убачається, що на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки ВП №56437815 нежитлові приміщення, загальною площею 302,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . - придбала ОСОБА_3 , попередній власник ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотеко держателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16-ц (провадження № 14-138цс19) вказано, що: згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 898-ІV іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону № 898-ІV). У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання іпотекодержателем майна на момент укладення договору згоди на передачу в оренду предмета іпотеки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право (частина 1, пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України). За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди № 7 від 31 січня 2015 року є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом, та відповідно до положень статті 215 ЦК України - нікчемним .

Згідно частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Як встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2015 року у справі № 569/19213/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, 17 грудня 2012 року між ПАТ АК промислово-інвестиційний банк та ТзОВ Кредитні ініціативи в простій письмовій формі, укладено договір про відступлення права вимоги за яким право вимоги до позичальників банку перейшло до позивача, зокрема за договором про іпотечний кредит № 725/05 від 22 червня 2005 року. Рішення набрало законної сили.

На час розгляду справи вищезазначений договір є чинним.

Установлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання іпотекодержателем ТзОВ Кредитні ініціативи станом на 01 квітня 2018 року письмової згоди на передачу майна в оренду (найм) предмета іпотеки.

За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Водночас доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд у своєму рішенні безпідставно послався на норми ст. 288 ЦК України , є обґрунтованими, а тому приймаються апеляційним судом у якості підстав для зміни оскаржуваного рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на вказану статтю та подальший висновок на підставі цієї правової норми.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми СОКІЛ-БЕСТ задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на положення ст. 288 ЦК України та подальший висновок на підставі цієї правової норми.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 1квітня 2021 року.

Головуючий :

Судді :